32

Нарешті! Нарешті Атрею таки вдалося врятувати мене від моїх горе-наречених. Вирішивши, що це питання потрібно обговорити на одинці у моєму кабінеті, ми попрямували туди. Сад – ненадійне місце для важливих розмов, будь-хто може все почути. Перебуваючи у піднесеному настрої, та шелестячи пишним подолом своєї сукні по кам`яній доріжці яка веде до палацу, вирішила перевірити свої здогади:

- Праворуч твій брат Філіп?

- Так, Ваша Високосте! – хрипло озвався Атрей. У його голосі відчувалася напруга.

- Чому ти нас не познайомив?

- Він Вас і так знає, а представляти нових охоронців не заведено. Пробачте якщо цим вчинком образив Вас.

Звичайно я знаю придворні правила, проте сподівалася, що зі своїм братом він мене познайомить особисто. Все ж за останній час Атрей став для мене ближчим ніж будь-хто, сподівалася це взаємно, але, мабуть, я помилялася. Зрада Сибіли остаточно позбавила її статусу моєї найкращої подруги яку я так потребувала. Голова охорони знав усе, що відбувалося зі мною останні дні, майже усі мої таємниці. Та схоже про його секрети я так і не дізнаюся.

- Не образив, просто Ви дещо схожі, хотіла упевнитися у своїх підозрах. – Привітливо поглянула на його родича: – Ласкаво прошу у мою охорону, Філіпе! Сподіваюся ти мене добре охоронятимеш.

Хлопець розгубився, проте вже за мить опанував свої думки й злегка поклонився:

- Намагатимусь виправдати Ваші надії, Ваша Високосте.

Манери Філіпа такі ж як і у його брата. Невже Атрей провів лекцію як поводитися з великою королевою? Опинившись у кабінеті наодинці з головою своєї охорони, сіла у крісло та вказала йому місце навпроти. Він неквапливо розпочав розповідати:

- Можливо Ви знайомі з графом Йєном Франдерманом? Знаю його давно, ми разом служили й він залишився моїм другом. Одразу як почав шукати для Вас нареченого і нікого відповідного серед герцогів не знайшов, мій вибір впав на нього. Написав йому листа і друг прибув до столиці. Не міг розповісти Йєну правду поки не впевнився, що навіть у разі відмови він триматиме язика за зубами. Вранці зустрівся з ним і зважився зробити цю пропозицію. Його вмовляти не довелося, Йєн одного разу зустрічався з Вами на балу, проте не впевнений, чи Ви його пам’ятаєте. Граф заявив, що для нього честь послужити короні, навіть таким дивним чином.

А я марно сподівалася, що Атрей змилується і все-таки одружиться зі мною. Важко зітхнула і поринула у свої спогади. Намагалася згадати цього загадкового графа, але не змогла. Досить часто мене знайомлять з різними людьми й на жаль всіх запам’ятати не виходить. Можливо коли побачу його, то пригадаю. Мене хвилювало одне питання яке вирішила з`ясувати:

- Ти довіряєш цьому Йєну?

- Цілком. Інакше я б не пропонував його кандидатуру. Хіба що Вас не влаштовує його титул, але серед герцогів не знайшов того, кому міг би довірити цю таємницю.

Якщо бути чесною з собою, то варіантів у мене немає. Краще невідомий граф ніж Лестер і тим паче, що через два роки ми розлучимося. Без жодних вагань заявила:

- Добре. Хочу познайомитися з цим графом Франдерманом, а титул мені не важливий. Я б вийшла заміж і за сина простого барона. – Ой, що ж це я сказала? Атрей, мабуть, зрозумів, про нього мова і дещо розхвилювався. Так по-дурному проговоритися могла лише я. Намагаючись вдати свої слова за жарт та швидко перевести тему широко посміхнулася: - Не переймайся, мова не про тебе, ти маєш доволі симпатичного брата. Коли влаштуєш зустріч з Йєном?

Атрей виглядав похмуро та задуманим.

- Йєн уже прибув до палацу я за ним схожу і якщо бажаєте, то через кілька хвилин він буде перед Вами. – Я схвально кивнула. Охоронець підвівся та направився до виходу. Раптом різко розвернувся та повідомив: - Щодо мого брата – він не повнолітній і не зможе стати Вашим регентом.

Невже Атрей повірив, що мені сподобався Філіп? О, яка ганьба. Відчула як мої щоки спалахнули легким рум`янцем. Якби тільки цей хлопець знав як насправді я мрію про нього, як ціную кожну мить проведену з ним, як трепетно уловлюю його випадкові дотики та погляди від яких стає спекотно. Щоб хлопець не придумав нічого поганого поспішила запевнити:

- Я навіть про це не міркувала і як чоловік Філіп мені не цікавий. – Атрей кинув здивованого погляду. Я ж суперечу сама собі. Продовжувала невміло виправдовуватися: - Тобто, за інших обставин він міг би стати моїм обранцем і мене не хвилювало б його походження, але і зараз не хвилює. Одним словом ніяких планів щодо твого брата не маю. Це був невдалий жарт.

Краще б я мовчала. Атрей дивився на мене з легкою посмішкою на обличчі. Добре, хоч не засуджував відкрито. Після всього, що я сказала мій викладач з ораторства провів би довжелезну лекцію. Я ж майбутня королева, маю вміти переконувати тисячі людей, а тут одному неймовірному хлопцю не можу правильно пояснити своїх міркувань.

- Я зрозумів, Ваша Високосте.

Посмішка не сходила з його чарівного обличчя й утворювала милі ямочки на щоках. Чудово, тепер він вважає, що мені подобається Філіп. Та вже краще так ніж би дізнався про мої справжні почуття і вкотре зганьбив. Атрей вийшов з кімнати і як обіцяв, з`явився через кілька хвилин разом зі статним хлопцем.

Одразу почала прискіпливо вивчати Йєна очима. Середнього зросту, русяве волосся охайно зачесане назад та зав’язане у хвіст, гостре підборіддя, широкий ніс та вилиці, а великі зелені очі з цікавістю дивилися на мене. На ньому був дорогий та ідеально випрасуваний одяг. Така зовнішність безперечно підходить королю. Він галантно поклонився, а я, як вимагає того етикет, простягнула свою руку в знак прихильності. Поки хлопець цілував її, Атрей нас познайомив:

- Граф Йєн Франдерман до Ваших послуг.

Мій майбутній наречений наче погоджувався зі словами охоронця, мило прощебетав добре поставленим голосом:

- Велика честь зустрітися з Вами знову, принцеса Арабелла. Ви ще прекрасніша ніж я Вас пам’ятаю.

А от я зовсім не пам’ятала цього джентльмена. Щоб він цього не зрозумів вирішила одразу перейти до справи. Посміхнулася та кивнула на крісло навпроти:

- Сідайте, будь ласка. Ти теж Атрею не стій, займай місце в сусідньому кріслі. - Чоловіки дослухалися до мого наказу та присіли. Поглянула в зацікавлене обличчя Йєна. – Отже, Вам відомо у якому непростому становищі я опинилася?

- Відомо, - Йєн схвально кивнув головою. – Атрей розповів про фіктивний шлюб який Ви бажаєте укласти.

- І Вас це влаштовує?

- Якщо мені випаде честь бути Вашим чоловіком, хоч і не справжнім та всього лише два роки, я дуже зрадію цьому і намагатимусь не осоромити королівське звання.

Така відповідь насторожувала. За все у цьому світі потрібно платити й боялася, що його ціна дуже велика і справа зовсім не грошах. Щоб приборкати своє хвилювання одразу перейшла до головного:

- Що Ви хочете взамін на свою послугу?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.