Всі вірші

День 861 (03.06.24)

Ну як такі новини

Можливо оминути,

Що пишуть щохвилини,

Зі всіх каналів чути:

За голову пів року

У Раді європейський

Цей Орбан, що «нівроку»,

Запроданець біблейський.

Завжди він був пихатим,

Корисливим, підступним.

Приперся в нашу хату

З обличчям «непідкупним».

Підкреслив, як важливо,

Тому приїхав в Київ.

Все зупинить можливо,

Про це завжди він мріяв.

«Ви припиніть стріляти,

Європа зрозуміє.

Тож капітулювати», -

Так зрадник тільки діє.

Цей спекулянт угорський

Дозволив так багато.

Дебют кремля акторський

Провів прем'єр завзято.

Не знає компромісів,

Умови висуває

За гроші клятих бісів,

Угорське в нас шукає.

Чкурнув назад він швидко:

Тривога налякала.

А українцям гидко

Від Орбана-шакала.

День 860 (02.06.24)

Ще вчора писала, що дно не пробили

Цинізму імперські болота.

Закінчились в них добровольці-дебіли,

Почата жіноча вже квота.

Пригожин був першим, надав хто їм дозвіл

До війська іти у рекрути.

Так сформували жіночий підрозділ,

Не тільки накласти, щоб жгути.

Одні в снайпера залюбки подалися,

Мінують поля з них окремі,

Зв'язком, харчуванням жінки зайнялися,

Що є традиційним в системі.

Що дивного в цьому? Жінки витривалі,

Розумні, терплячі до болю.

Знайшовся куточок в москальській навалі,

Кому вже плювати на долю.

З жіночих колоній цю швору зібрали,

Сидіти яким ще немало,

Тому, що вони грабували, вбивали,

Ув'язнення вельми дістало.

Оплату за вбивства поклали солідну,

Та й термін скоротять істотам.

На штурм, як те м'ясо, на смерть очевидну

Та більше лякає болото.

Незвичний підрозділ жорстоким є досить,

Жалю не побачить на фронті.

"Айдар" з кулеметів незвичність ту косить,

Звільнити щоб на горизонті.

Доволі часто чую "я втомився" -

Це люди вирішили своєю бідою ділитись,

Їм усім щось болить, щось тисне зсередини,

Їх давить їх гнів, образа, біль,

А я вже просто заєбався.

Мене втомило все, що коїться довкола:

Як гине молодь, влада краде дикі гроші,

Як люди йдуть усі за трендом,

Кидаються почутим фактом,

Женуться за нереальним ідеалом,

Як нищать інших задля гри.

Мене втомило, що люди розівчилися кохати,

Не вміють більше робити перший крок.

Чомусь усі чекають знаку

Та забувають, що вже вийшов срок.

Ідіть до біса, мої милі, любі, файні.

Вас там вже зачекалися давно.

Бажаю вам легенької дороги,

Щоб зі шляху не збились ви.

Звичайно, нехай завжди світить сонце,

Щоб шлях ви бачили завжди.

Нехай дорога буде дуже легка,

А як дійдете - подзвоніть.

Тебе нема вже кілька років,

Та відчуваю на плечі твою могучу руку.

Ти вчив мене як жити,

Формувати світогляд і правила життя.

Ми провели багато часу вдвох,

Який у пам'яті залишиться на вік.

Навчив мене як забивати цвях,

Як класти плитку чи утепляти дім.

Це було складно, але вкрай важливо.

Ти знав про мене більше всіх,

Беріг мої всі таємниці,

Давав цікаві настанови, кидав мене у вир життя.

Та ти пішов, бо вир життя не вічний,

Та твій нащадок досі тут живе.

Заблокуй мене всюди,

Забери змогу написати тобі.

Позбав мене сили дзвонити тобі,

Відпусти моє серце, що ти забрала колись.

Ми не побачимось більше,

Ти в мене не спишеш,

Я тобі не дам Powerbank.

Ми пішли в різні сторони по життю,

Ти за кордон, а я за державу.

Чи може ще бути щось десь колись?

Все може бути, але точно не зараз.

Тому я прошу тебе, благаю стоячи на колінах,

Заблокуй мене всюди,

Забери змогу написати тобі,

Забери в мене сили тобі подзвонити.

День 858 (30.06.24)

Вяземське СІЗО - концтабір смерті,

Катують українців де - чоловіків, жінок.

Жорстокості, цинізму в рф кордони стерті,

Побачене, почуте призводить світ у шок.

Повернені тіла військових полонених.

Дивитися на них не можна, щоб без сліз.

Застигли біль в тілах та мрій їх нездійснених,

Що ворог найжорстокіший в країну нам приніс.

Жорстоко б'ють, катують ув'язнених за мову,

За нашу солов'їну, щоб не дзвеніла геть.

За вперте заспівати російський гімн відмову

Безжально спершу били, а далі - тільки смерть.

Ламали пальці, нігті кліщами виривали

Та електричним струмом вбивали їх щодня.

Там полоненим, навіть, ніц пити не давали.

Така у нас москальська завжди була рідня.

Поранені не мали в полоні допомоги,

Вмирали від гангрени, інфекцій та болю́.

Багато з них ніколи не стануть вже на ноги:

Не має серця ворог, а до людей жалю.

Зневічені, розбиті, зневодненні, прозорі

Тіла їх повернули бездушні ті кати.

Вже не побачать вільну країну, її зорі,

Забрали цю можливість кремлівськії скоти.

В серцях ми збережемо їх мужність та відвагу,

Герої не вмирають, живуть вони в віках.

Злочинців всіх чекає дорога у Гаагу,

Якщо десь по дорозі не поховає страх.

День 857 (29.06.24)

Угорщина довго під впливом москви,

Забула колишні події.

Причини угорської плісняви́

У здійсненні орбана мрії.

Продався керманич точно кремлю,

Доводить його поведінка.

Чому? Тут і зараз повідомлю́,

Цей орбан - ганебна сторінка.

В угоду царю він гальмує прогрес,

Стосується що України

Щодо країни вступу в ЄС,

Свої пропонує всім зміни.

Він висунув аж одинадцять умов

До нашого Закарпаття.

Багато заводить цинічних розмов

Про те, що живуть там їх браття.

Нагадує вельми текст москаля:

«Ми своїх ідем захищати,

Угорська колись була то земля,

Бажання росте повертати».

Нахабно продовжує тезу цей пес,

І в обмін на це пропонує

Погодити вступ України в ЄС,

Наступним де він головує.

Попереджали його вже не раз,

Це є шантаж та погрози.

Орбан ще має імперський запас,

Тож невідомі прогнози.

Знаний в Європі холоп-спекулянт,

Що у москви на прикормі.

Впевнена є не один варіант,

Щоби тримати все в нормі.

Коли море торкається скель

І звабливо цілує так шкіру,

Так мрію зробити фортель,

Хочеться драйву, адреналіну

І так щоб грала в жилах кров!

Сідаю у хвилі,немов у фотель,

що ніжно отак обіймають.

Десь вдалині проплива корабель,

А хвилі щось там віщають

І цей легесенький поштовх...

🌊🌊🌊🌊🌊

П'ючи коктейль, помічаю колібрі,

Яка на квітці відпочиває.

І хоч пташки ці не гомінливі,

Але їх сила просто вражає—

Скажи прошу, птахо,хто помогає?

🌊🌊🌊🌊🌊

Аж раптом хвилі мушлі кидають

Летять пелюстки троянд,

Можливо, вони на щось натякають,

Вдихаю всоте цей аромат...

Що просто доводить до божевілля...

І знову сідаю у хвилі, немов у фотель,

Шукаю невидимий знак,

Нехай пропливе той корабель,

Де чекає на нього серце - маяк.

Побігли уже мурашки по шкірі...

🌊🌊🌊🌊🌊

Складу серце з мушель,

Оздоблю пелюстками троянд.

Люблю улітку бережину,її чарівну акварель,

І мріяти усоте— що я одна із тих наяд.

*****

Бережина — узбережжя; фотель — м'яке крісло; фортель — витівка

#алюзія #море #серце_з_мушель #колібрі

Не побіліє прапор наш. Не побіліє!

І ні Гутерріш, ні Франциск уже не сміють

Казати нам куди іти і що робити.

І серце наше ще горить, хоч і побите.

Хоч і побите – та воно все ще палає!

І синьо-жовті стяги нас усіх єднають.

Із позивними на стіні... і на могилах...

Ми переможем! Через втому, через силу.

А на могилах стяги ще червоно-чорні.

То колір крові, що тече неначе повінь.

Тече на землю, що нам треба захищати.

А на могилі плаче горем вбита матір.

Не побіліє прапор наш. Не побіліє!

І на обпаленій землі зерно дозріє.

І синє небо над землею згонить хмари.

І буде мир. А супостату буде кара!

Вінниця, 16.03.2024, Володимир Дудар

День 855 (27.06.24)

Вже час вертать наш Крим з полону:

Втомився в окупації.

Чекаємо його до дому

З москальської мутації.

Працює СБУ та ГУР

У саме цій локації.

З найкращих наших рецептур -

Російській федерації.

Шукають хлопці зброя де,

Склади, аеродроми,

Та влучно техніку там б'є,

Що злікувать синдроми.

АTAСMS-и на днях злетіли

На літаки в Бельбеку.

Частину їх над пляжем збили

Де люди грілись в спеку.

Звичайно винні українці,

Що ППО незграбне,

Бо б'є від суму на одинці

Сама себе нахабно.

Обурилася пропаганда,

Цивільні постраждали.

Проговорилась швидко банда,

Самі в тім винні стали.

Незадоволення з болота

Нас, дійсно, не цікавить.

Що з неї взяти? Чорнорота

Про «велич» далі марить.

– Пройдіть в найближче укриття!

А так заснув! І снилась мама...

Немов кіно. Усе життя:

І бойовик, і казка, й драма

Перед очима пронеслось.

Неначе сон, неначе дійсність.

І все в житті переплелось:

І героїзм, і зрада, й вірність.

Вже звук повітряних тривог

Проходить майже без емоцій.

– Хай покарає Небо й Бог

Того, хто дав нам стільки опцій!

Вже зачерствіли. Й сивина

Давно блищить уже на скронях.

Хай буде проклята війна!

І буде мир в дітей долонях!

Радуль, 19.04.2024, Володимир Дудар

- Кицю, чому ти сьогодні сумна?

Чи ти забула про свого кота?

Чи може від тебе мишка втекла?

А чи хазяйка відтоптала хвоста?

- Що ти? Та я й взагалі не сумна.

Про кота не забуваю, ні секунди, ні дня.

Та й мишку я взагалі не ловила.

Хазяйка мені навпаки корм… Мила.

- Чого ж на тобі… на обличчі, на щічках,

Немає отої чарівної усмішки?

І відблиску в очках зовсім нема,

Від того і висновок, що ти дуже сумна.

- Ти котику бачиш мене вже не вперше,

І добре відомо всім і тобі,

Що доля котяча на їхніх обличчях

Залежить від новеньких червоних чобіт.

День 854 (26.06.24)

Не розумію, як можна змінити

Стиль поведінки, риторику геть.

Був заспокійливим, повільно став гнити,

Дивна в політиці круговерть.

Всі ми чекали його аргументів,

Знали, почуємо позитив.

Легко пояснював сенсу фрагментів,

Та Перемога - за лейтмотив.

Він через рік, мабуть, так перегрівся,

Що вже в невдовзі випав з ОП.

Чи белени Арестович наївся,

Але поводиться став як цабе.

Був офіцером та щось в нім зламалося

І за кордон його понесло.

Був патріотом, чи тільки здавалося?

Від Арестовича нова ІПСО.

Дав інтерв'ю Собчак на болоті,

Ворогу нашому дав інтерв'ю,

Цій жалюгідній продажній мерзоті,

Що за рублі віддалася кремлю.

Він обіцяв зупинити тирана,

Може домовитись з ним про кінець.

Щось про причини ніс із екрана,

Імідж колишній звів нанівець.

З цим Арестович іде в президенти,

Мабуть, забув - обирає народ.

Вельми сумнівні зради моменти

Запам'ятаєм його чорний рот.

День 852 (24.06.24)

Магія чисел вражає завжди

Та особливо відносно вражди.

Двадцять вже вісім місяців цілих,

Як нас бомбить москаль без нужди.

Приводу навіть вони не шукали,

Двадцять четвертого атакували.

За вісім років до лютого того

Крим та Донбас окупували.

Двадцять четверте такого же року,

Маєм з цинічним убивцем мороку.

Сила велика, людей не шкодують,

Отже, навала російська нівроку.

Як ту скотину у наступ кидають,

Втрати людські не рахують, чи знають?

Тих, хто супротив чинити задумав,

В спини свої ж залюбки розстріляють.

За півмільйона вже вбито на фронті,

Як тарганів на всім горизонті.

Мобілізують зеків останніх,

Їхні життя у РФ на дисконті.

Довгий ще шлях, хоч слабкіше болото,

Не вся орда перемолота.

Нам у війні Перемога потрібна,

Щоб назавжди розвалилась мерзота.

День 853 (25.06.24)

Розгромили наші хлопці

Цілий склад ворожий,

У кремлі бандюги в шоці,

Путлєр смерті схожий.

Склад Shahed-ів та Геранів,

Що у Краснодарі.

Здивування у тиранів,

Ніц у їх радарів.

Як потрапили, дістались

Там не розуміють.

Може випадково сталось?

Палити ж уміють.

Геть згорів навчальний корпус,

Пункти управління,

Звіт нагадує всім опус,

Що несе сумління.

Разом з технікою вдало

Всіх, хто вчив, розбило.

Навчання їх постраждало:

Курсантів накрило.

Розтрощили той клоповник,

Де смерть готували.

Ігнорує факт замовник

Злочинців навали.

Та клоповник всеросійський

Набагато більший.

Назбирали знову військо

З тих, хто найбідніший.

Тож роботи хлопцям нашим

Досить є багато.

Як клопов чавити рашу,

Впевнено, завзято.

Зеленими ланами впевнено крокую

Я йду за небокрай

Нелегко шляхом йти -але не вередую

Зеленії гаї розкинулись широко

Так радісно мені!

Та степова краса- милує око

Ось ніжиться земля уся в глибоких бо'ронах

Тут квіти польові,і маки мов в коронах

До долу я впаду,віддавши час- як втрата..

Бо рідная земля

Немов до раю- вра'та!

23.06.24 К.Е.Б

Ріка біжить хвилястим шляхом

На перешкодах оминає час

Увесь цей час іржавим цвяхом

Стирчить той біль у грудях в нас

Ріка тече відомим руслом

Потоку сили надає

Увесь той досвід - зтислим суслом

До смаку долі подає

Ось рік минув,минають роки

Камінням на шляхах встають

Усі помилки,негараздів кроки

Було чудове й неймовірне

В прозорих водах,берегів

Минуть роки,і дні- ймовірно

Лічить не будем ворогів!

23.06.24. К.Е.Б

День 850 (22.06.24)

Вередливе поросятко про відомість мріяло,

Ділове, притке́, амбітне довго не безді́яло.

На болота подалося за рублем за довгим,

Розважати москалів гуморцем убогим.

Усіх родичей лісних висміював довго,

Вельми вдалою кремлю була допомога.

Мову рідну викривляв якось недолуго,

Хоч було те порося, зовсім не папуга.

Безумовно, успіх мав, плескали в долоні,

Але раптом на болоті став він в забороні.

Повернувся тож до дому в ріднії тенета,

Став відомим завдяки силі Інтернету.

Тему майже не міняв: «В лісі всі дебіли».

Став відомим, тож до грошей руки засвербіли.

Те маленьке поросятко кабанчиком стало,

Гроші навіть за моря у офшор поклало.

На болотах кон'юнктуру внюхали одразу,

Дали гроші, фільм зняли в лісі для показу.

Кабану вже не до грошей, влади захотілось,

З допомогою кремля "щастя" це звалилось.

Всьому лісу обіцяв голосно, пихато

В мирі будуть жити звірі, іншого багато.

Захопився сам собою, рейтинги хвилюють,

Вперто бачити не хоче - ним маніпулюють.

Відчуває себе вепром бойовим у лісі,

Бо шакали оточили та трима на списі.

Обіцянки позабуті, знов кабан на сцені,

Виступає та чекає оплески шалені.

Через море передали: «Прибери шакалів,

З ними ти не переможеш, житиме в опалі!»

З'ясувалось, що кабанчик нерішучий, хилий,

Подолати всі проблеми він не має сили.

Не кабанчик, поросятко з купою амбіцій,

Монополія у владі, жодних опозицій.

Фауна уся, що в лісі має об'єднатись,

Щоб сусідньому болоту завадили здатись.

До керма усього лісу табу допускати

Тих, хто, навіть, не збирався цей ліс захищати.

Мають свині за мету нагуляти сало,

Знають в лісі що робити, ще не все пропало.

Сходинки вгору закінчуються раптово,

майже завжди не виходом.

Йдеш, надрізаєш собою простір,

а назад вже ніхто не виведе.

Тільки своїми силами. А попереду

неперборні стіни...

Горохом чи лобом бити би?

Видай собі амністію достроково,

дай подихати.

Місцевий кисень по самі вінця

повен попелу від амбіцій.

Шлях, що вів на екватор — тепер на північний полюс.

І ніщо вже немає значення,

крім твого імені, вимовленого вголос.

Дірами рветься внутрішній мікрокосмос,

дбайливо зрощений завченими молитвами.

От і лишилось до себе одне питання:

вбити би чи любити?

Шрамувати безликі вулички легким кроком,

бути собі і вироком, і пророком,

проковтнутим комом,

обірваним різко скриком.

Останній виклик кинути невідомому —

зійти на наступну сходинку.

І по колу

Він давно залежний від неї,

Від бірюзових її очей,

Він давно залежний від неї,

Бо вічний віддавна її лакей.

Ах, як їй личить жариста сукня

І ці тендітні, дівочі зап'ястя,

У волоссі заплуталась мушля,

А він птахом звивався.

Сідав на оголені її рамена

І наче дракон впивався у губи,

Йому не потрібні були знамена,

Лиш чути чарівного голосу струни.

Він давно залежний від неї

І хоча не взаємно, це знає.

Він давно залежний від неї,

Голову кожен раз втрачає.

Коли бачить як з іншим іде,

Як його за руку тримає.

Від ревнощів бідолагу рве,

А він її пристрасно так кохає.

І життя готовий віддати,

Аби тільки була із ним,

Та в цілунках щоранку купати,

Але це лише мрія. Дим.

Ти хочеш дізнатися правду?

То дай мені говорити,

Чи може бути ще завтра?

Чи маємо право любити?

Любити життя, любити себе,

Коли щодня все іде по колу,

Неначе хтось за руку тихо веде,

А ти роздивляєшся гори.

...На пагорбі тихо вмостилось кохання,

На кручі сиділи сльози та щастя.

Можливо, для когось воно останнє,

Забризкане брудом те гарне вбрання.

*****

Чи може, щось бути вічним,

Питаєш себе знов і знов,

Чом мчить життя, наче вітер,

Ламаючи долі на купки дров?

*****

Використані рядки з вірша Марії Ясинської "Ти хочеш дізнатися правду?"

День 848 (20.06.24)

На болотах цар лютує:

Харків знов не взяли́.

Втрати є? Мобілізує,

Вже ж пообіця́ли.

Збільшили контракту суму,

Гроші надрукують.

Тож москаль не знає суму,

Харків атакують.

Ультиматум щодо здачі -

Прояв його страху.

Вирішив шукати «мачо»

Схованки від краху

І поплентався в Корею

До Кім Чена Іна.

Щоб поповнить галерею,

Впав там на коліна.

П'ять мільйонів той снарядів

Вже надав колезі.

СВО. Не до обрядів

В антропогенезі.

Стратегічне в них партнерство

Має розвиватись:

Автократія, позерство,

Ядеркою гратись.

Цей турист куток шукає

Дупу заховати.

Відчуває, що програє,

При́хист хоче мати.

Мати принесла диковину- річ

Воду нанесла-поставила в піч

Щось невимовне й страшне одночасно

Щупальця видно й присоски-завчасно

мати помила поверхню стола

Я споглядаю,чекаю-бува..

Ось витягають з пакета диво

Щось неймовірне в одночас-красиво

Щось там знімають і щось надсікають

Потім у миску окропу кидають

Соком лимона побризкали з верху

Потім при смажили ,з боків-по верху

Все ось і скінчились нині дива

Мати керує-сядь за стіл- на диван!

Диво готове- диво-кальмар!

15.06.24 К.Е.Б

Ох тії очі-в дії-жіночі

То така зброя-що сили вбирає

Тими очами і лихо спиняє

Тими очами і до серця лине

Тими очами і сварку припине

Бачать ті очі дуже далеко

І помічають усю небезпеку

Хто конкуренток а хто пияка

Ось які очі -яка дивина!

Кожна дівчина навчається з малку

Зір той гострити і бачити палко

Кожну дрібницю і кожен нюанс

Бачити гостро-як мати той шанс

Наче набути в майбутнє той грант

Очі жіночі-це справжній талант!

15.06.24 К.Е.Б

Хвилі

Урвище хапало сльози

хвиль, що падали раптово

й розбиваючись об скали,

розбігалися у море,

залишаючи оскали,

гострого каміння вали -

непритомних…

Відбивались хвилі з шумом,

розсердившись, захлинались в білій піні.

Буруном здіймались вгору,

накочувались знову – стрімко.

Відбивались - дзвінко,

з криком неспроможності пробити,

кам’яні, високі брили.

Сліз солоних розгубили – море,

в морі потопили. Стишились…

Незграбно впали. Вгамувались.

Мокрі скелі отряхались...

Морю очману прощали.

День 846 (18.06.24)

Маємо знищити паливо ворога

Та спричинити енергоколапс.

Пересування їх транспорту дорого,

Це зупинити та знищити шанс.

Кожний ворожий танк, гвинтокрилий,

Човен, літак, мотоцикл, БМП

З місця без палива зрушить безсилий,

Купа заліза, глухе та сліпе.

Б'ють наші дрони невипадково

По нафтобазах, що на болота́х

Цілеспрямовано та вибірково,

На НПЗ палає їх страх.

П'ять регіонів сьогодні в росії

Дрони вночі рахували разо́м,

Адже по плану усе у «месії»,

Вже недалеко великий розгром.

Бєлгород звикся до бомбування,

Армія власна знищує все.

Кожного дня нові руйнування,

Може рятунок сво́їм несе?

Не здивувався дронам Воронеж

Бачив він, чув та знає за що.

Липецьк, чого ти скиглиш та стогнеш?

Це для здоров'я, цілком цілющо.

Металургійний завод в твоїх межах

Допомагає кремлю нас вбивать,

Отже, логічно бути в пожежах,

Щоби терпінням не зловживать.

Тракторний танки сьогодні збирає,

Ті, що на фронті вбиватиме нас.

Дрон від зайвих витра́т вас спасає,

Та й на логістиці зменшиться час.

Спати не можеш, вночі будо гучно,

Ще й без роботи багато людей.

Та москалю завжди було зручно

Жити в болоті без жодних ідей.

Дитино моя,ти моя єдина

В тобі я кохання своє лишила

В тобі сподівання свої носила

Дитино моя-ти моя-дитина!

Як кроки твої..перший біг ..коліна..

Розбиті ті рани,сльози болі..сіла..

Мастили їх йодом,зеленкою..поцілунками

Дитино моя,лиш би ти вціліла

Дитино моя лиш би довго жила

І щоб життя твоє було дарунками

Я молюсь щоночі сильному богу

Щоб ми як найшвидше прийшли в перемогу!

15.06.24 К.Е.Б

Я збирала усі частини-кірочки

Помаранчеві лусочки-зірочки

Я збирала,зчищала-дрібнила

Лагідно,в теплій водичці-мила

Потім ладно з любов'ю повільно

Я шматок,за шматком-поклала

Відрізала пергаменту стрічки

І вогню до пічки підклала

Розстелила на деко крихточки

Розійшовсь аромат цитрини

Перетерла до кави ті зірочки

Це та кава-що гріє тіло!

15.06.24 К.Е.Б

Дивна річ-привезли її здалека

Кажуть не літа лелека

Так далеко..в тії дивнії краї

Там золота пісок і справні крадії

Принесли справжній скарб-загорнутий в ганчір'я

На обмін-захотіли пір,я...

дивної краси-птаха

Хто вкрав його-той не невдаха!

Зробили обмін,вийшли за кордон

В ганчір'ї скарб-я маю кардамон!

15.06.24 К.Е.Б

Які смачні ті бабині черешні!

Розвинула гілля мов клешні

І тягнеться,манить плодами

І бігаєм ми біля мами

Гукаєм,підстрибуєм в гору

І просим іще ,наче хором

Черешні тїі-солодкі плоди

Розкинула ягід палас навкруги-

такий аромат захмелений

Злетілись на смак той казковий-

чудові пташки,

чудове.. гудіння джмелене

Ми іли черешні ну аж до схочу

І думали- луснемо- точно!

Які ті черешні у баби смачні!

Лиш спогадів марево нощно-

нагадує нам- як ми були малі!

16.06.24 К.Е.Б

Колись подарувала мені бабця- перстень

Тонкий з коралем- вироблений з срібла

І той кораль немов би крила-шестернь

Омайнутий тим сріблом -мов заквітла

Чарівним колом пальця навкруги

Нажаль..недовго довелось ности

Чарівні кола-срібнії круги

І дивним срібним світом володіти

Намилив руки-на краєць поклала

І не помітила-в щілину впала..

Краса моя- невимовні слова..

Даремно розбирали мийку

Шукаючи прекрасний дар-дарма..

Поплив мій перстень-тілки волю дай!

Знайшов собі чудове місце

Покинув батьківщини край..

Я згадую буває часом-

краси тієї-хвилі віку!

І добрі,чуйні бабині слова!

16.06.24 К.Е.Б

Беру до рук новесеньку цю книгу

Холодна і цупка мов крига

І запах типографських фарб

Навіює на пошук нових скарб

Ніхто ще не торкавсь тебе так сміло

Не чув той шурхіт сторінок

Тебе візьму до рук сміливо-

І підем разом шляхом із думок!

16.06.24 К.Е.Б

День 844 (16.06.24)

Отримав пристрій надважливий

Ім'я солодке – «Цукорок»,

Що до життя геть ощадливий,

Для кожного бійця урок.

Детектор дронів надчуттєвий,

Почує - голосно пищить,

Тож вельми в захисті дієвий,

Попереджає: «Маєш жить!»

Заздалегідь попереджає:

«Ворожий дрон поблизу вже!»

Про небезпеку добре знає

Та відчуває вороже́.

Російські дрони атакують,

Як навіжені день і ніч,

Вже третій рік війну смакують,

Тож небезпечна вельми річ.

Маленький пристрій та компактний,

В кишені можна заховать,

Почути дрон здалека здатний,

Що може вбити, травмувать.

Наш програміст, що за кордоном

Давно живе, це розробив.

Маленький, сильний ворог дрона,

Наш український ексклюзив.

Цей пристрій поряд має бути,

В руках у кожного бійця,

Щоб вчасно знати та почути,

Бо найціннішим є життя!

Лісом літечко блукало,

Мабуть, прихистку шукало,

Зачекалась вже звірята,

А літо готує дарунки завзято:

Насаджав ожини, насаджав суниці,

Не забув малину, ну і полуниці.

І зробивши своє діло,

Полетіло літо, полетіло...

🌞🌞🌞🌞🌞🌞

Якось йшла руда лисичка ,

Бачить море полунички,

Думка лиску враз бере—

Я зроблю для всіх желе!

Ще й морозива зроблю,

Й своїх друзів пригощу.

🌞🌞🌞🌞🌞🌞

Назбиравши полуниці,

Попросивши желатін,

Ще й додавши небелиці

Йшла за вітром навздогін.

Вітерець з рудою грався,

Веселився, розважався.

Як втомився— просто ліг,

У ведмежий той барліг.

🌞🌞🌞🌞🌞🌞

Лиска далі все ж пішла

Попросити молочка.

В лапках кошик, де суниця,

А назустріч йде вовчиця,

Лиска хвостиком махає

Ще й улесливо благає:

- Кумонько, душа моя,

Дай будь ласка молока.

Я десерти всім готую

Та й усіх вас почастую.

І вовчиця так сказала:

- Ти бери мені шкода,

Ще й додам, як буде мало,

Ну, а я візьму з городу.

Я й до тебе завітаю,

Бо десерти полюбляю!

🌞🌞🌞🌞🌞🌞

#літо #ягоди #полуничнийдесерт

Присвячується маленьким школярам.

Останній дзвоник продзвонив,

Ура -а -а! Канікули прийшли,

Дзвін кілька крапельок зронив,

Ну на добраніч, друг диван.

Тепер на нас чекає двір,

Можливо, книжка перед сном.

Цукерки, чипси та зефір,

Он місячна доріжка вже простяглась сукном.

🔔🔔🔔🔔🔔🔔

Останній дзвоник продзвонив,

Вже заченились шкільні двері,

Дзвін кілька крапельок зронив

І заховавсь серед беріз

грав музику на плеєрі.

#школярі #останнійдзвоник #канікули

Найвище уміння -почати спочатку

Життя, розуміння, дорогу, себе...

І тут уже не ставлю крапку,

Бо все одно не омине-

Твоя свідомість. І ще пам'ять,

Яка по рейках мчить давно.

І спогади, мов бджоли жалять,

На рейки хтось вже кинув скло.

І потяг різко так гальмує,

Суцільний безлад в голові ,

А морок, нібито чарує,

Та чари ті чомусь сумні.

Сідаю. І дивлюся в стелю,

Гортаю пам'яті альбом.

І бачу знов ту саму греблю,

Де грає джаз і камертон,

Гортаю пам'яті альбом...

****

Використані рядки з вірша Ліни Костенко "Найвище уміння -почати спочатку...."

Перегорни її життя,

немов оту стару газету

І дай їй світле майбуття -

у світ, де спокій й мирне небо.

Перегорни її життя.

А краще- викинь у смітник ,

Це буде неприємнеє злиття,

Але до крихт не звикне й черевик.

Відкрий вікно і двері навстіж.

Мітлу до рук швидше бери,

Все що спаплюжено лишай там-

І наче потічок усю красу бери:

Дзижчання бджіл над диким полем,

Зіркова тиха колисанка

І трескіт сойки десь за видноколом,

Нехай вона не знає цю оману.

Перегорни її життя. Просто візьми за руку,

Нехай побуде ще дитям.

Життя важке, тож не пророч розлуку.

Квиток до Непалу

Я знаю він на нього зачекався,

Купуй квиток і швидше вирушай,

Хлопчина ані трохи не вагався-

Непал для екстримала- просто рай!

Вже зачекався Еверест

І Сагарматха, певно теж,

Кожен куточок, наче квест ,

Де розчинився і від люду щез.

Там Гімалайські є хребти,

Альпійські чарівні поля,

Там ти з природою на "ти"-

Вона хоч дика та жива.

А трохи далі є Лумбіні,

Там кажуть, народився Будда.

Поміж дерев блукають тіні

І кожна з них -немов приблуда.

А далі стежечка веде-

У водний сад Баланжу.

Фортеця там з фонтанів є-

Позаздрять навіть і "джуманджі".

Який же гарний цей Непал,

От би ще трохи тут побути...

Але літак поставив трап-

Вертаюся додому вже малювать оті етюди....

Жартівливий віршик

Збиралась Юля до крамниці

Штани і светрик одягнула,

До сумки кинула ключі,

А ось про чобітки забула.

Іде по вулиці он капцях

І зиркає все в телефон,

Кепкують всі:"Вона у мандрах,

Он поряд крокодил і слон".

А Юля знай собі крокує,

Хоч дощ періщати почав,

Вона десь милу пісню чує-

Та де- ніхто цього не знав.

Сміливо увійшла в крамницю,

Із сумки список дістає,

А там сидить хтось кривиться

І каже ось таке:"Скінчились гроші,любонько,

Скінчились ось і все!"

Дівчина риється у сумці,

А гаманця ж ніде нема...

Аж бачить, що стоїть у капцях,

Оце збиралася ж сама...

Берегиня

Я б хотіла намалювати мир

що на яхті пливе океаном

І вітрила, мов рожевий кварц

Та небо кольору індиго.

А ще я б хотіла намалювати

Ранню, немов підсніжник весну

Де всі сидимо на пеньочках

І п'ємо чай "чорну перлину"

Та мрієм про Крим і про тихеє літо.

А що натомість? Натомість я берегиня,

Спішу на поміч усім полоненим,

Усім пораненим в запеклих боях

Бо я берегиня! Це мій поклик

А чорну перлину- залишим в ворожих серцях!

Вона буде гніти і може кричати

Але вони не почують той крик

Бо від природи, на жаль, глухі.

Хай чорна перлина— то буде наша бомба

Для Москви та й інших міст.

А берегиня дасть сил нашим вої

І піснею наближатиме перемогу

І твердо вірить, що буде мир

І квітами встелемо усі дороги

Та звідусіль лунатиме солодке слово "ПЕРЕМОГА‼️🇺🇦

****

Вої- воїни

#верлібр #війна #берегиня #чорнаперлина #мрія #перемога

Цей мій перший верлібр, який я подала на конкурс. Не знаю,переможе він чи ні, але хай тут буде