Вона

Стогне стариган на човні

Що підіймається до неба блакитного бурхливого

З глибин страшного океану

А сам човен гнилий та жалюгідний на вигляд

Його вітрила пожерли морські зірки

Його щоглу удари хвостів китів зламали

Змусили її піти на чорне дно

Де панували вже інші морські примари

Яких кличуть богами

Колись величне дерев’яне тіло тепер нагадує собою сміття

Втратив цей звір високих хвиль красу

На радість червоним морським очам з глибин

Що спостерігають за ним

Породжуючи в темряві ще більше істот - морських чортів

Щоб вони колись поглинули цей човен і його власника

Коли старий звір нарешті повністю втратить сили

Та потрапить у володіння океанічного жаху

А власник човна виглядав не краще

Він теж втратив колишню могутність

Втратив цей тритон свою магію колись

І тепер його сухе пошкоджене тіло лежить на гнилому дереві

Серед отруйних морських бульбашок

В яких читався диявольський сміх

Підіймається цей стариган і човен до неба

Бо бажав він знати про правду його тяжких дум

Раніше все було по-іншому

Раніше він і справді був одним з морських царів

Раніше йому ті істоти з глибини здавалися гарними

Схожими на нього

І давав він їм славу та чарівні дари

У вигляді його власної крові й часу

А вони в його сни приходили

Щось шепотіли

Зазвичай вони розповідали йому про величних морських ангелів

Що плавали серед гарячої вода

Яка була постійно над його головою

В тій воді був рай

Саме звідти й виходили боги - риби

Вони плавали над морськими царствами

Шукали собі отруйну їжу

Показували власну таємничу луску русалкам

Яких вони колись знайшли

І в тих щитах істоти могли побачити силу знання порятунок

І на славу цим рибам будували справжні храми

З найкращих тіл русалок

Щоб дати справжню пошану тим богам

За це вони лідерам народів давали магічні сни

В них була слава та закон

В цій чаші бурхливого океану

Й згадував як раніше жив стариган

Поки плив на гнилому старому човні

Він родився в цьому морі

В ньому виріс

Пив вино зі снів

Став головним лідером

Та продовжував діло своїх пращурів

Прославляючи риб за ті цінні дари

І планував він жити так вічно

Навіть після смерті бажав славити риб

У тих глибоких мокрих снах

Проте одного разу до нього завітала у сни чорна богиня

Коли риба задля якихось великих цілей зжерла одного мешканця моря

І це все спокійно прийняли

Ніхто не знає святих намірів величних богів

Заради сміху завітала богиня до колишнього лідера

В його сновидіннях вона бачила риб

Та те що вони давали

Та вирішала вона проклясти чоловіка

Вона забрала у нього одну чорні зіницю

Замінила її на зелену

Й пішла на дно тіней

Щоб звідти спостерігати за його стражданням

Її прокляття було найстрашнішим

Пам’ятає ще досі стариган муки

Пам’ятає він нові горизонти

Ті подоби риб

Що нагадували морських дияволів

Їхня чарівна луска зникла

Показавши ті божевільні очі та зуби

І злякався найсильніше у житті тоді лідер

Віддаючи себе у володіння шаленої богині

Протягом довгого часу він намагався зрозуміти що коїться

Намагався знищити те прокляття зеленої зіниці

Намагався благати богів

Однак від одного їхнього зовнішнього вигляду він тремтів

З їх ротів текла кров

Породжуючи червоний живий дим

Який ніхто окрім нього не бачив

Та хмара жива поглинала очі русалок

В ній вони танцювали

Їхні зіниці ставали спочатку червоними

Щоб показати справжню красу риб

А потім знову ставали чорними

Сни від богів гнили

В них теж був той туман

І це ще більше лякало його

В книгах було написано

Що то від біса думи

І що тільки боги врятують від цього

Ніжно поцілують обіймуть

Поглядом мудрістю наділять

Однак у нових риб все було по-іншому

В тих очах було лише божевілля

В ньому читалися ідеї від луски

Однак тепер вони нагадували справжні гулянки чортячі

Він тікав

Бо боявся цього

Намагався знайти відповідь як позбутися цього іншим шляхом

Завдяки зіниці він бачив інші живі моря

В них теж були боги

Страшні потвори:гігантські медузи мурени восьминоги корали

І всі мали власний дим

Але кожен з них поглинав очі людські

Змінював колір зіниці

Він не міг більше бачити цього

Очі кожного з морських дияволів були жахливими на вигляд

Через певний час він почав бачити в них лише голод

Вічний голод істот

Що були здатні створювати дим для інших істот

Вони бажали їсти

І саме тоді до нього знову у сні прийшла чорна богиня

В тому сні вона показала йому всі йому відомі різнокольорові дими

З’єднала їх у білий дим

А в ньому вже нічого не було

Бачив бідолашний стариган

Як чорні щупальця перед ними танцювали разом зі своїм чоловіком

А той мечем різав дим на радість дружині

Знову й знову показуючи що в тому кольорі нічого не було

І це змусило морську істоту кричати

Благати про допомогу невідомого кого

Благати пояснити йому тоді в чому краса того величного диму

Який любили давати діти океану іншим істотам

В чому краса життя в ньому

В чому краса навіть цього слова

Це ще більше розсмішило демонічних дітей

Почали щупальця шепотіти про особливе закликання

Яке зможе показати йому секрет цього диму

Однак його потрібно сказати вже тоді

Коли з води істота підійметься

А величний лицар запропонував колишньому лідерові створити човен - перо

Для подорожувань серед води

Але для цього б лідеру довелося втратити свій хвіст та молодість

Щоб в його крові породити човен

І недовго думав чоловік

Його страх та жах поглинув

За ним почали слідкувати червоні очі

Що стояли за його спиною

Це змусило пару закоханих сміятися гучніше

Могутній меч швидко відрубав вже гнилий хвіст

Від болю у чоловіка потемніло в очах

Він більше нічого не бачив і не чув в країні снів

Навіть власний крик для нього зник

Був він в цій темряві довго

Відчував він як з його зіниці щось текло

Якась гаряча рідина

Вона поглинула повністю його тіло

То був білий дим з усіх кольорів

Відчував чоловік шкірою як хтось малював на його тілі дивні символи

Їх було дев’ять і всі пекельні вони

Але цього збагнути стариган вже не встиг

Він прокинувся на цьому гнилому човні

В образі гнилого діда

І пливе його перо до неба

А сам господар відчував страшні та голодні погляди з глибин

Чекали його очі

Та диявольський сміх

Не міг вже більше ні про що думати

Він бажав побачити секрет білого диму

Та чи був насправді рай над ним

Й коли його гнилий човен нарешті дістався до водних вершини

Стариган побачив що того раю гарячого теж не було

Вода холодна і повно в ній життя

Яке таке голодне зелене

Чоловік зітхнув

Трішки насупився коли побачив як його човен не витримує

Та повільно знову йде на дно

Холодні вітри лоскотало його обличчя

Новий світ у якого є тільки блакитне небо

Немає ні шматочка землі

Однак йому вже було байдуже на це

Його розум та тінь контролювала чорна богиня

Він повністю в ній потонув

Й плескала вона йому на радощах

Коли він починав вимовляти заклинання

Здавалося елементи прокляття чуло все небо

Почало небо тремтіти

А сам чоловік помітив

Що його гниле тіло вже почало тонути

Його човен пішов на дно

Він почав кричати намагатися не потонути

На жаль йому руки не змогли допомогти

Його човен тягнув господаря

А небо продовжувало тремтіти

В ньому з’явилася біла пляма

Потім велична подоба брата чорної богині

Навколо якого подібно ангелам зібралися мізки

Вони танцювали навколо великого метеорита

Здавалося вони співали на невідомих лідерові мовах

Чоловік майже потонув

Його майже поглинула океанська темрява

Він більше вже не міг говорити

Лише дивитися на істоту що вище його

Коли він почув від цього бога такі слова:

”Величний білий метеорит - Я

Величний білий кінець та початок - Я

Жалюгідний та той хто немає чіткої відповіді перед небом - Я

Колір диму - Я”

Відчув лідер як його череп розколовся

Полилася свіжа кров

Бог забрав собі нового супутника

Та зник у глибинах неба

А море знову стало тихим

Тіло човна та людини швидко зникло

Завдяки морським трупоїдам.