Відьма на вигулі

Марго

Над розшифруванням просиділа всю ніч, ледь мозок не зламала! Втомилася, розлютилася, але потрібне відшукала. Виходило саме так, як я і боялася!..

Відьми відрізняються від магів своїм постійним зв'язком із природою. У нас немає стабільного магічного резерву, але є канали, які поглинають навколишню енергію та дозволяють відьмі її використовувати. Так, ця магія трохи інша, свого роду "сира". Ми не здатні з її допомогою творити стандартні заклинання, і тим не менш, нам вистачає.

Сила відьми залежить не тільки від знань та вмінь, які можна розвинути, а й від об’єму цих каналів. У сильних відьом вони широкі, що дозволяє енергії надходити до організму стабільним потоком. Але чим тонший канал, тим слабша відьма. Це вроджена особливість. Тобто, глянувши на новонароджену дівчинку, можна одразу сказати, ким вона стане в майбутньому, якщо не лінуватиметься.

Копитіна Софія від народження була відьмою слабкою, але з величезними амбіціями. Скільки пам'ятаю її, жінка завжди скаржилася на долю і не раз обіцяла, що одного разу обов’язково стане сильною, чого б їй це не коштувало. Не дивно, що вона таки змогла втілити свою мрію в життя. Правда, не назавжди і за чужий рахунок, та все ж...

Якби я була справжньою темною відьмою, з прогнилим наскрізь серцем, то з величезною радістю прийняла б колишню блондинку у свою сім'ю, такими страшними виявилися наслідки. Стільки зла не кожна темна відьма собі дозволить!..

До чого я веду? Ритуалу, який використовує Сонька, вже років сімсот, не менше. Він ще з тих часів, коли поділу на чорних та білих відьом як такого не було. Тому його складено особливим чином, аби ним змогла скористатися будь-яка відьма. Існувало лише одне обмеження: один сеанс на місяць! Чому? Та тому, що кожен ритуал, пов'язаний із використанням чужої життєвої енергії і має не лише сильний відкат, а й неприємні наслідки. Що за такі наслідки, зрозуміти не вдалося. Тут у книзі використовувався якийсь діалектний вираз, що толком ніяк не перекладався. От тільки автор суворо попереджала: навіть не думати ризикувати!

Вирішивши поділитися цим відкриттям, попрямувала до Бурова. Чоловіка знайшла в будинку мера. Він засів у хазяйському кабінеті, перебираючи якісь папери. Не виспаний, роздратований, волосся скуйовджене, під очима синці. Схоже, дехто не спав усю ніч. Що ж, не все ж тільки мені віддуватися!

Гучно постукала у відчинені двері, звертаючи на себе увагу. Дмитро смикнувся, глибоко зітхнув, і втомлено розтер долонями поросле темною щетиною обличчя. Хм... Що за напасть? Чого йому навіть це до лиця?

- Марго? - здивувався чоловік, фіксуючи погляд на мені. - Ви щось хотіли?

- Я розібралася з ритуалом... - ні, мені зовсім не шкода! Навіть порадію, коли вийду звідси.

- Добре, - утримавшись від позіхання, Дмитро запросив сісти. - Я вас уважно слухаю.

Криво посміхнулася і коротко переповіла прочитане.

- Загалом, суть така: використовуючи певний набір зіль та інших чаклунських атрибутів, кожна відьма здатна перетягнути в себе частину життєвої енергії молодої, ще не сформованої відьмочки. Наслідків ніяких не буде, хіба щось на кшталт легкої застуди. Головне вчасно зупинитися і завершити ритуал. В результаті відьма зможе підвищити свій потенціал вдвічі на строк до тижня.

- Але наші відьмочки зараз у комі, - заперечив Буров. - Це аж ніяк не в'яжеться з написаним.

- Значить, Сонька або щось змінила в ритуалі, або не розірвала зв'язок з донорами, - така думка прийшла до мене ще вдома, от тільки хіба ж від цього легше?

- Якщо ви маєте рацію, дівчаткам загрожує смерть, - насупився маг. – Як нам перевірити вашу теорію?

- Є один спосіб, - сумно усміхнулася. - Не впевнена, що спрацює, та все ж варто спробувати…

Буров

Вона з'явилася абсолютно несподівано, але серце від цього затремтіло ще радісніше. Чому не молодий, наскрізь зачерствілий холостяк, так дивно реагує на присутність гарної жінки? Чому його мозок геть-чисто відключається, варто тільки Зарецькій з'явитися на горизонті? Натомість решта організму працює з подвоєною силою, включаючи інстинкт власника.

От і зараз, покидаючи будинок мера разом із відьмою, від Бурова не сховалося, яким сальним поглядом пройшовся пан Грибоцький по її ладній фігурці. Всередині скипіла злість! Не на відьму, хоча вона могла одягнутися і скромніше (сьогодні Марго вбралася у милу блакитну сукню, на пів долоні нижче коліна, з привабливим вирізом, що так спокусливо підкреслював тонкі ключиці). А на себе! Тому що він не смів привласнювати такий скарб. Поки що не смів! Проте пізніше, коли вони розберуться з усією цією історією, він обов'язково...

Що "обов'язково" Дмитро додумати не встиг. Вони якраз прибули до Відьомської школи.

- Кого я бачу? - вийшов їм на зустріч дядько Федір. - Невже сама Маргарита Зарецька завітала? Мабуть, уже й забула старих друзів?

- Про що ви кажете, дядечку Федоре? - відьма тепло обійняла чоловіка. - Коли це я про щось забувала?

Охоронець весело засміявся. Він мимохідь привітався зі слідчим і повернув свою увагу знайомій.

- Якими вітрами у наші хороми?

- Причина є, - враз повернула серйозність жінка. - Справи у вас тут творяться не добрі. Відьмочки хворіють...

- Чула вже? - пожурився чоловік. – Правду кажеш, Марго. От тільки, чим допомогти їм зможеш, якщо сама Головна зі столиці не впоралася?

- Тут була Зорицька? – втрутився у розмову слідчий.

- Та як не бути? - зітхнув сторож. - Приїхала, почаклувала краплю, та й забралася додому. Каже, не в її то силах... А в чиїх, якщо не в її?

Буров насупився. Що ж, виходить, якщо сама Верховна здалася, то їм поготів пробувати не варто? Поки він подумки прораховував варіанти розвитку подій, Зарецька вже попрямувала до лазарету.

- Нас не пустять без дозволу директриси, - зауважив він, наздоганяючи жінку.

- Знаючи Левицьку, вона зараз поряд із дівчатами, - відповіла Марго, коли вони підійшли до будівлі. Жінка увірвалася всередину, як весняна гроза: швидка, потужна, така жадана. Не зупиняючись біля реєстратури, пройшла до найближчих палат. Всередині хтось тихо сперечався, от тільки слова розібрати не було можливості. Завмерши лише на мить, аби перевести подих, відьма статечно увійшла до палати.

- Ти не розумієш!.. - намагалася щось довести цілителю пані Левицька, але затнулась, побачивши гостей. - Зарецька?.. Ти що тут робиш?

- Рятую вашу репутацію, Варваро Петрівно, – відповіла відьма, прямуючи до блідих, як мерці, дівчаток. Худі, навіть виснажені, шкіра суха, мов обвітрена, під очима синці, губи потріскалися до крові.

У Бурова навіть в грудях затисло від побаченої картини. Невже це наслідки невдалого ритуалу?.. Як тільки він зможе довести провину Копитіної, сам особисто клопотатиме про смертну кару!

Тим часом у палаті назрівав скандал.

- Чим може допомогти темна відьма, - огризнулася Левицька. - А може, це твоїх рук справа? Прийшла переконатися в результативності свого прокляття?

Дмитра пересмикнуло від уїдливого тону Варвари. А спочатку здавалася такою розумною жінкою.

- Варваро Петрівно, ви не гірше за мене знаєте, хто у всьому винен, - цілком спокійно відповіла відьма, оглядаючи пацієнток. - І не гірше за мене знаєте, як можна врятувати їхнє життя...

- Що вона таке каже, Варваро? – шоковано запитала цілителька.

- Нічого! - огризнулася не така вже й біла відьма. - Ти нічого не докажеш!

- Хіба? - насмішкувато підняла брову Зарецька. - Питання в іншому: воно того варте?

Такого погляду, яким пронизала відьму Маргарита, Буров ще не бачив жодного разу. Засудження, злість і смуток, упереміш з болем, який відчувала темна відьма, рухнули на Левицьку стрімким водоспадом. Директриса від несподіванки навіть відійшла на кілька кроків, визнаючи власну провину.

- Що ви задумали? - спитала Мілена, розглядаючи пучки трав, які відьма діставала з сумки, розкладаючи довкола хворих.

- Нічого особливого, Мілено Вікторівно. Всього лише ритуал виявлення енергетичного зв'язку...

- Про який зв'язок йдеться?.. - здивувалася цілителька. – Вони ж іще діти! Це протизаконно!..

- Декому, пані Мілено, - втрутився Буров, перегороджуючи собою вихід із палати, - закони не писані...