Депресивне

Третій день просто хочеться плакать,

Та нема чомусь сліз для плачу.

І безґлуздо про щось тут балакать,

Може, й слухав би хтось. Та мовчу.

Що за втіха в сповіданні болю?

Як його не назви - не зника.

Хай пече кислотою...Дозволю.

Щастя - штука крихка й нетривка.

А одвічна спіраль - чорно-біла,

З випадковими райдуг штрихами.

Усе якось в мені здитиніло,

Знавісніло і карка круками,

Що спіраль ця не вгору й не вниз,

Що наш рух все по колу і прямо...

Мій життєпис- чийсь легкий каприз,

Пустий фарс, із відтінками драми.

14 листопада 2013

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.