Я буду твоїм свідком

Прикидаюсь, що сплю – підглядаю,

Як вона одягається зранку,

Коли тихо зі снів випливаю

Я від запахів кави й сніданку.

Як вона одягає білизну –

Так уважно, мов лицар лати –

Бо ніщо не повинно тиснути,

Вирішальної миті з’їжджати.

Урочисто, мов жриця ризи,

Одягає вона панчохи –

Ніби в храмі пророцтв чекають

Селевкіди і антіохи.

І як сушить вона волосся,

Що злітає, мов птаха крила,

Ніби пряним яванським вітром

Надимає фрегат вітрила.

Як малює вуста і очі –

Пальці легко снують в повітрі,

І як змішує свої фарби,

Як Моне на своїй палітрі.

Як вона одягає сукню,

Що стікає по ній водою,

Ніби верба у травні вділась

Листя хмарою молодою.

Що чекає тебе за дверима?

Де турніри твої й двобої?

І чому на свої казання

Не береш ти мене з собою?

Залишайся, не йди сьогодні.

Я не знаю, що може статись.

Покажи мені цього ранку

Як умієш ти роздягатись.