Вона

Під землею серед вогнів

Лежить на крутих скелях величезне тіло

Що тільки здалеку нагадував образ людини

Гидка суміш з тіл жаби, кота, павука й людської голови дихала

І дивилася на кам’яну стелю пекла

Не ворухнеться могутній король

Його тіло було паралізоване

Воно чекало на щось

Гнило кремезне тіло у вогні

Чуючи як десь не далеко ангели танцюють

У вихорах полум’я співаючи пісні

Чув король як його ненависний ворог тягне тяжкий хрест

По землі з проклятого вугілля

Спілкуючись з іншими золотими царями навкруги

Ще більше зітхало паралізоване створіння

Бо ці вороги були частиною його легіонів

Частиною тих жахливих магічних армій

Що блукають не далеко від нього

Роблячи його криваву справу ідеї його демонічного вигляду

А ненавидів він деяких з них

Через гарячу ще живу рожеву кров

Далеко не червону

Коли про нього лише чутно на демонічних сторінках смерті

Поки ті танцюють у людській любові

В їхніх божих мелодіях

Але розумів могутній перший король

Яка весела година його буде чекати

Якщо він дочекається власної святої богині

А вона спостерігає за ним

Ховаючись у вогниках чортячих чи у книгах його вічних рабів

Він це особливо відчуває

Тому він з надією живе

Що прийдуть з неба величезні щупальця

Обіймуть його тіло

Ніжно притиснувши до огидної субстанції з чорнил та гнилих тіл

Промовляючи йому слова зірок

І саме тоді Баал зможе встати

Саме тоді його величезне тіло почне танцювати

Заспівають ангели з чортами

Заспівають і мудриці з різноманітними іконами життя

Й ту всю ненависть до нього

В цих витворах мистецтва покладуть

А той буде брати зі слів слова

Повільно перетворюючись на великий шинок

Втрачаючи життя

Жаба загигоче кіт почне плакати

Павук гнилими лапками скелі розіб’є

Проливаючи густу зелену кров

І останнім слово скаже сам король з рубіновою короною

Породивши гірку сльозинку

Єдину святу рідину в цьому місці

Та впаде його останнє слово на зелену кров

На залишки від скель

Породжуючи з них ангельські довгі мости

По якім його легіони зможуть дійти до нього

А тіло володаря нарешті покаже головну свою красу

У вигляді брудної будівлі

Де чорти на підлогу блюють

Де святі діви цілуються з чугайстирами

Де мудрі люди стають кіньми для розваг

І на вході буде висіти табличка з написом:

“Поки є рай чи щось йому подібне

Кожен святий в гаряче пекло попаде

І його боки чорти смажити будуть

На радість чорній богині”

Лежать на тіньовому небі щупальця грайливі

Спостерігаючи за шумними розмовами людей

Що п’ють вино з горілкою

Закусюючи це золотим хлібом з людських очей.