48

Так само тихо, не відводячи свого проникливого погляду, прошепотів:

- Не переймайся, мені ніхто не потрібний крім тебе. Вона не є моєю нареченою, ми так і не заручилися. Я сказав це для того, щоб була поважна причина відмови від шлюбу з тобою. Проте, Патрисія й досі залишається моєю дівчиною, але це ненадовго.

Слухала його затамувавши подих. У мужніх обіймах тремтіла як ляклива лань перед хижаком. Чоловічі вуста ледь доторкнулися до моїх і почувся такий невчасний стук у двері. Наче облита окропом відскочила від Атрея та невпевненим голосом дозволила зайти. Перед очима з`явився Родерік. Без зайвих люб’язностей суворо повідомив:

- Ваша Високосте, посли прибули, буде доречно якщо Ви їх зустрінете.

- Йду. – Різко перевела погляд на свого похнюпленого охоронця: - До кінця дня ти вільний. На побачення з герцогом Донахіном мене супроводжуватиме Філіп. Не турбуйся, це ж Квентін, нічого поганого не станеться. За цей час владнай всі свої особисті справи.

Згадка про справи неабияк зацікавила Родеріка. Він наче перелякався чогось, хитро зіщулився і не приховував своєї цікавості:

- А щось сталося?

- Атрей розлучається з дівчиною, - йдучи до дверей та шуркотячи пишним подолом своєї сукні відповіла я. Принаймні сподіваюся на такий його вчинок, інакше, всі слова сказані ним не мають змісту.

Як і підозрювала зустріч з послами затягнулася до вечора. І хоч я була присутня у задушливому залі, проте у своїх думках перебувала у обіймах Атрея. Весь час в голові лунало його несподіване зізнання. Невже й справді я зможу бути щаслива, а мій шлюб не буде з розрахунку? Хвилювалася, можливо, він передумає і залишиться з Патрисією, або хлопець вирішив пожартувати так зі мною. Мабуть, потрібно довіритися Атрею і нарешті стати щасливою з ним.

На пробачення з Квентіном, яке повинно відбутися у саду, не поспішала. Голови моєї охорони не було, і хоч я сама наказала не приходити, проте сподівалася, що він порушить мій наказ і все одно супроводжуватиме мене. Здивувалася, коли підійшовши до дерев`яної альтанки побачила Лестера. Він струнко стояв на кам`яній доріжці та явно очікував на мене. Згадка про наш вчорашній поцілунок, який так і не відбувся, схвилювала. І хоч вчора такий вчинок здавався нормальним, сьогодні викликав у мені почуття сорому та неприйнятності. Підійшовши ближче, Квентіна ніде не бачила. Намагаючись не виказувати своєї розгубленості весело привіталася:

- Лестере! Не чекала тебе тут зустріти.

Його вуста розтягнулися в широкій посмішці і він поцілував мої пальчики на яких красувалися дорогі персні.

- Я поговорив з Квентіном і сьогодні я вечерятиму з тобою.

Ця новина здивувала та засмутила водночас. Невже мій колишній найсоромязливіший наречений не бажає мене бачити? Хоча, не виключаю, що Лестер просто залякав його.

- І як тобі вдалося його вмовити?

- Він особливо і не наполягав. У нас з тобою залишилися одна справа яку ми вчора так і не закінчили. – Очима вивчив мою свиту і задоволено додав: - Добре, що ти покарала того задиркуватого охоронця і його не бачу, інакше не ручаюся за свої дії.

Ніяк не прокоментувала, а натяк про поцілунок вдала, що не розумію. Тепер я точно з ним не цілуватимуся. Сором`язливо опустила очі та запросила вечеряти. Лестер знову сів біля мене і здається потішався такою близькістю. Весь час весело розповідав різні історії та був просто зразком ввічливості. Здавалося від того хлопця, який діймав мене не залишилося й сліду. Нам подали десерт і герцог почав поводитися сміливіше.

- Арабелло, я цілу ніч не міг заснути. Думав… про нас. Через свою гордість раніше не міг розгледіти у тобі справжню перлину. Хоч і знав тебе все життя, але тільки тепер зрозумів – я по-справжньому закохався.

Він не зволікаючи поклав свою руку на мою талію на нахилився до мене, явно з наміром сьогодні таки мене поцілувати. Добре, що Атрея не було поруч, а то можливо за такі дії він знову б викрутив Лесторові руки. Тільки тепер усвідомила – Атрей ревнував! Невже саме через ревнощі намагався обмежити моє спілкування з нареченими, невже і справді кохає мене? В голові пролунало його зізнання і захотілося дещо перевірити.

Я невпевнено поставила свою долоню на груди Лестера, бажала відчути стук його серця. Якщо в Атрея воно виривалося на волю, то у герцога ледь уловила слабенький ритм. Прислухалася до дихання чоловіка – тихе та спокійне, а зіниці здавалися звичайними. Напевно, Атрей не обманював! Герцог потягнувся до моїх вуст і я ледь встигла опустити голову щоб уникнути небажаного поцілунку. Забрала свою долоню та тихо виправдовувалася:

- Знаєш, я принцеса і не маю права легковажно поводитися. Ми й так собі забагато дозволили і це може відобразитися на моїй репутації.

Лестер злісно зціпив зуби і подивився на мене так, наче я верзла повні нісенітниці. І хоч частково воно так і було, проте повинна ж я якось пояснити зміну своєї поведінки. Різко підвелася та вже впевненіше продовжила:

- Вибач, у мене сьогодні був важкий день. Сподіваюся ти не образишся якщо піду до себе відпочивати.

Не чекаючи на його відповідь поспішила вийти з альтанки. Спантеличений Лестер теж підвівся та вирушив слідом, буркнув:

- Я проведу.

Як тільки моя туфелька доторкнулася до охайно викладеної доріжки, одразу помітила Атрея. Струнко стояв біля розлогої вишні та не зводив з мене свого занепокоєного погляду. Я на якусь коротку мить заклякла, і зрештою опанувавши себе гордо продовжила свій шлях. Турбувало чому Атрей з`явився тут, невже щось сталося? По його погляду повному дорікань зрозуміла - він бачив мої непристойні посиденьки з Лестером. Герцог наздогнав мене та йшов поруч відволікаючи пустими балачками. Проходячи повз коханого не стрималася і мої вуста піднялися у легкій посмішці, насправді дуже рада його бачити. Чула, як він прямував за мною. Опинившись біля моїх покоїв Лестер не відмовляв собі у вправності робити компліменти:

- Ти дуже вродлива, Арабелло. – Наче навмисно взяв мене за руки. – Мрію про той день коли ти подаруєш мені свій поцілунок.

У мене склалося враження, що він цілеспрямовано випробовує терпіння Атрея, який перебуває на межі свого стримування. Мій коханий стиснув руки в кулаки, губи перетворилися у тоненьку смужку, а брови нахмурилися. Завжди таким був коли сердився. Лестер нахилився до мене та обпалив мою щоку мокрим поцілунком. Саме в цю мить я зрозуміла – витримці Атрея настав кінець.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.