Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4251)

Сонце і місяць зустрічались

Сонце і місяць зустрічались,

При світлі полудня прощались.

Кожен з них вступав в свою стихію,

Кожен з них мав свою мрію

І так конкуруючи завжди,

Вони миритись мусять знов,

Бо що таїти правди

Ніхто із них не в силах зняти окову,

Що доля їм так написала

І яка на відстані їх тримала.

Дружити не могли бо надто різні

І шляхи разом в небі вести їм- затісні.

Знаходитися разом їм неможливо

Та хіба ж станеться те диво,

Що разом їх зведе

І що буде їхня дружба вічна- не промайне?

Колись можливо буде це

Та зараз не в силах нічого змінити,

Тож буде так як є.

Сонце й місяць зустрічались,

Але один з одним не знались,

Лиш небо одне ділили,

А щось змінити не зуміли

Тому один від одного на відстані були,

Да так шлях один до одного й не знайшли.

...

Діана Гобой

Троянда

Троянда цвіту вишневого,

цвіте коло хати,

її красоти Всевишнього,

манять сади.

Вона ніби перлина,

могуча, прекрасна.

В саду коло хати,

цвіте, мов дитина,

могутня мов людина,

вміє за себе постояти,

нікому не дасть себе ображати.

Її врода манить любе людське око,

такі ростуть тільки в Марокко.

Пишна квітка кохання,

горда квітка розчарування.

Вкриє землю мов мати,

ох її пишні шати.

Зірка її то кохання,

без печалі й вагання.

Мов крила має,

вона так гарно літає.

Ніби на арфі душа її грає,

аж серце завмирає.

Троянда!

Цвіт її то кохання.

В саду зростала,

від кохання пишною стала.

Людське кохання пострічала,

від цього й розквітала.

Люди нею милувались,

та й дивувались,

собі повчались,

та й закохались.

Троянда така особлива,

така мила.

Життя вона так веде,

кохання людям несе!

...

Діана Гобой

Гуляю

«Хоча б ми об'їздили увесь світ у пошуках краси, ми не знайдемо її, якщо не взяли її із собою»

Р.У. Емерсон

Я зніму сандалії,

Пройдусь босоніж по землі,

Наступлю на килим м'який,

Трави вологої,

Це почуття ні з чим незрівнянне.

Щебетання птахів наводить на думку,

Що немає на світі,

Справжніх співаків та співачок.

Постою біля струмка, послухаю музику,

Перекочування води.

Подих вітерця,

По листві, по траві,

Скільки тут дрібних квітів,

Невідомих мені.

Мені час додому.

Не зірву жодного –

Квітка гарна тільки жива.

...

Кім

Сутінки

Сутінки відтепер приємніші.

Світло люстри одягає предмети у тьмяні ризи,

І можливо тому відвертаєш від променів очі,

Аби не бачити гострих ребер,

Рівнобедрених конструкцій архітектури, облич,

Що зникають у перспективі запилюжених вулиць,

Так і не закотившись ядром зіниць у глибини пам’яті.

Чимраз дужче хочеться обрости тишею старих портьєр,

Багряним спокоєм на якому гойдається задумливий погляд

Малюючи віями повік марево стиглої натури

Жінки,

Фруктовницю з помаранчевою спілістю абрикосів,

І нарешті фортепіано, струшує її погляд у моє серце

Зернятами яблук де їх пригортає рука вічності.

15.07.2023

...

Володимир Каразуб

Дуалізм сумління

У відчай вкотре войовничо поринаю,

Щоб побороти непринадні почуття,

Клином вибити до себе неповагу,

Допоки знов бажання злісне не пізнав

Загрузнути в невпевненості водах,

Не довіряти своїм рішенням до скону.

Лиш набридають вже мені пороги,

Які будую сам собі, нажаль, свідомо.

Настав нарешті час зламати всі кайдàни,

Розвіяти по вітру стримуюче павутиння,

Щиро цінувати блага первісного дару,

Змогу існувати. Не варто більш чекати дива,

Дарунку щедрого від долі, світлого пориву

До розкриття наївного сумління. Це кінець!

Втомився вже шукати джерело надії!

Пришла пора змінити напрям навпростець,

Керований відлунням втраченої мрії,

На осоружну стежку розвитку буття,

Заради неосяжно цілісного розуміння

Тортур душевних, на які одвічно наражав,

Без праведних підстав, себе, невтомно,

Заради каяття, жертовності без міри,

П'янкого відчуття несправедливої неволі,

В'язниці болісної пам'яті, кривавого нариву,

На тлі свідомості, що дарувала мені силу,

Якої не бажав, але, собі на зло, не перестав

Рухатись в майбутнє, противитись падінню,

Гортаючи сторінки загадкового життя.

...

Інгвар

Самурай

Часу не витрачай дарма,

Молодий ти чи старий,

Вчись ударом відповідати,

Ворогів на смерть бий.

Нехай сильніше сталі

Буде твоя рука,

Щоб задарма боялися

Пістолета або клинка.

Памʼятаєш, Тату,

Оцей малюнок й вірші?

Я тобі написала

Коли ти зранку встав в шість.

Як завжди,

прес, біг, стадіон,

І я в строю стою,

А ти завжди чемпіон.

Набиваємо лапи,

Віджимання, знов прес,

Десь, як казка, на мапі,

Японія повна чудес.

А іще ти - розумний,

Дотепний, добрий, смішний,

І не вистачить слів,

Навіть тим, хто сліпий.

Сьогодні тобі,

Лиш на рік більше.

Михась та Сашуня

Знають найліпше.

Дідусь- самурай

Завжди із ними.

З днем народження, Тату!

Ти з нами, з живими!

19.08.2023

...

Валентина Басан

Про довіру

Сказали мені: "Довіряти нікому не можна.

Навіть тінь своя полишає нас в темряві".

Але чому ж собі довіряти навіть не можна?

Суворість тоді відчувалася у кожному слові.

Та хіба ж ми самі не опора завжди для себе?

Хіба ти сам не той, хто з тобою у радості й горі?

Проте часто буває й таке -

сам себе заганяєш й опиняєшся в глибокому морі.

Бути море це може різним.

В когось то сум, у когось зневіра.

Так важливо тут не сплутати вигадки з дійсним.

Залишатись повинна віра й хоч якась до ближніх довіра.

...

Дара Зульська

Війна

Дорога війни – важка, довга:

Вихор руйнування, крик,

Язики полум’я, ніби кров,

Поранені, мертві,

Гаряча, холодна,

Залита сльозами безневинних.

Немає такої сили –

Народ на коліна поставити.

Народ – залізний кулак

Волі та правди.

Волю не зігнеш, не зламаєш.

Правда дивиться у майбутнє.

Щасливе завтра само не прийде.

Жодної пощади! –

Ворог проклятий відступить,

Повернеться до свого похмурого табору,

Не таким уявляв повернення –

Внукам своїм замовить.

Народ України Вільний!

...

Кім

Надія

Я прокинулась о шостій ранку,

З думкою про рідний дім,

Коли на небі ще горіли зірки,

Серденько моє все ще боліло та стогнало,

За рідний край, за Україну,

За зруйновані міста і села.

І чомусь о шостій ранку,

Коли нікуди не треба йти,

Прокинулась я з розбитим серцем,

Але з надією в душі.

...

Айлін Руж

«Зупинка в лісі снігового вечора» — вірш Роберта Фроста, переклад з англійської

Хто власник цих лісів, я знаю,

Далеко дім його, за краєм.

Не бачить він, як я дивлюсь

На сніг, що стежки засипає.

Дивує коник мій чубатий,

Навіщо в пустці нам стояти.

Між лісом й озером у кризі

В час найчорніший вартувати.

Він упряжжю дзвенить, киває,

Чи помилився я, питає.

Більш — ані звуку. Лиш поземка,

Як пух, лапатий сніг змітає.

Ліс темний манить вдалину,

Та обіцяв я й не схибну.

Коли вже очі я зімкну,

Коли вже очі я зімкну.

...

Дар'я Мацелевич
18+

Мішені

Все добре..

Жива..

Всі цілі.

Ми — цілі

В абсурдному

блядському тирі

В парку пекельних атракціонів —

Мішені,

Пальним замащені.

Наш дім — засмальцовані

Стіни вагончика,

Брудно-зеленого,

Чи то камуфляжного.

Битого цвіллю і старістю,

Повного смороду поту

З тремтливих кістлявих пальчиків,

Що набравшись (сміливості?)

Вперто спускають гачок.

Поступово

За разом раз.

Як в клятій руснявій пісні

І так щораз.

Будьте прокляті

Кожен із вас.

...

Теплий сніг
12+

Невже життя таке несправидливе?

Ти сидиш, думаєш, гадаєш,

Що робити не знаєш,

А хтось за спиною тебе обзиває..

Комусь ти здаєшся невдахою,

Комусь людиною гордою,

А хтось сприймає тебе такою, якою ти є.

І не потрібно нічого вигадувати,

Це всього лиш на деякий час.

Все змінюється.

Змінюється життя.

Змінюються люди.

А ти досі сидиш і думаєш..

Як так?

Чому життя таке несправидливе?

Невже ти нікому не потрібна?

Але ні...

Знайдеться та людина, з якою ти є ти,

І не потрібно нічого видумувати.

Життя змінилось на краще,

Ти живеш, радієш,

І ніби у тебе все добре,

Але іноді так не вистачає старого.. того життя.. тих людей..💔

...

Optimistic Solomia

У неслушний час

Той, хто зустріне душу у неслушний час,

І хто її полюбить, безумовно,

Постане перед Господом - цілим.

І хто порине в спокій величавий

В житті буденному-земнім,

Залишиться у пам'яті - віками.

І не страшні тому ні муки, ні печалі,

Ні осуд люду, часу швидкоплин.

Зазнає той гармонії, а в тім,

Зустріне дух людський в неслушний час,

І допоможе, залишитися цілим.

...

Ангеліна Паламар

Сьогодення

Можливо я і не психолог

Та, може бути ним і не потрібно,

Щоб інколи комусь допомогти

Пройтись шляхом незвіданих проблем.

Я думаю, все має бути так, як є,

Бо в цьому сенс наших страждань і не інакше.

Майбутнє - буде, минуле - вже було,

Тоді, лишається сьогодні, любий друже,

Якщо сьогодні важко - якось то мине.

Якщо аж дуже добре - теж мине.

Лиш не фокусуйся, прошу, в негативі -

Це вже точно до добра не доведе.

...

Ангеліна Паламар

Венера

Насправді не ти, а обрій за сірим вікном,

І чорні птахи, що летять, мов обгортка книг,

Можливість додати до бляклого неба крик,

Написати для кількості енний, любовний том.

Нарікаю на світ, за яким невідомий з числа,

Голосом публіки кпинить трикутник Венер, та

Саме тоді видається весь світ пласким,

З одітими в тогу, що фекають на екран.

Даліла готує ножиці, вірніше тример, е-е-е

лектробритву. Голить, оголює пах, косу

Стриже, і врешті зникає природа, зникає усе,

Та тільки не крик, що охоплює пустоту.

До чого ж паскудно. Все поспіхом, криво, так

Мов справді магічне волосся згубив Самсон,

Чи все-таки вірність, як символ, якого і цар,

Буває, що втратить, віддавши комусь на сон

Майбутній.

07.11.2020

...

Володимир Каразуб

Сон

Якось все так, і ніби ми удвох,

А може сон, і ти мені наснився…

Та не буває так, бо то лиш сон…

А може в снах, зі мною ти б лишився???

І я б не знала де тебе подіть???

Любити, і в руках тримати!!!

Настільки міцно, тільки б не зламать….

Але нікому і ніколи не віддати…

Бо в цьому сні, ти будеш тільки мій,

Й сама не знаю, де тебе подіти!!!

Сховати десь далеко, край землі…

Де ми будем вдвох, як ніч і світло….

І ніби ніч і день завжди рсзом

Та їхня зустріч лиш світанок…

Та він лиш мить, і відступає тьма,

І наступає неминучий ранок…

Та в ті секунди пропадає сон,

Морфей у своє царство відступає,

І знову треба жити, але сон…

Ніяк-ніяк мене не відпускає!!!

І я живу той день, як уві сні,

А в голові одне!! Коли уже стемніє!!!

І Сон в свої обійми забере!!!

Пісок на очі!! Морфей це вміє!!!

І знову Ми будем лише удвох!!!

Хоч то лиш сон, та то вже й так багато

Ти будеш тільки мій…а я твоя…

Зірки зійшлись, про більше й не прохати…

Та швидкоплинна ніч, і сонечко встає…

Та це не довго, це примусово!!!!

Ще трішки й сон нас забере,

Хоча б ранку… і знов по колу….

...

Інна
12+

Їхня доля

Ваші тіла у землю втоптують ногами

Ваші життя поглине скоро пил

А душі ваші сповнені гріхами

Не випустить із пекла лютий звір

Ви знищити і скривдити змогли

Усе, до чого дотяглися руки

Як гній ви в нашу землю полягли

По смерті не скінчаться ваші муки

У чорноземі ваші душі закують

Що в сотні раз за землю ту чорніші

Такий вердикт вам виніс божий суд

І з кожним кругом муки будуть ще страшніші

...

Біколор

Роза вітрів

Говори зі мною.

Говори.

Тим голосом

Що

Тим голосом

Із

Собору

Вчорашнього дня

І сонцем

Його вітражів

І мовчанням

Холодного каменю,

Що

Відлунням твоїм

Що відлунням

Усіх епох,

Здається,

Ще вчора

Відбився

Від стін

Любов’ю

Але і війною.

Твій голос

Нехай

Стане плетивом

Срібних кольчуг

І підлатником вірш

Замовлянням

Твоєї долі.

Твій голос

Нехай

Відголосить

Усіх

Що в тобі

Залишили

Навік

Поклоніння

Своєму богові.

В лімбі

Тіла твого

Кожен подих

Знаходить

Румб

Теплі хвилі

П’янких

Теплі хвилі

Натхненних

Слів

І на серце

Своє

Мов на розу вітрів

Подивись

І вітрила напни

На поточний

Лягаючи курс.

День почнеться

В тобі

День загравою

Виллється в ніч.

Далі

Далі

Птахи

Далі, далі

Сорочка ранку.

І спадає туман

І зникає остання зоря

І вдихають вітри

У замріяне серце

Світанок.

04.01.2023

...

Володимир Каразуб

Цідіть серпень по краплі

А за чверть уже осінь, якось так зараз пишуть

Тільки я ось не хочу вірити цим словам,

Як завжди птахи крилами небо колишуть,

Як завжди я пишу вірші-присвяти вітрам.

Цідити серпень треба повільно, як грушевий лікер на світанку,

Відпивати по краплі і крізь чарку на сонце дивитись,

Заповняти вогнями свічок ночі ці, сидячи на ґанку,

Й муркотінням кота, якому б хотів навчитись.

Й закладати дні, мов закладки в улюблені книги,

Зберігати від всіх, найцінніші сховавши на час,

Щоб витрушувать жар їх в холодному зимному світі,

Й зігріватись теплом поки літо знов прийде до нас.

І я вас заклинаю не волайте з усіх перехресть,

Що вже й серпень і осінь, і скоро вже літу кінець...

Зупиняйте годинник, віддайте часу цю честь

І крапля за краплею смакуйте літа вінець.

...

Tori_skald

Демони ночі

Затаїлися бісові душі в пітьмі

І чекають на місячну ніч,

Щоб творити пронози злощасні свої

У вічному плині людських протиріч.

Вже розставлені пастки,

Вже і кат в башлику

Тримає на взводі ножа в рукаві,

Ще мить, і хтось схлипне у темнім кутку,

І диявол станцює гопак на крові.

Напружені м’язи нічних посіпак,

В очах мерехтять ненаситні вогні,

Хіба що злякає їх п’яний дивак,

Що ніч коротає на голій землі.

Затаїлися бісові душі – мовчать.

Всі чекають нагоди реваншу ножа.

Лиш собаки у місячну ніч гавкотять,

Посіпаки ж не знають де кривди межа.

...

Анатолій

Найвища цінність

Вдивлятись в небо, то найліпший спокій.

Коли безмежна тягне далечінь.

Коли пташині крила над тобою неначе крила у твоїй душі.

Коли свобода - це найвища цінність так важко зоставатись на землі.

Бо рветься дух туди, де не зупинять.

Де тільки ти і простір і блакить.

Вдивлятись в небо, уявляти крила.

Як застилають вони сонця світ.

Як за плечима розгорнулась сила, що все життя всередині сидить.

Ця сила - воля. І нема кайданів, які змогли б її приборкать хоч на мить.

Оспівана піснями всім народом.

Ненависна для недолугих ворогів.

Вона є вітер. І є хвиля в морі, що бурею здіймається в тобі.

Тож випусти її. Бо то є твоя доля.

В житті до своїх мрій як вільний птах лети.

16.12.2022

...

Лана

прогулянка

"серед вулиць пізнього літа" (Шон Маклех, "Провулки")

...коли крокую хідником

по місту втомленому стомний -

склепінь небесна під замком

у замку хмар. він невагомий

міняє обриси весь час

своїх казкових башт і стіни

хитні руйнуються...та враз! -

знов постають міцні з руїни.

в деревах вітер шарудить,

шукає в листі юну осінь.

а місто вироком лежить,

в негоді цій хворобне зовсім.

воно в ганьбі, примара тут,

на цій землі, посеред степу -

тут люди скніють, не живуть...

самих себе звели в халепу.

по центру міста шлях важкий

в ковбанях, тріщинах та ямах.

для пішохода не простий!

і для автівок - ризик зламу.

будівлі всі як наче сплять

і стіни їм мов пасма сиві

доземно хвилями висять

з-під картузів в чеканні зливи.

у серпні вже пташиний спів

є не такий дзвінкий і жвавий.

десь крук самотній прохрипів.

чи десь затіють свару гави.

чи несміливо горобці

щось процвірінькають панічно...

серпанком вкриті манівці

буття штовхають на узбіччя.

і загадковий обрій вже

не є обіцянкою мандрів.

і помаранчове драже -

підсліпне сонце з-поза хмари -

не гріє та не веселить.

лиш порух листя, вітру подих

дають розради світлу мить

передосінньої природи.

...у місті жевріє буття.

ось-ось зійде до нього осінь

золотошитним лататтям,

зійде сумна, печальна зовсім...

...і... - канонада?...

...грім?...

...огром?...

...я чую біль важкого літа?... -

коли крокую хідником

в цей день із днів одноманітних...

...

Ем Скитаній

Так стрімко спливають дні

Так стрімко спливають дні,

Назад повернути не можна.

І десь вдалині вогні

Висвічують неспроможність

Прийняти, що зараз є,

Прийняти, що може статись.

І з мріями заграє

В дитинство що впала, старість.

За рогом чекає сум,

А прямо по курсу втома.

І знову по тілу струм,

Коли приїжджаєш додому.

Що вигадати таке,

Щоб було схоже на істину.

Як вийти з крутого піке

З Душою живою і чистою?

І десь вдалині вогні

Скрізь прилад нічного бачення.

Життя, що немов уві сні,

Прагне надолужити втрачене.

06.08.23

...

Гретанія

Нам намалює дощ

Живемо один раз,

Нам намалює дощ

Картину без прикрас,

І в цих краплинках сльоз

Забудемо про все.

А на десерт любов

Бажання принесе.

І знов бентежить кров

Це фото на стіні,

Без перешкод й умов

Ми забажаєм сни,

Де ми з тобою знов

Кохання пронесли

Через усе життя.

З початку почали

Без згуби й каяття.

Дощ-імпресіоніст

Розмалював вікно.

Життя, що має зміст-

Джек-пот, як в казіно.

01.08.23

...

Гретанія

втрати

юля пише вірші,

шкодуючи, що вони

не їй призначені.

мабуть, я радію,

що надію

іще не втрачено!

закони Всесвіту невмолимі.

слава Богу,

ми долаєм усі перешкоди

знову й знову.

інша Юля

шкодує про легкість,

яка десь загубилась.

вишенька

або дві –

надпотужні крила!

скільки доль

іще торкнуться

щоки сльозою вранішньою?

не знаєш

ніколи, коли

здобути вартує нео-

значене.

...

vagabond

Червоний квадрат

червоний паралелошар

здетонував за обрій

шукаю

уламки сонця, що розлетілося

збираючи по наночасточках досвід ніжність

перемальовую

свої портрети -

непереможний поп-арт

жарт? скажи це Енді.

шар за шаром

затінені відбитки на тому чорному

густозабарвленому квадраті -

клони мене в стилі печворк,

згенеровані турботливим ШІ

у безлічі комбінацій

з нових імен ланцюжки плету

по краплях стягую вузли суглоби

чорне до кольорового

сходять очі дивитися в порожнечу

плодоніжками своїми кістлявими

шумлять

шепочуться

людською мовою

розмови ведуть

кажуть, мовляв, викраду

голос волосся шкіру

вір нам не бійся вір

будеш

апґрейдизованим продуктом

не бійся

йди куди поведуть

ступаю від ранку до рамки -

франкенштейноголота

покроєна

зшита із льону і вогню,

неба та суміші літа

з багнюкою

шукаючи свій колір навпомацки

в мутагенних спалахах фігур та текстур

і від стіни до стіни

крок за кроком плететься рука

погримуючи

ланцюгами ДНК

...

Eva

Дихай

Дихай повільно.

Один на три,

Камінь у гору коти.

Сльози зітри,

Сізіфе старий,

Ти майже досяг мети.

Камінь питань,

Діти та дім —

Сивий заплічний тил.

Та без вагань,

Три на один,

Йди повз усі "прости".

Рівно у такт,

Кожне прощай

Втисни в гірський хребет.

Доки в очах

Не заблищать

Блюдця важких монет.

Дихай

...

Теплий сніг

Вино з мандрагори

Бій не спинявся від ранку до самої ночі.

Липне до тіла сорочка кривавим рядном.

Очі закриті. У мареві жару дівочі

Кроки почув? Чи сплутав реальність зі сном?

Близькість фіналу віщують наспівами норни,

Зустріч з тобою — остання фатальна межа.

Келих вина зі столітніх ростків мандрагори

Врізався в пам'ять зазубреним лезом ножа

В тонкій руці. Я солодше не відав цикути,

Ніж у блідому світінні церковних лампад,

Спрагло ковтати розпечене зілля отрути,

Під затихаючий голос осінніх цикад.

Біль ущухає, закутий в листи обладунка,

Гасне свідомість на гребені різних світів.

Останні хвилини, в думках я накрию цілунком

Твій всміхнений погляд, востаннє в короткім житті.

...

Теплий сніг

Портрет

Напиши мій портрет ромашковим чаєм

І себе допиши біля мене кавою.

Скажи «не люблю» - і почуєш «навзаєм»…

Відколи я стала настільки лукавою?

Відколи думки утішаються ласо

ударами в душу найближчу, живу

і світяться хитро? А серце тим часом

до болю збирається на рандеву.

Напиши мій портрет, доки чай пахне цнотою,

обачною, снами зім'ятою.

Хай я в стрічці життя буду фразою сотою,

та тільки твоєю «стоп. Відзнято».

А коли наш мольберт геть нап'ється вологи

і ромашка з робустою висохнуть тишею,

ти зізнайся «люблю" - і почуй «до знемоги»…

Ми портрет наш гарячим вином перепишемо.

...

Банга Іванна Василівна

Примара

Може тебе не існує без мене?

Може й мене не існує зовсім..

Кинуті ляльки в кулісах сцени

Вигаданих відносин.

Може твій подих — це просто вітер

Плутається в волоссі?

Ти мій найгірший і кращий витвір,

Виліплений наосліп.

Ніч розпускає натхненню руки,

В темряві, навмання,

Куштую на смак металеві звуки:

Гостре твоє ім'я.

Пальців блукають пекучі промені,

Спиняться на зап'ястях.

Темна примаро, ти мною створене

Палке таємне щастя.

Зранку ідеш, без прощання й суму,

Морок з думок спадає

І з цього моменту я не існую

До нового сну, навзаєм.

...

Теплий сніг

Підсунься ближче

Підсунься ближче, я трохи змерзла

Не тане в волоссі сніг,

І твого погляду гострі сверла

Потонуть в очах моїх.

В обіймах ночі, немов востаннє

Відчуєм бажання жар.

Єдиним свідком сьогодні стане

Самотній сумний ліхтар.

Любові чари, чи смак отрути —

Не так вже й важливо, так?

Підсунься ближче, я хочу відчути

Душу твою на смак.

...

Теплий сніг

А ви чули над головою МіГ? Якщо так, то ми поруч живемо

Ми міряєм зустрічного нам дрона

системою старого Бертильона,

а він гуде, що з неба сипле сніг.

Буває, над головою — МіГ

і серце не по-людськи стукне в бік.

Як наче казка вогнепального дракона,

Що наче з неба впаде прям на дрона,

Що наче ляже на той МіГ.

Мій сон, що припиняється крізь віки,

єдиний день, на відстані руки,

Все припиняє в темряві чорніти,

а день приносить новий смак нудьги.

...

Citrus _S_M

У місті, що не пам’ятає тіней високих веж

У місті, що не пам’ятає тіней високих веж

Прокидаєшся в ліжку, що хвилюється в морі шумливих речень

І сплутані в міни дрейфують страшні слова,

Що прибились до мене за ніч і минулий вечір.

Тут риби такі полохливі. Чорними пащами слів

Виринають з води і пірнають на дно підлоги.

У хвилях гойдаються чорні шрифти віршів

Натхненні любов’ю, мистецтвом та власним богом.

О, скільки імен, і скільки заплутаних рим!

Чорних снів і Венер, що колишуть повіки ще сонні

Це століття щоразу возводить в руїнах Рим

І лягає травою між плитами вздовж колони.

Скільки слів! Та дарма, що хвилюють вони в рядках,

Що відсутні слова цікавіші за острів мови,

Все одно ж готтентоти влаштують собі крааль

І наповнять життям, і своїм розумінням любові.

Я радію нарешті тому, що спускається ніч,

І нарешті слова розтікаються темним двором

І здається, що всюди, слова та вірші чиїсь,

Що чекають світання застивши новим світотвором.

08.04.2023

...

Володимир Каразуб

Наше мізерере

Розтерзане серце…

Заюшені кров’ю скрижалі любові,

Немає довіри фальшивим словам…

Навіть спогади всім нам знайомі до болю

Ламає бездушний війни криголам.

Він трощить останню надію на спокій,

Пособі лишивши мерзенності плин,

Щоб вже не кортіло сумнівних ілюзій…

Війна – це останній наш розбрату клин.

Що далі? Скажу я відверто: Не знаю!

Слова загубили сакральність свою.

Можливо спасуть нас новітні скрижалі,

Що пишуться десь для нас в іншім краю.

Та знаю без сумніву - не згасла в нас віра

Зустріти без болю вранішню зорю;

У тихім гніздечку, в садку біля хати,

Де вишні цвітуть ніби в справжнім раю.

...

Анатолій

Благаю,ніколи мені не бреши

Благаю,ніколи мені не бреши.

Щоб не було,все прямо мені скажи.

Не вбивай брехнею,

Залишки моєї душі.

Про все що думаєш мені розкажи.

Якщо я тебе не почую і уваги не приділю,

Ти мене мов дитину перед собою посади.

Скажи,послухай будь ласка,мене це бентежить в ці дні.

Ніколи мене не бійся,все як є кажи.

Нажаль майже всі ми забули ось ці мудрі рядки,

Які ще зі школи запам'ятати повинні були.

Гірка правда краща від солодкої лжі.

Не думай що замиливши очі

Зробиш краще і мені і собі.

Не потрібен тобі цей тягар у житті.

Бо всі таємниці виростуть як після дощу гриби.

Навіть якщо ти до всього байдужа,

І нема в тобі ні совісті ні жалю,

Не ховай заживо мою віру у людство,

І цього разу хоча б собі не збреши.

Не все у житті робиться на краще,

Не буває на благо брехні.

І мені б зовсім не хотілось,

Щоб на моєму місці,колись опинилась ти.

Благаю,ніколи мені не бреши.

Ти брехнею своєю на мої почуття,

Ніби на свіжу могилу

Накидала сирої землі.

Мені дуже складно тобі виправдання знайти.

Я любов і довіру в собі похоронив.

І тепер навіть не знаю,чи я колись зможу

Щось подібне відчути в житті.

...

Сергій

Руїни минулого

Втомилася я, люба, втомилася я дуже.

Руїн минулого не хочу більше споглядати.

Та як же ж відпустити його? Хочу цього дуже!

Так хочу вже майбутнє світле виглядати!

Здається все мені, що не живу - існую.

Наскільки темрява вже встигла мене полонити.

Здається, що не стану переможцем я цього двобою.

Проте їй не забрати точно одного-мого бажання жити.

____________________________________________

Як думаєте, до кого/чого я звертаюся як "люба"? Пишіть свої думки у коментарі!👀

...

Дара Зульська

Човен

Забери у мене її ребро,

Коли я спатиму на хвилях твого волосся;

Забирай срібносонну колючу сльозу

І дощі, що видовжують безголосся.

Забирай не вагаючись сонце, а значить і край,

Забирай краєвид, теплий голос, що мовить казку,

І сліди поцілунків, сонети, сонати, рай –

Забирай,

Забирай,

Я, готовий признати поразку.

Стільки чорних дерев,

Стільки чорного грому землі,

Що мережить міста, гамір вулиць й холодні мури.

І здається мені, і насправді здається мені –

На картині тепер зазміїлися кракелюри.

І збивається дух, і слова проростають у ніч.

Колихаються зорі готуючись впасти в долоні.

І гойдається човен одвічних твоїх протиріч,

І спустошений врешті тоне.

15.02.2023

...

Володимир Каразуб

Присвята медику-студенту

Медик,таке просте слово.

Але яке має значення у кожного в житті,

Більшість нас пов'язують із корупцією,в якій ми не причетні.

Дехто вважає,що заради приколу вчаться,

І навіть дехто, бояться що дистанційники вийдуть та будуть катувати.

Але звідки ці а-ля стереотипи?!

Подивившись хоч на одного дистанційника,по обличчю можна зрозуміти,якою ціною молоді та завзятті,

Стрімкими темпами,хотіли знайти під час блекаутів частинку інтернету,щоб навчатися і мати розуміння.

Навчання попри перешкоди–важливий аспект для медика,

Тому,цінуйте кожного студента-медика,який вчиться та мріє бути саме тим кому скажуть щире дякую.

...

Foilgene

Вже час!

Ми думаєм, що встигнемо усе –

живе в нас ця упевненість юнацька.

А доля корабель життя несе –

і потім в прірву кидає зненацька.

Всі наші плани – замки на піску:

ось зараз є – за мить уже немає,

лиш хвиля креслить лінію різку.

Отак і час безжально все ламає.

Як щось зробити хочеш, то роби –

роби тепер, бо завтра буде пізно.

Ми в'язні часу, ми його раби,

він стереже нас невблаганно, грізно.

Він нам і свідок, і суддя, і кат,

всіх наших справ він точну знає міру.

Між "завтра" і "сьогодні" грань тонка –

не тратьте час.

І не втрачайте віру.

20.07.2023

...

Музика

Я – камінь

Я – камінь. Самотній, холодний, німий, загублений в мертвій пустелі,

де тишу лякають далекі громи,

де тіні малюють пастелі,

де часу піщинки зсипа'лись в віки

впереміш із зоряним пилом,

де місяця серп смертоносно тонкий пильнує забуті могили.

Я – камінь. Вже тисячі й тисячі літ

чужі стережу таємниці.

Зникають народи, великі й малі,

руйнуються за'мки й темниці.

Я камінь. Мене не турбують жалі,

чиїсь перемоги і втрати.

Одним лише марю у сизій імлі,

одна лише мрія – літати!

Я – камінь, холодний німий моноліт, бездушна базальтова брила.

Та щось мене кличе щоночі в політ...

О Небо, даруй мені крила!

07.07.2023

...

Музика
16+

Останнє

Якщо й кину країну,

то мабуть що тільки в Париж —

Станцювати останнє танго і вчасно вмерти.

Між Адамом і Євою, змієм і яблуком між

Та сама відстань, що й до влучання ракети.

Між тобою і мною не лишиться зайвих речей,

Лиш доторки пальців

по схилам жіночих принад.

Ти востаннє поглянеш в озера моїх очей,

І повільно утопиш в них своїх кошенят.

...

Теплий сніг
16+

Я просто хочу право на самотність

Усе життя складається з моментів, коли ти пізнаєш когось.

У соціальний устрій Всесвіту закладено, що без нікого ти ніхто.

В усі моменти спокою безлюдному, тебе вважають диким та бритким,

А іноді потворою, яка загубить всіх дітей.

Не всі природжені бути цікавими, не всі у світі можуть впевнено стояти, перед людиною, яку він бачить вперше та сміло посміхатись без брехні.

Але чомусь у світі з масками ми звикли думати, що норма саме ця,

Що бути завжди "в настрої" та всім серцем любити ВСІХ людей і є те, що називається суспільство.

Навішувати ці кляті ярлики, хто вже придатний, а хто вже ні, хоча: – "В правах ми всі є рівні!"

Для цього, йобаного, світу лише ті хто вічно хоче зносин і є тим "правильним", "своїм".

А ті хто звикли бути в коконі залишаться у тіні десь.

І все могло бути так просто, якби не суперечило собі.

"Ми маємо бути собою", а в той же час "Живи, як є, та не вийобуйся оце."

Я б могла придумати вкінці мораль, що наш устрій вже давно гниє та треба змінювати напрям,

Але єдине, що, блять, хочу я – це право на, грьобану, самотність!

...

tristis_vibe

Неокласицизм

Коли вже вуста твої стали ромбами,

І в коробки «Брілло» спакували повітря пронизане

Духом часу в якому відбилось тривогами

Двадцяте століття на руїнах античності та класицизму.

Я,

Приміряю часом маску навмисного варвара

В середмісті культур, в поетичному парку юності –

Там, де стоять, призабуті скульптури в патині

Між лавами, ночами, тінями в травах загублені.

Я

Танцюю свій танець і тільки тому, що дозволено

Глумитись над місяцем, сміятись у парку і падати

І бути між стінами міста і в стінах оголеним

Хамом. Блукати в історії десь між її п’єдесталами.

Заходитись сміхом,

І вдавано, вдавано плакати.

13.03.2023

...

Володимир Каразуб

Не спить земля

Не спить земля, наспівуючи Ліста.

Так плаче небо кришталем сльози

І пломеніє під ногами листя

Вогнем осіннім зрілої краси.

Ще до світанку подих залишився,

Останній сон на декілька хвилин.

Змінився час, ти ж - зовсім не змінився,

Бо почуттів не гасить часу плин.

Торкнутись неба? Встигнемо. Допоки

Не згасли зорі в променях очей.

До щастя залишилось кілька кроків,

Та декілька недоспаних ночей.

...

Теплий сніг

Переклад з естонської віршів Людміли Сільдмам

Виберу Волю!

Місіс Удача, зачекайте, будь ласка,

Не відпускайте свій диліжанс!

Ви в преферансі зазнали поразки?

Випадок в часі – це малий шанс.

Життя от таке обрали Ви самі –

Вино, казино і шаманське-брют,

Рушаєте Ви у місто Майямі?

Одразу скажу – невдалий маршрут.

Виберу Волю, візьму теж Удачу,

Вітрильник «Свободою» ми назвемо́,

Вітер в обличчя, та ніхто тут не плаче!

Вільно жити – це право ми не віддамо́!

Леді Свобода, проходьте, сідайте,

Бачу, бажаєте біля вікна,

Свіже повітря на повну вдихайте!

А чому Ви забігли сама?

Як розгубили рішучість, сміливість?

Вам нав’язали гру не свою?

З вами ми пісні співали чутливі!

Тож не мовчить! А я вам повторю́:

Виберу Волю, візьму теж Удачу,

Вітрильник «Свободою» ми назвемо́,

Вітер в обличчя, та ніхто тут не плаче!

Вільно жити – це право ми не віддамо́!

Першій танець зими.

Хуртовина кружляє збентежено:

Перший танець танцює зима.

Розкидала в повітрі мереживо,

Вкрила снігом кущі й терема.

Невагомими та зірчастими

Вкрила сукнями всіх і скрізь.

І сніжками напрочуд пухнастими

Всіх закидала, хто біг у ліс.

По дорогах замети. За звичаєм

Льодом вкрила всі річки, струмки,

На млині ще сніжок накопичує,

Щоб дитячі здійснити думки.

Є чудова в зими пропозиція:

За селом на санях з бубонцем,

Щоб наніс вітер снігу сторицею

І щоб бігти з червоним лицем.

Ну а ввечері чай із малиною

Пити разом за круглим столом,

Щоб наспівами старовинними

Розігріти би душу теплом.

Людміла Сільдам (Естонія)

Переклад Олена Шапран

...

Олена Шапран

Танець богів

Я народжений її поцілунком свого покликання,

Що переплавляє сонце колишніх богів

На її золотавий ґудзик чи може розкішну фібулу

Якою вона ув’язнює мою свободу

Звільняючи власну.

А день огортає мене в білосніжну тогу.

В її вихилясту жіночність, в її подобу

І танцем малюють узори

Малюють власно

Її повнокровні стегна

Весняний танець

Сонця.

Це одкровення, що жаром займає сад

В якому чистий

Вогонь, полум’яно заходиться дужим вітром

І хочеться пити знемогу, пити безтями

Бурхливу пожежу, немов пригубити абсент

І випити танець

І впасти в обійми літа

У твій сонцеликий пейзаж

Забувшись навіки,

І тільки,

Неспинно цілувати шепотом замовлянь

Привиддя твого ніжнотканного тіла

Поезії

Зітхати увертюрою пристрасних слів,

Із подиху їх вимовляти бентежну форму,

Що звуки народжені голосом

Торкають живіт, викохують перса

А погляди в’яжуть коми

За якими прикметники

Ще трохи, ще трохи й

Ледь-ледь,

Доповняться дієсловом.

Ти будеш дивитись на повню

У місячну ніч

І Каїн нарешті згине впустивши вили

І явиться з темних розлитих його морів

Твоє немовля,

Дитина твоєї віри.

04.03.2023

...

Володимир Каразуб
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83591коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: