Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

Етикет

У тісній компанії вечеряємо,

Сидячи на кухні. Хтось етикетується:

Вона відрізає маленький шматочок м'яса,

Годину жує. Але це майже непомітно,

Тому що її обличчя майже нерухоме.

Не перегинайте гілку -

Вона ось-ось зламається.

Я після роботи, зголоднів,

Мені б поїсти.

Дивлюся на цю мумію,

Що вона взагалі за столом робить?

Я питаю: «Ви не захворіли?

Ви зовсім втратили апетит,

Якщо це так, вийдіть із-за столу, будь ласка.

Не заважайте їсти».

...

Кім

Туман

Туман йде до міста,

Нечутна його хода.

Поступово згущується:

Автівки вмикають фари,

Пішоходи сповільнюють крок.

Буває туман –

За два кроки нічого не видно.

Таємничий гість оточить місто,

А потім піде.

Ні, не піде! А розсіється,

Білою сріблястою мантією,

Залишивши на дорогах

Мокрі сліди своєї присутності.

...

Кім

Анимуш

Наче Даная, на теплому ложі,

Розімліла від сяйва бурштинових променів,

Підносиш правицю свою ледь вгору

Відкривши зап'ястя базиліки, втому

Щойно прокинутої наложниці.

Миркає сонце мидницею в золоті,

Дім оболоканий з вікон затягує

Тіні в занадра кімнати де ніжиться

Сонна, вродлива, а ще й вередлива

Жінка, що з місяцем веперувалася.

Димка минулого сцену затягує,

Зегарок тихо жеглює до берега

Ти говорила - немає значення

Погляд народжених десь зупиняється,

Де зупиняється стрілка Фортуни,

Неглюзна. Між іншим - не зупиняється,

Цокотом, вічне, прокляте время.

І коли виходив у променях милосник,

З твоєї кімнати, і ти скидала

Старе линовище то заплітала

У волосся цілі міста та села,

Сади на околицях, свіжість вересня,

Ленність плоті твого феодала.

По суті, достатньо була поступливою,

Але не завжди, завжди поміркованою

Виявлялась твоя ненаситна пожадливість

З якою велися шкарадні розпусники.

Камо грядеш,

Після коми свого жадання, Данає?!

З літніх маків зготовиш зім'яте плаття,

Я міг би любити тебе, до безпам'яті, але не далі,

Як за обрій - осінь, накине плаща на плечі

Із шурхітливого півшкарлаття.

А потім,

Люба ображко, я славлю твою знемогу,

Щекарство грудей, підглядання хітливих очей.

Не знаю чи варто, і врешті не знаю, для чого

Невпинне штукарство долі жартує отак наді мною,

Над нами.

Вперечин моралі, впереріз чеснотам,

А втім,

Ніч лягає на білу сторінку, неначе на аркуш - туш, та

Я вклоняюсь Данаї, натхненний зап'ястям рук,

Що постала нагою, мов у полум'ї Анимуш.

17.09.2022

...

Володимир Каразуб

Варіації на тему

Це дивне життя, дивне, дивне:

Як диван розхристаний, як небо димне,

Як риба, що в безвість пливе на дно,

Як я, як я — у твої обійми.

І коли на крок, на крок, на два

Підходиш до нього — здаються ближчими,

А тому не такими захопливими дива,

На крок чи на два — не таємничими.

Люблю тебе, знаєш, я — і не люблю,

Вгадую риси знайомі, і втому.

Розчинитись в тобі, це пролити свою ріку,

До твоєї ріки, а тому я в тобі не потону.

Ти станеш знаком окличним, знайомим знаком,

Для повені в зливу і злих у мені стихій,

А потім так тихо, як нота в кімнаті пустій –

Зникнеш.

Зникнеш.

Зникнеш

З гірким осадком.

20.10.2021

...

Володимир Каразуб

О... Курк¹а

Ставав на шляху той момент,

коли рядки собі рябіли,

а сенс чомусь узяв та й щез,

о... курк¹а, взяли й недоспіли!

Ті виважені кроки, та думки,

що нотувались так натхненно,

ну хто ж, як не клята я! В замки́

скувала все і недаремно...

Ох недаремно темно надворі,

і очі йти не бачать — всліпли,

Не бачать зовсім ті рядки,

що в них колись блукали тіні.

(замість "к¹" на "в")

...

Citrus _S_M

Щастя, як воно є

Хіба не дивне слово "щастя",

Що воно і де його знайти?

Треба на гору йкусь забраться -

Може воно там, може там є ти?

Ось вже забралась на одну вершину

І відчуття немов кудись летиш -

Тебе підняло вітром наче пір'їну,

А під тобою гори, місто, їх велИч.

Та ось воно, ось де воно сховалось

У кожнім погляді та в кожнім дні,

У сонці, у повітрі, в морі, в скелях -

Воно в тобі, воно в мені.

Від свого щастя не втечеш нікуди,

Відкрий долоню,ось воно-в твоїй руці,

Як ти захочеш, так і буде

Тільки йди з вірою й любов'ю по житті.

30.10.2022

...

Boichuk Olesia

Ізюмський ліс

Осінь...тиша... і сосновий ліс,

Де у повітрі запах смерті, як повис,

А між дерев...скрізь сотнями хрести -

В могили люди сім'ями лягли.

У тиші тій лиш чутно шепіт душ...

Молитви...сльози...патріотичний дух.

Закатували, поховали в землю ту сиру -

Немає кінця вашій ненависті й злу.

Невже ви думали,що так нас можна зупинити???

Та нас тепер не зможете нічим спинити.

Дивіться в очі нам, бачите, там ВОЛЯ -

Це наша любов і наша зброя!!!

А ще, на руки, враже, наші подивися,

Ні, не одводь очей, пильно дивися.

Що бачиш? Так, не зброю, а браслет -

Це тепер наш жовто-блакитний амулет!

18.09.2022

...

Boichuk Olesia

Пора додому!

Поки ви видивлялись нацизм у сусіда в хаті,

він махрово поріс в росіянських усіх дворах.

Як волати ви стали: "Пусть сгінут хахли прокляті!"

янгол бронік надів й побратимам кивнув: пора!

Про "дамбілі бамбас восімь лєт" вам кричать

екрани,

заливаючи в мозок промитий тупу брехню.

... Янгол десь під Бахмутом рукою затисне рану

і плечем обіпреться на теплу іще броню.

"Ми ваюєм нє с вамі, а с НАТО!" – кричать сусіди,

й віковічна ненависть до нас кривить їм роти.

... Янгол трохи оклигає й знову на фронт поїде:

побратими чекають, а значить, потрібно йти.

"Нам завідуют всє, ми вєлікая свєрхдєржава!" –

переконує ванька когось (через слово – мат).

В нього очі фанатика й дідова каска ржава.

... Янгол мовчки докурить і зніме з плеча автомат.

"Ми дойдьом до Варшави! За всє атамстім абіди!

заливається ванька. – Рассія, впєрьод! Ура!"

... Янгол око примружить, всміхнеться: "Ну що,

сусіде,

на гостину не званий... Пакуйся – "дамой" пора!"

10.01.2023

...

Музика

Наодинці з думками

Напишу я щирого листа,

І відправлю не кудись, до Бога!

Розкажу, як зранена душа,

Кожен день чекає перемоги!

Ще покаюсь, за гріхи усіх,

І близьких, і тих, кого не знала.

Помолюся за дітей своїх, чужих,

Тільки б доля їх оберігала !

Напишу про все, що відчуваю !

Попрошу нас всіх благословить,

Й тих, хто у чужому зараз краю,

Й тих, хто землю вдома боронить!

Я попрошу прощення для нас,

Відчував , щоб кожен українець,

Що Бог є, і в цей надскладний час

Гнів господній відчува чужинець !

Напишу я Богові листа...

З вірою у нашу перемогу,

Покажу зруйновані міста,

Вголос попрошу про допомогу!

Я схилюся щиро у молитві,

Тільки б Бог мене почув!

Скільки полягло в кривавій битві !

Тільки б мир нарешті в світі був!

...

Ольга Ворона

Хоча б уві сні

Хотів би я довіритись тобі,

віддати душу, тіло й серце.

Немає сенсу в моїй клятьбі,

не буду вірним я до смерті.

Я можу дивитись з тобою на зорі,

кричати у полі до неба пісень,

проте в темряві, глуші неозорій

ти ніколи не знайдеш сонце і день.

Тисячі "я люблю" не скажу я довік.

Можу лиш цілувати долоні міцні.

Спи спокійно, не розплющуй повік.

Я врятую, коханий, хоча б уві сні.

...

маленький демон

Тим, хто не чує

Тим, хто не чує

Ви вважаєте нас братами?

Ті, хто дияволу душі продали!

Ті, хто стали людей катами!

Ті, хто всієї правди не знали!

Я звертаюсь до тих, хто не чує.

Хто осліп від брехні і не бачить.

Хто з дітьми у будинках воює.

Жодна мати вам це не пробачить!

Ви ж усі наче вірите в Бога.

Навіть хрестик на груди наділи!

Та нема в вас нічого святого.

І світ бачить, що ви наробили.

Ви не хочете вірити правді.

Не бажаєте істину знати.

Ви не знаєте, що тут насправді,

Та жадаєте нас убивати!

Вашу націю велич спотворила.

Право сили вас вчать поважати.

Пропаганда ваш розум затьмарила.

Я не зможу вас переконати.

Ви отруєні власним безумством,

Та давно уже стали рабами.

Переплутали підлість з геройством.

І нема вже людей поміж вами.

Тільки м’ясо, людська біомаса,

Що бездумно іде воювати.

Вас зустріне тут смерть чорнокоса,

Щоб за ваші гріхи покарати!

А на нашій землі будуть квіти!

Кольорів наших: жовті та сині.

І радітимуть сонечку діти

В незалежній своїй Україні!

...

Ісенко Тетяна

МІЙ СВІТ

Я створив світ, в якому і живу.

Живу з людьми без горя, без війни,

Там насадив дерева і траву,

Створив я там хороші тільки сни.

Я створив світ, де мало хвилювань

І де немає смутку та тривог,

Я зробив так, щоб сенс усіх бажань

Завжди би розумів Єдиний Бог.

Я створив світ, там де сонце світить,

Де мені завжди вільно та легко,

Де люди щасливі наче діти

Лише тому, що біда далеко.

Я створив світ, в якому і помру,

У якому все, що є, залишу.

З собою я єдине заберу:

Все те, що за життя не напишу.

21.01.2023.

...

Мирослав Манюк

Самотність.

Одного разу мріяв я , проте що сон мій перетвориться в життя. Життя наповнене красою , ніжністью , любовью... а сон пішов в не буття. Взрослішав я , і наче сили мав , і ще я болі не відчував. Я десь любив , я просто жив , творив.

Проте одного разу я сподкнувся , і біль відчув , такий страшенний , гострий біль. Боліло все , з роками все сільніше , і ось один , серед людей чужих.

І боляче мені , і сил не маю , що робить? Не знаю навіть як жити далі. І ліки вже не допомогають. Страшне буття , людину на коліна ставлять , коли ба ліки навіть не допомогають. І сил не має. Один. Самотній я.

Кричу , волаю , і малю. Щоб біль пройшов , і легше стало. І всі чужі , що в очі зазирали , що поруч йшли , і руку помічі давали. І навіть бог , не чує , про те що я один , самотній тут.

І тільки тут , у літературі , я сил знайшов , я маю сенс , натхнення і любов , коли у країні ґвалт , війна. Вогонь на вулицях старого Львова. Проте рука знаходить сили , що написати ще одні , прекрасні строфи.

...

Михайло Шиповський

Я бачив Вас ще в час малого Сходу

Я бачив Вас ще в час малого Сходу,

Як розводив у глеках мідну хну,

Коли дививсь мов в дзеркало у воду,

І бачив Вас, тоді коли без згоди,

Свою любов розмарену вдихнув.

Я бачив Вас, здається, поза часом,

В пливких дрижаннях сонця на воді,

І хвилювались образи невчасні,

Коли і сліз не розбереш в цій чаші,

Яку подали випити Тобі.

Я бачив Вас, і не в числі забутих,

Потоплених у пам’яті моїй,

Коли словам минулим не вернутись,

Коли без неї серцю не відбутись,

Заснувши в човнику вогких повік її.

26.11.2019

...

Володимир Каразуб
12+

Все це було і є...

Все це було і є в мені

Жовті вогні, чорні вогні

Хист починати дні

Сила кричати "ні"

Біль може бути такий вогкий

Бог може бути такий легкий

Тінь може падати від руки

На зірки

Все це було і є тепер

Захист від привидів та химер

В кого болить, той не помер

Поки що не помер

Все це було і є дивись

Спершу угору потім униз

Ходить між ребер холодний спис

Ніби спартанський лис

Південь чи північ день чи ніч

Я роззираюся — з усебіч

Чути бетону потворний клич

Холод і параліч

Все це було і є війна

Біль насувається як стіна

Той, хто не дихає на глибині

Потоне у цій війні

Я вже забула, коли вставала

Днів забагато часу замало

Поки мене не існувало

Бог розбирав завали

...

Світлана

Німий привид

Чому такий похмурий ти?

Чому ховаєшся від мене?

Я хочу зрозуміти твою душу.

Відкрийся мені хоч раз.

Я не вдарю, не зкривджу.

Клянуся своїм сонцем,

яке вже закриває місяць.

Дарую тобі своє проміння,

останню надію і любов.

Я помру раніше, ніж побачу

твою щиру, широку усмішку.

Живи заради мене, молю.

Я мрію дивитися на тебе

з найвищих хмар на небесах.

Не страждай, не плач, молю.

Хоча ні... пролий за мною одну,

одну скупу сльозу, яка зцілить,

заспокоїть мого німого привида.

...

маленький демон

Немає вибачення!

Барабанний дріб гармат. Почалася війна.

Проклята росія, ти могла б заїхати до Маріуполя

З іншого випадку,

Наприклад, відпочити біля моря від Молдови та Грузії.

Якщо ти не втомилася від Грузії,

То від Афганістану та Сирії...

Чорне зло налетіло, все понівечивши і поламавши.

Немає вибачення, за вчинене!

Проклята росія, вивчай географію,

Не просто гортаючи сторінки,

А вдумливо та терпляче.

Якщо щось забуте – зазирни у книгу.

А якщо прислухатись, то люди в Україні

Іншою мовою розмовляють.

Скільки у вас церков?

Однією рукою хреститеся, іншою вбиваєте.

Кому молитеся?

І нехай на вас усіх буде одна солдатська есемеска:

«…ми з росією зайшли до Маріуполя,

Мамо, мені страшно…».

...

Кім

Талос

Він озирався на схили Акрополя,

І бачив політ куріпки Талоса,

Тримаючи циркуль старий у долонях

Він кроки міряв загубленим голосом

Знаючи Афіни йому не пробачать

Вбивство меншого, слабшого, кращого.

«Та зрештою, що це я, — себе заспокоював, —

Хіба не історія рухає часом?

Хіба не фатальні видіння оракула

Завжди цікавіші для світу, як глас

Великого міфу, бунту, спротиву.

Чому ж я противився?

Піддався страху? Генію серця ще зовсім юного.

Ось, тіні його мов вчепились в сандалі

Наче Еринії в'ються за мною.

Тікати. На Кріт, на острів Міноса.

Там спокій для совісті, там історія,

Там шурхіт хітону, мов хвиль, Пасіфаї —

Мене заспокоїть, вона світлозора

Водою оточить, і сонцем напоїть».

Очі — моря, повіки — вітрила

І теплий берег зійшов до ніг,

Слухай Дедале, як море Егейське

Сходить піною шумними припливами.

Чи чуєш, як чайки викрикують — Талос,

Талос,

Талос

Йдучи за тобою на острів Кріт.

І от вона — твоя історія,

Твоя Пасіфая, цариця твоя

Твоя інженерія вабить для неї

Священного білого, міцного бика

Посейдона.

Похіть стає на коліна у лоно

Корови із дерева обтягнута шкірою

Вона — Пасіфая — стискає в долонях

Священний трепет мінойської віри.

Тепер ти побачив свого Мінотавра,

Якого твій розум приводить у світ,

Що далі Дедале? А далі лиш далі

Ще одна видумка — твій Лабіринт.

А потім Тезей, Аріадна, вбивство

Звіра.

Крила із воску — Ікар твій летить

До сонця, падіння, відлуннями: — Сину

Ікаре! — розходиться небом.

А син мовчить.

04.03.2022

...

Володимир Каразуб

Бо фенікс я

Метелик ластиться до неба,

радіє сонцю і теплу.

Може і я, свою гарячу руку

в його обійми простягну.

Та він стривожений тікає,

барвисті крила береже.

А я лишаюсь знов самотньо,

по жилах моя кров тече.

Все тіло полум'ям налите,

я фенікс, ось нове життя.

Я не боюсь спалити крила,

боюсь пірнати в небуття.

Не знаю хто я, свою душу.

Моя сім'я. Чи є вона?

лісне багаття, в ньому і згорає,

остання мить, кістки до тла.

Та знаю я, що як би не старався,

не зможу світ покинути я цей.

Бо фенікс я, сильні крила багряні,

знов захистять мене, я прометей.

Темрява. Спалах. Світло. Дим.

Немов прибулець, завджи був,

є й буду тут чужим.

...

маленький демон

Миргород після дощу

Як хочу я приїхати до міста,

Неквапливо приїхати Хюндаєм,

Побачити веселоньку барвисту,

Що сонце поміж хмарами гойдає.

Гуляти Миргородськими гаями,

Дивитись на Хорольську чисту воду.

Заслухатись у травні солов’ями.

Дощі минуть, як будь-яка негода.

Умилось моє місто під дощами.

Засяяв знову світ яскравим блиском.

Веселка теж у небі заблищала.

Люблю тебе, родинная колиска.

...

Сергій Кузнєцов

Синьо-жовті

Як дивлюся я на тебе моя рідна Україна,

Сльози градом падають на щоки.

Це ж найкраща в світі,наймиліша країна!

Ти зможеш робить неймовірні кроки!

Бідні,сильні люди,що ховаються по світу,

Душею й серцем завжди додому хочуть.

Вони-незламні,вони - герої світла.

Це синьо-жовті,що за неньку тріпочуть.

До цього пекельного і тяжкого року

Небагато хто чув про Вкраїну нашу.

То не біда, для нас вона і є нівроку.

І буде. Після перемоги над ворогами раші.

Коли встаю я рано на світанку,

Першою справою-молюсь за тих,хто там.

Хто захищає неньку,хто мчить на танку,

І дає по шиї тупим ворогам.

Тримайтесь рідні, на вас лише надія,

Героям слава і слава Україні!

Ми будем разом,одна у нас є мрія-

Жити у мирі та злагоді в країні.

By FilosofиЯ

14.12.2022

...

FilosofіЯ

14.01.2023

Про події одного дня. Який назавжди змінив життя багатьох людей в одну мить.

Дніпро 14.01.2023

Як буде завтра? Сонце встане?

Для когось вже сира земля….

Коли війни кінець настане?

І пройде крові, втрат пора…

І знову вибухи, сирена

Звучать у місті без кінця.

Палає дім, кричить дитина.

Здається, мами вже нема…

Затьмарює дим чисте небо,

І звук швидких лунає враз.

Яку же біль ті відчувають,

Хто втратив рідних водночас?...

...

Ascker Ckiars

Вдруге не кохають

Вдруге не кохають -

Не цвітуть на спаленій траві рослини,

Не будують між борделей храми,

І не благають повернутися у дім.

Вдруге не кохають -

Не знаходять схожі риси в інших,

Не заглушають біль в містах шумнИх,

І не просять водіїв змінить маршрут...

Вдруге не кохають -

Лиш назавжди в серці залишають.

...

Анна Коваленко

ВСЕ МИНУЛО

Колись були роки розваг,

Роки радісних переваг -

Все минуло.

Було горе, була біда,

Від них немає і сліда -

Все минуло.

Були радості та муки,

Було щастя від спонуки –

Все минуло.

Були ревнощі та любов.

Також був біль і була кров -

Все минуло.

Що раніше з нами було,

Все з роками затягнуло -

Все минуло.

14.01.2023.

...

Мирослав Манюк

Сон

Ночами бродить Сон по світу,

і дмухає у сни людей,

він шле картинки на повіки,

бо найщиріший з-поміж фей.

Комусь він шле у сни кохання,

комусь пригоди без війни,

чи вічний хорор до смеркання,

чи стогін вітру у сурми.

А ранок став вже прохолодним

і очі інеєм покриті.

Та й запитань до долі згодом

не будуть мною оповиті.

...

Citrus _S_M

Звернення до Бога

Молю тебе, Боже, врятуй Україну,

Прошу, поможи, бо без неї загину.

Помстись за дітей, що пішли так зарано,

Лишивши страшні та криваві тут рани.

Благаю, верни всіх, хто рано загинув,

Хто проти орди тої сили всі кинув.

Наповни життя безтурботтям і сміхом,

Коханням і спокоєм, щастям і світлом.

Земля ця вже кров'ю і болем умита,

Вся димом і попелом страху закрита.

Ми ніби мурашки - ми разом всі сила!

Війна ця лиш сили і мужність зміцнила.

Закрий Україну всю пологом миру.

Сховай якнайдалі печалі цю пору.

Спини, забери наше пекло на небо,

Дуель ця з жахом нікому не треба!

...

Діана Таллєр

НЕХАЙ ОХОЛОНЕ ЗАПАЛ

Нехай охолоне запал

У моїм серці та душі.

Складаю весь свій арсенал,

Палю кохання аркуші.

Вона бувала зі мною,

А тепер її вже нема.

Складаю всю свою зброю,

Мій запал остудить зима.

Я напевно вже змінився,

Раніше дбав про ідеал,

Тепер я трохи втомився:

Нехай охолоне запал!

11.01.2023.

...

Мирослав Манюк

Лист, що не дійшов

День за днем чекаєш звістку з фронту.

«Як ти там? Чи не голодний?

Тебе тут діти знають як героя,

А ще...

Ти завжди був і є моїм назавжди.

Тож, як змога буде - відпиши»

Вона не знала, що убите тіло холоду не відчува

І вже не візьме олівець у руку він,

Щоб відписати:

«Та ні, не холодно мені. І годують нас нормально.

Я завжди знав, що твій, а ти завжди була моя.

Та ти не плач, кохана,

Я не перший й не останній,

Кого любитиме твоя душа»

Вона не бачила цього листа.

Він попросту не дописав.

Не встиг.

А тепер тримаючи чорняву хустку у руках,

ДівчИна всі листи у голові чита,

Де вкотре видима його любов

І видимі слова:

«Я не перший й не останній,

Кого убила ця війна»

...

Анна Коваленко

***

Думки зплітаються клубком -

Майже зводять з глузду.

Ти для них немов гачок -

В'яжеш почуття із болю.

Душу слова зігрівають теплом -

Гидко майже до нестями.

Ти для них немов курок,

Що був натиснутий ривками.

Пестять руки ніжно серце,

Розбиваючи його на шмат.

Для тебе місця не лишилось -

То лиш був невдалий жарт.

...

Анна Коваленко

* * *

Що поети нам?

Тобі? Усьому?

Хвастливі гордії

Падкі на дівчат.

Липкі, не знають втоми,

Їм би лиш гаразд

За вродою гасать.

Що їх вірші,

Слова і поцілунки,

Що їх вночі

Шепочуть під дверми.

А ти стоїш і думаєш,

"От лишень,

Лиш би спали мої батьки".

Що тобі поет? Чи нагодує?

Який на правду сенс

Його життя?

Як ти зів'янеш, чи він не погидує

Залишитись з тобою

До кінця?

2022

...

lordblackjack

Рідна матусечко

Сонце сяє як твої усміхнені очі

І я біжу в твої обійми з усієї мочі,

Дякую за те що ти є і за твій досвід безцінний,

Час любові твоєї назавжди незмінний.

Тепер далеко я: за тобою сумую,

На все по іншому в житті реагую,

Навчилася цінувати тепло твого серця,

До світла дому твого відкрита дверця.

...

Діана Гобой
12+

Це не уява, а сатана смертельна

Це, що

Моя уява, матінко моя

Уява, це?

Це гріх й тільки годі!

Ось, що, це? Ти скажи мені

Уява то не гріх

Ти тільки глянь людина в крові

Ти глянь людина багатоока

То глянь це сатана невмируща

Ти тільки глянь

Спали це все

Я це бачити не хочу

Це гріх та сором

Що люди скажуть

Що дитина моя

Сатану малює!

То не сатана, матінко моя

А, що тоді, твоя уява?!

Не смішно аж ніяк

Демонське відріддя, тебе заполонило

Священник треба

І щоб водой святой

Хату окропив!

...

Меланія Їнневська

УКРАЇНЦІ ПРОДОВЖУЮТЬ ЖИТИ

І навіть у цілковитій пітьмі

Українці продовжують жити.

Ми всі знаходимо радість самі

І завжди у нас є що любити.

В цей святковий, нелегкий для нас час

Добра справа рахується за дві.

І сьогодні важливіше для нас

Щоб рідні залишалися живі.

Тож давайте разом приносити

Світло у життя, всупереч всьому.

Не дамо ворогу занурити

Нас вільних, нескорених у пітьму.

Українці продовжують жити…

07.01.2023.

...

Мирослав Манюк

Сила думки

СИЛА ДУМКИ

Що нас чекає

Скажи ти мені?

Як довго мовчати

І жити в вогні?

Вогонь цей тривоги

І кожного дня

Прокинувшись ранком

Питатаю жеж я :

Чи жити я хочу

У цьому лайні?

Чи може ще сплю?

Та напевно ,вже ні.

Відкривши свій світ

І відкривши себе-

Не можу я бути

Як типу «кліше».

Наш світ безперечно вже сходить за грань.

І скоро ті люди що мають питань

Зустрінуться разом і скажуть-

Камон,

ну скільки мовчать ми ще маєм разом?

Давайте без меж ми поставим ребром

Те що під серцем і те що вверх дном.

Потрібно нам іншу трансляцію гнать .

Потрібно кохати,кохатись і знать,

Що наші думки це не просто є так,

Що більшість думок величезний є знак,

Що тільки у серці прокинеться то

Що є стержнем і творить всесвітнє добро

Якщо не вкурив цей посил то іди,

Тебе мені жаль, що ще можу зробить?

by FilosofіЯ

...

FilosofіЯ

ПОВНИЙ ВЕСЬ ТУГОЮ

Вечір. Темно. Дев'ята година.

Панує кругом тиша єдина.

Сигарета в руці сильно димить,

Самотній ліхтар яскраво горить.

Виходжу на порожню дорогу

І в темряву несуть мене ноги.

Йду там, де ми з тобою бродили

І де завжди за руку ходили.

Повна думками голова моя

І тільки про тебе думаю я.

Та все згадую ті найкращі дні,

Коли ми з тобою були одні.

Я навіть не знаю,

Що це є зі мною -

Я просто гуляю,

Весь повний тугою.

04.01.2023.

...

Мирослав Манюк

Дежавю

Це не дежавю, якщо ходиш по колу.

Заплямовані образами стіни охоплять страхом вчорашнім.

Кислотний туман скінчився, а рік по тому

Почалась зима, де сніг - ядерний попіл,

Ніби так було завжди.

Графіки відключень електроенергії сформували режим сну.

Графіки підключень до інтернету нагадали, наскільки люблю читати.

Яскрава постіль на ліжку нагадує райдужну труну.

У спробах заснути бачу геометрію:

трикутники і квадрати.

Розрізняти навчився на смак кольори.

На дотик - твого голосу вібрації шовкові.

Круки кружляють над головою в мене, наче німб.

Червива земля відхаркує півподихом людські тіла

неначе іграшкові.

Морозильна камера стабільно тримає серце на -18 по Цельсію.

Поняття довіри розмилось, як зір від полум'яних доторків єства.

Я би велів переродитись вільною польовою ромашкою,

Отримати таку необхідну ін'єкцію

тепла.

...

Назар Тихий

Синішка

О мій Тедюлічка,

Найрідніший в світі синулічка,

Розумний красивий-станом пригожий,

Захоплюється на вулиці ним перехожий.

Щедрості його немає міри,

В щирості набуває він віри

І усмішка сіяє в хлопча,

Нікого не обідить-він як дитя.

Завжди поруч і допоможе,

Для мами все зможе,

Як погнати смуток він знає,

Радісно одарує й проблем ніби немає.

Гордість матері син Тед,

Солодкі промови його як мед,

У світлі сонця він блистає,

Щоб не робив-усюди перемагає

...

Діана Гобой

Незвична буденність

Віддавши все щоб щастя мати,

Я кимось іншим захотіла стати,

Покинувши усе привичне в ім’я любові,

Знайшла я прихисток в новому домі.

Немає місця в серці сумнівам чи страхам,

Тверда у вірі і позиції не здам,

Я сповнена надії і сила появилася нізвідки,

Ми веселилися в перемозі як дітки,

Бо мрія як чудо звершилася

Й атмосфера навколо змінилася.

Та істина приходить як відображення дзеркальне

І рішення кожне може стати фатальне,

А я лиш думаю про спокій стабільність,

Мені снилась вона але спиняла повільність.

Тривогами заботи окутані за щоденне,

Проливає тверезість світло денне,

Я вночі лягаю спати щоб добре відпочити,

Аби потім план новий примінити.

Знаю що буде все добре бо це вибір мій,

Не зможе з дороги звести лютий змій,

Радість затріпоче в душі окутає позитивом,

В моєму маленькому світі з підігрівом.

...

Діана Гобой
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
Дякую Dodo Vess за озвучення Tetiana Bila
01.12.2023
Дякую каналу Dodo Vess за озвучення моєї книги. Ось моя книга: https://youtu.be/itaIBXuZjS8 Дякую ве ... Детальніше
На Аркуші вже:
8446читачів
83520коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: