Вона

Повзе по землі величезна істота

Що нагадує собою товстого верблюда

З величезним годинником на животі

А на одній зі стрілок є золота мотузка

І саме за неї верблюда тягне у далекі краї маленький чорт

У царському вбранні

І йдуть вони по світу

Повставши з чорнильних сторінок книг

Не знаючи ні втоми ні болю

Мандрують вони швидко

Серед різноманітних країв Землі

Шукаючи не золото чи срібло

Не шукають вони алмази чи смарагди

Вони намагалися знайти розвинених істот

Які були здатні на віру у щось

Яких колись теж поглине крижаний час

І замінять їх на цій планеті нові розвинені істоти

Чи на іншій розвиненій планеті вони покажуть себе грішним зіркам

Паймону на цей привід абсолютно байдуже

Він завжди буде поряд з ними

Забуваючи про старих вісників життя

Цей король несе для розвинених тяжкі думи й жах

У вигляді красивих молодих богів

Що стануть царями на певній території

Поки їх інші не зжеруть у кривавих танцях

Чи підвладні лицарі легіону не приберуть його з влади

Але не був Паймон добрим королем

Він був жорстоким демоном

Проклятим вершником долі

Що завжди слухає пекельні пісні з тіней

Падіння тяжких веж

Та завивання скреготу залізних обладунків

І ходить він серед чарівних краєвидів

Тягнучи за собою вірного звіра

Шукаючи святих

Й коли знайдуть вони їх

То звір перестане рухатися

Підніме голову до сонця

Активує на животі годинник

Й з його стрілок почне литися чорне густе невидиме чорнило

Воно немов справжні моторошні високі хвилі піднімуться

Поглинаючи людей і землі навколо

Могутній король почне плескати в долоні стрибати

Співаючи певні заклинання

Завдяки яким на світ народжуються боги

Довгі мерзенні руки вийдуть з чорного озера

Показуючи людям та світові свою красу лють

Показуючи людям свої знання о добрі злі та що буде після смерті

І запанують тут породжені чорнилом царі

Забираючи владу над певними шматками матері Землі

Усміхнеться Паймон

Взявши знову золоту мотузку від його головного скарбу

Й піде далі

Шукаючи подібних йому істот

На радість його володарям з небес

А чого цей король лихим був?

Бо він завжди породжував святих на честь імені Баала - рівності в часі та просторі

Даючи їм найрізноманітніші риси пекельні думи

Щоб люди інших богів ненавиділи проклинали

І за пляшку божої крові вони були готові вбивати топити віддавати душі вогню

І тим пекельним обіймам

Поки пантеон не впаде

Храми не зруйнуються

Віддавши свою долю часові

Віддавши долю божевільним вісникам з тіньових долин

Де демони теж гниють

А король продовжить йти кудись

Шукаючи страшне життя.