Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4251)

«Не розхитуйте човен…»

***

«Не розхитуйте човен…»

***

Не на часі,

Або --

Не розхитуйте човен,

Бо щурів нудить

Від правди,

Що їх просвічує --

Ніби рентген людину,

Під час хвороби

І.., тому,

Щоби ми всі не втонули,

Бо тоді вже пізно буде

Кричати про порятунок

Всіх, а не кожного --

Ми мусимо вже зараз

Почати готуватись до

Ліпшого,

Від цього гіршого,

Яке треба просто викинути

За борт корабля,..

Або... лише трохи вбити,

Щоби не знищили --

Ці гниди, нас всіх,

Бо саме вони розхитали

Човен

Та бояться в цьому

Признатися,

Як нашої суцільної біди

Оті злі, на нашому

Спільному тілі --

Влади паразити...

------------------------

15.03.2023; Paris (A-а)

======================

(!!!)

"Вони нам не простять цього, що ми з ними робимо...

І коли їх залишиться лише навіть тисяча -- вони все ж зможуть нас знищити, бо українці є безпощадні у помсті..."

-----------------------------------------------

(Слова на одній з підмосковних дач -- у приватній розмові, того хто мав клички Сатаніїл-Коба-Сталін, а в дійсності був байстрюк-садист-сатаніст-комуніст Й.В.Джугашвілі)

------------------------------------------------

(!!!)

Тому до цього часу всі Архіви московії є засекречені, бо в них живуть та діють, дотепер -- планами поневолення, злочини проти людства всього Світу, як тероризм...

"І прийде час, коли сам Сатана стане перед престолом Всевишнього у червоній мантії крові та заслонить його, а люд буде поклянятися його вигляду у подобі Світла, щоби згубив він світ Старий.., а Новий родиться тоді, як Господь, оновленням Деміурга, проснеться у час Переміни свого Духа Святого..." -- Сказано в таємних скрижалях Мольфарів.

--------------------------------

(Автор -- "Все таємне колись стає явним") ======================

ID: 979719

Автор:

MAX-SABAREN :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979719

(Katynskyy Orest)

============================

...

Катинський Орест

«Москалі всі -- винні...»

«Москалі всі -- винні...»

***

Смерті могили...

***

Москалі,

Всі --

Винні

У провокації

Та діях цієї

Війни,

Бо вони свідомо

Йдуть вбивати

Українців..,

Бо вони свідомо

Рахують нас за

"Нелюдей"..,

Бо вони свідомо

Є тою масою

Зла,

Яка нагло грабує

Святині та душу

Кожного українця --

В своїх діях окупаційного

Завойовника,

А тому :

Немає пощади

До них --

Паразитів тьми,

Що самі собі, вже

Давно,

Викопали, смерті

Своєї --

Могили...

---------------------------

18.09.2023; Paris (A-a)

========================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994170

(Katynskyy Orest)

==========================

...

Катинський Орест

«Доля вже вибрала...»

***

Ми ще не знаємо,

Що доля вже вибрала

Нас --

Кожного, для свого

Призначення,

Як ланцюг

Подій

І...

Час прийшов,

Де два сонця зійшли

У переродженні тіла,..

Бо так лиш нове --

Потом і кров'ю,

Розумінням -- входить,

Як пожертви святе

Оновлення...

----------------------------

29.10.2023; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997275

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест

«Перед нацією...»

***

Страшні часи...

***

Коли потребність,

Як закон життя

Нашого часу --

Зміни ситуації,

Буде керуватися

Честі совістю,

Для блага Нації --

То тоді Україна

Зможе утвердити

Ту концепсію

Політики,

Яка призначена

Їй,

Як наставництво --

У цей вік Срібного

Вовка Слов'ян

Семаргла,..

Бо

Лише так --

На духовному рівні,

Через закон Конституції

Та правдивість

Законотворення

Щастя --

Весь цей Світ

Преклонить свої

Коліна

Перед нацією,

Яка є вибраною --

У цей час Освячення,

А якщо ні :

То знову...

Нескінчені війни,

Як смерть непокори,

Коли прийдуть

Страшні часи,

Без віри душі --

Мертвої плоті

Та пустоти...

-------------------------------------------

05.10.2023;  Paris (A / a)

=======================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995439

(Katynskyy Orest)

==========================

...

Катинський Орест

«Насолоджуйтесь..!»

***

Насолоджуйтесь..!

Насолоджуйтесь тим,

Що є сьогодні..,

Бо вже завтра --

Це буде,

Лише --

Спогад

І.., того, чого не встиг --

Не доженеш,

А коли доженеш --

То і тоді насолода

Буде марною у собі..,

А тому --

Насолоджуйтесь..!

Насолоджуйтесь

Вже сьогодні тим,

Що ви -- є

І.., тим, що у вас є,

Бо в цьому зміст

Пізнання,

Яке все нам, поволі --

В поступливості,

Господь мудрістю

Відкриває...

Насолоджуйтесь..!

Допоки це Ви

І.., саме -- Ваше є..!

Де, вашим -- усе,

Що було --

Не вмирає...

-------------------------------------------

10.10.2023;  Paris (A / a)

=======================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995810

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест

«Мішок...»

*** ***

Кожен пхає в свій мішок

Все, що може тільки впхати,

А потім отой мішок

Вже не може він підняти...

Тягне,

Стогне,

Проклина

Та мішок не відпускає,

Із мішка не викида —

Ще потроху підкладає,

А потім приходить час,

Коли вже немає сили

І вже розпач-негаразд

Чоловіка задушили...

Ще й в останній свій момент

Погляд з жалем тупить в міх —

Все одно хтось забере,

Щоб тягнути чужий гріх

І... не думає про то,

Що у кожного — свій міх,

Де трима на поводу,

У залежності, він всіх...

---------------------------------------------------

(!!!)

Автор :::

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996111

Катинський Орест

https://probapera.org/publication/13/22904/mishok.html

(Katynskyy Orest)

https://uamodna.com/articles/m-i-sh-o-k/

=======================

...

Катинський Орест

«Не плачте над могилою моєю...»

***   ***

Не плачте над могилкою моєю —

Я вітром подиху живу понад землею,

Мене немає там — я не заснула в ній,..

Я в сонячнім, від стиглості, зерні —

Брильянтів блиском снігу взимку я

Й осінній дощ шепоче вам моє Ім'я,

Коли прокинетесь у ранку тиші ви —

На вас з небес спаду у сяйві синяви,..

Польотом птахів, зустрічаючих зорю,

Я світлом зоряний ваш сон тихо спалю...

На камінь мій могильний не кидайте жалю рани :

Я не під ним..,

І я не мертва —

Я постійно з вами...

----------------------------------------

13.09.2017-26.05.2018; Paris (Bibliotheque Pompidou / C.A.S.P")

==========================================

(!!!)

Автор твору Мері  Елізабет  Фрай  (Mary  Elizabeth  Frye) // «Do  not  stand  at  my  grave  and  weep»

Більше про історію самого вірша читати тут :

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934673

---------------

Переклад з англійської на українську мову здійснив Катинський Орест (Katynskyy Orest)

------------------------------------

(Автор -- Мої переклади поезії з різних джерел та мов світу...)

======================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934673

(Katynskyy Orest)

============================

...

Катинський Орест

«Відкрийте очі…»

***

Мертвим  --

Не  потрібні  :

Гроші,

Золото,

Статки,

Бізнес,

Земля,..

А  тому  --

Відкрийте

Очі  :

Вникніть  в  то,  

Що  йде

Війна  --

Жорстока  та  кривава,

Яка  нікого  не  щадить,

Не  милує

І..,  тому,

Віддайте  все,

Що  маєте  --

У  захист  та  допомогу

Армії,..

Бо,  якщо  не  буде

Їх  --

То  не  буде

Вас..,

А  тому,

Українці  --

Єдність  і  міцність,

Тільки,  ваша  --  в  тому,

Що  є  самопожертва,

Як  єдина  --

Силою  Духу  Творення

Всевишнього,

України-матері

Нація...

-------------------------------------------

30.12.2021;   Paris  (A-a)

=======================

(!!!)

"Інтереси  свого  народу  треба  захищати  ціною  

життя  його  ворогів"

------------------

(Д.Донцов)

=======================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

Читати :::

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935736

(Katynskyy Orest)

=========================================================

...

Катинський Орест

«СЛЬОЗИ ОБЕЛІСКІВ»

*** *** ***

Розплавленим золотом

Сльози падають з ран,

Коли помирають сини

За Волю

І... обеліски не вмістять

Тих золотих грам,

Що написом сяють

Із болю...

--------------------------------------

01.02.2018; Paris ("C.P")

==================================

Autor :: Катинський Орест

https://savmax.uamodna.com/

https://enigma.ua/users/max_sabaren?_gl=1*uvnoag*_ga*NnpBam51ZUVfN25sYjZjdUNyeUZhZVg2LUtCb1JCZ3NNRGc0RWFhR001T2dRay1IeU1CZkticmZCRnpqRTNwaA..

(Katynskyy Orest)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906108

==========================================================

...

Катинський Орест

«НІХТО ВОВІКИ І НІКОЛИ ТАК НЕ ТОПТАВ НАС, ЯК МОСКВА...»

   

*** *** ***

Сталь  гартується  на  крові  ворога  ---

В  бажанні,  де  сила  народу,

Щоби  захистити  себе,

Щоби  захистити  Свободу,

Якою  наповнена  кров  ---

І  пісня,  

І  подих,

І  мова,

Щоби  не  зламалася  знов

Сила  козацькая  слова

У  вольності  внуків

І  тим

Пам'ять  не  опорочила,  

Якою  світить  живим

Наша  свята  історія...

---------------------------------------

2013, PARIS (M°04)

---------------------------------------

(!!!)

11  лютого  1942  року  в  Кривому  Розі  було  розстріляно  нацистами  одного  з  провідників  націоналістичного  підпілля,  редактора  часопису  «Дзвін»,  полум’яного  поета-патріота  Михайла  Пронченка.  

Доля  поета,  якому  судилося  пройти  крізь  табори  московського  ГУЛАГу  й  бути  розстріляним  у  нацистському  Гестапо,  неспростовно  засвідчує,  яким  трагічним  був  шлях  боротьби,  обраний  справжніми  синами  поневоленої  України,  розіп’ятої  між  нацистською  та  більшовицькою  імперіями  зла.

 

Як  і  в  30-ті  –  40-ві  роки  минулого  сторіччя  визвольний  дух  поезій  Михайла  Пронченка  й  сьогодні  кличе  українців  до  боротьби.., бо НІХТО ВОВІКИ І НІКОЛИ ТАК НЕ ТОПТАВ НАС, ЯК МОСКВА...

-------------------

(Автор -- "Мудрість часу, як Система життя...")

=====================

       ***************

Читати тут :

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510994

Автор: Катинський Орест

==============================

...

Катинський Орест

Крижане серце

Збережи моє серце, його віддаю.

Хай лишається завжди з тобою.

Діру в грудях я кригу холодну заб'ю.

Я не втримався в цьому двобою.

Вже не маю печалі гіркої, сумлінь .

Розумію що гаснути мушу.

Не ходжу до ворожок і зілля не п'ю.

Відморожую скривджену душу.

Може з часом розквітне замерзла земля.

Може тому цвітінню сприятиму я.

Але точно не бути з тобою,

Тож не буде на серці покою.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

ПІСНЯ ПРО КОХАННЯ

Без Кохання людина – гітара без струн:

Хоч живе, та не може співати;

В цьому впевнені зорі та Місяць-віщун,

Що вночі заглядають до хати.

Без Кохання людина – що піч без вогню:

Хоч живе, та не може зігріти;

Так мене запевняв соловейко в гаю,

І в садочку підтвердили квіти.

Без Кохання людина – колодязь пустий:

Хоч живе, напоїти не може;

Розповів це туман березневий густий,

Що на хмару загублену схожий.

А з Коханням людина – пташиний політ,

Вільний вітер, що душу лоскоче!...

Це – щасливе життя, не рахуючи літ;

Так замріяно серце шепоче...

...

Ольга Ліщук
16+

Танцюючи на ножах ...

***💘

і я завжди хотіла,

хотіла те, що не моє,

і я завжди когось любила,

когось хто почуття не віддає,

і я завжди себе вбивала,

гублячись у юрбі,

я так прекрасно танцювала,

мов на скелястому горбі...

у середмісті повному ілюзій,

я вірила у дивний збіг,

і я хотіла так далі жити,

повзаючи біля ніг...

ні я не вміла ніяк інакше,

мене ніхто ще навчив,

ніхто не показав кохання,

ніхто світ інший не відкрив.

...

Анна Тейран

«ДЖОН ЯЧМІННЕ ЗЕРНО» == Переклад (автор Роберт Бернс)

(Історія непокірного козака Джона)

*** *** ***

Три королі,

З різних сторін --

Рішили заодно : -- Повинен згинути, Безслідно,

Юний козак Джон -- Ячміннеє Зерно..!

Згинь, Джон,.. --

В диму,

В пилу,..

Бо твоя доля темна буде,

Як дно..!

І ось підривають королі

Могилу, де зерно...

Весняний дощ прийшов,

Неждано

І.., стука у вікно,

Де у квітневім гулі гроз,

Життя йому приніс :

Той, непокірний,

Джон --

Ячмінне Зерно,

Крізь перегній проріс...

Тож.., літнім сонцем обпалений --

Набряклий перегній,

Став в полі жити,

Тепер --

Зеленою травою

І.., за вітрами хитро,

Знову --

Мотає,

Джон -- вусатий, Головою...

  Але.., задушливої осені

Дано,

Свого -- новий урок

І..,

Джон Ячмінне Зерно --

Від вантажу знеміг...

Іржею геть покритий весь,

Сухою,

Він -- польовим пилом,

У зерновій сумі...

-- Аж тепер,

Ми, впораємося

З непокірним тобою,.. --

Радіють королі ...

 Косою зрізаний дзвінкою,

Він,

Збитий з ніг --

Повалений у прах,

І.., скручений мотузками,

Джон -- полонений, Трясеться на возах...

 Його ціпами стали бити,

 Кидали вгору й вниз

І,.. щоб вірніше погубити, Підошвами пройшлись...

 Потім в яміні із водою --

Топись..!

Пхали, товкли --

Пішов на дно,..

На дно...

Тепер, звичайно,

Пропаде --

Той Джон,

Ячміннеє Зерно..!

І плоть його спалили -- Спершу,..

 І димом стала плоть...  

І закрутилися жорна,

Каменем,

Щоб серце розмолоть...

Згубити пам'ять

І... змолоть...

Пройшов вже час

І... ось зима,

Щоби згадати все,

Що було..,

А де наш Джон..?

Той Джон лихий,

Який пропав

Й загуло.?!

Та народ хитрий..,

Щоби просто так

Забути свою працю,

Якою іде вік --

Він своє добира,

Яким живе закон... -- Готуйте благородний сік..! В ободами скріплену

Бочку, збиту з дощок --

Закиньте Джона в ніч,

Як сон...

І в ньому --

Хай,

Як дуже хоче --

Таке воно :

Нехай бунтує Джон...

Ячмінний Джон..! Забурено зерно...

Три королі --

З різних сторін,

Зібралися заодно,  

Перед ними,

Знову -- в гуртку ходить Джон..,

Той новий Джон --  Хмільний тепер..,

Ячмінне Зерно..!

 О,.. холєра..!

Як бризкає силою --

Дріжджовий..!

Клекоче і співає --

Він ходить в чаші кругової,

Він піну на підлогу ллє..,

Він радість піднімає...

 Нехай не залишилося Нічого,

Що було непокора --

У твій розвіяний вже

Прах,

Але кров зерна твого,

Джон -- чуєте (?.!),

Живе в людських серцях..!

Хтось,

Гірким хмелем захоплений,

Побачив в чаші дно

І... тоді істину зрозумів, Крикнувши :

-- Довіку буде  Прославлений

Той дивний Джон,

Що пивом став,

Як мозок просвітив

Волею..!

То сильне,..

Незламне, як

Ми --

Ячміннеє Зерно..!

Будь-мо..! ------------------------------------------------------------------- 09.04.2003-27.09.2021;  Paris (BnM / A) ==================================

(!!!)

«Тому звітси пішов вираз в народі :::

 "пляшку -- на трьох".., в пам'ять про три королі»   ------------------------------

(Автор -- "Відроджуючи таємні знання предків, або Семаргл душі...") ==========================================

(!!!)

(Переклад українською -- Катинський Орест) -----------------

 Вірш Роберта Бернса (пер. С.Маршака на моск.мову) =======================

ID:  926422

Автор: 

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926422

(Katynskyy Orest) ==================================

ID:  990646

ТИП: Поезія

Автор :::

 MAX-SABAREN

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990646

(Катинський Орест; Katynskyy Orest)

========================================================

...

Катинський Орест

Осіне

Вона ховала очі від кохання.

Казала ні, не хочу я того.

Рубала в корінь мої сподівання.

А в решті решти вибрала його.

Хай буде осінь , листя жовте, зяб ко.

Хай дощ дощить і сонце не зійде.

Я у садочку відшукаю ябко.

І намалюю пензликом руде.

А малювати хтілось , юність , гори , небо.

Будинок , злагоду і миру у душі.

І Бог у свідках мав в тобі потребу.

Тож причаївся наче котик в комиші.

А щастячко сполохане як пташка

Злетіло в небо, синю височінь.

Як боляче дивитися як важко.

Життя минає час собі стоїть.

Роки летять , вже літо промайнуло.

В осінній час понурилось буття.

А я тихесенько малюю тіні.

Малюю тіні як не склалося життя.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

Твої стислі сідниці малювали здичавіле сонце

У час,

коли твої стислі сідниці

малювали здичавіле сонце

на спині чужинця,

чарівні роги

металися

його заходом,

останньою дріб’язковою

конвульсією.

В день,

коли пісочний годинник

очолив фалічне коло,

коли ошатні білі камені,

на яких потойбічні відуни

правили жертви,

а ти кохалася з парубком

у ведмежій шкурі,

зірки вщент потрощили

діжку з медом.

І нехай тебе потім лихоманить

від людського м’яса,

ти знову

опинилася серед коней моторних

та солоного моря

наркотичної дози.

Твої хрящі пружинами птиці жовтої

спіралять у далекі світи,

які насправді –

безодня,

що ніколи не існувала.

...

Vladyslav Pavlov

Крихта льоду

Снігова королева приїздúть в наше місто щороку

Я чекаю її - усі вікна і двері розкриті.

Морозна красуня запуска крихти льоду в суворі північні вітрú

Я стаю проти вітру, так ніби ці крихти - дари

- Снігова королево, все що маю я - забери!

Залиши мені сльози і слід на розбитім склі.- простягаються руки увись до безкрайніх хмар,

і з рота беззвучно виходить пар.

Знущання і чвари розривають на шмати згірше жорстоких вовків

Я не можу кричати - мій голос тихіше води.

- моя королево, залишайся зі мною, допоки не зникнуть сніги

Залишайся, допоки весь біль не затихне.

Залишайся у пам'яті - така, якою ти є

Твої вади, брехня і лякаюча у безвладді сила.

Холод скує мої рухи, зафарбує білим нав'язані людом думки

- Я лишуся з тобою, хоч серце моє забери!

Я схиляюсь в поклоні, чолом торкаю подолу зими

Мереживо з льоду пускає холодні цівки

Снігова королева не ранить мене, але точно уб'є.

Кров у горлі, мов лава, та скільки не плюй - пече

Володарка зим не втомилась сидіти на троні

Я іду повз хуртелицю, магія кличе і кличе.

Ехом б'є по вухам, свист заглушає думки

Я нічого не чую, а бачу - блискучі сніги.

Я заходжу у замок, лунко гупають двері

Шлях назад перекрито великими брилами льоду

Я заходжу все далі, ноги самі ведуть, не має значення воля

Піднімаю очі - королева осяйна. Велична. Чужа.

Її усмішка ранить розбите й холодне серце

Крихта льоду заходить все далі углиб, ніби скло

Я не бачу нічого, лиш постать її сріблясто-багряну

Вона дивиться хижо і наспівує пісню вітрам.

- Ти пішов в невідомість, хоч доля твоя й нелегка.

 Наздогнав мої сани і до самих воріт дійшов.

Знову погляд. Тепер він точно останній

 Я тону в прозорих очах, а за мить відчуваю холод на власних устах.

***

В комині бушує полум'я  і шелестить у куточку кіт

Гримає шибка, гнана вітрами знадворку

Ти засинаєш під казку старих мудреців.

Вони склали багато казок, та ця в книзі - остання.

Відчуваєш биття серця матері, вона дихає рівно,

Поправляє пасма блідого волосся.

 

Тепла ковдра обіймає тебе і ти поринаєш у сон.

 Мати вийшла з кімнати, надворі гуде хуртовина.

На півночі замок стоїть уже тисячі зим

- Спи міцно, мій сину. Вона повернеться не скоро.. -  на колінах Зими щось мале вона пестить і гупають двері, і вітер ховає фортецю під тонами снігу..

31.08.2023

...

Рен

З Днем Народження.

З Днем Народження.

С Днем Народження Іринка.

Щастя барзого тобі.

Що би кожна з скарбом скринька

Відчинялася тобі.

Ще б здоровячка міцного

Що б прожити років двісті.

Що б як рідну зустрічали

В Україні в кожнім місті.

Що би квітла й процвітала

Ваша гарная родина.

Що би в мирі проживала

Ваша донечка любима.

Тож Іринка не чекайте

І у щастю розквітайте.

Миру, радощі, любові.

В кожнім русі , кожнім слові.

Так доречі ще щось хтів. Я би тортик з свята зїв😁🥳🍭🍬🍫🧁🍰🎂...

...

Onra

Назустріч

Ну ось і знов обличчя до обличчя

Дві долі повз тендітно пронеслись.

Я вас кохав, кохаю й досі звично.

Тож не проходь до серця притулись.

Я вас в обіймах буду колисати

Немає часу для безумних слів

Як тяжко жити і на відстані кохати

Тим паче коли повз ми знову розійшлись.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

У твого моря.

А твого моря забагато не буває,

У його хвилях розчиняюся до дна.

Тому мене вже зовсім не лякає.

Його безмежність , стійкість, глибина.

Сповна на гойдавшись у штормі твого хочу.

Я би від плив до інших берегів.

Очі закрив, лиш голову морочу , узрів тебе і знов ущент спянів.

Мене бентежать твої коливання.

Про штиль не мрію, більше нема сил.

Чи це прокляття, мої сподівання.

Чи знову бісик вас за щось вкусив.

Нема надії вже на порятунок .

Шукаю все рятуюче кільце .

Твоє кохання наче візерунок .

Вухами чую все закінчиться вінцем.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

Поросятко

Поросятко рохкало у стайні.

Індика приймало як в вітальні.

Говорило вас лишить всіх мушу.

Бо у небо тягне мою душу.

Хочу в вирій разом з журавлями.

Тож, бо є вже прірва поміж нами

Мені в небі поміж хмар літати.

Вам у гною вік свій копирсати.

Кожному своє в життю призвання.

Комусь зорі, небо та кохання.

Тож пробач вже час іти но мушу

Бо у небо тягне мою душу.

День у день у небо поглядало

Та у гною рильцем копирсало.

Байка ся ну геть не без моралі.

Журавлі у небо летять далі.

Поросятко рохкало страждало,та свій всесвіт рильцем копирсало.

Тож візьміт сю байку за науку,

Мрія добра, гарна в житі штука.

Але щоб її все ж досягнути.

Треба жили на руках зігнути.

Мало рохкати жалітися страждати

І у гною рильцем копирсати.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

Осінь

Осінь, зимньо, жовте листячко упало долу.

Буревії щойно уляглись.

Хмари темні з блискавицею і громом,

Десь за обрій тихо потяглись.

Не сумую, просто осінь відкарбовує печаль.

Я крокую в жовту просідь, літечко пройшло... як жаль.

Час летить, втрачаю сили, блище стало до могили.

День до вечора жию. Сварю доленьку свою.

Доле-доле, чом ти сіра, чом не маєш білизни?

Закрутило, завертіло, від твоєї кривезни.

Наче листя в круговерті, крутиш-вертиш все життя.

З кожним кроком та до смерті... Вдень коротшає життя.

Осінь-осінь... Буревії, жовте листячко в тиші,

Скоро віхола завіє, за вікном і на душі...

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

Під дулом автомата

На московських на болотах

Демократії немає.

Поховали у «чеснотах»,

У брехні дрімає.

Сотні років убивали,

Знищували волю,

Власну «правду» малювали

Для кремля контролю.

Навіть, думати не вміють

Та голосувати,

Відповідно дулам діють,

Що на автоматі.

І оце «велике щастя»

На Донбас приперли,

Як кайдани на зап'ястя

Батракам як «перли».

Щоб ОРДЛО щільніш зв'язати,

В крові забруднити,

Просять проголосувати

У РФ вступити.

Та під дулом автомата

Цей процес триває,

А попереду - розплата:

Всіх їх фронт чекає.

Мляво те голосування

В ДНР проходить.

Мабуть, розчарування

З розуму їх зводить.

Окупанти відступають

На фронтах по всюди.

Відчувають - їх здолають,

Жити хочуть люди.

Мають шлях тепер обрати:

З ким ти йдеш в майбутнє.

Чи рабом кремлівським стати,

Чи обрать могутнє.

...

Галина Студінська

Позитив

Неділя. Так хочеться всім позитиву,

Який нас тримає в суворі часи.

Чекаємо мирну лише перспективу,

Щоб вільні міста, поля та ліси.

Донець та Луганськ повернулись додому,

В Криму щоб і сліду не було орди.

Забули про власне, про сон та про втому,

Пора вимітати сміття назавжди.

Та десь позитив затримався трохи:

Вночі знов ракети нам спать не дали,

Збираються вкотре кацапи, як блохи,

Нових руйнувань та смертей завдали.

Ракети усі ППО наше збила,

Гармати вздовж фронту б'ють мирні міста.

Вбивати росія за́вжди любила,

Не знають злочинці, напевно, Христа.

В Херсоні поранені, є руйнування,

По Харкову били, Нікополь теж.

Москаль залякати там мав сподівання,

Тож б'є, де дістане, весь час та без меж.

У небі під час тренування зіткнулись

Військових два наших, нажаль, літаки.

Від болю про втрати пілотів здригнулись,

Наза́вжди залишилися там хлопчаки.

У Польші з'явилась смертельна хвороба,

Забрала яка вже з десяток людей.

Який позитив, коли знову жало́ба,

Нехай забирає РФ привілей.

У польському Вроцлаві відбулися змагання,

Де Усик Сашко Дюбуа переміг.

Цей бій присвятив наш боксер без вагання

На честь ЗСУ, що для нас обері́г.

Все ж є новина, де ми можем радіти,

Шукаєм такі, щоб підняти наш дух.

Щоб з нами раділи батьки́, звісно, діти,

Вогонь перемоги щоб в нас не потух.

...

Галина Студінська

БРІКС

В світі існує об'єднань багато,

Що інтегруюють зусилля свої.

Країни шукають можливість завзято,

За перемогу ведуться бої.

І в економіці війни тривають,

Першість виборює кожен собі.

Хто об'єднався, пільги ті мають

У світовій важкій боротьбі.

Більші країни за розміром своїм

Також з'єднались у певний союз.

Кожний із них переваги засвоїв

Та вибудовує власний геть шлюз.

Перша країна - Бразилія в назві,

Далі РФ, бо без неї ніяк,

Індія також доповнює пазли,

Звісно, Китай свій просунув медяк.

І на останок ПАР приєдналась,

Не з зрозумілих для мене причин.

Мабуть, у друзі великим подалась,

Щоб в економіці збільшить почин.

В серпні зібрались в Йоганнесбурзі,

Плани по розвитку обговорить,

Давні та дивні члени чи друзі,

Як розвиватись та світ підкорить.

Путлєр не зміг на саміт поїхать,

ПАР визнає Римський статут,

Тож арештований був би, як дихать,

Ордер гаагський міняє маршрут.

Цар виступав там інтерактивно,

Як зазвичай, набрехав від душі.

Та й говорив якось мляво та дивно,

Тембр незнайомий та нотки чужі.

Ще два десятки країн попросили

Їх до об'єднання цього додать.

БРІКС цим вони не засмутили,

Хтось виграє, але іншим страждать.

Звісно питання війни розглядали,

Про незалежність погодились всі,

Злочином визнали, діток що вкрали,

Чемно просили не грать на зерні.

Знає весь світ хто його провокує,

Разом із тим, кожен своїм живе.

Саме тому, РФ ще існує,

Близиться час, як її розірве.

...

Галина Студінська

Тріумф

Назвать «Тріумфом» хто посміє

Зенітний комплекс? Москалі.

На путінізм весь кремль хворіє,

А це заразно взагалі.

Інфікували всю країну,

Війни там, крові хоче люд.

Свою імперськую родину

Перетворили геть на бруд.

Тріумф - досягнення вершини,

Це позитив, венець добра,

Або з культурної площини

Тріумф таланти обира.

У спорті може перемога

Для когось тріумфальна буть,

Складна та радісна дорога,

Тож кращі до тріумфу йдуть.

А москалі «Тріумфом» кличуть

Зенітний комплекс ППО,

Щоб додатково «возвеличить»

Скомпрометоване давно.

Багато грошей в нього вклали,

Оголосили на весь світ,

Безсмертя йо́му прорікали

Та був розбитий моноліт.

БПЛА з Кривого Рогу

Спровокували ППО,

Та їм одраз на допомогу

Ракети три. Ну як в кіно.

«Тріумф» рознесли геть у друзки,

Святкуєм разом з ЗСУ..

РФ дістане тільки дзуськи,

Занепад, злидні та пітьму.

...

Галина Студінська

Державний прапор

Наш прапор державний є символ свободи,

Яку в Україні боронить народ.

Немає потужніше в світі нагоди,

Щоб велич відчути, зробить поворот.

Блакитна, як небо, його половина,

Та жовта, як поле пшениці бринить.

Це ДНК, до життя пуповина,

Це щастя, добробут, майбутнього мить.

Під прапором наше минуле кипіло,

За незалежність, безпеку та мир.

Чорна навала оскаженіла

Знищує все, щоб створить тут пустир.

З прапором наші бійці захищають,

На демонстрації мирні ідуть.

Люди з плечей його не знімають,

А ЗСУ з ним орду вже женуть.

Це джерело могутньої сили,

Наше натхнення, надія, любов.

Поки ми їх лише зупинили,

Капітулюють без всяких умов.

Звільнять наш Крим та Донбас буде вільним,

Стяг український піднімемо там.

Тож розберемось із божевільним,

Та приберем окупантів, як хлам.

Прапор захоплює люд весь по світу,

Та Україна у всіх на устах.

Варта найкращих слів заповіту

Наша країна обрала свій шлях.

...

Галина Студінська
12+

ЦИГАРКИ

Я продам тебе за пачку цигарок,

Хоч і маю алергію на нікотин

А потом затанцюю свій танок

Змирившись з мовчанням стін

Всім кажу, що обожнюю жінок

Та насправді в мене він один

Захований у тисячах думок

Й пройшовши міліард годин

Я все ж прийду на тей струмок

На мені – уже багато є провин

Що робити? Хотілось тих зірок

Чаша повна, остання із краплин

Навіть тут закляття серед строк

Справді я не честний громадянин

Хіба не всі роблять помилок?

У серці лише більшає порожнин

Кінець цигарки вже тепер пилок

Вириная із очей твоїх глибин

Я повільно йду повз старих могилок

Наскільки швидкий часу плин

Я продав тебе за пачку цигарок

...

Вар Трубій

Закрийте небо

«Закрийте небо,» - ми прохаєм

Та закликаємо весь світ.

Вже другий рік на те чекаєм,

І чуєм вкотре новий звіт.

Не маєм в небі переваги,

Вбиває ворог нас з небес.

Так... для щоденної розваги,

Звичайний для РФ процес.

Не захопили нас зненацька,

В три дні не вклалися вони.

Тож провалилася хижацька

Мета миттєвої війни.

«Закрийте небо над містами,

Розстрілюють які щодня,» -

Дитячими мовля вустами:

«Потрібна мирним ця броня!

Із літаків кидають бомби,

Ракети запускають в нас,

Зручна мішень орди немовби,

Втрачаєм вижити ми шанс».

Не поспішають зачинити,

Щось заважає це зробить.

Ми разом можем зупинити

Цинічних вбивств ганебну мить.

Вже рік ідуть переговори

Про літаки для ЗСУ.

Не для поповнення комори,

Для захисту хто є в тилу.

Для контрнаступу потрібні

Ці літаки, щоб бить орду.

А наші хлопці більш ніж гідні

Набити ворогу морду́.

Великий друг наш - Нідерланди

Аж сорок два дає крила,

Покласти край терору банди,

Та світового центру зла.

Ще дев'ятнадцять в допомогу

Маленька Данія нам дасть,

Тож будем матиме ми змогу

У небі зупинить напасть.

Найкращі молоді пілоти

Вже розпочали навчання.

Багато матимуть роботи

І з вечора аж до рання.

...

Галина Студінська

Я. За. Творчість.

Хоч і мовчання в мені як ніколи,

але за серпень багато є віршів,

Немає часу, думки — біднота,

Прудкий листозгар у саду квітів.

Лягає на спину тінь неминуча

Спогадів, справ й незавершених мрій,

Кидає їх в'язку у лаву кипучу,

Торкається болем у свідомості дій.

Поки не чахну, виймаю їх з магми,

обпікаючи очі, що шкіра кусає.

Кожного ранку я посміхаюсь,

я сонце від жару в душі заховаю.

...

Citrus _S_M

Скальд

Там де зараз лежить асфальт

По дорозі старій, і не з криці,

Проїжджав славнозвісний Скальд

На своїй золотій колісниці.

Дарував він людям таланти.

Виявляв митців і музик,

Хто майстерно вправлявся би в танці,

Поки хист до навчання не зник.

А Земля і прихильна, й родюча

За дітей, що зродились на ній

Дивувала. І пишний, бундючний

Годувала кортеж дорогий.

Та дорогу покрили асфальтом,

І талант закопали у нім

І художники і музиканти

Стали слугами в ладі новім.

А Землі так хотілося жити!

І родити талан для дітей

Але ж ходять по ній ворожбити

І виманюють волю в людей.

...

Мілена Грім

В ОБІЙМИ МОЇ, ГОСПОДИ

Не вірю у вічного Бога,

Як віриш ти в Нього, кохана -

Всемилостивого, всеблагого -

Небесна моя ніжна манна.

Але коли б раптом повірив -

Просив би тебе не займати,

Просив би Його на колінах

Краси і життя не ламати.

Аби з голови жоден волос

Не впав, щоб лишилась такою,

Як є - я б здійняв в небо голос,

Щоб лишив тебе Він в спокої.

Якщо ж Він одне тільки знає -

Що мусить тебе направляти -

Хай в руки мої направляє,

Щоб міг я тебе обіймати.

В обійми мої, Господи.

В обійми мої...

Не вірю я в янголів з неба

На варті Небесної брами.

Та ось подивлюся на тебе -

Й гублюся - чи справді я правий?

Але якби в них я повірив,

Просив би уклінно зібратись,

Лишень щоб тебе боронити,

Й дорогу твою торувати.

Нехай у руці кожен янгол

Тримав би запалену свічку,

Щоб завжди була світла й ясна

Шляхів твоїх звивиста стрічка.

Щоб ними завжди ти ходила

В любові без горя і муки,

Щоб янгольський сонм тебе, мила,

Приводив до мене у руки.

В обійми мої, Господи.

В обійми мої...

Я вірю в Любов, моя мила,

І знаю - ти теж віриш в неї.

Я вірю - бо ти мої крила,

Ти долі осердя моєї.

Ти створена тільки для мене,

Мов тебе створив я власноруч,

Тож вірю і в шлях безкінечний,

Яким мандруватимем поруч.

Облиште жорстокі ці ігри,

Могутні стратеги небесні.

Святі, бодхісатви, месії -

Уявні, померлі, воскреслі.

Тримайте свічки перед нею,

Забудьте про справи величні.

Ходою легкою до мене

Аби поверталася вічно.

В обійми мої, Господи.

В обійми мої...

...

Максим Сальва

Власність моя

Я волею дихаю.

Пророщую сад.

Даю зривати з нього букет.

Даю всі ножі, що в шафі лежать.

І цим інструментом зрізають стеблА.

Я їм це даю.

Нехай раз у раз виривають, зрізають, складають,

А потім дарують мені.

Простягають у гарній фользі.

Я їм усміхнуся, зітхну...

А рук не простягну,

Дарунок із рук не візьму.

Я сходжу на міст: подивлюся в низ,

Там викину думи важкі про букет,

А квітів моїх не візьму.

Мої ті сади, мої ті ножі,

Фольга лиш то їх, і жести - то їх.

А все - то моє.

Ти чуєш - Моє!

"То твій наречений? Вже вкотре прийде!"

"О ні! То є різні: старі, молоді, жінки й парУбки..."-

Скажу та й піду у сад той лягти.

І ляжу.

Розкрию долоні до неба,

і груди до неба,

І вся я до неба,

А бачу- квітки.

Я в них потону:

Очей не заплющу.

Я в них потону,

Бо то мій букет.

Букет той Небес

...

Міріам Міест

Літо буде нашим

Літо буде нашим,

Не плач і не тужи.

Сонечко вернеться,

Назавжди сюди.

Коли пролунає,

Переможний гімн.

Миттю східний вітер,

Розвіє чорний дим.

Що так різав очі,

Прямо аж до сліз.

Та вже не злякає,

Цей проклятий біс.

За все, що накоїв,

Хай він пропаде!

Перемога скоро,

В кожен дім прийде.

Літо буде нашим,

Все стане на місця.

Зміниться на краще,

Філософія життя.

Тому що в природі,

Все не просто так.

Сонечко на небі,

И це добрий знак.

Липень 2023

...

Artem Belevtsov

стежинний пил

як закрутить сонцевітер

на стежині пил.

що крізь степ,

сади,

між квіти,

між камінних брил

аж за обрій,

обрій димний

фентезійних хмар,

заведе у світ незримий

дивовижних чар.

розплететься на три коси

в згубний

темний край,

в небеса,

в неспокій,

в грози,

в усе гірше най,

в хаотичне

і руїнне,

в попіл,

згарь і пил...

і стихії безупинні

б'ються в небосхил... -

там сплітається стежина

у єдиний шлях

крізь століття швидкоплинні,

біди,

біль,

у крах

сподівань і мрій,

надії

на красу цвітінь,

де спадає безнадії

вибухами тінь.... -

наче хмари в дивне літо

хвилями хвилин

там здіймає сонцевітер

на стежині пил............

****згарь - тут: випалена місцевість

...

Ем Скитаній

Кохана а знаєш…

Кохана, знаєш а сльози не лікують рани

Солоні як море обпікають краї найглибших

Нестерпно хочу провалитись та не крізь землю,

В обійми, легкі, що вбиратимуть кожну краплю болі.

Але перебирати не буду, бо захочеш звести в могилу - зведеш,

передумаєш - воскресиш,

як знадобиться лиш тіло - існуватиму

Ганьба так легко віддатись - не віддаюсь, сама візьмеш, просто поки не хочеш

...

Вибірковий

Він

Він десь є

В думках чи уяві,

А можливо десь поруч.

Я його відчуваю.

Торкається або тихо говорить.

Сміється або бігає у темних ночах

Він друг чи ворог?

Він щось чуже?

Чи те що було в цьому будинку до мене?

Здається воно прийшло зі мною.

Здається він не щось окреме

Він хвороба.

Він щось живе

Він щось що мене вб'є.

Здається що агресії немає,

Але його погляд говорить все.

Я бачу як він зуби скалить!

Та є одна проблема...

Відсутність рота і його самого.

Ніхто не бачить хто за мною ходить

Ніхто не бачить його мерзенну подобу.

Лиш одне турбує й досі, звідки воно таке взялося?

З дитинства пам'ятаю що дружив зі мною хлопчик...

Та чомусь обличчя не згадаю

Я маю дивні підозри

Можливо він переді мною?

...

Maynuta

Приворот

Сонце, нехай монета,

А місяць, як срібна таця,

Пиши на столі поете

З химерною інкрустацією.

Про повню в нічнім антрациті,

Чи присмерк старого міста, -

Що барви його не спиті,

А світанки його розхристані.

Що слово, як зілля зварене,

Зі змовами та приворотами;

Усе, що тобі намариться,

Відбудеться безповоротно.

10.09.2021

...

Володимир Каразуб

Роздуми про нас та наших батьків

***

Вітаймо, поки є кого вітати,

Заїдьмо до містечка чи села!

Буденні справи важко полишати,

Щоб прилетіти до старої хати,

Де наша казка з нами прожила?..

І так минають швидко дні за днями,

У нас ще більше невідкладних справ...

Стежки в дитинство плачуть споришами,

Чомусь давно нема дзвінка від мами

І тато про річницю не згадав...

Зненацька тиша охопила душу:

Спинилась божевільна круговерть...

"Я Вам, татусю, щось сказати мушу,

Я Ваших рішень, мамо, не порушу!...

...Та вже до Вас підкралась хитра смерть"...

Чого ви варті, о нестерпні справи?

Від вас забігти б в теплий тихий рай!..

А там вже докоряють буйні трави,

Немає до дитинства переправи,

Стоїть порожній милий серцю край...

До діда хочуть внучки та онуки,

Бо дід від них нікуди не спішить.

Розкаже щось, або візьмена руки...

Немає більшої у світі муки,

Як дітям про цю втрату говорить...

(18 червня 2023, Гданськ)

...

Кароліна-Україна

Чампаватська тигриця

На річці Чампа ясна ніч.

Ця вирішальна мить настала,

Тигриця ледве диха в ніс,

калюжа бура розросталась.

Джим Корбетт, сором'язлива тінь,

ще день тому шукав убивцю...

та нині чахне біля ніг,

і аплодують всі сміливцю.

Тигриця рвала людську плоть

і пила соки з рік Непалу,

та знахабнівши, вбивши вдень,

немов чекавши на похвалу,

загризла милу Премку Деві,

й втекла, лишивши слід, безпечна.

та куля й смерть жорстокій ері.

Історія здається трохи недоречна,

але я мрію кожний день,

щоб в нас з'явився власний Корбетт

набравши кулі в десять жмень,

й нашпигував русню по горло.

...

Citrus _S_M

Москалям

Що скажу вам я діти сучі. Ви в карбували на віки , свої гріхи.

В землі родючій свої мерзенніші гріхи.

Спотворивши мою країну.

Втопив у крові Україну. Здобув прокльони в надбання...

Вас прокляне уся земля. І вам в прокльоні жить до віку.

Не відмолив своїх гріхів. Ти ж сам прийшов сюди шуліка.

Ти землю мою захотів.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

МОТАНКА І 23 000 років до н.е.

Вогкий туман рівнини огортає,

Стіна із криги, сонячний крає́ць,

І соковиті трави вже хитає

Пронизливий ранковий вітерець.

У хижі з шкури Степового Бога

Горить очаг і сушиться чабрець,

Над працею майстерною схилився

Ще молодий, та мудрий вже творець.

Міцніші від лещат брунатні руки

Тримають міцно кам’яний різець,

І дивних, повних магії меандрів

Він на браслеті з’єднує вінець.

Браслет на жінки руку одягає,

Стискає в кулаках пращу́ і спи́са.

Іде у бій. Чи вернеться – не знає,

Чи любощами жінку заколише.

Війна прийшла з-за краю ойкумени,

І племена жорстоких людожерів

Принесли смерть у рідний край зелений

З безживної південної пустелі.

Не вперше вже прийшли і не вдесяте.

Дітей їм не здолать Землі цієї,

Бо діти не покинуть рідну Мати

І іншої для них нема, крім Неї.

...

Максим Сальва
12+

Садок уярмлених людей

Заспівали соловейки у моїй хатині –

Знову стало галасливо й тепло у родині,

Зашуміли тихі трави дикими піснями,

Засвистіли косарі гострими косами.

Ранок тихий опустився на сонну долину:

Розбудив і ліс, і річку, і в гаю калину,

Засвітило ясне сонце додолу промінням –

Обхопило всі дерева золотим корінням.

А струмочок кришталевий побіг аж до моря,

Де тихенько спочиває досі сонна воля.

Час її вже розбудити, кайдани розбити

І вражою злою кров’ю цей рай окропити.

На папері лиш щасливі живуть отут люди,

А насправді, може й завтра їх уже не буде –

Може, завтра все розтрощать підлі комуністи,

Післязавтра – хати знесуть безжальні нацисти,

А сьогодні на руїнах зацвіла надія –

Сотень наших поколінь великая мрія,

Але й тут москаль прийшов із ножем за пальцем,

Щоби квітку ту зрубати, кинути у карцер.

Та не вдасться голодранцю та й Духа зламати –

Москаля вже не врятує навіть рідна мати!

Не дамо ми розвалити заповіт від предків –

Буде жити Україна від сходу до смерку!

...

Богдан Притула

Квіточці

Навіть зіроньки падають з неба.

Осяюючи свій політ.

Будимо думати Богові треба.

Шкода зіроньці мало літ.

Навіть квітонька квітне у гаю.

Має стисле квітуче життя.

Потім квітонька засинає.

І уходе навік в небуття.

Все до болю життєво і просто.

Народився і тішишся вік.

Шлях життєвий малий, до погосту.

Вмить засяяв і в темряві зник.

Божа милість до свої дитини

Лиш не марно прожити б роки.

Він дарує всім людям спасіння.

Будем сяяти зним на віки.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83591коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: