Поради роз(за)губленим

"Ніколи не сперечайтеся з чоловіком.

Одразу або роздягайтеся, або плачте!" (?)

Тільки спершу визначтеся чого ви, власне, хочете. Перемогти чоловіка? Чи домогтися свого від чоловіка? Між іншим, це не одне і те ж!

Почнемо з того, що чоловіки (нормальні чоловіки!) за суттю своєю – переможці. І захисники. Нас, жінок захисники.

Ну і скажіть мені, милі красуні, як вони можуть реалізовувати цю функцію, якщо ви домінуєте де треба і не треба?!

Отож, як виглядають у цьому контексті наші дії? Він помиляється. Не важливо у чому, забув дату заснування Києва чи вашої зустрічі. ПОМИЛЯЄТЬСЯ. І ви, як Чіп та Дейл, поспішаєте на допомогу. Нав’язливо (часто ще й голосно) доводите свою думку. А якщо його вистачило на те, щоби визнати власну похибку – наполегливо «товчете» цей факт ще довгенько. Ні, якщо вам потрібно розійтися з ним – усе гаразд. Продовжуйте. Але ж, можливо, саме зараз у вас інші плани?

Зрозумійте, для чоловіка визнати свою провину – подвиг. А ви цього навіть не помітили. І в нього залишиться єдине бажання: опинитися від вас подалі. Звісно, совість і кохання не дозволять довго зосереджуватися на таких думках, але ресурси першого і другого не безкінечні. Крім того, ваші «наїзди» сприймаються, хочете ви того, чи ні, як ниття, пиляння чи напад. А що робить, знову-таки, нормальний чоловік під час нападу? ЗАХИЩАЄТЬСЯ!

Отож, повертаючись до епіграфа. Стратегія, котра дає можливість домогтися від чоловіка свого, не навіюючи йому, що ви сумніваєтеся у його мужності.

Перший етап дій реалізується двома способами:

1. Відволікти («роздягайтеся»). Ні, секс зовсім не панацея. Окремі представники протилежної статі взагалі не здатні лягти у ліжко, якщо виникли якісь сторонні проблеми. Тут «винна» еволюція: загроза – не час для розмноження. Можна зорганізувати іншу (але актуальну) діяльність. А потім, коли ваш чоловік заспокоїться, повернутися до обговорення проблеми.

2. Давити на жалість («плачте»). Якщо обережно, то це не сприймається як агресія. Ви ж ніжна, чуттєва, беззахисна жінка… І дуже засмучені. А він такий сильний, розумний, добрий...

Другий етап для цих варіантів однаковий. Викликати у нього почуття провини. Ви ж маєте рацію? Так. Отож, донесіть до нього цю інформацію. Дайте зрозуміти, де він помиляється, але не «нависайте».

Як? Можна натякнути, листа написати, відверто сказати, засвітити кувалдою в лоб… Звідки я знаю що подіє саме на вашого чоловіка! Інформуйте, а потім чекайте, поки «дозріє» (від хвилини до доби, тут дуже індивідуальна реакція). Як правило, нормальні чоловіки навіть вербально визнають, що помилялися.

Коли стане ясно, що він «дозрів» – ПРОБАЧАЙТЕ. Щиросердно! І м’яко просіть про щось, дійсно для вас важливе. Головне – уникайте висловлювань «Оскільки ти…, то…» Велика ймовірність, що не спрацює. Мудра жінка щиро пробачить і… використає почуття вини коханого для власних потреб (від шопінгу до роботи в шахті, від еротичного масажу до одруження).

Про його прикру похибку навіть не згадуйте більше. Ніколи!

Не виходить пробачити? На жаль, тут всього два варіанти. Або ви не підходите для стосунків загалом, або ці конкретні стосунки – для вас. Ну… киньте його і не мучтеся.

Сміх сміхом, але мені можуть закинути, що непорядно користуватися такими маніпуляціями. А як інакше? Лише «чесно і в лоб»? Боротися на рівних? Фізично також? Ну-ну… Фізично чоловіки сильніші. Вас у баранячий ріг скрутять без особливих зусиль. Хіба що він – кандидат на цвинтар, а ви – у майстри спорту. Справжній чоловік не підніме руку на жінку? А справжня жінка провокуватиме його? Ну а стояти/сидіти/лежати, поки ви його лупцюєте, буде хіба що бовдур чи мазохіст. Навіть не знаю, що гірше…Особисто мене не приваблює жоден з цих типів.

То ж забудьте про гендерну рівність! Це не міф, так. Це якась грандіозна хвороба суспільства. Хочете абсолютної рівності? Зробіть усіх гермафродитами. Ми різні, і в цьому, на мою думку, наше велике щастя. Тому – не сперечайтеся з ним, «відразу або роздягайтеся, або плачте»!