Зміст
Пігмалітея
Мов із мармуру, щомиті,
Ти різьбиш мене натхненно.
Часом обриси як влиті,
Але й боляче страшенно!
Я могла б протестувати,
Опиратись – сила є.
Мушу, втім, я визнавати,
Витвір плавно постає
Під різцем твоїм все кращим.
Ним свідомо ти ведеш?
Досконалість тобі нащо?
Чи замовник - Доля все ж ?
Підкорюсь твоєму вмінню,
Тільки, Майстре, не забудь:
Душу як вкладеш в творіння,
Можеш і не повернуть.
10.12.2014
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.