Я буду твоїм свідком

Колись скінчиться старе каміння,

Яке завгодно знання і вміння,

Життя і пам'ять, бажання й мрії,

Жагучий намір, рішучі дії.

Усе у світі - крихке й не вічне.

День найясніший скінчиться ніччю.

Батьки відійдуть, ростимуть діти.

Помре насіння, аби родити.

Та шлях побачиш, де квітнуть маки,

І у дорозі побачиш знаки.

Полюбиш світу багатозначність,

До сліз велику відчуєш вдячність.

Уже не зійдеш з путі прямого,

Себе полюбиш й приймеш самого.

І ніби квіт, що красу дарує,

Тепло від Сонця тоді відчуєш.

Не знати вченим шляхів таємних,

Не знати світу любов взаємну.

Не тямить розум одне єдине -

ТОБІ ПОТРІБНА ТВОЯ ЛЮДИНА!

Покиньте, душі, свої митарства.

Не розум - двері в Небесне царство.

І не крізь храми лежить дорога.

В ЇЇ очах лиш ти знайдеш Бога.