Якісь рими

Простелю річки й океани,

Прокладу сім тисяч доріг,

Сто степів ляжуть хай між нами,

Щоб тривожить мене не міг.

Я б втекла на Венеру чи й далі,

Аби позабути цей сум,

Щоб ніщо не нагадало

Жар нестерпно відвертих дум.

Я лишила б удома серце

Під диваном а чи серед книг,

Хай собі там пече, як від перцю,

Мені ж треба побільше втіх.

Втім, облишу солодку мрію,

Визнавати мушу сама,

Що нічого я з тим не вдію –

За морями спокОю нема.

Як зростити в собі ту силу,

Скільки треба докласти зусиль,

Щоб колись я таки зуміла

Бути поруч і мов за сто миль?.

Травень 2014