Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Драма (1307)

18+

Розшукується фея

Мене покинула магічна фея на біду.

Я знаю, хоч сто років вже до неї йду,

Вона втекла. Я її більше не знайду,

Мою солодку та жадану фею молоду.

Я ясно пам’ятаю, що тоді було:

Хлипкого ліжка непомітне тло,

Як її тіло з кожним дотиком гуло,

Моє бажання за секундами росло.

Її повіки разом з віями тремтіли,

Я поцілунками укрити їх хотіла.

Так палко вигиналось її тіло,

Що мені нижче живота свербіло.

Скрутила моє горло жарка спрага,

Коли побачила я її ніг засмагу.

До того я не знала від життя такого блага,

Поділася кудись моя залізна рівновага.

Краплини пота загубились в її стегнах.

Мені пекло десь там, у ребрах,

І пульс тріщав, аж відчувався в нервах.

Я заблукала в наших вічних дебрах.

Вона від мене виривалася, втікала,

Я її доганяла і на наше ліжко клала.

Вона мої найпотаємніші бажання закликала,

Так голосно, аж до небес лунала.

Її блискучі тіні залишились на моїй ключиці,

Я цілувала жадібно її сідниці.

Біліли від тих поцілунків мої губи ниці,

Чесались щоки від країв її спідниці.

Мене вкривав краплин пота блиск,

Її мовчазний стогін переходив в писк.

Який же був мені від того звуку зиск?

Я знала, що заради неї піду на усякий риск.

Її магічне зілля залишилось на сідницях,

Рум‘яність відобразилась на наших лицях,

Я всесвіт бачила в її зіницях,

Як блиск на позолочених дзвіницях.

Тоді мені згадалися дзвіниці церковні.

Я не хотіла, та думки невиліковні.

Усі релігії перед нею були беззмістовні,

Адже вона моя єдина богиня, безумовно.

Я вся тремтіла й мокріла від неї,

Вона була немов з казок чарівна фея,

Така, що не було на світі гідного музея,

Щоби знайти їй за красу трофея.

Її повіки, срібним блиском нафарбовані,

Та блискучі очі — в мій мозок вкарбовані.

На тих очах наші блукання побудовані.

Мої були ще голодні, її — вже нагодовані.

Вона холодними руками мене за талію хапала,

Укрита потом моя шкіра до її прилипала,

Вона мене над ліжком нагинала,

Я виривалась, а тепер вона тримала.

Стіна від енергійних рухів билася по бильцях,

Я небеса всі облітала на її фейських крильцях,

Її блискучі тіні змазались на наших лицях.

Таке ніколи не відмолю я в божественних каплицях.

Так мені ноги зводило від мокроти,

Коли вона витягла пальці, пекло від пустоти.

Вона облизнулася, привстала навпроти,

І я магічним зіллям потекла від її щедроти.

Я наші палкі ігри пам’ятатиму навіки:

Її блискучі, срібні, чарівні повіки,

Солодких губ нектар — мої магічні ліки,

Та наші асинхронні гучні крики,

Маленьке ліжко, що було більшим за світ,

Тяжкість, що стягувала мій живіт,

Її феячі крила, наш стрімкий політ,

Та засмаглі ноги, що укривав шаром піт,

Церкви та божества, яких згадала,

Свою гріховність, на яку я чхала…

Як я від болі й задоволення ридала.

Вона — єдина, кого я завжди шукала.

Тож так, мене покинула магічна фея на біду.

Я її пам‘ятаю і до неї вже сто років йду,

Хоча й даремно, хоча й знаю — не знайду,

Мою солодку та жадану фею молоду.

...

diastrofa

Зотліла

Зотліла ніч, і день згаса Що сталося зі мною? Де поділась та жива краса? Вона вицвіла, згоріла І тернами шипшини поросла

А страх за горло взяв Здається, зараз закричу "Рятуйте, люди! Поможіть"

Однак, я наполегливо мовчу

Це звичка, мантра, що Іде зі мною, скільки пам'ятаю

"Вставай! Не зупиняйся!"

Бо слабкість та невпинно

Підведе тебе до краю

Я так жаданно рвалася до світла,

Мов метелик, до яскраво-палкого вогню

І так само необачно, я

Спалила душу до корню

І кожен раз, опісля ночі болю і страждань

Я вставала рано вранці поринаючи у світ бажань

І не залишилось нічого,

Ні сліз, ні мук, ні мордувань

Лиш випалена пустка 3 таких солодких сподівань

...

Soprano

Вбий бога!

У темній кімнаті лісу сирени світлом прошиті.

Господи, не убиті, ми поки ще не вбиті!

Крізь пальці світло проступає,

Поруч когось воно забирає.

Кричи, молю мовчи!

Вбий бога, вбий демона свого.

Вбий усе, що ти знав!

І впади, до дна свого впади!

Забудь, що це життя пізнав!

Забудь про все-усіх,

Бо тіло і так згниє.

А ти ще є?

Освальд Артман

Д., 20.XII.2023

...

Oswald Artman

А ви чули мовчання?

- А ви чули мовчання?

Приголомшливий дзвін.

⁃ Воно не стоїть втручання,

Не варте і змін.

⁃ Ви чули мовчання ?

Цю пустош, цей крик?

⁃ Після нього бажання,

Щоб розум мій зник.

Ну а ви?

⁃ Чи ви чули мовчання?

⁃ Ні! Більше ніколи!

Не хочу!

Забути б про своє існування,

Позабути всі свої роки.

Але все ж…

⁃ А ви чули мовчання?

⁃ Так, я змирився, я звик.

В мене є лиш одне бажання,

Щоб світ створений богом зник.

Щоб знову почути мовчання…

Щоб знову почати спочатку….

...

Gus

"Прийшла війна в мою Країну"

Прийшла війна в мою країну, на крилах, ангела пітьми,

Затьмарила собою днину, стоптавши правду чобітьми.

Усюди кров, а їй замало, замало тих страждань що є,

Вона ще більше їх приносить і злим дощем на землю льє.

Прийшла війна, дітей забрала, малих, великих і старих,

І на далекому Уралі, сміється карлик, наче псих.

Прийшла війна "асвабаждьонна", і полонила всі міста,

А потім всіх "асвабаждала", людей від власного життя.

По всіх місцях де лише була, залишила свої сліди,

Сліди насилля, злоби й крові - сліди нікчемної орди.

Війна забрала в людей душі і просто знищила життя,

Лишила хлопчика без мами і по домам, своє сміття.

Вмочивши руки в кухль з водою, на цілий світ кричать - "...не ми",

А кров засохла аж до шиї, їх не назвеш уже - людьми.

Моя країна вся палає, її жива душа болить,

А її люди захищають, й до смерті будуть боронить.

Прийшла війна в мою країну, і вибрала для свої справ,

Народ, що крові прагнув з давна, і сам на неї натякав.

Народ, який живе минулим і не бажає майбуття,

Наклав на себе власні руки, і вже немає вороття.

Війни ніколи не було б, якби її не сотворили,

Дохлявий деспот й сатана, у бункері договорились.

Хотіли з Бога посміятись і знищити Його народ,

Та сміхом зараз і не пахне, зазнали тяжких перешкод.

Увесь народ, що Українці, ті що країна в них - "Одна"

Тебе війна, зустріли сміло, безодня жде до свого рва.

Бо з нами Бог, Він нас боронить і витирає сльози нам.

Він нам дає все нові сили, щоби нести розплату вам.

Прийшла війна, і зруйнувала, всі наші мрії і діла,

Нам вже нема чому радіти, хороним ріднії тіла.

Міста горять, в селі палає, усе спалила вмить до тла.

Усе зламала, роздробила, серця позбавила тепла.

Чому прийшла ти, зла потворо? Чому торкаєшся мене?

Ти знаєш кара повернеться, і плата твоя не мине?

Всю біль, яку ти принесла і наситила мої діти,

За все прийде Небесний чек, і будеш сповна ти платити.

Ти думаєш, що Бог не бачить? Або ти думаєш - глухий?

Тепер весь світ уже побачив, у свому серці ти лихий.

І Бога там у нім немає, як і немає каяття,

Ти думаєш, що меш щасливий, забравши в іншого життя?

Я не прощу тебе війна, як і твоїх творців потворних,

Я не прощу твої діла, і твого царства всіх придворних.

Не буде вам уже прощення, і каяття вам не дано,

На вас чекають вічні муки і вічнеє пекельне дно.

Страшний 2022-ий

...

Vladyslav Derda

Ехо вічних питань

Хто ми у цьому житті?

Імена, що кричать до нас правдою.

Часом, дурні і слабкі.

Люди, написані болем і фарбою.

Чому страждає дитя?

Воно не бачило жодної ляльки.

Бідненьке, плаче й кричить!

Та виросте, іншим все байдуже.

Для чого люди кохають?

Щоб разом зірки рахувати.

В самотності гірші страхи–

Самому собі набрехати.

В поемах і драмах життя?

Спочатку їх варто прожити.

Та пусте, перебудеш весь жах.

Щоб потім їх перелічити.

Друже, ти обираєш дорогу,

Якою пройдеш до кінця.

Чи вибореш врешті свободу?

Вдихнеш на повну життя?

Людство не матиме шансу,

Розпитати твою біографію.

Доля напише власну.

Якщо сам не поставиш крапку.

...

qpidkiss

З-за горизонту подій

Хочеться щось написати на вивороті твоєї душі.

Я чую цей шепіт, що десь мерехтить вдалені.

Відчуваю твій біль... Твої очі глибинно-сумні...

І знову стара гра «ні мені, ні тобі»...

Ти сумуєш за світлом, яке втікло крізь часи,

І безодня благає холодного снігу в пітьму,

Безнадійна тиша вигукує «відпусти»...

А я — знову твоє бездоганне «Чому?»

Ти пробачиш, але наче крізь пальці пісок

Утече час по уламкам твоїх надій...

Не бувають щасливими танці на кістках зірок...

Чорні діри навколо... Світло за горизонтом подій*.

~листопад•2023~

*Горизонт подій (англ. event horizon) — уявна гіперповерхня в просторі-часі, яка відділяє ті точки простору-часу, звідки світло може потрапити до спостерігача, від тих, звідки світло потрапити до спостерігача не може.

Горизонт подій виникає навколо чорних дір, для яких друга космічна швидкість перевищує швидкість світла.

Жодна подія за горизонтом подій не може вплинути на спостерігача, оскільки такий вплив означав би порушення принципу причинності. З точки зору зовнішнього спостерігача будь-яке тіло наближатиметься до горизонту подій нескінченно довго. /Джерело: Вікіпедія/

...

Lexa T. Kuro

У світі, де згасли зорі...

У світі, де згасли зорі, ти — мій єдиний світ.

Ти моя надія та спокій, мій полум'яний лід.

Серце твоє — мій притулок, в ньому знайшла я свій дім.

Ти — радість моя та смуток. Я — блискавка, ти — мій грім.

Ми — дві половинки цілого, в танці долі живі.

Твої слова — моя поезія, що весніє вночі,

У серці звучить вічна музика та панує весна.

У світі, де згасли зорі, я тепер не одна.

~квітень•2024~

...

Lexa T. Kuro
16+

04.04.2024

9.00 - пробиває годинник.

У школі дзвоник, на вулиці великі годинники,

Але цей звук лунає кілька секунд,

Бо це заклик до тиші.

Авто стає на аварійку, студенти мовчки стоять.

Хтось пускає сльозу, хтось капелюх свій скидає,

А хтось і надалі продовжує бій.

Ця хвилина мовчання - віддання честі

Всім тим, хто віддав своє життя за країну,

За мирне, тихе життя, за свободу.

Не порушуйте цього способу віддання честі,

Способу нагадати забудькуватим,

Способу пригадати, що хтось гине за вас.

Закиньте донат, сплетіть трохи сіток,

Залийте свічок, відправте їм подарунки.

Війна ще триває, ця війна за нашу свободу,

І ми, на жаль, з вами одні.

Тож підтримуйте фронт, бійців, що там гинуть.

Вони гинуть, щоб ви могли пити каву.

...

Воррен Барбара
12+

Уночі, одна

вранішня темінь укриє два зніжених тіла,

котрі спочивають опісля буремної ночі.

ми знову межу заступили:

ще ближче до окраю прірви,

ми знову ідемо назустріч,

ізнявши із себе сорочки.

нам перед обличчям примх

встояти не дано вже,

щоразу в цій грішній, звабливій

грі програємо ми,

спротив не чинячи жодний,

терпіння набравшись удосталь,

привіт у посланні шлемо задоволеній сатані.

пропадеш ти о першім промінні

німого сонця, як завжди прокинусь

у ліжку сама із собою. в думках я

сердитимусь, буду клястися

і слати тебе до чорта.

однак все прощу, як тільки напишеш

«боже, ти просто чудова!»

повторимо ніч, куштуючи плід заборони

іще раз. я знатиму – це наш останній.

ми встанемо разом, в обнімку цілунки

даруючи перед тим, як ти вщезнеш.

зі шляху мого спорожнілого знову життя.

і нехай! все ж загоїться з часом.

загоїтись має...

тільки, мабуть,

не я.

...

Конірія
16+

25.11.2023

Минула майже сотня років

Як світлі душі йдуть кудись.

Їх темні душі тягнуть ген кудись до дна,

Бо їх прокляли вічно гнити там.

Та що робити всім невинним дітям,

Що залишилися навіки в снах?

Пішли мільйони, та цифра ця не точна —

Радянська влада все любила прикрашать.

Голодомор — це геноцид,

Що визнають мільярди.

Та для мільйонів це лиш пустий звук.

Поставте свічку на вікні, хай світлі душі їхнє світло бачать,

Нехай це світло проганяє гниду,

Що забирала хліб у немовлят.

...

Воррен Барбара
16+

23.11.2023

Він мовчки стояв і слухав прокльони,

Що вилітали з злих уст.

Його серце вже не боліло,

Він звик і знав що так буде.

"Аб'юзер, тиран, бовдур, придурок"

Це те що він слухав роками.

Послухавши все, він просто рушив вперед,

До цілі, вершин і зірок.

Злі голоси кричали щось в спину,

Але звук розбивався в спини тих,

Що бігли за ним. Він був світлом для них.

Чи довго йшли вони разом?

Хтось так, а хтось на шляху зупинявся і нову стежину десь прокладав.

Чи хотів він бути їм символом?

То дуже навряд, хлопчина не Бог,

Не герой і не диявол,

Він просто хлопчина, що йде вперед,

Що забув про шлях назад.

Чи плачуть за ним ті злі язики?

Звичайно, бо їх світло пішло разом із ним.

...

Воррен Барбара
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
За лаштунками проєкту...Ія Лін & Ізумі Хо
25.06.2024
Збірка "За лаштунками..." поповнилось ще одним інтерв'ю. Сьогодні це Наталя Касінова (або ж на Арку ... Детальніше
29 медових років або як швидко опублікувати фінал історії!Петро Ковальчук
24.06.2024
У зв'язку з сьогоднішнім святом, я вирішив опублікувати фінал історії!! Автор випадково дізнався, що ... Детальніше
Перші кроки у жанрі трилер.Пан Д
24.06.2024
Вітаю вас шановні Аркушники та Аркушниці! Спробував, перший раз, себе у жанрі трилер. Та от замислив ... Детальніше
Вільний - фінал. Мій власний катарсис.Пан Д
24.06.2024
Дорогі Аркушники та Аркушниці, Вітаю вас на цьому захоплюючому етапі (для мене так точно) нашої літе ... Детальніше
Доповнення Ріна Бейкер
24.06.2024
Любі читачі, хто слідкує за оновленнями розділів «Руйнації», наполегливо рекомендую перечитати розді ... Детальніше
Меметика?!Мейлі Рейн
24.06.2024
Привіт, аркушики. Коли я читав книгу Егоїстичний Ген Річарда Докінза, мені стало дуже цікаво, коли в ... Детальніше
На Аркуші вже:
11471читачів
137223коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: