Артемій Безвіконний

Сьогодні до мене пошепки звернулись мої 54 тексти з невеликим проханням. Їм тісно і неприродно в розділі "Блоги". Так, я згоден з ними, але й вони не попередили, що народяться, що їх вийде так чимало. ... Детальніше

Я не певен в тому, що напишу. Не знаю, що буде: кладу руки на клавіатуру — натиискаю першу літеру — ллється; беру перо — виводжу першу літеру — ллється. Сама потоком рука веде нитку, ставить знаки і ... Детальніше

Величний театр. Позолота, темно-червоні оксамитові партьєри, оздоблені золотими та срібними нитками. Такого ж кольору сидіння стільців із темного дерева. Оркестр грає какофонію, готується. А скільки ... Детальніше

Дім мій згорає. У моїх скляних очах віддзеркалюються і іскри, і палаючі шматки, що падають, ніби салют. Хто підпалив, я не знаю. Боже, як тепло, пекельно. Може, я — не пам'ятаю, може, хтось інший — не ... Детальніше

Дім мій згорає. У моїх скляних очах віддзеркалюються і іскри, і палаючі шматки, що падають, ніби салют. Хто підпалив, я не знаю. Боже, як тепло, пекельно. Може, я — не пам'ятаю, може, хтось інший — не ... Детальніше

Коли я хворію, в мій дім приходить горбата медсестра — ставить об'ємні крапельниці неприродно червоного кольору. Йде. Стає легше, поки препарат повільно крапає: крапля за краплею. Крапля за краплею; к ... Детальніше

Чорна вода; чорне небо. Зірки догорають спокійно, на неспокійних хвилях — блідий блискіт. Художник розтушував горизонт. Рано ще закінчувати, не вистачає... Помах, порух. Самотні скелі на передньому пл ... Детальніше

Машина. Механізм. Жує, пережовує, випльовує. Робить постійно безглузду грубу роботу: жує, пережовує, випльовує. Сталеві гвинти надійно скріплюють її елементи та не дають розвалитись, щоб далі жу ... Детальніше

Довжелезний стіл у розкішних скатертинах, на ньому розставлені масивні канделябри з безліччю свічок; прикрашений ліліями, трояндами, бузком, півоніями, ромашками, маками та різними тендітними в'юнками ... Детальніше

Як рухатись? Я не знаю. Під битим склом. Кожен рух — біль та кров, прозора темрява. А що це за скло? Промислове, якесь побутове чи, можливо, стародавні вітражі? Прозора кров та червона темрява. Ні-ні! ... Детальніше

Колись я подарував красиву пісню. Вона легка, чиста, світла, виразна — так і хочеться віддати. Я довго шукав кому, гордо чекав. Знайшов. Не втерпів — урочисто підніс, вишукано, як найвищий дар. Пересл ... Детальніше

Зовнішній біль від фізичних ударів чи колючих слів – прожити можна, можна оборонятись: ухилятись, бити, колоти, піти, втікти; стерпіти. У тебе є союзник – ти. Вдвох легше. І кривдника можна полишити д ... Детальніше

Давно читав, що голос Аманди Лір — звук банки, в якій торохкотять цвяхами. Бачив і інші тексти, в яких були і дивацтва, і чудасії. Зараз вона грає в моїх навушниках. Як дивно! Її голос гримів, д ... Детальніше

Відійду на мить від свого улюбленого кришталю та полюблених боліт. Танцювальна музика гуркотить і колеться, підлога з дерева рипить від звичайного взуття та від підборів. Всі звуки переливаються та ... Детальніше

Заснув, такий важкий день був. Просто впав на ліжко, на якому хтось, мабуть, жартома закріпив вертикально кортик. Увійшов повністю, тільки топази з руків'я залишились на видноті. Спав день, другий... ... Детальніше

Сонце не поруч, чорне сонце. На ниточці червоній. Висіло. Пропалило і впало. І блакитне сонце, що було вночі, — бурі хмари його з'їли. І фіолетове сонце — сховали за багряними портьєрами. І зелене — з ... Детальніше

Невідомі мені рослини, гілки, гриби; ядкий сморід; якісь кущі з чорними ягодами, білі химерні квітки. Придбав твідовий костюм декілька років тому, темно-зеленого кольору. Краватка та хустинка-паше пас ... Детальніше

Мені подобалась моя кімната. Всю юність поклав на її возведення. Сам дез Ессант, переконаний, зомлів би від дивини. Нічого окрім кришталя, небесно-блакитного скла, таємничо-зеленого, іноді — пристрас ... Детальніше

На руках моїх — сталеві турнірні рукавці, відполіровані; вони завжди такими були, бездоганними. Світло блискотить на них, відбивається; обличчя — викривлене. Можна було ними наносити жорстокі удари ... Детальніше

Друзі. Давні, старі, надокучливі друзі. Ми познайомились десятиліття тому. Вона ходила за мною всюди, я намагався відбитись від її присутності, кидаючи слова та образи в її порожні чорні шати. Марнот ... Детальніше

Світловий промінь — уявна лінія, вздовж якої рухається світло. Так колись мені дали "академічне означення"; воно просте, бо вивчали наприкінці сьомого класу. Звісно, його можна дати більш конкретно ... Детальніше

Підвали. Муровані каменем сивим під моїм домом. Вогкі, в мосі. Свічки вигоріли десятиліття тому. Сонця не бачу. Гостей я не приймаю — я не чую дзвінка. За роки аскези — я втратив зір, але в темряві ... Детальніше

Сизіф був задовго до мене. Смерти я не прагну уникнути... Море я не люблю. Ніколи не любив відпочивати там, але ідея неприборкуваної води та темних величних густонаселених світів — стримано-красива. ... Детальніше

Я йду між дзеркал, між скла, між порожнечі. І рахую: раз, два, три. Далі — забуваю все і починаю з початку: раз, два, три. Надворі — ніч, за вікном — тиша; за стіною — політичний шум. Холодне світло ... Детальніше

Я увесь у книжках: зліва — три полиці; справа, на столі, — три стопки; позаду — вертикальна полиця. Ще вдома... У дядька... Ще знищив. Тут — що душа захоче: проза для байдикування, проза посолідніше, ... Детальніше

Я не розумію людей. Сьогодні настав цей день — я чи зламався, чи світ пішов іншою дорогою, а може, просто зрозумів, що моє «чуття» людей було самохибою. І світ не розумію, а до цього — щось розумів: о ... Детальніше

Стара примара: срібний високий і холодний дід у дранті. З'являється там, де захоче, — у будь-якому будинку, біля будь-якого вуха. Разів? Скільки захоче. Де дитина малесенька, — Крижаним, темним гол ... Детальніше

Наступити собі на горло, а потім переступити себе — це можливо? Так. Це боляче? Так. Задуха? Так, але не надовго. А переступити? І боляче, і задуха. ... Детальніше

Хтось прокидається. Одягається, а тим часом, він, не описуватиму його, гострими сталевими цвяхами прибиває взуття до підлоги, одяг до стіни. До паралічу. Наступає знову сон... ... Детальніше

...et si ça continue, Je crèverai seul avec moi. Près de ma radio comme un gosse idiot, Écoutant ma propre voix, qui chantera. Je suis malade, complètement malade. Я поспав. Маю ще зафіксувати. Думаю ... Детальніше

Критика жива і критика метрва. Поки маю лише свою та метртву. Кожен текст — густа невловима маса, яка намагається сховатися чи втікти. Чому я пишу саме так — не знаю. Поки бачу ці концентрати — ловлю ... Детальніше

Вона сидить у комірчині, люди її туди кидають. У самій тісній, брудній, вогкій, запліснявілій — подалі, в глибині свого дому. Оком загляда в шпарину — чи не випустять її. Рідко випускають. Кажуть, ... Детальніше

Дім її невеликий. Проте загромаджений коштовностями: камінням, золотими й срібними монетами, діадемами, перснями, ланцюжками, сережками, намистами. У скринях, у шафах, на ліжку, під ним, у льосі... ... Детальніше

Народжуються у світі прекрасні кам’яні статуї. Навіть серце в них — кам’яне, а були — людьми. Жити з одним однаковим обличчям вони не можуть. Їм потрібні кольорові маски. Швидко й майстерно вони їх ... Детальніше

Щоб не створювати незручностей сучасності — перенесімося у віки, що минули. Дві картини. Перша. Уявіть ринок. Торговиця хлібом, масивна жінка, ошукала небагату покупчиню, а коли обман виявили — вибу ... Детальніше

Волосся зібране. Мельхіоровий гребінь та срібний перстень із зеленим каменем — єдині прикраси. У неї зморшки як біля кутиків очей, так і на чолі, і на переніссі. Витончена тростина допомагає їй витонч ... Детальніше

Методичний старий. Годинник на ланцюжку та доглянута борода — видають це. Його дисципліні можна позаздрити. Приходить, заковує руки, гасить зірки, як непотрібні свічки. Сідає на принесений ослінчик і ... Детальніше

Як я не люблю це відчуття. Вечір теплий, так, справжнє літо. Я дивлюсь на дуби, які скинули перші невеличкі жолуді, на людей, які тихо гуляють собі алеєю, навіть на п'яниць, які спочатку знайшли раді ... Детальніше

Сухий молодик, потертий костюм, брудне мідне волосся. В бутоньєрці — вчахла троянда. Однаково-гидка, колюча посмішка, завжди. Рухається швидко, як блискавка, як невловима дзиґа, біля жертви, тільки ... Детальніше

Люди стверджують, що народжуються разом з ним, як з братом-близнюком. Найбільша з оман, найбільша помилка — так вважати. Він приходить сам: здалеку спостерігає за людиною, її вчинками, словами — тільк ... Детальніше

Сива, низька стара. Носить золоте пенсне — майже сліпа. Виглядає мудрою. Стара-стара, як світ. Ще Авеля й Каїна застала. Плете-плете, голова донизу, — іржаве мереживо між людьми й у людях гострющими с ... Детальніше

Вам дуже пощастило, якщо цей джентльмен-оригінал у фіолетовому вельветовому костюмі завітав провідати вашу новонароджену дитину. Так, одяг його ексцентричний, власне, як і зачіска — довгі світлі кучер ... Детальніше

Клац кістлявими пальцями — людина горить. Клац — будинок. Її постать огидна: криваві шати та тріснутий череп, прихований під свинцевою маскою. Клац — місто, країна, світ... Де пройде — згарище і... ... Детальніше

Я її не бачу. Я не знаю, як вона виглядає. Ніхто — ніколи. Її приймали та оселяли в собі. Різними після того ставали. Хтось її виганяє, а хтось живе з нею — довіку. Кажуть, вона невловима — може, ... Детальніше

Кожна людина з народження має дорогоцінний камінь: діамант, сапфір, топаз, рубін, аметист, смарагд, опал тощо. Він бездоганно огранений, сяє, переливається навіть у темряві — викликає захват. Люди д ... Детальніше

Кат. Високий, статний. Одежі його чорні, з багряними плямами, ніби в крові, але то не кров, то гірше. Очі його порожні, ніс орлиний, а чуттєві вуста зашиті навхрест чорними нитками. З усіх існуючих ... Детальніше

Цей чоловік — віконт. Титул не робить його зарозумілим, навпаки — він жахливо людяний. Днем він полюбляє поспати. Під вечір — прокидається, обходить своє шато, розглядає портрети, згадує, заходить у м ... Детальніше

Мудра, прекрасна, чуттєва. Витончена, філігранна кришталева пані. Волосся м'яко-срібле, очі сіро-небесні. Тендітний стан. Має величне, але достойне вбрання та сапфірові прикраси. Щодень вона склика ... Детальніше

Стара. Кістляве висушене обличчя закриває поношена, вицвіла вуалетка: ніби вона намагається заховати свою неміч. Одягнена в дранття, тільки черевики її красиві: коричневі із золотими пряжками, що всі ... Детальніше

Із витонченою тростиною, у нічно-маревному плащі, який при кожному поросусі гримить тривожне цілим оркестром, — він — Вічний звукар, стоїть і визвучує. Очі від тої музики скляніють, а думки — стають ... Детальніше

У мене є брат-близнюк. Він народився, коли мені було двадцять років. Ми ніколи не розлучались, ні на мить. Деякі люди казали, що між нами є кайдани, які я ніяк не побачу. Вони намагались їх розбити, ... Детальніше

Ошатна русява, довговолоса, зеленоока пані. Всі, хто її бачили і бачать, кажуть, що вона витончена; граційна. Одяг у неї строгий, дорогоцінний: на чорному — шитий срібними нитками. Срібні прикраси зі ... Детальніше

Років десять тому, якщо не більше, у забороненій нині мережі, я зібрав близько тридцяти тисяч музичних записів та приблизно 160 гігабайтів файлів — на одному жорсткому диску. Я мав стійке переконання, ... Детальніше

Упертість. Дійсно, вона: руки вперто не хочуть писати, душа — уперто хоче. Спробую її пересилити. Чи впертий я загалом? Мабуть, однозначну відповідь можуть дати вищі сили або, можливо, ті, хто поруч ... Детальніше

Назва звучить по-канцелярськи. Зрозумів це вже після того, як написав. Так зазвичай підзаголовлюють накази та інші офіційні документи. Припустімо, що це моя підсвідомість. Усе, що я напишу далі, — вик ... Детальніше