Поради роз(за)губленим

Коли країна живе від євромайдану до війни – це, безумовно, стрес. І кожна із тисяч наших жінок долає його по-своєму. Тікає, молиться, закривається від світу дітьми, котами, книжками, шопінгами чи відкидає все перераховане і йде у волонтери… Аби тільки робити щось. Немає нічого нестерпнішого (а чоловіки досі чомусь вважають, що, навпаки, природнішого) для жінки, як чекання. Чекання у цілковитій невідомості.

З іншого боку, коли це чекання завершується не безумовними миром−здоров’ям−щастям, а подіями різного ступеня трагічності, настає новий рівень стресу. І за способом проживання цієї ситуації всіх жінок можна поділити, як не дивно, всього на дві групи. «Слабкі» і «сильні». Залежно від того, що буває спершу – паніка чи конструктивна діяльність.

Зрештою, будь-який тип поведінки має право на життя. «Сильна жінка», «слабка жінка» − не більше, ніж метафори. Оточуючі дуже часто визначають ці характеристики на основі рівня власного комфорту. Класифікації придумуються для зручності сприймання. Світ занадто різноманітний, аби вкласти його в голову без кліше і кольорових оцінок. Це як малюнки в товстій книжці – для тих, хто погано читає. Для нас усіх.

Отож, «сильна» жінка у перші же хвилини критичної ситуації здатна організуватися самостійно, а «слабку» необхідно до цього підштовхнути іншим, витрачаючи власні ресурси, перш за все нерви й час.Тривалість цього етапу – усвідомлення – доволі індивідуальна.

«Сильна», оскільки не панікує, майже одразу починає діє швидко й доцільно. Водночас, як би не захоплювалися її силою духу, вона все одно почуватиметься вразливою й незахищеною. Просто не демонструватиме цього.

«Ти як дамба, як стіна на шляху потоку. На тебе тисне непідйомна маса інформації, яку б варто сприймати по крихточці – але хто ж дасть таку можливість! І не має значення як її можна відтворити – одним реченням чи великим текстом. Усі внутрішні м’язи напружені до краю і ніхто не знає чи надовго тебе вистачить».

Емоційні реакції «слабкої» жінки – фактор нестабільний. Істерику можна погасити десятками простих способів – від обіймів до ляпаса. Мушу зауважити: втечі й скандали – це все ще істерика. Хто підказує порядок дій: стороння людина чи здоровий глузд – неважливо. Аби перейти до них врешті.

Другий етап реалізується в обох типів однаково – чітка механічна діяльність.

Так звані «слабкі» жінки тут мають навіть перевагу – хтось із оточуючих постійно їх контролює, тому ефективність вища і менша ймовірність помилок.

«Сильною» жінкою навколишні захоплюються, на неї рівняються і готові йти куди вона вкаже. Така сліпа довіра може виявитися фатальною. Адже все залежить лише від того, більше чи менше використані внутрішні ресурси особистості. Якщо життя пропонувало їй достатню кількість випробувань і в нього вдалося вирвати більше перемог, ніж поразок – «м’язи» душі доволі треновані і здатні «виштовхати» на шлях продуктивної діяльності. Якщо ж вони «не витримують навантаження» − першомоментна істерика «слабких» жінок виглядатиме непереконливо на фоні грандіозного вибуху «сильної». Не забуваймо: її ж ніхто не контролює, а, отже, і не страхує!

Третій етап – «післястрес». Реакція. Благословенний час затишшя й безпеки. Коли сам Бог велів поплакати/полежати/відновитися. Як правило, тепер оточуючі схильні співчувати і всіляко допомагати. Адже всі ми люди. Супутники «слабкої» жінки врешті можуть зітхнути з полегшенням і перестати весь час за нею наглядати, «сильної» − почати втішати її.

«Слабкі» жінки, внутрішньо потрощені несподіваними випробуваннями, на третьому етапі гармонійно відновлюються. І можуть навіть «наростити» певну кількість «душевних м’язів». Зрештою, саме так це і робиться зазвичай. Інша річ, що не всі прагнуть такого «апгрейду». Нагадування про пережите може стати дієвим способом маніпуляції. Чому оточуючі це дозволяють? Мабуть, вважають, що вділити амебоподібній страдниці певну кількість благ світу цього – значить вивищитися у власних очах. Це своєрідний тест для тих, хто не пережив подібної кризи. Легко бути значним і великодушним, коли вам з усіх сил підказують як діяти. Для окремих людей це ще й своєрідний, неусвідомлений до кінця спосіб відкупитися – «аби зі мною такого не сталося».

«Сильна» жінка потребує довшого відновлення – тільки хто дасть їй час? Вона ж незламна! Надмірне почуття відповідальності – чи якесь внутрішнє потьмарення – не дають їй відмовити іншим. Звідси і зриви через дрібниці. Внутрішня зібраність і тотальний самоконтроль у критичній ситуації не минають безслідно – тіло реагує гостро і, майже завжди, невчасно.

Психосоматика – страшна сила, і серйозні проблеми зі здоров’ям бувають у після стресовий період швидше в «сильних», ніж у «слабких» жінок. Як і тотальна внутрішня самотність.

«Дуже непросто прийняти підтримку, особливо емоційну, від чужих людей, якими б хорошими вони не були. Може, це гординя або звичайна дурість – не знаю. А близькі – рідні чи друзі – тепер переконані, що ти точно з усім впораєшся. Твоя реакція на перші хвилини стресу – як знак якості, який свідчить (що парадоксально!) не на твою користь. Право на слабкість – найвища прерогатива жінки, але про це чомусь забувають, і перш за все ти сама. Тому «внутрішні м’язи» залишаються напруженими, а тіло «вистрілює» тривожними симптомами: від безсоння до цілковитого виснаження».

«Сильна» жінка теж вміє маніпулювати іншими. Щойно чітко визначить що саме і в якій послідовності їй потрібно – робить це віртуозно. Або механічно – коли внутрішнє напруження стає надмірним, аж до втрати дієздатності. І «витягнути» людину з такого стану вкрай важко. Сильна жінка – це вічна дитина, яка щиро вірить у найстрашнішу із казок: ніби вона за все відповідає і від її дій щось залежить.

Оточуючі рідко здатні розпізнати цю ситуацію. Причина, знову ж таки, у комфорті. Навіщо лізти до людини, яка гарно виглядає і, за всіма зовнішніми показниками, не потребує ні співчуття, ні підтримки?

«Знаєте, якщо у близької вам людини щось трапилося – не потрібно робити нічого особливого. Просто знайдіть час і побудьте з нею. Сильна вона чи слабка – однаково потребує вашого тепла».

Що ж, у цьому, мабуть, і реалізується необ’єктивність усіх класифікацій і найвища гендерна рівність.