Я буду твоїм свідком

В місті щодня когось проводжають –

Проводили й тебе в останню путь.

Я теж ходив проводжати, хоч ти зовсім мене не знала –

І ледве знала як мене звуть.

Стяги промерзлі, піксель, священник,

Березнева могила вогка.

Ніхто з них і близько тебе не знає,

Я теж не дізнався хто ти така.

Тобі завжди не щастило в коханні.

Мені не щастило теж.

Я рано дізнався де мої межі –

Але ти ніколи не знала меж.

Я добре знав твоїх друзів і тата,

Знав твої вірші й слухаєш музику яку.

До тебе манав би я таке колись слухати,

Але зараз і я полюбив – саме таку.

Ранками чоловіки пили твою каву,

А вночі зігрівали твої долоні.

Вони ніколи не помічали тієї заграви,

Що спалахами билася у твої скроні.

Ти легко знялася, відклавши на потім

Всі численні недороблені справи,

Так, ніби вийшла на кілька хвилин до книжкового,

Чи в кіно, чи із кимось випити кави.

Небо буде ще синім, блакитним, свинцевим

І чорним безліч ночей.

Але завжди воно матиме один лише колір –

Колір твоїх очей.