Вона

Темрява існувала в кожній кулі

Вона панувала всюди

Породжуючи в собі неймовірних божеств

Що потім йшли панувати над матеріальними речами

Які були створені у володіннях могутньої й первородної істоти багато років тому

Молоді боги забирали собі планети та зорі

Щоб нові величезні міста збудувати

Й життя на цих планетах відтворити

Як колись темрява їх сама народила

Особливо боги любили планети

Де вже було молоде життя

Бо його можна теж собі забрати

І віру нову створити

А в ній ті боги повстануть у найрізноманітніших образах

Які будуть мешканці гарячих світів боятися

Нові хмари будувати

Поки їхній любий бог не вирішить знищити непотрібних йому рабів

Та з тіл мертвих нове життя світові й іншим богам показати

На радість крижаній темряві

Що не знає милосердя

Вона знає лише процес народження

І народжує богів багато

Правда кажучи невідомого для чого

Тільки той слизький розум хижої істоти розуміє цю ціль

Якщо темрява взагалі щось розуміє

А не лише породжує нових чудовиськ

На жовтих сторінках чорнильних дум

Коли годинник використовує тринадцять стріл

Для показу часу

Багато богів було породжено

І великих і малих

І старих і молодих

І що нагадували людину

І що нагадували тварин

Й хоч вони були настільки різними

Й хоча мали владу на різних планетах

Однак ці боги собою колись ще давно породили чотири великі тіні

Що були найсильнішими з усіх дітей темряви

Вони мали владу над кожним з богів

З власного пантеону

І ті не могли їм не підкорятися

Бо неважливо наскільки був сильним той бог

Він все одно підкориться одній з тіней

А ті подоби володіли також всіма думами мешканців планет

Вони з них будували собі величезні палаци

Будували чорнильних титанів

Що несли подобу трьох всюди

Несли вони подобу кольорового та божевільного птаха

Що міг завдяки співу нові світи створити

Нові казки написати

Несли вони подобу великого шматка ночі з червоними очима

Що міг появою змусити весь світ плакати тремтіти

Й світ починав шукати пір’я кольорового птаха в крові

Аби тільки врятуватися від гніву червоних очей

І від його подиху

Несли вони подобу великого білого метеорита

Навколо якого літали тисячі гнилих мізків наймудріших істот

Цей об’єкт міг тим білим сяйвом почати руйнувати казку птаха

Почати зменшувати вплив червоних очей

Щоб знову люди почали шукати ті пір’їни

Але вже в білому вині

І несли ідеї цих вічних богів титани

Проте не несли вони ідеї останнього бога

Що нагадував собою темряву роти та багато щупалець

Чорти небесні та підземні чудовиська були єдиними рабами богині

На ім’я Пандемія

Її блазні показували світові та темряві ідеї абсурду

Бо тільки в ньому можна було зрозуміти справжню цінність філософських ідей

І варяться вони в її царстві

Яке породили розумні істоти

У своїх жовтих сторінках

Й так і живуть чотири боги

Не тратять вони власний час на війни чи щось подібне

Не намагаються вони свою владу вище поставити

Вони лише створюють ідеї з чорних

А мешканці планет їх беруть

Та творять гріховні дії в цьому світовому казані

На радість божевільній Пандемії

Та вічній крижаній темряві

Інші вищі лише дивляться на це зі скляними очима.