Поради роз(за)губленим

− Як здоров’я, Рабіновичу?

− Не дочекаєтеся!

(старий одеський анекдот)

Насправді депресія – не зовсім хвороба. Дивна заява, розумію, адже зараз ця недуга вельми популярна. Так, крайні клінічні депресивні прояви треба лікувати, але скажіть хто із ваших знайомих дійсно ходив до спеціалістів? Не модно в нас таке. А от прикривати чарівним словом «депресія» власні страх, лінь, егоїзм – саме на часі. Депресія – це не більше, ніж вигадка людей, яким хочеться бути слабкими. Це неймовірна розкіш, привілей, романтичний ореол, … і легка можливість маніпулювати. Вона виростає із дрібних незграбних шматочків і врешті стає однією із наймогутніших спокус. Чому ми піддаємося? Чому з-поміж усіх способів заявити про себе обираємо саме цей? Може, тому, що це зручно, хоч і не зовсім чесно?

Давайте одразу домовимося: я не говоритиму про справжню хворобу. Лише про свідоме занурення у депресивний стан. Чому ми це робимо? Втеча від реальності? Намагання комусь щось довести? Спосіб відпочити? Так. Але частіше всього − маніпулювати. Це зручно, швидко, якісно і майже завжди непомітно. Ні? Ви пробували і «попалилися»? А не беріться, коли не вмієте. Отож:

1. Викликати жалість. Найпоширеніший спосіб маніпуляції. Підходить для швидкого вирішення проблем низького і середнього рівня складності. Але вимагає специфічної аудиторії – хоч трохи совісної чи просто схильної прислухатися до думки оточуючих. А навколишні, як відомо, вважають, що підтримати нещасного – хороший вчинок, «+ 1 до карми».

2. Тиск на почуття відповідальності. Цей спосіб підходить незалежно від складності проблеми. Головна умова – щоб «об’єкт» в минулому хоч раз мав необережність заопікуватися вами чи просто щось для вас зробити. Наявність у нього совісті ми співчуття – бажана, але не обов’язкова деталь, бо «тиснути» треба на «кнопки» «ти ж сильний…», «ти ж розумний…». Що більше лестите і підкреслюєте власну безпомічність і нікчемність, то швидше він діє так, як вам вигідно.

3. Формування громадської думки. Роль жертви насправді дає можливість залучити у сітку маніпуляцій навіть людей, які особисто вас не знають, просто з тих чи інших причин мають мету комусь допомогти (не всі – альтруїстично, тому будьте пильні!) Вся хитрість у тому, щоб ні від кого не вимагати конкретних дій, просто старанно розповсюджувати інформацію про ваші нещастя. Для правдоподібності й створення позитивного іміджу не завадило б додавати як стійко ви витримуєте це випробування. Не хвилюйтеся, що виходить, ніби ви самі себе «рекламуєте»: людям властиво забувати джерело повідомлень, але не їхній зміст. Рівень складності проблем, які можна вирішити таким способом, залежить від того, яка саме «рибка» потравить у вашу «сітку».

4. «Самозахист». Навколо чимало розумників, які забажають примусити вас танцювати під їхню музику, використовуючи як рефрен «у мене така депресія». Ваше завдання – «витиснути» їх зі свого особистого простору. У жодному разі не заперечуйте! Співчувайте і потроху зводьте до того, що саме у ВАС гірша ситуація і це ВИ потребуєте всіх благ. «Агресор» утече.

Наостанок хочу додати: якщо ви вже взялися вирішувати свої проблеми методом маніпуляції «я так страждаю!», то забудьте про гординю і старанно увійдіть в образ. Позитивний момент: ви можете дозволити собі будь-які зміни поведінки, все спишеться на депресію. Але цей стан затягує, тому необхідно навчитися вчасно «вимикати» його. Чули? Майте міру! Інакше найпотрібніші люди можуть просто «вислизнути» − некомфортно їм буде поруч із вами.

І ще одне: оточуючі легше піддаються вашим «невинним» маніпуляціям, якщо впевнені, що нещастя, котрі на вас упали – незаслужені та не безкінечні. Приємно ОДИН РАЗ допомогти мужній маленькій людині, але нестерпно стати об’єктом «доїння» (хай навіть виключно емоційного) «нещасливця»-профі. Не варто вважати ближніх своїх ідіотами!

Словом, що б у вашому житті не відбувалося, частіше посміхайтеся, це привертає увагу людей.

Вдалої депресії!