Кобзар

Кума моя і я

В Петрополіськім лабіринті

Блукали ми — і тьма, і тьма…

"Ходімо, куме, в піраміду,

Засвітим світоч". І зайшли,

Єлей і миро принесли.

І чепурненький жрець Ізіди,

Чорнявенький і кавалер,

Скромненько длань свою простер,

І хор по манію лакея,

Чи то жерця:

"Во Іудеї Бисть цар Саул".

Потім хор

Ревнув з Бортнянського. "О, скорбь,

О, скорбь моя! О, скорбь велика!"

[Друга пол. вересня — грудень 1860