Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4246)

Сновиди

Ти все ще лежиш, але подумки в ніч ідеш,

Крадешся стіною, рухомим, чітким силуетом,

Виходиш у двері, у двір потойбічних меж,

У світ недоледі, в сумління недомакбетів.

А двір весь облизаний тінями листя дерев,

І місячний камінь в калюжах лежить селенітових,

Надщерблений молотом в шабаш нічних королев,

Що зорі змітають і хмари роздряпують мітлами.

Тому ти ідеш не торкаючись темних речей,

І подібних тобі, що накреслюють паралелі,

Та в ніч сновигають не взявши з собою мечей,

Чи принаймні кинджалів для першого акту трагедії.

Ти права не маєш, бо право диктує закон,

В лабетах свободи – романи марніють до фабули,

Напарфумлений ти, крадешся рядами в кіно,

Намагаючись не доторкнутись колін сомнамбули.

04.08.2019

...

Володимир Каразуб

Не залишу

Я не залишу й сліду для ганьби!

Я не зверну зі шляху непростого!

У мороці пречорної злоби

Так легко втратити себе самого...

Якщо зів’януть перші пелюстки

Душі, безжально кинуті на вітер,

Там розквітатимуть усе нові бруньки-

Чудесні і відкриті діти світу.

Я не залишу й сили для мовчання,

Не віддалятимусь бронею остороги!

Зупиню криком, припиню знущання,

Я не зверну зі схилів тих пологих.

Хай серце в кров і стріли зусібіч,

Та трепетно себе оберігаю.

Сама з собою я зостанусь віч-на-віч

У перемозі, що не знає краю.

Я не залишу й сліду для ганьби

І стануть щирими зізнання всі навіки!

А темний морок чорної злоби-

Не перешкода дням барвистим, світлим.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця
12+

мої руки в крові ворогів

мої руки в крові ворогів,

чи я все ще хороша, кохана?

вірне лезо зрубило купу життів

під с𝒂ме коріння, без жалю.

не дивися на мене, благаю.

ти і досі не бачиш мене.

ніког𝒐 не щадила я, спалюй

на багатті — відьомськ𝒆 серце зле.

чому сяєш коханням, чарівна?

чим змогла я тебе притягти?

горло стисне нашийник залізний —

грубим псам не дозволять втекти.

мої руки створили для битв,

не для ласк і прелюдій, любове.

зуби скаляться гостротой вбивць,

від укусів янгол мій не застогне,

а помре в страшних муках.

я цього не дозволю і крапка.

відмовляюсь тримати слова на вустах:

«твоє сяйво лікує мою лихоманку,

розбиває броню, засинає під серцем

чорним ніжним котом, що залишитись хоче.

стань для мене бажанням оголитися смерчем

й всі нещастя твої зруйнувати вогнем.»

втомлена посмішка ліс освітила —

кохання, здається, не тільки про кайдани.

не вважай мене доброю й ніжною, мила,

та для тебе готова подолати цей рівень важкий.

...

ріґель.

я тобі не скажу

я тобі не скажу

я тобі нічого не розповім

з мого вікна майже видно межу

я беззбройна в очікуванні сиджу

під небом твоїм

я тобі не скажу

все одно помирати на самоті

якщо коли ти створював світ, ти мав на увазі якусь мету,

значить, саме це і було на меті

не скажу, бо жодні слова,

якими можна було б оформити розповідь цю

не личать твоєму ненажерливому

лицю

2023

...

Mina

я не вважаю їх за людей

Ти маєш знати, що я не вважаю їх за людей.

Мені байдуже на сльози їхніх матерів,

На крики їхніх дітей,

На їхні стогони і прокльони.

Я навіть більше тобі скажу:

Це не ненависть, навіть ненависть має свою межу.

Не око за око, не руку за руку, не зуб за зуб,

Не шкіра за шкіру (я знаю, що вони зроблять,

якщо на шкірі знайдуть тризуб),

Не битва рівного з рівним,

Не помста, яка має початок і має кінець.

Її ніколи не буде достатньо - за кожен втрачений подих,

За кожен дрібний синець.

Ніколи не буде легше, ніколи не буде спокійного сну.

Це ніколи не минеться, і перелік тих,

Хто не пережив весну

Ніколи не скінчиться, знову й знову, із року в рік,

З літньої задухи в осінню мряку, в зимовий лід,

У залізні дощі, які рясно всипали землю цю.

Що з неї тепер виросте окрім попелу і свинцю?

2023

...

Mina

Таємне нутро

Дивися. Ось воно- нутро твоє таємне.

Оте, що сховане у заголовках віршів...

У ньому все приховано глибинно,

Воно мовчить із кожним днем усе тихіше.

Воно болить, ридає, кровоточить,

Іде з тобою разом цю дорогу;

І до небес так само зводить очі,

Його питання не «Чому?», але «Для чого?»

Його слова бездухі і порожні,

Воно мовчить багато років, як і ти...

Томливо причаїться насторожі

І не покаже свого серця чорноти.

Дивися. Ось воно- нутро твоє таємне.

Воно таїться десь між янгольських висот...

Так само, як і ти, прекрасне й цінне-

Це витвір неймовірних сил красот.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Геніальне подивування останніх часів на одному з останніх селфі

Які гарячі спопелілі землі, гаряче небо хмарами вогню,

Як смертоносно нам в протуберанцях

Клубками сонце спльовує слину.

З-під чалого коня гримить підкова,

Четвертий вершник голови стина,

Голодний тигр ставши людоловом,

Розкриє пащу, як і сатана.

Примарний час перетікає в вічність,

В ефектну смерть, що бачиш за життя,

Перетікає в кінематографічність,

У небуття буття, що є буття.

Величну пастку бачиш, не надивишся,

Обернешся – осліплий від вогню,

Летить на тебе шмат протуберанцю

Від сонця, що випльовує слину.

25.10.2021

...

Володимир Каразуб

" Паління шкодить" або " Крим наш "

Задимілись в Саках сраки, вже біжать свинособаки, хто на потязі, хто вплав, "руцький мір" в штани наклав!

Знову хтось не там "курив", та всі бази розбомбив, на пляжах тихенько стало, як корова всіх злизала!

Всі по кримському мосту , утікають на Москву, ну а може трошки далі , натискають вже педалі!

Все! Сезон уже скінчився! москаль Кримом подавився, ласти швидше одягайте, іхтіандра обганяйте!

...

Дід Сашко

Намагатися скласти слова у речення

Намагатися скласти слова у речення,

Але отримувати лише непідйомні брили

Втрачених сенсів та днів приречених,

Вогку примару братньої могили.

Позабулися слів найтепліші значення,

Залишились нам лиш слова-накази.

Лютий ворог наш не просив пробачення,

В ґрунт вогкий вгризаючись, немов метастази.

Ми на світ великий закричали у відчаї,

Світ ховає очі від кривавих ран.

Скільки ми з тобою не даємо свідчення -

Хтось постійно каже, що не вірить нам.

...

Ірина Руденко

День розгорівсь черкнувши сірника

День розгорівсь черкнувши сірника

В лампадку бляклого світання Сходу,

І вітер дмухав, змішував тепло,

В просіяний досвітній холод.

День починався шелестом тополь.

Спадав туман, зникаючи безслідно,

В дрімучий ліс. А там сто тисяч доль,

Тягли в юдоль старий лекалом ідол.

Тривожив сич і сполох крил в тобі…

І ти, вже, як давно будуєш місто,

Як ідоли всі крапочки над і,

Горять; немов сірник, мов сонце конформіста.

09.08.2020

...

Володимир Каразуб

КВІТОЧКА

Посеред лісу - місце просте

Там маленька квіточка росте.

Вся така файна, дуже чиста,

Як мрія кожного флориста.

Захована в сяючих стінах,

Квіточка жене від себе страх.

Молода зірка у падінні,

Вона несе в собі спасіння.

І бджола знаходить там пилок,

Де гарненький кожен пелюсток.

Хай маленька квіточка росте,

Щоб життя не було так пусте.

30.03.2023.

...

Мирослав Манюк

Кохання

Сильне, тихе, мудре.

Якщо зустрівся з ним,

То щасливий,

Його крила над тобою.

Є інше:

Багатолике, багаторуке.

Привласнило чуже ім'я,

Ходить із нитками, мотузками, канатами.

Заплутає, сповиє, зв'яже,

Часом життя буде мало,

Розв'язати його вузли.

Сонце світить, пташки співають,

Під ногами трава зелена,

Дивись, вказівник на дорозі:

«Обережно кохання».

...

Кім

Сумнів

В прозорості думок є щире диво,

А сумнів то не гріх, а тільки час

Що вистарчає серце безупинно,

Що душу свердлить і ламає нас.

Проте коли ти хочеш бути лиш фігурою,

То сумнів лиш повчальним стане десь в кінці,

Якщо ж гравцем, то ти і є фігура,

Ти б’єш сусіда, хоч і з ним живеш на… дні.

І що із того що не під одним дахом?

І що із того наче ви брати

чи може в вас любов?

Чи може друзі?

Чи хоч ненависні тобі свати?

Усе наше життя – це лише творчість,

Комедія, війна і пил.

...

Citrus _S_M

Кажани

Дощ починався тричі:

вперше полопотів кількома краплями

упавши на листя яблуні,

що устами ночі прошепотіли:

ти,

ти,

ти.

Тоді об'явився вдруге,

мов лис, що забіг на подвір'я

і перестрибнувши через прямокутник живоплоту -

високо задер хвоста.

Втретє, дощ накинувся кажанами,

І ніч пролетіла шурхотом їхніх крил.

10.08.2020

...

Володимир Каразуб

Доріанна

Нехай згорить той світ

Де серце моє тобі належить

Де край доріг закінчує мою свободу

Там кінець всбому, живому й не живому

На щастя або на жаль

Ті "мрії" залишуться лиш мріями,

в думках моїх,

Ти мов частичка моєї душі

залишила про себе спогад

Шрамами у мозку й серці,

в яких від разу в раз

Болить... до поки не помре в мені людина.

Та досі я шукаю в собі сили,

щоб відновити пошук

Того сліду, що залишила

як спомин про всі потуги

...

Славець М.

Легколапі смерті

Світ догора до підвалин, до крихт, до клаптів,

Світ догора до істин, які ти знав,

Війни лиш множать біди, вони до краплі,

До волосинки показують сутність справ.

Війни випалюють все і знімають накип.

Люди вишкірюють зуби криваво-злі.

Небо засіюють зорі, а, може, знаки

Тих, хто пішов, хто піде, хто на землі.

Люди вишкірюють зуби — ти схожий наче,

В тебе є білі ікла і чорна шерсть...

Ти закриваєш очі і бачиш, бачиш:

Так м'яколапо ходить чиясь тут смерть.

Так м'яколапо... Шерсть то поганий захист,

От би броню пластронів, і сталь луски.

Зорі впадуть і сонцем загравить захід —

Лапи легкі. Глибокі і вічні сни.

Війни не творять, все це було і буде

Скрите в чужих зіницях, в твоїх руках…

Війни минуться — люди собі забудуть,

Те що гірчить отрутою на губах,

Те що гірчить, шепоче нечутно в вухо...

Люди оскал сховають у масках слів.

Тільки ти ж бачив, тільки ти ж чув і слухав,

Тільки ти знав, та вірити не хотів.

Горе гірчить і палить, чуже і дивне.

Ти ж бо такий самий, то чому пече?

Небо таке скорботне і сіро-димне

Сяде, як сиза горлиця, на плече.

Небу не страшно ікла і чорна шкура,

Небу не страшно, що не знаходиш слів.

Знаєш, буває дивна така натура --

Ікла і шкіра тонше усіх шовків.

Знаєш, буває іноді легше вмерти,

Легше зламатись, здатись, спинити біг...

Та живемо ще. Лиш легколапі смерті

Ластяться, ніби кішки, тобі до ніг.

...

Маріка

Княжна

Схилившись над трупом убитої лані,

Білують добичу мисливці захланні,

А сонце в тумані сполоханих хмар,

Серпанком встеляє кровавий пожар.

Ніяк не втекти від русинської длані,

Лезо у ножни ховають погани,

А озеро міниться матовим блиском

Мов таця із срібла, схвильоване диском.

Свічадо відкрило їх лиця понурі,

Із ловів вертають накинувши шкури,

- Княжно я благаю, вертайте назад,

Погляньте, як цвітом вбирається сад.

На їхніх череслах гойдається сприть,

Морда відтята од лані висить.

В пустих безнадії побляклих очах,

Вам здобич на щастя, покиньте свій страх.

Вепр не випреться, зубр не вирветься,

Гадюка не вжалить, і сон ваш не здійсниться,

Стоять он над озером – мріють з нудьги,

Поезію сонця вдихають грудьми.

- Та зникли! Так хутко! Немов не було!

- Дві лані натомість, ожили Княжно!

13.06.2019

...

Володимир Каразуб

Лист із бутилки

Ну, що сказати тобі чого ти не знаєш досі?

На рифах мої кораблі і Лахеса розбита на носі.

Мені полюбився трюм і запах дубової бочки,

Не смакує давно ізюм та й сидіти доводиться мовчки.

Мабуть чайки також мовчать і подохли без риб пелікани,

Роздерті вітрила та щогли риплять, і вітер піною горланить.

Там сонце на палубі верхній гарцює по брусах, кормі,

Душі безвітрильній і мертвій сидіти у винній тюрмі.

Роздивився, - не густо провізії, і майже немає запасів води,

Тож скоро нагрянуть візії, зігниють до зернятка плоди.

Засохнуть старі галеони, як недоладні хрущі,

А тоді привеслують циклони, і грози, і бурі й дощі.

І розтрощать, і втоплять у морі, діряві мої кораблі,

Як юнга, що в трюмі і в горі, топив одинокі жалі.

15.06.2019

...

Володимир Каразуб

Веди мене крізь темний коридор

Веди мене крізь темний коридор,

В чертоги світла, в закулісся п'єси,

Де перспектива сходиться в тунель,

Повз тисячі дверей, що без адреси

Скрегочуть сірим полиском завіс.

В безпечній карті вуличних ролей

Єдина роль не зупиняє поступ.

Листає сторінки чужих дверей,

Великий дурень, але не апостол.

Хитає човен твій схвильована вода,

І зуби з холоду гризуть щербатий місяць,

Існують двері де тебе нема,

І за якими не багато місця.

27.08.2021

...

Володимир Каразуб

Не стримуй гнів

Не стримуй ніколи гніву свого,

А ти думаєш, чому постійно болить голова?

Не стримуй, чуєш, ніколи його,

Бо тоді перетворишся ти у раба

Маленького, підлого, що аж гидко дивитись,

ТАК швидко обличчя змінює він,

Навіть не треба нікому ворушитись

Аби потрапити в його нескінченний загін.

Не треба тримати все це в собі

Це може погано для тебе кінчитись,

Краще кричи, щоб побачили всі,

Що тиша ніколи не може вершитись.

Стукай в пориві кулаками о стіну,

Аби почула вона твої відчуття,

Щоби не впала ти у велику прірву,

Де нікому не важливі твої почуття.

Кажи про них, будь голосною та злою,

Щоб всі почули, що відчуваєш насправді,

Щоб всі знали, що ти вмієш бути собою,

Щоб всі знали, які ти вмієш складати тиради.

Тож не цурайся гніву свого,

Показуй його тим гидкий людям,

Котрі хотіли викликати у тебе його,

Щоб знали, що займаються вони повним безглуздям.

...

Безсонова Марія

Туман над озером, туман

Туман над озером, туман,

І лебеді летять над плесом,

І листя зірване летить, -

Летить, як вітер без адреси.

Летить над озером летить.

Здимають грудь рожеву хмари

І заглядають крізь туман

У плесо озера, і тягнуть

Кошлаті відблиски примар.

І все вдивляється, і все

В холоднім подиху світання

Шукає спосіб, щоб себе

Відбити в дзеркалі вростання.

Як хмари в озері небес.

Як лебеді, як ти, як вітер,

Як те, що він знаходить вихід -

Зірвавши листя і тебе.

24.10.2021

...

Володимир Каразуб

Перший ковток кави після війни

Усе, що тобі залишилося нині зі слів

Це «дякую» стихшене та «нарешті».

Ранкові новини сповнені радісних сліз,

Вже не бомби та обстріли, ще не арешти.

Настала мить спокою та прийняття.

Солодке з гірким змішалося у бокалі.

«Війна скінчилась» - на кінчику язика.

Все інше зараз - болюча кривава пам‘ять.

Ти ставиш чайник, заварюєш каву у кружці.

Завтра підеш за джезвою та зерном,

Купиш у формі лисиці кумедну подушку,

Та ще як давно хотіла - срібний кулон.

Завтра ти скажеш - привіт, знову мирне життя,

Давай будуватися заново, ще міцніше.

Сьогодні - ти пам‘ять - знекровлена та жива,

І кава розчинна холоне, й ніхто ще не пише.

...

Ірина Руденко

Пора припиняти!

ПОРА ПРИПИНЯТИ!

Не потрібне звання Героя.

Не потрібно багато грошЕй.

Краще б любий залишив зброю,

Бо життя - це найбільший трофей.

Тата діти й дружина чекають,

І батьки вже стужилися дуже.

Всі ж бо вірять і добре знають:

Переможем, бо дуже мужні.

Та вже ліпше домовитись якось,

Щоб закінчити постріли люті,

Щоб серця вже у нас не стискались,

Щоб тривалий закІнчився лютий.

Тож давайте дійдЕмо вже згоди:

Це не треба ні вашим, ні нашим!

Місяці хай - за станом природи,

А життя хай для всіх стане кращим!

...

Людмила Кирієнко

Віщі сни з четверга на п'ятницю

Ваш камінь послужить мені прес-пап'є.

Віщі сни з четверга на п'ятницю

Лягають іще нерозваженим тягарем

Нічної мари, пропасницею, -

заразивши серце.

А тому,

Розпускай на слова, все, що зв’язане.

Срібні нитки,

розчини грузним мороком ночі

у сплав амальгами.

На плоскість дзеркал,

чорні,

чорні

зіллються рядки,

Притисши тобі відзеркаленим

місячним каменем,

Скажене дрижання пустої, як ніч,

мари.

18.08.2020

...

Володимир Каразуб

Як довго вдивляється жінка в осіннє озеро

Як довго вдивляється жінка в осіннє озеро,

Забувши про світ навколишній… погляд не в силі,

Про біль кричати. Такий непорушний спокій -

Тривожний, щасливий,

Що позаду, спинившись, прохожий,

Тривожність ще більше підсилює.

Чи то прикували до себе граційні лебеді?

Чорні цятки качок, що викльовують зверху водорості?!

Що погляд її незворушує й тендітна дівчинка,

Що котиться з поскрипом шприх на велосипеді.

Можливо вона розчиналась у водах молодості?

Пригадала гуляння алеями, кохання своє, кокетство,

Чи може на дно залягають свинцеві помисли,

Що повз пролетіли любов, життя, мистецтво.

Що забуті поети в розгойданих ночах поспіхом,

Під склепінням осіннього неба у водах втоплені,

І тільки сьогодні, їх душі почулись з озера,

Що їх голоса під намулом лежать, переповнені

Вчорашнім відчаєм.

Ах, плюнути б їй на холод, у воду звільнити кинутись,

Як є, у пальто, розполохавши білих лебедів,

Та осінь холодна, та й сором, до слова, стримує.

До того ж уява завжди перебільшує з трепетом.

Немає нікого, нічого на тому дні.

Вона стрепенулась. Нікого, нічого - напевно.

«Направду, прекрасні осінні, холодні дні», - сказала вона,

і додала, - та білі лебеді».

23.09.2020

...

Володимир Каразуб

Холодна любов

Безсонна ніч

Та сонний день.

Безжальний вечір

Та чистий ранок.

Вода гаряча,

Підлога зимна.

Зігріті руки,

Змерзле серце.

Холодний доторк

Льодяних пальців

Пронизав тіло

Впоперек.

Замерзло серце,

Таке гаряче

Вмить втратило

Любов...

Палка любов,

Яка горіла

У тому серці -

Загасилась

Її холодним

Доторком.

Щоб так любити -

Треба вміти,

Треба бажати,

Все кидати.

Розумна точність,

Виваженість,

Схема рухів,

Контроль.

Нічого гірше

Для любові,

Ніж чистий розум.

Щоб кинутись

У вир чуттів -

Треба відваги.

Щоб відчувати -

Треба відпустити

Реальність.

...

Сон-Ява

Коли в мовчанні губ твоїх

Коли в мовчанні губ твоїх

Підкреслене звучання тиші,

Злий погляд серце застеріг, -

Закреслить все, що я напишу.

Закреслить біль в звучанні рим,

Заплющить страх на чорну риску

І все розвіється, як дим,

І пустота підступить близько

З твоїх закреслених картин.

26.03.2019

...

Володимир Каразуб

Печальний лицар

Бреде повз нас сумний, безкровний лицар,

Об землю б’ється отупілий меч,

Примарилось йому одне обличчя,

Подібне до примар його предтеч.

Ця Дама давня бранка менестрелів,

Трувер її оспівував красу,

Дарма, що більше за солодкі трелі,

Спізнати не доводилось йому.

Гряде в старих, розбитих обладунках,

Прекрасна Дама зникла, як на зло,

О, жертви куртуазних поцілунків!

Яких ніколи й толком не було.

Від ніг упала тінь середньовіччя,

Упершись головою в горизонт,

Таких тепер у кожному сторіччі, -

На тисячу Фолькетів – Вентадорн.

Бреде, піднявши догори забрало,

Скрипить давно іржавий сабатон,

А герб на грудях вицвів і постала,

Не роза, а трояндовий бутон.

10.06.2019

...

Володимир Каразуб

Україно моя

Україно моя, ще учора ти спала,

Усміхаючись в сні, як оте немовля.

А сьогодні війна, наче вихор, здійняла

Усі мрії твої, й застогнала земля.

Ти раділа життю, з дітьми бігала полем,

Їх за руку вела в перший клас з Букварем.

А сьогодні ти стогнеш, вмиваєшся болем,

Коли діти питають: "Сьогодні помрем?"

Україно моя, ти фату поправляла,

Наречених вела у новий небосхил.

А тепер твоя квітка надії зівʼяла,

Бо майбутнє твоє – в лапах братських могил.

Ти щаслива була, ти молилася Богу,

Як ніхто і ніде, ти співала пісні...

Ти благаєш тепер про швидку перемогу,

Проливаєш щодня свої сльози рясні.

Україно, тримайся за Бога, рідненька.

Твої рани пройдуть, ворог зброю складе.

Ти радітимеш миру, як діти маленькі,

Ти ще будеш щасливою, сонце зійде.

04.04.2022

...

Сергій Степанюк

Різдвяний подарунок

Війна, воюють дві держави,

Снаряди від гармат ревуть,

Вогні осяюють заставу,

А кулі бруд окопів рвуть.

Був вечір, лиш поодиноко

Відлуння пострілів гуло,

І раптом вигук із окопів:

Все! Перемир’я в нас! Різдво!

Всі відпочинку так чекали,

Бо втома в грудях аж кричить.

Із рук гвинтівки випадали,

Заснути б зараз хоч на мить.

Ось ранок сонечком засяяв,

Прийшла смішна ідея враз

Одній з сторін, що воювали, –

Прикрасити святковий час.

Старенький чобіт відшукали,

Напхали брудом і багном.

І подарунок підписали:

«Ми вас вітаємо з Різдвом!»

Солдат, який був найсильнішим,

Пожбурив чобіт ворогам.

Над полем бою пролетівши,

В окоп ворожий той упав.

Закинули й забули, схоже,

Про витівки свої пусті.

Але зненацька чобіт той же 

До них в окоп назад влетів.

Та що це? Він немовби сяє,

Начищений до блиску вже.

І бруду в нім тепер немає,

Цукерки й яблука лише.

Вгорі ж записка виглядає,

На ній слова без зайвих фраз:

«Дарує кожен те, що має!

Вітаємо з Різдвом і вас!» 

Історія таки цікава,

Та в мене запитання є:

Як ми вирішуємо справи

З любов'ю, що Господь дає?

Адже Він любить нас безмежно,

Ми маємо любов Творця.

Але ділитися належно

Не вміємо ми до кінця.

Любити маємо до віку,

Любити всіх і повсякчас.

Любити маємо, як діти,

Так, як Христос любив всіх нас.

08.08.2020

...

Сергій Степанюк

Муст

Він безликий Тезей і сказати йому більше нічого.

Рвуть з безодні голодною люттю важкої стопи,

Що на грузному схилі їх черепа; бивнями й хоботом,

Чорним поглядом ярості в тучах являлись слони.

В дикім буйстві атраменту неба, дрижанні небесному,

Одержимі безумством. Пилюкою хмарився біг,

Легіон знавіснілого серця природньо-тілесного,

Був знищений тигр тоді і розтоптаний в смерть носоріг.

Там скажене гудіння трембіт бушувало з литаврами,

Коліна вдарялись, трощилися лобні кістки,

Так були убиті слони у війні з мінотаврами,

Що силу безумства, як образ взяли на щити.

27.05.2019

...

Володимир Каразуб
18+

Крути, прокручуй та намотуй на вус

Мені кажуть:

Крути, прокручуй та намотуй на вус:

"Таких, як ти, багато.

Ви усі замінні гвинтики

Великої системи "

Якщо щось болить,

Ми видамо лікарняний,

А то бачимо, що ти збився

Із правильного шляху

Якщо твій метал перегрівся -

Відпочинок за кошт держави.

Бачиш, як ми тебе любимо,

А ти чому нас не поважаєш?

Ми ж даємо тобі роботу

Кожного дня,

Тож:

Крути, прокручуй та намотуй на вус.

Мені просто потрібно перепочити,

Мені потрібно вибрати менше зло,

Мені треба вірити у вибір.

Факт виборів вражає -

Демократія мать її.

Взагалі необхідно вірити,

Повірити їй.

Свобода слова,

Совісті,

Чому всі безсовісні?

Хай буде так, як вони говорять:

Крутити, прокручувати та намотувати

на вус.

Вони ж старші.

Кажуть, що розумніші,

Їхні титули звучать,

У мене навіть немає імені.

Крути, прокручуй та намотуй на вус:

В тебе є бейдж,

на ньому порядковий номер.

Ти - набір цифер,

Згенеровані випадкові символи,

Працюй у поті чола.

Я відчуваю,

Що застряг.

Я стою на місці,

Хоч і

Кручу, верчу та намотую

Все більше і більше.

Я, немов Круть чи то Верть

з однойменної казки,

Але чомусь мені не солодко,

Життя не казка й не шокалад.

З мене досить,

Потрібно спинитися,

Досить

Крутити, прокручувати та намотувати

на вус.

10.03.

2023

© Богдан Кухта

...

Богдан Кухта

Довгождане літо

Ось і настало довгождане літо

І усі погані спогади й турботи змито.

Це пора радості, це сонце в небесах,

Це яскравий блиск в очах.

Життя сповнене безліччю випробувань,

Але літо прекрасне віддає нам свою дань,

Дає щастя, оптимізм й нову спробу

І подорожей нових кожного літа знову.

Приголомшливе літо таке для людей дороге,

Тому що усі знають: воно знову і знову прийде

І закружляє у вирі пригод,

У танці приємних турбот

У відчутті яскравість затуманить голову

І буде ще довго варте найкращого спомину.

Літо- період нових відкриттів і змін феєричних

І літо переливає барвами кольорів незвичних

І закликає скуштувати плодів свіжих,

Відчути солод соків їхніх ніжних!

...

Діана Гобой

Тріснув келих кришталевий

Тріснув келих кришталевий,

І кривавою сльозою

долу скапує вино.

По краплинці, неквапливо,

Ще далеко з ґанджем дно.

По краплинці – мрій наївність,

І фіалок аромат,

Пелюстково-майська ніжність,

І серпневий зорепад.

Ігри в піжмурки з Амуром,

Серця зраненого біль,

Темно-синій саван туги,

І місточок із надій...

По краплинці, неквапливо,

Через шпарочку у склі

Витіка найбільше диво,

Спогад лишиться на дні.

Світлана Мазуренко

...

Світлана

Предмети

В цих синкретичних таблицях останніх часів,

В предметах кімнат, що куйовдять й задурюють голову

Ти перечитуєш заново сотню разів,

Пихате майбутнє тихим і здавленим голосом.

В портретах минулих тасуєш холодні зразки,

Обрядами вщерть примітивними, дивними танцями,

У передпокої співаючи, пальцем руки

Гортаючи пил інкрустований срібними тацями.

Подібно коли в смітнику ти шукав капіляр,

А промивши сплітав, брелок прозорої рибки,

Заради забави. Признайся відверто, ну що тобі той Абеляр?

І що Елоїза? І їх листування потерте, і тобі непідсильне, дике.

І навіть коли оголосиш, як хресний похід

Шукаючи в зав’язях літер любовну відвертість,

Проголосивши серця, що страждають від бід, —

Усе, що проявить голос – твою непричетність.

І твій корабель, що постійно збирає пил,

На підвіконні, ніколи не пуститься милями,

Усе, що подує — це подих, щоб з жовтих вітрил

Зігнати пилюку, моделі не бігти за хвилями.

І весь твій надуманий погляд з прочитаних книг,

Застряглі осколки між яснами слів — афоризмами,

Ти ж не зможеш, насправді, первісне вирвати з них,

Тобі доведеться в кімнаті безсилля визнати.

І страшно коли лихоманкою виступить ліс,

Обступить стіною високою, здовженим конусом,

І здушить перина уяви панічний навіс,

Коли від жахіття уражений випитим голосом.

І ось над тобою портрети і люстри висять,

Тонке ж простирадло здається на дотик двотомником,

І давні, первісні перекази ночі страшать.

О бійся почути і стати їх вірним паломником!

30.07.2019

...

Володимир Каразуб

Вирвані сторінки

Посічений зливою простір. Портик.

Над портиком небо і сонце в контурі,

Дрімає під сонцем осіння готика

Лісу,

І люди, забуті в своїй неволі

Стоять.

Жовтень читає свою новелу, —

Голосом сірим у водостоках,

І каркання ворона над верхів'ям

Сосен

Довершує вічно сумний

Солілоквій.

Так наче в кімнаті розкидані речі, —

Нічим не пов'язані віддихи осені,

В пісні дощу. А опісля — картеччю

В небо зривається зграя сполоханих

Птахів.

Холодно. Жовтень. Дороги калюжаться,

Казиться вітер і сонце казиться.

День, що минає обвитий тугою,

Лягає на землю чіпкою сажею.

От-от листопад.

24.09.2021

...

Володимир Каразуб

Повернись

Повернися до мене на світанку, коли у серці знову буде весна.

Я прожила без тебе безліч ранків, чекаючи на твого здвінка

Напиши мені хоч два звичних слова: "Я живий" й смайлик про любов.

Вічність чекати я готова, обіцяй що будеш зі мною знов.

Пити каву на нашому балконі й обіймати ніжно, як ніхто.

Зустрічати з квітами на пероні й кутати мене в своє пальто.

Мріяти про час, де нас вже троє та вигадувати йому ім'я.

Хочу щастя - щастя лиш з тобою. Пам'ятай, навіки лиш твоя.

...

Анна Жембровська

Пробʼє година, коли все скінчиться

Пробʼє година, коли все скінчиться,

І земля стане порожнечею.

Коли ми розвіємося під теплим вітром,

Сонце змахне нам прощальний мах,

Темряво огорне нас сонною пеленою,

І всесвіт відправиться у дальній політ.

І ляжемо ми спати у вічний сон.

...

Айлін Руж

Захід сонця

... Пурпуровим вітрилом

Захід в ніч прямував,

Фіолетові крила

Вечір ночі чіпляв,

Наскладав зірок в кошіль,

В душі смутком проріс,

Місяць з сховку виносив,

Шепотів до беріз.

Так хотілось підслухать...

Може знає шептун,

В які двері постукать,

Де живе той чаклун,

Що загорне у мрію

Кожну хвильку буття

Мрія зростить надію

Й звеселиться життя...

Світлана Мазуренко

...

Світлана

Мара

Люба мóя, хто ж ти є така?

Які ж ти чари використовуєш на сóбі?

Навіщо ж ти затягла мене,

В свої пекельно липкі обійми втоми?

Кожний твій цілунок, поставлений на мóїй шкірі,

Залишив опіки тяжкі.

А твóя усмішка п'яняща,

Постійно відлунюється ехом в голові.

Ти не казала жодних фраз,

Загалом вони й не були потрібні.

Я прислухалась до твоїх відраз,

Бо тільки вони вказували на те, що слід не робити.

Якщо чесно зізнаватись тобі,

То мене не зачепила твоя вистава.

Але вона буде з'являтись мені

Як похмура і сірувата примара.

Моя кров вже давно застигла на місці.

Твої сценарії теж не поворухнули її.

Я хотіла лише трохи відзеркалити твóї

Життєві монотонні мелодії.

...

Вікторія Сиволап

Сум

Іноді, коли я відчуваю твій сум,

Хочу втекти з цього місця назавжди.

Знаходячись в полоні нав'язливих дум,

Хочеться почути частинку правди.

Ти вбиваєш своїми словами,

Які залишаються в моїй голові.

Але я знаю тепер що робити ночами,

Коли з вікна видно лише ліхтарі.

Я розумію, що все сказане було несерйозно,

Але все ж це залишило слід,

Який згодом відіб'ється морозно

У той самий, начебто звичайний обід.

...

Вікторія Сиволап

Брехня

Це дійсно усе скінчиться?

Ти правду кажеш чи ні?

Вони дійсно усі прокинуться,

Чи все ж потонуть в болоті пітьми?

А якщо все буде не так?

Не так, як кажуть в новинах.

Чи дійсно ти зможеш знайти,

Моє серце у самих глибинах?

Ти дійсно віриш у себе?

Скажи мені "так" або "ні".

Але перед тим ти подумай

І не бреши в першу чергу собі.

Я знаю, що зможу стерпіти,

Ці ночі з цигаркою у руці.

Але чи зможеш ти спокійно жити,

Збрехавши хоч раз на цьому місці?

...

Вікторія Сиволап

...

Ти , скажений психопате!

Людожер кривавий! Кат дітей!

Чи твоє життя щось варте?!

Скільки вбив невинних ти людей!

Ти вже проклятий на сьоме покоління!

Як і вся москальськая орда!

В тебе замість серця лиш каміння,

Ти-солдат диявола з кремля.

Ти прийшов із гордістю топтати

Землю, що належала мені!

Матері моїй, сестрі і брату,

Українській будь-якій сім'ї!

Ти -свиня кацапської породи!

Скоро в цій землі і проростеш!

Українці гинуть за свою свободу !

Ти ж, москаль , бур'яном зацвітеш!

...

Ольга Ворона
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8447читачів
83536коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: