59

Це несподіване зізнання швидкою птахою злетіло з моїх вуст. Остогидло вдавати відсутність почуттів до нього. Його руки ніжно обняли мене й у всередині тіла розпалився вогонь. Він обпікав, зводив з розуму і не збирався вщухати. Коханий мовив у відповідь:

- Я так злякався за тебе, боявся, що втрачу найціннішу людину у своєму житті. І хоч ти мені й не належиш, та я не можу припинити мріяти про це. Важко стримувати бажання доторкнутися до тебе, обійняти, поцілувати.

- А ти не стримуй.

Стала на пальчики ніг та сама потягнулася за омріяним поцілунком. Наші губи злилися і здавалося, все втратило свою важливість. Я хочу бути лише з цим чоловіком, тільки його торкатися та цілувати, народити йому дітей та зустріти з ним старість. Здається, нормальні бажання, але навіть їм не судилося здійснитися.

Атрей пристрасно цілував мене. Так, ніби голодний до моїх пестощів він впевнено досліджував мої губи. Підхопив мене на руки, поніс до столу та не вагаючись, поклав на нього. Його вправні долоні уже пустували під пишним подолом моєї сукні, і у місцях дотику виникав вогонь. Не відриваючись від нього нетерпляче розчепила легкий камзол.

Ми насолоджувалися одне одним, стали єдиним цілим. Шепіт, що зізнавався у коханні, лагідні пестощі та палкі поцілунки п’янили та остаточно зводили з розуму. Вперше почувалася бажаною, вродливою та коханою. Ще ніколи мені не було так добре. Я навіть не уявляла, що таке можливо. В порівнянні з тими муками, які відчувала при близькості з Лестером - це здавалося справжнім раєм. Важко віддихуючись, Атрей швидко одягнувся. Я ж не поспішаючи, поправляла свою сукню. Ніжно цілуючи мене в щоку, коханий тихо промовив:

- Вибач, не стримався. Ми не повинні були цього робити. Я не мав права так чинити з тобою.

- Ні, ти якраз мав право і ми просто піддалися своїм бажанням. Лестер – ось хто не повинен був торкатися мене. Першого разу він взяв моє тіло силою, а потім, стало байдуже. Хоч і намагаюся уникнути його уваги, проте це не завжди виходить.

Сама не знаю чому зізналася у такому. Мабуть, просто не хотіла, щоб він вважав, що я не думаю про нього та насолоджуюся товариством Лестера. Атрей ніжно обійняв мене та своїми пальчиками, наче невидимим пензлем малював фігури на моїй спині. Відчуваю, щось турбує його, пронизує гострими кігтями в саму душу. Поцілував мою щоку, чоло, ніс. З важким зітханням почула сумний голос:

- Тепер я ще більше ревнуватиму, коли він буде у твоїх покоях. Більше не зможу стояти осторонь, знаючи, що він голубить, торкається та цілує тебе.

Ох, як же його уява відрізняється від реальності. Мій ненависний чоловік застосовував щодо мене лише грубощі. Зайвий раз намагався завжди принизити мене, наголосити, що я потвора, не заслуговую носити гордий титул королеви. Своїми вустами доторкнулася злегка неголеної щоки коханого:

- І я не зможу терпіти його присутність. Якщо тобі полегшає, то він майже ніколи не цілує мене, розглядає лише як інкубатор. У нас не такі стосунки, як ти вважаєш. Я ненавиджу його, але дуже боюся.

У його очах розгледіла німе питання, яке все ж озвучив:

- Чому ж вийшла за нього заміж? Чому ж весь час відштовхувала мене? Разом ми були б сильніші.

Доведеться зізнатися у всьому. Досить тремтіти від одного гнівного погляду Геллманів. Бажаю вирватися з їхнього полону і переконана - Атрей у цьому допоможе. Зрештою йому довіряю як сама собі. Раніше не розповідала про таке, його оскільки остерігалася реакції. Зараз, коли усі межі між нами подолані просто зобов’язана довести його до відома.

- Я підписала угоду. Вступаю в шлюб з Лестером і голову моєї охорони відпускають на волю. Він погрожує вбити тебе, якщо між нами будуть якісь стосунки. Я не шкодую про те, що щойно відбулося, хоч і боюся. Лестер може дізнатися про цей нерозважливий вчинок і виконає свої погрози. Через мене твоє життя у небезпеці.

Атрей ще сильніше пригорнув мене до себе. Поправляючи мій локон волосся, який неслухняно випав із зачіски, широко усміхнувся:

- Не говори дурниць. Якби хотіли, то давно уже б вбили мене. Для них я цінний, адже так вони контролюють тебе. Крім того, зі мною завжди багато охоронців і у випадку небезпеки можу себе захистити. Давай, домовимося, віднині – жодних секретів між нами.

Не могла не погодитися. Нарешті моя душа розквітла, і над нею більше не нависала темна, чорна хмара. Залишалося лише вигадати як розлучитися з Лестером, чекати два роки я не маю наміру. Чула, що таке можливо за дуже серйозних причин, проте особисто не знала жодної пари яким би це вдалося.

Минуло вже достатньо часу і потрібно виходити з кабінету. Поки ми не знаємо як бути далі, змушені й знову вдавати підданого та королеву. Двері відчинилися і разом з ними моя казка з коханим закінчилася. Я залишилася на обід і потім ми відправилися до палацу, де я почувалася в неволі. Елеонора якось хитро дивилася на мене, проте нам так і не вдалося поговорити на одинці.

В кареті я їхала зі своєю фрейліною, і попри моє бажання бути разом з коханим не могла собі цього дозволити. Приїхали ми ближче до вечора. Як тільки опинилася у власних покоях, у них безцеремонно увірвався Лестер:

- Арабелло, мила, з тобою все добре? Я як почув про замах на твоє життя дуже перелякався.

Наче на підтвердження своїх слів затис мене у своїх обіймах. Атрей з докором поглянув на мене. Авжеж Лестер злякався, адже у випадку моєї смерті, королем стане мій дядько. Якби Геллман себе не звеличував, насправді він лише мій регент. Вибралася з його задушливих обіймів та зробила крок назад:

- На щастя, Атрей мене врятував.

- Мені доповіли про це. Нарешті хоч якась користь від твого охоронця. В мене ще є деякі справи, але вночі обов’язково тебе навідаю.

Впевнена, наголосив на цьому, щоб дошкулити Атрею. Бачила, він ледь стримує свій гнів. Одразу заперечила:

- Не варто, я сьогодні пережила стрес і дуже втомилася.

На обличчі Лестера з`явилася самовдоволена посмішка:

- Я прийду і відпочинеш, допоможу тобі розслабитися.

Нарешті він покинув покої й позбавив мене своєї присутності. Наші погляди з Атреєм зустрілися. У цих темних очах, що дурманили мій розум, розгляділа біль, ненависть і розчарування. Я заперечно похитала головою. Не прийматиму Лестера у своїх покоях, подбаю, щоб він був сьогодні зайнятий. Оскільки з нами присутні надто багато свідків, не мала змоги заспокоїти його, проте сподіваюся коханий все зрозумів вірно.

Під час нудної вечері у присутності придворних весь час відчувала на собі пекельний погляд Атрея. Хотілося, щоб зараз він з короною на голові сидів поруч зі мною. Його витримці можна тільки позаздрити. Нестерпно бачити свою кохану в демонстративних обіймах іншого чоловіка, який ще й наказує тобі. Хоч я і заборонила давати доручення Атрею, аргументувавши це тим, що він мій особистий охоронець і виконуватиме лише мої накази, Лестер не випускав нагоди зайвий раз принизити його, втім як і мене.

Вночі, коли Емберлі допомагала одягнути нічну сорочку я їй шепнула на вухо:

- Скажи Діані, щоб сьогодні подбала про Лестера. Не бажаю бачити його у своїх покоях.

Камеристка посміхнулася та покірно кивнула головою. Мій ненависний чоловік часто бавиться з фрейлінами. Я вдавала, що нічого не знаю, хоча насправді раділа. Чим більше він приділяє увагу їм, тим менше вона дістається мені. Завдання виконано і Лестер заклопотаний справами з Діаною так мене й не навідав.

Вранці мене охопив піднесений настрій. У спогадах виринали пестощі Атрея і це виклало радість. Почуватися коханою неймовірно. Сьогодні хотіла бути красивою, тому вимучивши свою камеристку результатом залишилася задоволеною. Весело зайшла до вітальні, де як завжди з незмінною фразою зустрів Атрей. Його обличчя теж сяяло посмішкою. Не вагаючись гнівним тоном наказала:

- Пройди зі мною в кабінет, хочу знати результати розслідування щодо вчорашнього нападу.

Хлопець чомусь посмутнішав та покірно вирушив за мною слідом. Як тільки зачинив двері одразу почав виправдовуватися:

- На жаль, поки не має результатів. Нападник виявися найманцем й ім`я замовника не відоме. Але мої люди розпитують, обов’язково щось дізнаємося.

Він так розхвилювався, що у його завжди впевненому голосі почула тремтячі нотки. Поспішила його заспокоїти:

- Я покликала тебе зовсім не для цього.

Своїми вустами прилинула до його солодких губ. Одразу відчула поцілунок у відповідь і гарячі руки на своїй талії. Мріяла про цей момент коли зможу насолоджуватися коханим. Його долоні вже ковзнули під сукню, а губи вп’ялися у мою шию. Пересиливши себе прошепотіла:

- Зупинися. Не тут і не зараз. Можуть довідатися про нас. - Він злегка відхилився і подивився на мене затуманеним поглядом. Я ж продовжувала: - Не хвилюйся, Лестер вчора не приходив, був зайнятий з моєю фрейліною. Я про це подбала.

Він злегка посміхнувся і своїми долонями ніжно пестив мою спину:

- Знаю, що не приходив. Мені відомий кожний його візит. Зазвичай рахую секунди коли він покине твої покої. Жодного разу цей мерзотник не залишився до ранку і від усвідомлення цього мені ставало трохи легше, хоч і ревнощі душили товстою мотузкою.

Бідненький. Не хотілося б опинитися на його місці.

- Сподіваюся більше ніколи він не навідає мене. Не зможу пережити це знову. Хочу належати лише тобі.

- І я цього бажаю. Ми маємо вигадати як позбутися Лестера.

Над цим працюю вже давно. Вирішила посвятити коханого у свої справи.

- Я стежу за ним. Ретельно перевіряю усі документи, але поки що немає у чому його звинуватити.

Ще трохи пообнімавшись, на своє обличчя одягнула маску байдужості та вирушила на сніданок. Після трапези поїхала до благодійного фонду. Фрейлін з собою не взяла, проте Атрею наказали пересуватися зі мною у кареті. Аргументувала тим, що боюся залишатися сама. Коханий сів навпроти та хитро дивився на мене, ніби знав мої наміри. Шторою закрила крихітне віконце і це хоч трохи гарантувало приватність. Нахабно вмостилася на коліна Атрея та накрила його вуста пристрасним поцілунком. Він підхопив мою гру і я не зчулася як ми злилися в одне ціле.

У самому фонді пробули не довго і вирішивши всі справи повернулися до палацу. Там нас зустрів стурбований Філіп. Він щось шепнув на вухо Атрею і коханий наблизився до мене:

- Є новини щодо нападника. У день перед замахом його бачили в корчмі з поважним чоловіком. Я мушу відправитися туди й розпитати. Ви не заперечуєте, Ваша Величносте?

- Звісно ні. Тільки повертайся по швидше.

Якесь погане передчуття гнітило мене. Можливо, просто не хочу розлучатися з ним, проте розумію, він і справді мусить про все довідатися. Якщо пощастить, то ми нарешті дізнаємося ім`я вбивці мого батька.

Уже сутеніло як у покої увірвався розгніваний Лестер. Навіть не глянув на моїх фрейлін, які спокійно пили чай, закричав:

- Усі геть!

Дівчата квапливо покинули кімнату. Я намагалася вдавати безстрашність, хоч насправді страх підкрався до мене та вчепився гострими кігтями у саму душу. Навіть не підводячись з м`якої софи зверхньо поцікавилася:

- Чого це ти розпоряджаєшся у моїх покоях?

- Взагалі знахабніла. Ти що собі дозволяєш? Піддаєшся плотським утіхам зі своїм охоронцем, хоч я попереджав тебе, Арабелло. – Всередині мене все охололо й оселилася люта зима. Як він дізнався? Якщо раніше припускала, що у моїй свиті хтось шпигує для нього, то тепер впевнена в цьому. Він не припиняв кричати: - Поводишся як дешева портова повія.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.