За сто миль

Простелю річки й океани,

Прокладу сім тисяч доріг,

Сто степів ляжуть хай між нами,

Щоб тривожить мене не міг.

Я б втекла на Венеру чи й далі,

Аби позабути цей сум,

Щоб ніщо не нагадало

Жар нестерпно відвертих дум.

Я лишила б удома серце

Під диваном а чи серед книг,

Хай собі там пече, як від перцю,

Мені ж треба побільше втіх.

Втім, облишу солодку мрію,

Визнавати мушу сама,

Що нічого я з тим не вдію –

За морями спокОю нема.

Як зростити в собі ту силу,

Скільки треба докласти зусиль,

Щоб колись я таки зуміла

Бути поруч і мов за сто миль?.

Травень 2014

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.