🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6979)

Жіночкам, дівчаткам на війні - присвята

Жіночкам, дівчаткам на війні - присвята

Жіночки, дівчатка. Пташки, пташенятка.

Загубили на війні молодості дні й роки.

Скільки їх, незламних, у окопах, разом,

З хлопцями відважно, ділять хліб-сіль навпіл.

Пролітає час на фронті, непомітно.

Бліднуть і стираються, дорогі обличчя.

Десь далеко, у бабусі, підростають діти.

Голос в телефоні серце крає криком.

Вогник у очах, холодне серце.

Хто там знає, чи ізнов прийдеться,

Завтра, на світанку, сонечко зустріти.

Вибрали свідомо, нелегку військову долю.

...

Марія Чирич

Новий рівень

День 825 (28.05.24)

Не стала писати, як гвинтокрилий,

Де президент Ірану сидів,

Впав водночас: був вельми підгнилий,

Без техно підтримки літати не смів.

Траур в людей, що були на тім боці,

Скиглення тихе з боку кремля,

Хтось святкував та були й у шоці,

Краще насправді ніж куля, петля.

Але сьогодні йдеться про інше,

Смерть Раїсі́, що за путіна грав,

Мала б змінити до кращого більше,

Ніж терорист сам собі планував.

Замість зупинки кремля допомоги,

Вийшли на новий рівень її.

Вищі на фронті до дронів вимоги,

Технологічні ведуться бої.

Авіабомби високоточні,

Що розробили п'ять років назад,

Наслідки мають прямі та побічні,

Тож для убивства мирних є «скарб».

Теленаведення має ця бомба,

До безпілотника можна чіплять.

Має підстави щодо апломба,

Важко ту нечисть вельми збивать.

Саме з такою бомбою разом

Вдало розбився важкий Мохаджер (Mohajer),

Не долетіла у Суми проказа,

Вчасно розвідник під курськом помер.

Ще балістичних ракет забажали,

Поки не бачили ознак того.

Армія «друга» злиднями стала,

З двадцять четвертого лю-того.

...

Галина Студінська

Харків

День 824 (27.05.24)

У Києві тричі лунала тривога,

Одна тільки з них дві години трива.

Щось знову кидала сусідка убога,

Доріжка протоптана, хоч і крива.

У місті святково сонечко сяє,

Всіх кличе неначе на двір погулять.

В день міста москаль нас не налякає,

Уваги не будемо теж послаблять.

Ще й вчора відносно в столиці спокійно,

Кремль взявся за Харків: потужно бомбить.

Той завинив болоту подвійно:

Геть не зустрів та ще й не дрижить.

Атакували бандити потужно,

На «Епіцентр» скерували удар.

Де генерал наш надійний Залужний,

Знову відкинути звідти нездар?

Геть гіпермаркет той розтрощили,

Швидко пожежа від фарб зайнялась.

Знали, що люди в суботу, тож били,

Знищити нас усіх присяглись.

Вбитих шістнадцять, дитина згоріла,

Майже півсотні поранених там.

Як пояснити команди дебіла,

Що надає накази катам?

КАБами били, щоб знищити, вбити:

Бомба керована влучно паде.

Дивний обрали шлях захистити,

Кожне убивство в Гаагу веде.

...

Галина Студінська

Смак життя

Ти не знаєш, як відчути на смак життя?

Лиш просто поцілуй її вуста...

Коли вона та сама, коли вона твоя?

В її обіймах ти неначе немовля...

Час зупиняється у мить, нещадно нехтує речами

А почуття - колаж думок, який жонглює сценами

Схиливши голову до неї на коліна

Відчуй турботу, що колись, в обіймах матері осіла

В безмежній ніжності спокуса, шукає вихід в забуття

Я насолоджуюсь тобою ти й є мій смак цього життя...

...

Slons856

Молочні заграви

Нехай глибина, але все ж на поверхні...

Мальоване море не має надії,

У ньому вершина - твоя самота.

Коли залягають вітрилами вії,

Здіймається подих і вся німота.

Мальовані скелі не мають безсилля...

Із ними зникають безкраї світи.

Зябрами пафосу бліднуть сузір'я,

Немов у кайданах віщун-пустоти.

Молочні заграви лякають водою,

Що знов уливається з гирла джерел.

І різані неба згасають золою

Виши́ваних золотом чистих ідей.

Залежна година хотіла б заснути...

Темрява глибша за долю світил.

Аби ж послідовно і все ж не втонути

У плавності й видиві щемних мастил...

19.05.2024

...

Сара Ґоллард

значення речей

а я уже не жду тебе

і за вікно не заглядаю

настільна лампа світить до пів ночі

та не вірші тобі пишу

роблю макети, креслення, живопис

на фон я музику включаю

і всі думки вже не про тебе

і не для тебе я живу

вже і ліхтар на нашім місці

давно уже перегорів

і ніхто його не зремонтує

і нікому він сто літ не здався

лиш тільки я і тільки ти

давали значення йому

тож мабуть і тому

більше він не світить

і по галявині не мчиться вже ніхто

лиш тільки ми там грали у квача

і на качелі гойдались аж до хмар

тепер же тихо, ще й трава там проросла

чомусь усе колись мені важливе

тепер зникає із землі

і ті каштани і черемху

на дрова зрізали весною

...

АЕль

Черемха у вазі

він складав для мене поеми

я ж писала про нього роман

він казав “я назавжди твій

я для тебе приписаний

і у твоєму серці прописаний

ти життя моє, я відповідно твоє

я називатиму тебе своєю

ти моя зелена людина

ти те саме відчуття зранку,

коли прокинувся без дзвінків

ти та білочка, яку вгледіли в парку

вода у спеку, рукавиці в мороз

ти запах нарцисів

останні години робочого дня

цвіт вишні в зеленому саду

ти поле пшениці у Голодомор

ти світло у темряві і джерельна вода

ти живопис Відродження

антична статуя грецька,

ти мавка-русалка, проліски сині

стигла “ранета” та/або “конференція”

ромашка у полі, а може й волошка

одним словом, всесвітом ти є для мене”

а я посміхалась гляділа кохала

як ще ніхто на світі

ми за руки тримались

пальці більш не тряслися

ми той вік перебули

тепер не бентежно

і не холодно зовсім

лиш затишно й тепло

у обіймах твоїх тану я

як морозиво влітку на сонці

по тобі я спускаюсь як крапає мед

не спішно тендітно гламурно

у вазу схожу на банку літрову

я квіти черемхи поставлю на стіл

та запахне чимдуж і весело стане

згадаються миті коли ти їх рвав

на заході сонця

десь серед поля

де вітер розвіював запах і зелень

де лиш павучки і жучки

максимум польові миші

кохання нашого свідками були

“квітко!” так звертався до мене

і плекав аж ніяк не гірше

із ним я вірила в чудеса

із ним я підіймалась на небеса

і так весь час

навіть коли були не поруч ми

він на роботі чи у мене горіли дедлайни

ми навіть на відстані чули серцебиття

це не було кохання

це було щасливе здорове життя

та гадаю вже настала та пора, щоб його “ним” назвати

бо серця вже розбиті і зо двадцять років пройшло

...

АЕль

Минуле пахне червневою росою

Минуле пахне червневою росою,

Зігріту світлом ранньої зорі.

Покрите миттю тихого спокóю,

Заховане у деревній корі.

Минуле має посмаки любові,

І сліду червоних помад.

Є незабутні ноти барвінкові,

Та чорний гіркий шоколад.

"Сьогодні" має запах нарцисів,

І довгих липневих спек,

Відпочинку в тіні кипарисів,

Без жодних, мабуть, небезпек.

"Сьогодні" схоже на ягоди кислі,

У вишневому густому саду.

На соковиті грона обвислі,

У строкатому листя ряду.

Майбутнє пахне помаранчевим небом

Серпневих сутінок і тужливих балад.

Ще незабутої історії тембром,

І пошуку в самотності розрад.

Майбутнє пахне новим початком,

Новим рядком для колишніх слів.

Пахне заміною хаосу порядком,

І спокійних, безжурних снів.

Майбутнє пахне закінченням літа,

Неначе втіха від цього кінця.

Й вереснева роса, ще зігріта,

Впаде на землю наступного дня.

...

Невідома Аматорка

Лунає музика на площі...

Лунає музика на площі

Танцюють в небі голуби

І ніби знов прийшов у гості

З весною, давній наш знайомий - мир

Пухнасті хмари, білі-білі

Якраве сонце світить вниз

Хитаються дерева, й чорні

Ворони сіли на карниз

Катаються на самокатах пари

Гуляють сім'ї навкруги

І грає музика в удари

Наших сердець квітучих назавжди

...

Ластівка

Забарився трохи

День 822 (25.05.24)

День вихідний має бути приємним,

Гарні новини повинен нести.

Врешті чекала я недаремно,

Знову літак не вдалося спасти.

Бомбардувальник досить солідний,

Якось раптово зайнявся двигун.

Спалах великий, яскравий та плідний,

Три ще в додаток злетіли з трибун.

На болотах він був досить відомий,

Ракетоносець ТУ сто шістдесят.

Після ремонту, практично весь новий,

Майже готовий вбивать немовлят.

Та підвела ТУ опора турбіни,

Що в двигуні спаплюжила щось.

А для ремонту не мають заміни,

Зняти з польотів всі ТУ довелось.

Кажуть бракована була опора:

Чи косорукість, чи санкції вплив.

На болотах заковтнули - покора

Щодо царя головний їх мотив.

Шкода, що ТУ трохи цей забарився,

Міг запалати, як цар в нім сидів.

В лютому путін там засвітися,

Новий PR хтось йому приглядів.

Разом із тим новина є хороша,

Бомбардувальники в будках стоять.

Кремль потребує ремонту та грошей,

Важко болоту нові збудувать.

...

Галина Студінська

Наше тло

Промінь Сонця у калюжах

Спантеличив мене дуже!

Під ногами зірка сяє,

З новим днем нас всіх вітає.

А я що, я мовчки вздовж,

В мене клопотів багато.

Так дива минають повз

День у день ігнорим свято.

Свято щирості й тепла,

Від душі того, що лине.

Може біг цей - просто гра.

Боїмося хтось зупинить?!

І тому крізь сірість днів,

Хоча барв в них вистачає,

Кожен з нас не чує слів,

Чим життя нас осипає.

Морем у малому див,

Вчинків геть не трівіальних.

Ми керманичі тих жнив,

Що тло нас, згадОк фінальних.

...

Легрей

Краще зараз

Ці вихідні вже промайнули,

Вони для всіх несли своє.

Раділи, мріяли, відчули

А шлях вже далі нас веде.

Веде крізь труднощі й здобутки,

Невдачі повз і легкість справ,

Бурхливі емоційні чУтки -

Ти зрозумів, а наголос поправ.

Поправ свій крок, якщо ціль далі

Ніж була вчора, озирнись!

Не вішай ти собі медалі,

Бо вони тягнуть тільки вниз.

Вниз до бездії в час негоди,

Ще крок, за ним новий розбіг.

Нема заслуг у виправданні,

Що мов раніш, коли не зміг.

...

Легрей

Ти

Мій погляд заблукав у твоїх рисах,

Така знайома й кожен раз нова

Я в них шукати буду донесхочу

Тебе зі мною поруч, щоб моя.

Моя чарівна, рідна, мудра, сильна,

Одна така для мене, надскладна.

Веселка настрою і думка божевільна.

Емоцій торба... Разом, не сама!

Сама? Та де там! Разом нас багато!

Миттєвості сумісного буття.

З тобою разом нам не сумувати -

Знов бісиш мене... Знаю, як і я.

...

Легрей

Бити чи не бити?

День 821 (24.05.24)

«Так бити чи не бити?» -

Питання задаємо.

Як дивно - хочем жити,

Орду не дістаємо.

Надали ATACAMS-и,

Обмежили їх дію.

Цікаві реверанси,

Що сіють безнадію.

Як можна воювати,

Як на руках кайданки -

Ракети гарні дати,

А разом обіцянки.

Не кидати в бандитів

Не ображати сильно,

Бо не дадуть кредитів,

Вмирайте всі повільно.

Ця допомога дивна,

Точніше, однобока,

Для нас не перспективна:

Війна іде жорстока.

Знов Харків наш бомбили

Ракетами С-300,

Людей п'ятьох там вбили

За планом сценариста,

Що із кремля керує

Та знищує країну:

Друкарні не існує,

Перетворив в руїну.

Чекаємо на дозвіл,

Щоб бити їх в болотах,

Аеродроми - в попіл,

Щоб дефіцит в пілотах.

У друзки нафтобази,

Склади, де є ракети,

Щоб злікувать від сказу

Та захистить планету.

...

Галина Студінська

Безсилля

День 820 (23.05.24)

Знов під ударом енергооб'єкти,

Ворог лютує: на фронті провал.

Що ще чекати від путіна секти,

Не відпускає падлюка штурвал.

Мають мету енергетику вбити,

Щоб в Україні блекаут настав.

Важко імперії нас зрозуміти,

Мізки відключені через анклав.

В злиднях живе більше ніж половина,

Легше країною так керувать.

Вибір: тюрма або ще домовина,

Допомагає царю міцно спать.

Вчора змінили координати

Своїх злочинних імперських діянь.

Мріють і далі великими стати,

Тож до убивства не мають вагань.

Двадцять чотири Shahed-и одразу

Спокій на Сумщині розірвали.

Гідно зустріли москальську заразу,

Але уламки проблем додали.

Весь регіон залишився без світла,

В Києві двічі також не було.

Але й в рф бавовна розквітла,

Гарно палало та сильно гуло.

Так від безсилля болота страждають,

Там розуміють, що нас не здолать.

Далі в "спасіння" теорію грають,

В стійло не хочуть назад повертать.

...

Галина Студінська

Великий руйнівник

Великий руйнівник

Старих правил

Війна, дволикий лик

Тепер ти балом правиш

Береш страшну ціну

Але людей міцних

Формуєш, І малих

Й слабих собі руйнуєш

І розщищаєш путь

Ти для нових порядків

Бо сіль землі тут

Починає нову жатку

У руках смерті

Печатка якості совісті

Чим більшу даєш жертву

Тим більше нових глав повісті

...

Ян

Дім

У світі цьому, лиш один є храм.

Це місце сили, затишку й тепла,

Для кожного споруда ця мала,

Та в спогадах вона завжди велика.

Там пам´яти лишилися дитинства,

Мов літо бабине із вітерцем кружля,

Ви як дорослі тут, а там – були малям.

Коли ще на руках у матері гойдались.

Ви там росли і там навчались,

Що їсти можна, а що ні.

Що є добро і зло у світі,

І те що мамині ви діти.

І ось пройшло вже кілька років,

Повиростали в яблуні плоди,

Із рюкзаком, що більше вас самих,

Ви перший раз ідете в школу.

Увечері, коли той вулик стих,

Ви втомлені сідаєте до столу.

Як добре – на столі пиріг,

А вам нетерпиться назад до школи.

І знов пройшов десяток років,

Вже посивіли дужі явори

Ось скоро станете ви вищими людьми,

У вищих закладах навчання у вас буде.

Проте куди б ви не пішли,

Куди б вас стежка не звернула.

Удома вас чекатимуть завжди.

Очам приємні для вас люди.

Удома можна гарно відпочити,

Відкинувши усі земські турботи.

Там тепло й лагідно душа тремтить,

Де час – умова, сон – це мить.

Хоч може і далеко ви від дому,

Не забувайте що він є.

Що він стоїть – він вас чекає.

Завжди вас прийме й пригорне.

Удома нас чекає спокій з миром,

А може шум, і галас, й балачки,

Для мене дім – пташиний вирій,

Трава свіженька й небо синє.

Мене чекає вогнище печі,

Що біля степу все ще тліє.

Мене чекають буйнії вітри,

Що у квача зі мною грають літом.

Мене чекають батько і сестра,

Мене чекають мої друзі вірні,

Мене чекає весняна пора

Що наче кличе: «Прийди, прийди!

Прийди до мене, до ставка,

Почуй як жаби кумкають весело,

Почуй як квітнуть зорі та поля,

Прийди додому, сонця сину!»

Усі дороги приведуть додому.

І в затишку кінця весни,

У місці чарівному і святому,

Нарешті відпочинем ми.

...

Фока Фокс

Підтакувала

На околиці села глибока балка,

У ній жили зайці.

Коли у великій родині народився Жорік,

Папа-Заєць сказав: «Здорово,

Підросте, будемо з ним землеробничати».

«Таааак, здорово, – підтакувала Зайчиха-мама, –

Не ходитимемо в лісок за корінням».

Великі надії покладав тато-Заєць на сина.

Йшов час, знайшовся друг, Сірий, по сусідству.

Якось, лежачи на боці, Жорік, покусуючи соломинку,

Запропонував Сірому погуляти селом,

Подивитися, що там цікавого.

Вони підняли гавкіт собак-охоронців,

Сховалися під парканами, просуваючись до балки.

І раптом, де не вистачало дощечки,

Жорік побачив клітини:

"Сірий, ти подивися, в них закриті зайці!"

Насправді сиділи кролики,

Мирно гризучи морквину.

"Їх треба звільнити", - сказав Сірий,

Побіг і відчинив клітки.

Кролики не зрушили з місця.

Господар, що проходив повз,

Закрив клітки, спіймав за вуха зайців.

Приготував із них непогану вечерю.

...

Кім

Час настане

Ми пройдемо Києвом,

Вечірнім,

Без комендантської години,

Без сигналу тривоги.

З неоновим світлом,

Місто стане загадковим,

Літній теплий вітерець

Обійме за плечі.

Повертаючись додому,

Пішки, тихими вулицями,

Над Києвом та Країною,

Немає, і не прозвучить,

Сигналу тревоги.

...

Кім

Дощить

Дощить. Вже небо стало темно-синє.

Маленьке серце розриває гнів.

У янгола, в руках, прозоре тіло мліє.

Воно у вічність відлітає до батьків.

Дощить. На стежку випав сніг рипучий.

Він, за секунду, став вогким й брудним.

Колись, над хатою, звивався змій летючий.

Тепер, як змій, звивається над нею дим.

Дощить. Душа вигукує протести.

"Пусти! Моя сестра сама лишилась на землі!"

Та лиш на небеса, той янгол, міг її віднести.

"Мені шкода" — сказав він й далі полетів.

З будинку залишились лиш закриті двері.

Автомобіль швидкої допомоги мчить.

Сидить дівча, на лавці, в сірім светрі.

Вона сидить, а дощ іще дощить...

...

Ластівка

Посміхнись, моя мила

Посміхнись, моя мила,

Без допомоги друзів, кави

Та музики, що в навушниках.

Ні, не заради нього, а заради себе!

Твоя усмішка має сяяти

Як та зірочка одна єдина,

Що тихої ночі з'являється

На чистому небі.

Посміхнись. Твоя усмішка

Тобі дуже личить і я це знаю

Точно. Заради когось ти хочеш

Себе змінити...

Е, ні! Ти, якщо хочеш,

То зміни себе і почни з

Усмішки, але без кави та

Геть сумної музики в навушниках.

Ти маєш себе цінувати,

Бо ти одна така, яка ти є

І це найпрекрасніше, що є на землі.

Твори нове для себе, а не для інших!

...

Хвилина душі

Приємні новини

День 818 (21.05.24)

Не вгамувалися болота

Від втрати нового човна.

Чотири роки як спільнота

Надала дозвіл йти до дна.

Практично «Ковровець» - дитина,

Новенький майже та утім -

Кидав ракетами у спини

В наш український рідний дім.

Пішов на дно та просить інших

На відпочинок відійти:

«Пірнайте всі до наймудріших,

Звільняйте врешт морські порти.

На допомогу знов ATACAMS

Москальським кораблям прийшов.

Радіє Крим новим атакам,

В кремлі мовчать - не до розмов.

Двома ракетами у друзки

Розбито корабель «Циклон».

Не встигли одягнуть підгузки,

Вже відпрацьований шаблон.

Носій ракет крилатих, вбивця

В Курячій пристані на дні.

Прибрали хлопці нечестивця

Та всіх, що були на судні.

Шість задвухсотили ймовірно,

Одинадцять - трьохсоті геть.

Це бумеранг, тож нам не дивно,

Ми повертаєм оркам смерть.

...

Галина Студінська

Вона

Я не могла заснути.

Все думала про неї.

Її волосся на колір подіне до вугілля,

Її очі – глибокі, блакитні,

Немов два озерця.

Її багряні губи – вони були як лаванда.

А її ніжні руки – проте на них всеодно

Досить добре було видно м'язи.

Вона вся була ніжна

І сильна водночас.

А пахла вона

Як весна:

Як щойно розквітша троянда,

Як свіже скошена трава,

Як дощ, що легко пройшовся,

Залишаючи свій незначний слід.

І вона точно не пахла як я,

Але і не як хтось інший,

Бо вона пахла

Як весна – так ніжно, неповторно.

А звали її...

Ох, я й не пригадаю того ім'я,

Зате пам'ятаю її.

...

Аня

Мінус один

День 817 (20.05.24)

Російський тральник «Ковровець»

Був знищений сьогодні.

Зробили з нього холодець

Десь у морській безодні.

Хоробро тральник прокладав

Безпечний шлях у морі,

В Затоці Перській воював,

В Сирійськім коридорі.

Щось не щастило на ім'я,

Міняли його тричі.

Був «Комсомольцем» у кремля,

«Навідником» незвичним.

Нарешті втретє нарекли -

На долю охрестили.

Та наші дрони допекли,

Нещастя те підбили.

В компанію пірнув на дно

Де двадцять шість чекають.

Такі корита вже давно

До флагмана пірнають.

Не всі новини на морях

Згадала ще сьогодні.

Судна рф крізь власний страх

Лупити своїх згодні.

Підняли бунт на кораблях,

Кубань всю обстріляли.

Заб'ють чи ні останній цвях?

Ідіть геть, вас не звали.

...

Галина Студінська
16+

Хижак

У житті своєму він бачив не раз

Тіні гробниць і підлості фраз.

Наче сліпий блукав на краю,

Не дихаючи він наздоганяв жертву свою.

Ступає безшумно, ховається в тінях,

Він точно знає, ти скоро загинеш.

Тобі не втекти і надії немає,

Він забере все те, що ти знаєш.

Він поглинатиме кожен твій спогад.

Хоч ненадовго, прояснішає погляд.

Невинним вважає він свій обряд,

Таким є у нього власний світогляд.

Століття пройшли і він мовив слово,

Останнє те слово, що в серці кололо,

Яке йому стало комом у горлі.

Ти зробиш рух, у серце, на горлі,

Відкинувши всі свої турботи ,

Зітреш останні свої чесноти,

Кров полилась на руки маньяку

Він вже давно потвора із аду.

Слово останнє промовить він тихо,

Коли у двобої програє на лихо.

Ти переміг, тепер твоя черга

Блукати по світу шукаючи жертву.

...

Makosha

Невимовна втрата

Нестерпний біль та невимовна втрата...

Сьогодні всі зійшлися провести

В останню путь загиблого солдата,

Він нас від окупантів захистив.

Залишиться у серці спомин назавжди,

Що був сміливим, мужнім та відважним,

Закрив собою нас він від біди,

Про це ви пам'ятайте, люди, завжди!

Лиш добрі спогади лишилися на серці.

У школі скромний завжди був хлопчина,

Відповідальний, стриманий та чемний,

Як кажуть у народі, золота дитина.

У першім класі літери старанно він виводив,

І хист до малювання й праці мав,

А на змаганнях з фізкультури

Дипломи першості в руках своїх тримав.

Заходив в клас привітний та веселий

І з усмішкою кожен ранок зустрічав...

Був товариський, добрий, щирий,

Багато друзів та знайомих мав.

Він гарним учнем був, онуком, братом, сином,

Любив родину, друзів і життя.

Тепер безстрашно боронив свою країну

І вірив у її щасливе майбуття.

Пекучий біль від втрати серце ранить,

Не можна повернути швидкоплинний час.

Нехай же про героя вічно звучить слава!

Вогонь пошани, щоб ніколи не погас!

19 травня 2024 року

Дзембак Андрій 2000 року народження

загинув 13 травня 2024 року поблизу м.Вовчанськ Харківської області

Вічна та світла пам'ять Герою!

...

Леньо Світлана

«Мирний план»

День 816 (19.05.24)

Брехня москальська у природі,

Це ДНК їх нації.

На кожнім кроці при нагоді

В російській федерації.

На голови неправда ллється,

Весь світ облитий брудом.

Для стада теж брехня плететься,

Живе країна блудом.

Ні слова правди не почути

З екранів, на Радбезі.

Продовжують уперто гнути

Лаврови та Небензі.

Як з брехунами домовлятись,

Копійка слів дорожча.

Кремлю не будем підкорятись,

Їх ЗСУ розтрощить.

Китай нам «мирний» план готує,

Щоб путлєра підтримати.

Війни нема, конфлікт існує,

Навіщо ж зайве гримати?

Залишимо усе навалі,

Вони ж окупували

Та будемо чекати далі,

Щоб знову нас вбивали.

Є мирний план від президента,

Що нам він пропонує?

Все ні про що, як від студента

Гарантій не існує.

Ні слова там про вступ наш в НАТО,

То в чому буде захист?

Оклигає москальська вата

Почнеться новий натиск?

Наш мирний план є в Перемозі,

На фронті, полі битви,

У європейській допомозі

Та у святій молитві.

...

Галина Студінська

Кохали

Я люблю зорі, бо вона,

Вона малювала їх коло шрамів тих незначних,

Коло тих, що тварини лишили мені

І тих, що я ж залишила.

Вона не розбирала, де які,

Бо вона кохала їх усі,

Бо вона кохала мене усю.

Й шрами,

Й недоліки,

Й те, що я ненавиділа.

Вона кохала і залишала сліди,

Ті які проходили швидко

І ті які лишились назавжди.

Кохала звісно не лише вона.

Я малювала їй квіти,

Я не те щоб сильно вміла,

Але все ж малювала,

А вона хвалила,

Казала, що ми сестри по шрамах,

По розмальованих шрамах,

Розмальованих чужими руками.

Й ми кохали,

Ми обидві кохали.

Всі найстрашніші недоліки ми уникали

Й казали що саме за них і кохали,

Ми залишали

Сліди, що не змиє вода і мило

І ті сліди не зникнуть.

Звісно, то були не шрами,

Або не зовсім такі,

Якими ми їх зазвичай уявляли.

В ті шрами ми фарбу заливали.

Й увесь цей час кохали,

Й не полишали.

Ми були поряд завжди,

Як тяжко не було.

І ми малювали,

Я квіти вона зорі,

Але головне, що ми малювали не шрами

Й не на своїх тілах.

Хоч також головне, що кохали

Й кохаєм подосі.

...

Аня

Запашна кава

Зробила ковток запашної кави

Та тепер кайфує від ситуацій,

Котрі на перший погляд для неї

Не посильні, але доволі миттєві.

Вже залежна від горнятка кави

Та музики, що грає на повторі.

За допомогою цієї гармонійної хвилини

У дівчини миттю з'являється усмішка.

...

Хвилина душі

Журба

Що ти, сину? Йдеш від мати?

Відпускаєш слід гуляти?

Залишаєш любу жінку,

Свою доньку милу рідну?

Що це значить - повернуся?

Чи чекати не втомлюся?

Це тобі пророк шепоче,

Десь на вухо серед ночі?

Не кидай же, милий друже,

Кого так голубять дуже,

Кого вдома зустрічають -

Щирі очі любі мають.

Повернися, я благаю,

Сліз руками не втираю.

Я попрошу, чесно каюсь,

Тільки й так і залишаюсь..

Ти підеш, підеш, я знаю!

Хоча й силою тримаю.

Рік пройшов, а, може, й два..

Як мала сидить сумна.

Сорому немає, враже?

Ластівочка в небі каже.

Мати все чекає дива -

Бо немає в неї сина.

...

Aselis

Книги більше не цікаві

Книжки палають, як свічка люті,

Вогонь сторінки поглинуть суті.

Великі твори, письменник тижня -

Уже поличка та сама нижня.

Хоч день простане, хоч рік мине,

Однак турбує лише одне.

Немає долі, вже час як птиця,

На зміну казці - пуста полиця.

Мелодій арфи зіграть не можна,

Сім'я читацька вже не заможна.

Вогонь у жаху тікає швидко

Із книжки в книжку, дивитись гидко.

І гірко сльози течуть щоками,

Немає більше, ніж цьої драми.

Книжки паперу, як дерев листя,

Вогонь і вітер їх перехрестя.

Етюди довгі і в край повиті

Вогнем гарячим доверх покриті.

Лиш світлий колір замінить темним,

Рядок згорнеться, він буде чемним.

Немає слова, є тільки диво,

І книг сторінка палає живо.

Згоріть безслідно дає їм доля

І зникнуть з сліду буде їх воля.

...

Aselis

Я

Обличчям до народу,

Де Сонце гріє дупу,

Покажу свою вроду

І зовсім трохи руку.

Ти дивишся на мене

Відвертим щирим оком:

Недоліки, щось чемне

Й миттєве ненароком.

Такий простий й звичайний,

До біса в душу рідний.

А може десь інакший,

Невчасний, непомітний.

Читаєш, зміст шукаєш,

Знаходиш свій і певний.

І нібито щось знаєш,

І може не даремний.

...

Легрей

Досвід - син минулого

Вона хотіла доторкнутися долонями

До вітру і тепла, що повнять груди.

Її вуста, нескорені неволями,

Тремтіли, як від болі, що ми люди.

Ми люди, котрі в пошуку визнання,

Взаємно і безмежно, щоб відчути,

У часі розчинили сподівання

Про необравших нас колись забути.

Забути, зняти важкість, цілим бути -

Із рани проросте в стару образу.

Проб'є крізь морок спогадів отрути

Проміння, що зігріє не одразу.

Одразу вчинки, не слова, а дія,

Бо знаєш ціну, сплачену сповна.

За ціллю розум, а від серця мрія,

В очах ще тліє спалена весна.

Весна минулих втрат і прикрих але,

Що марно і водночас як споруду

Створила вежу з листя, що опале,

З бійницями в які нанесло бруду.

Бруду тих днів, коли дурним шаліти,

Як стиль життя і мода на помилки.

Той час, що прийнято жаліти

І обмаль розуму й гормони без зупинки.

Зупинки потім, а тоді кортіло,

Горіло у очах - дорослі діти.

Чому минуле фізику змінило,

А ми почали пізно розуміти?!

...

Легрей

Безмежність

Сонячним променем скроні торкнутися,

Кошеням бути й до тебе тягнутися,

Милом вбивати бактерії хижі,

Тортиком ласим для тебе із їжі.

Хвилею моря ніжки омити,

Звісткою радо до тебе летіти,

Вітром у пасмах блукати з приємністю

Думкою, що виникає з взаємністю.

Гарним романом твій мозок поцупити

Та цуценям в серці милістю гупати.

Киснем по крові у кожну клітинку,

Ковдрою теплою зігріти спинку.

Стежкою вести до рідного дому,

Можна продовжити, тож ставлю кому,

...

Легрей

Починаючи з міста в якому усе слова

Починаючи з міста в якому усе слова,

Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,

Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,

І пейзаж витісняє пам'ять

Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким

Здається далеким, — насправді, як на листівці,

Завмерло, що вітер, що люди, як хмари і дим

Про щось, що здавалось важливим, але непомітним,

Залишилось

Невимовним, не схопленим і таким,

Що доповнює тугу розвернутих у минуле

Очей, що блукають галявинами картин

І шукають сліди безпритульної

Юності, любові,

Вічності.

І знаходять слова, чуйні барви її світлин,

І тримаються їх та співають свої еклоги,

І війна переходить з великої жертви до слів:

Відбій повітряної тривоги.

Залишаються книги, зображення карт, домів,

Портрети епох, переповнені чаші історій.

Журнали промов, фігури прекрасних жінок

Дотик яких не згадають твої долоні.

Це змагання скульптур, веремія сюжетів, облич,

Це написані ноти про юність, про вічність і бога.

Де війна переходить з великої жертви до слів:

Відбій повітряної тривоги.

04.05. 2024

...

Володимир Каразуб

Це не блокбастер

День 814 (17.05.24)

Це не блокбастер, а реальність,

Що уявити складно нам.

Перемогти війни фатальність,

Не підкоритись плазунам.

Вісімдесята Галицька бригада

Десантників-штурмовиків -

Це наша гордість та розрада,

Потомки справжніх козаків.

Тримають ворога на Сході,

Десь біля Мар'янки вони.

Б'ють москалів щодня та й годі,

Покласти край в тім сатані.

Під час атаки троє хлопців

Захоплені були в полон.

Такий є ризик в кожнім кроці,

Скінченність не для їх колон.

Один із них не розгубився,

Гранату кинув та й утік.

Схопили вдруге, знову бився

В полон трьох взяв на свій бік.

Привів цих бовдурів в частину,

Віддав сміття в обмінний фонд.

Почула з гордістю новину:

Це український генофонд.

Це неймовірний для сюжету

Геройства приклад на війні,

Вартує фільму, тож поету

Натхнення дії рушійні.

...

Галина Студінська

Зоря

В моєм житті залишилась одна зоря,

Та й та, що сяяла найяскравіш.

Забрали в мене можливість

Моїми ж творами полюбуватись.

Після, як вони сказали

"Запитань тих некоректних"

Й от вони забрали ту останнюю зорю,

Типу він у них там руководити має,

Але ж він й сам не розуміє.

Це пастка, хитрий план,

Вони йому там цілі гори понаобіцяли

Й казали, що й мене повернуть.

Я не повірив.

Я хтів втекти, як це колись зробив

Його ж і попередник.

Він не послухався моїх благань,

І навіть зізнання у коханні

Його не привели до тями.

Тож я більше не побачу схоже тих зірок.

...

Аня

Вишиванка (код життя)

Наше життя мов вишиванка,

Де кожен з нас своє плете.

Таке просте, як забаганка

Яскравих днів, кохання те,

В якому навіть подих спільний,

Де я плюс я зрівнялось в ми.

Вдвох кожен вечір божевільний

І кожен ранок - сум пітьми.

Так кожен хоче чисту долю,

Красивим візерунком шлях.

В думках і діях завжди волю

Долати гори, коли птах.

Та все ж життя нам вносить правки

Десь додає нам кольори.

Частіше ж робить круті ставки,

Чи виграєш нове парі?!

Милують долі сильних духом,

Творців історій крізь часи.

В них вишиванки чуєш вухом,

Бо це щось більш очей краси.

...

Легрей

Та поки ще у світі...

Та поки ще у світі квітнуть айстри,

Тоді, як літо ще приходить раз на рік.

То знай, Вороже, що життя - прекрасне!

І забирати його в когось - тяжкий гріх.

Нам світ дає життя це тільки раз,

Такого знов ніколи вже не буде.

Чому ж для когось білий день погас?

Чому ж для когось ще на дворі лютий?

Скажи, Вороже, як твоє життя?

Чи спиться добре? Чи не мучить совість?

Для тебе літо вже прийшло не один раз

З тих пір, як став катом людського роду.

Скажи, Вороже, що таке життя?

Ти мусиш знати: стільки зробив лиха.

Життя - це, може, поки сонце ще встава?

Чи випущена куля для потіхи?

Так поки ще у світі квітнуть айстри,

Тоді, як літо ще приходить раз на рік.

То знай, Вороже, ти навік погаснеш

За свій тяжкий, за свій довічний гріх.

...

Ліна Осіння

Хіт парад пожеж рф

День 813 (16.05.24)

Горить в Чувашії «Хімпром»,

Найбільше підприємство,

Хімічна зброя де - синдром

Болота спадкоємство.

В асортименті для царя

Матеріал для касок,

Бронежилетів, димаря...

Не дихати без масок.

Та разом з тим, загрози - ніц

Життю, здоров'ю в зоні.

Така собі пожежа-бліц

В весняному сезоні.

Підтримати такий фасон

Новосибірськ задумав:

Смітник палає в унісон

Ще й вітер в місто дунув.

У Волгограді теж горить

Військова знов частина.

Про дрони кремль чогось мовчить,

Вважають, то рутина.

Події в місті ще не всі,

Зійшов товарний потяг.

Цистерна зстрибнула з осі,

Та потягла, як протяг.

В Архангельську не без пригод:

Палає «Ломоносов»,

І тут води набрали в рот,

Хоч тема для доносу.

Не перший раз той теплоход

Так жваво підгорає.

В цей раз гасив аж цілий взвод.

Надія є - сконає.

Горять, палають болота

Чи без, чи з допомогою.

Це в пекло сатани врата

Розвалим Перемогою!

...

Галина Студінська

ШОК

День 812 (15.05.24)

Шойгу отримав копняка -

ШОК - абревіатура.

Це рішення від маніяка,

Що прийняв він не здуру.

Нагріб Шойгу достатньо вже,

Мільярдер російський.

Допутінський ще протеже

Оленевод армійський.

Почухав репу свою цар,

Та вирішив змінити,

Шойгу, як жертву - на вівтар,

Суспільство щоб не злити.

Вакантним місце не було

І жодної хвилини.

Нового «блиску» набуло:

Обранець із родини.

Борець за «правду» у кремлі,

Що за державну власність.

Не клав ще око на рублі,

Бо пам'ятає гласність.

Пообіцяв слухняний раб

Зміни́ть Міноборони,

Перетворить рф на хаб

При всякі забобони.

В кремлі війна за кожний пост:

Як павуки у банці.

Перегниє отой компост

Та й зникнуть голодранці.

...

Галина Студінська

Творчий прояв

Приголомшливо красиво,

Наче справжнє й щире диво,

Рима в ці рядки лилася

З відчуттям творіння щастя.

Аркуш млів від літер в ряд,

Наче в гронах виноград.

Дивував він читача -

Відчуттів не вистача,

Щоб сприйняти й полетіти,

Кожній хвилі так радіти,

Наче прикре все пусте,

А ти знаєш, що ти є.

І тобі цього достатньо.

Навіть більше - мрії здатні

Стати фарбами малюнку

"Клік в реальність застосунку".

...

Легрей

Всі ми чуємо про любов

Всі ми чуємо про любов, та не всі її відчуваємо,

Хтось вважає її дивом небаченим, а для когось вона звичайна,

Як чай, який тобі заварюють холодного вечора.

Любов - коли тобі з кимось тепло, добре й безпечно.

Не потрібно проходити тест, щоб знати, чи вона справжня,

В неї не візьмеш відбитки й не проскануєш гаджетом.

Коли любов у тобі оселилась, ти нею буквально світишся,

Світи нові створюєш, в яких завжди літо.

Любові не потрібні зброя, і лати, і грати,

Та якщо нападуть, вона знайде, чим захищатись.

А тим часом нові й нові райські дерева саджає,

Вона знає про добро і зло, та зла в ній немає.

2022 рік

...

Сафі Байс
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Конкурс "Сім слів"Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Поезії багато не буває😍 Тож оголошуємо новий конкурс: ✒️«Сім слів»✒️ Умови дуже прості, тому пам’ята ... Детальніше
Якою буває їжа?Лана Філлі
16.07.2024
Привіт! У таку спеку не мучитиму ані вас, ані себе довгими викладками. Просто спитаю дещо діалектичн ... Детальніше
Результати конкурсу "Три шестірки"🎆Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Світлий привіт😇 Нарешті завіса мороку впала та привідкрила довгоочікувані результати конкурсу «Три ш ... Детальніше
Самійло Кошич – козак-легендаКниголюб
17.07.2024
Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.» Що можна сказати ... Детальніше
Цікаві і незвичні українські слова.. ДіалектиMia
06.03.2024
Трохи гумору для настрою: Так говорять на Полтавщині: спробуйте вгадати, що таке лопездрики, припинд ... Детальніше
Повернення хвилинки-занудинки або Як правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотамиЛана Філлі
16.01.2024
"У реченні з дієприслівниковим зворотом обов'язково повинен бути підмет – особа, яка виконує дії: ос ... Детальніше
На Аркуші вже:
11808читачів
144258коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: