Вона

Боги є хижаками на цій планеті

Боги народжуються не від кохання чи любові

Коли починає цвісти червона вишня весною

Коли починає соковитою ставати перевернута груша з малюнками

Та коли всюди врожаї небесні панують

Боги народжуються не від тих поцілунків щирих

Серед тих зелених гарних долин

Вона навіть не народжуються тоді

Коли люди вгору свої твори мистецтва підіймає

Коли вона починає кричати до неба

Бажаючи викликати страшну грозу та грім

Щоб ті нове море створили серед гострих скель

Та тих широких лісів

Боги народжуються в крові та гнилі

Немов ті дияволи червоні підземні

Боги народжуються у болі та відчаї людському

Щоб їм надію та знання дати

І лихі їх думи слова

Вона народжені в крові червоній людській

В тих порожніх очах

Які з чорних лісів постійно течуть біжать летять

Прикрашаючи небом тим червоним туманом

Тими сльозами що тепер замість дощу служать

Що тепер нагадують своїми силуетами грішних чортів

На славу сотням воронячих перевернутих крил

Які з чорних лісів ту кров женуть весело

Женуть ту чуму зелену та лиха стихійні для людей

Дивлячись на той світ фіолетовими очима

Щоб знайти кожну частину майбутнього бога

І саме завдяки йому вони народжуються

Серед цих широких долин

Де від хвороб земля вкрита мерцями

Які ночами ходять по ній

Аби тільки знайти шанс відродитися

У тій далекій зірковій темряві

Що нагадує собою посмішку однієї жінки

Та подих леді з косою

Саме від них кров та червона йде

Саме від них той дощ панує на землі

І від них спочатку чорти народжуються земляні

Які нагадують собою страшних звірів

З людськими рисами тіла

Й почнуть вони серед тих міст та сіл панувати

Людей тими гострими зубами та кігтями розривати

У країні божевільних снів

Коли ті люди підуть спати

В надії прожити наступний день

Почнуть ті чорти інших звірів ночами кликати

Почнуть всю пшеницю віддавати тим чорним птахам

Поки з чорного лісу не почне виходити червоний дим

В достатній кількості

Щоб почати створювати нового хижого бога

Який почне спочатку звірів та чортів жерти

А потім вже людей повністю поглине

І на жаль у кожного бога така доля

З’їсти свій народ

Бо вони не відчувають щастя чи розум

На жаль творіння з крові проклятої

Не мають власної волі та кохання

Ними керує кров червона та щупальця чорні з тіні

Вона тільки можуть нищити гострими кігтями та зубами темні молоді дерева

Даючи можливість тіньовій богині тут власне панство встановити

Та посіяти ще більше тих ялинок чорних

Щоб ще більше темних істот створити

Ще більше долин тим прокляттям обійняти

Кричати гучно можуть боги тим криком людським

Лякаючи лісових хижаків

Однак прикликаючи лісових духів теж голодних

Поки кров не закінчиться в тілі

Поки люди не закінчаться в тих долинах

І тільки тоді бог помре порозумнішає

Зжерши самого себе

Сидяче серед червоної від крові землі

Під жорстоким поглядом фіолетових пташиних очей

Що прилетіли слідкувати за останнім подихом бога

На честь свої кістлявої господині

А в тій божій крові народяться комашки різноманітні

Й полізуть вони куди очі глядять

Щоб родини потворні в домах створити

Та легенди вночі з кутків людям розповідати

Коли ті будуть спати у власних країнах

Де видно інколи високі металеві шпилі

Чутно те дихання тяжке боже

Й повторюється на землі це коло боже

Поки люди ще на землі живі

Поки на цих полях

Живуть хоч якісь живі істоти

І ось новий бог народжується вже

Тягнуться чорні щупальця тягнуться з лісів

А за ними той червоний туман летить

Ті очі порожні

Залишки від мертвих тіл людських та звіриних

Той крик воронів

Летять вони всі за наказом чорної богині

Коли стара планета що вкрита залізом

Почала занадто швидко гнити

Вкриватися впавши механізмами

Та тими криками відчаю

І саме тоді новий бог народиться на хресті

Серед зруйнованих лісових долин

Коли одна чорна богиня почне співати

Та кров та мертві тіла до хреста прилинуть

Перетворюючись на нове гаряче тіло

Перетвориться воно на голодного білого високого звіра

З людськими рисами тіла

З гострими кігтями та зубами

Та з головою великого злого барана

Що почне у країні снів їсти людей

Те залізо холодне

Приносити людям ще більше жахів та болю

Поки з лісу не почнуть лунати інші крики

Крики інших небесних створінь

Що перетворилися зовсім на інші подоби живих істот

Завдяки багатьом гострих комашиних зелених лапок розумної мухи

На честь зеленим грибам з країни веж.