Розділ 9

Зал був прикрашений живими квітами, освітлювався справжніми факелами. Що надавало цьому місцю загадковості й туманності. Грала жива музика, дракони та драконеси весело спілкувались, попиваючи червоний напій зі своїх келихів (надіюсь то не кров). Слуги снували між столами: хто приносив їжу, хто доливав напій. Я помітила Анну, що мимохідь глянула на мене й усміхнулась. На серці відразу стало приємно, я й сама усміхнулась у відповідь. Та враз музика й всі голоси стихли, і тільки тоді я побачила його. Абсолютно всі розступились перед ним та схилили голову. Рей був одягнутий у все чорне. Руки тримав у кишенях. Він кроком хижого звіра, що впевнено наближається до своєї жертви, підійшов до мене. Я ж, як годиться, почала опускатись на коліна, та його міцні руки втримали мене й притисли до своїх грудей.

— Такій красуні не має чого робити на колінах. Ну, звичайно, крім наодинці зі мною у моїй спальні?

Що? Ледь стрималась, щоб нічого не відповісти. Але я не звернула уваги на те, що він сказав, мене більше здивувало те, як він це сказав. Він говорив українською. Мої очі округлились, напевно, до нереальних масштабів, бо імператор засміявся. Так, засміявся весело та щиро.

— Не знаю, що тебе так здивувало? Якщо моя мова, то знай — не одна ти навчаєшся, а якщо мої слова — то звикай, я все ще чекаю, коли ти виконаєш свою обіцянку.

Я мовчала, кожен раз поривалась, щось сказати, але стримувала себе. Я не контролювала свою мову, тому не хотіла ризикувати. Правда, не розуміла чим це може зашкодити, але, раз Рей заборонив, значить на то були причини.

— Я бачу, моя маленька пташка дуже хоче говорити. Тоді нам потрібно знайти більш відокремлене місце, — він хитро посміхнувся і, підхопивши мене на руки, пішов геть. Я ж закрила рот рукою, щоб не закричати. — Не бійся. — Його подих залоскотав вухо. Холодні губи торкнулись шиї, і припали поцілунком. Мурашки пробіглись по шкірі, моє тіло відгукнулось на пестощі. Я вся горіла, а низ живота зводило від бажання. — Корисно, коли ти не можеш говорити, треба взяти на замітку. — Він акуратно поставив мене на землю.

Після того, як змогла твердо стояти на ногах, я відсторонилась від Рея, щоб трішки заспокоїтись і знову включити голову. Ми стояли на краю балкона тієї самої, можна сказати, уже рідної вежі.

— Бувала тут? — Повний місяць освітлював його статуру, а крижинки в очах – його бажання. – Можеш говорити.

— Дякую, мій імператоре. — Я театрально зробила реверанс.

— Ти не відповіла. Ти була тут?

Я ніяк не могла зрозуміти його тону — гама емоцій перемішалась у ньому.

— Уже донесли? — чи то так повний місяць на мене діє, чи може його поцілунок запалив емоції, але щось я знахабніла.

— Не донесли, а відрапортували про події, що відбулися у мою відсутність.

— Ну, звісно. Можна й так сказати. — Зробила саркастичну гримасу.

— Але я хочу почути це від тебе. — Рей злегка торкнувся мого плеча, змушуючи заглянути в очі.

«Упертий який.»

— Так, мій імператоре, я відвідувала цю високу вежу у відсутність мого володаря. Милувалася красою земель, що тепер належать найсильнішому і найпрекраснішому з драконів. Видивлялася в далечінь, чекаючи повернення мого володаря! — Я насолоджувалася кожним словом, дражнячи його, навіть не думала про наслідки. Мені потрібно було емоційне перезавантаження, нехай не багато, але такі пустощі приносили задоволення. Мої слова і його змусили усміхнутись, але він знову посерйознішав.

— А стрибнути хотіла?

Я мовчала, Аур казав відкритись йому, але я не могла. Вистачить і того, що моє зрадницьке тіло готове віддатись йому. Серце я йому точно не віддам.

«Стрибай!» — знову цей голос.

«Стрибай!». Внутрішня сила штовхнула мене, і я полетіла. Ну, як летіла – падала вниз. Страху не було, тільки — тупий біль всередині. Рітуся і Владік сплили перед очима, їх маленькі оченятка, і носики-курносики, які я так любила цілувати. Мої діточки, янголятка, люблю вас.

Я вже готова була стати мокрою плямою на землі, але перед самим ударом я відчула велику кігтисту лапу, що схопила мене за талію, піднесла вверх. Один легкий змах і я вже сиджу на спині дракона між крижаних шипів. Але їх холод був приємний мені, наче свіжа прохолода у спекотний день. Ми полетіли вверх, місячне сяйво освітлювало наш політ.

Я щільніше притислась усім тілом до дракона. Луска дракона була така міцна, але я не відчувала жорсткості панцера, мої руки ніби проникли далі під луски, торкнулися м’якого тіла і полинули далі зливаючись з його артеріями та…

Я стою перед Реєм, він розриває мою сукню, кидає на ліжко. Його дракон задоволено ричить, навалюючись на мене. Його поцілунки покривають мої очі, губи, шию й опускаються все нижче й нижче. Його руки гладять мене, не бажаючи залишити хоч міліметр тіла без уваги. Моє тіло звивається, приймаючи ласку цього воістину справжнього володаря. Його сильний жезл ввійшов у мене і з грудей вирвався стогін і я…

Я стою перед Реєм, моя сукня ціла, я проводжу по ній руками, щоб впевнитись в цьому. Ми стоїмо посеред двору, місяць все так же слідкує за нами.

— Іди до себе. — Знову цей різкий тон, який бісив мене.

Хотіло щось відповісти, вимагати, щоб пояснив, але …

Я пішла, пішла геть від нього. Мені було боляче, образливо і соромно. Соромно, за те що я бачила. Я навіть не знаю, що то було. За те знаю хто мені все пояснить, моя хода перейшла в біг, і я швидко добралась до лабораторії Аурона, по дорозі ледь не збила когось зі слуг. Але і тут на мене чекало розчарування, кабінет був закритий. Звісно, Аур відпочивав на балу.

До своєї кімнати я вже плелась, ледь переставляючи ноги. Анни ще не було, і я так і в сукні завалилась в ліжко. Бувши на самоті, як завжди з очей полились сльози. Скільки я виплакала їх не полічити, я думала, що стільки плакати неможливо, але вони все текли та текли.

Десь серед ночі ввійшла Анна, я чула як вона стомлено зітхнула й лягла спати. Тільки почувши розмірене сопіння, я на годинку змогла поринути у сон.

Як тільки перші промені сонця проникли у вікно, я зіскочила з ліжка. Тихо, щоб не розбудити малу, пішла прийняла ванну та переодяглась. В коридорі я все молилась, щоб Аур був на місці. Та не встигла я дійти до дверей, як вони відчинились переді мною.

— Відчував, що прийдеш спозаранку. — Усмішка Аура завжди зігрівала теплом.

Я злегка штовхнула його всередину та закрила двері, щоб ніхто не почув.

— Мені потрібна допомога! Учора сталося те, чого я не можу пояснити.

— Присядь, дай торкнутись до тебе світлом, і ми продовжимо.

— Ні, не хочу, пізніше, — я затараторила, мені головне зараз розібратись, що я бачила вчора. – Я літала на драконі.

— Рей? Як це відбулося? — Здивований і водночас захоплений погляд золотих очей дивився на мене.

— Не важливо. Важливо те, що сталося потім. Коли ми летіли, я ніби проникла в нього, а потім я побачила картину… Ми займались коханням, але я не думала про таке, я не хотіла цього. Але все було настільки реалістичне, що я не зразу зрозуміла, що то було просто ведіння, чи сон чи… Що то було, Аур?

— То були думки Рея. Дракони можуть телепатично зливатися з партнером. Але це дивно! Це можливо тільки між двома дра….

— Так і знав, що знайду тебе тут. Мені почати ревнувати? — Як завжди не вчасно він вривається.

— Для того, щоб ревнувати — потрібно спочатку навчитися кохати! — Я була ображена за його вчорашню поведінку й не приховувала це. – Ми тут розмовляємо, якщо, ВАША СВІТЛІСТЬ, не помітила цього.

— Я випорю тебе! — гаркнув імператор, але злості в йог словах не було.

— Що хазяїн забажає, раба все стерпить. — Знову театральний реверанс, а в уяві я вже показувала йому непристойний жест.

— От скажи, Аур, ну як її не прибити? — звернувся Рей до друга, важко зітхнувши.

— Я ж якось терплю. — Він щиро засміявся, і по дружньому поплескав імператора по спині. — І ти терпи!

— Катя, ти йдеш зі мною, зараз! — холодним тоном архон говорив уже до мене. Як може так різко змінюватись настрій?

«Сама яка?» О, і про це ще треба поговорити з лікарем.

— Але ми не договорили. — Я з надією глянула на Золотого.

— Іди, потім договоримо. Краще не перечити імператору, — порада друга ніяк не підбадьорила.

Рей стис мою руку, і потягнув за собою.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.