Оповідки треті

(попереджаю: ця правдива історія наскрізь придумана і всякі збіги з реальністю випадкові)

В одному славному місті України справно працювала бригада швидкої допомоги. Легко могла залишитися непримітною серед тисяч інших, але Господь не дав. Направив на неї керівника з тонким, по справжньому лікарським, почуттям гумору. Який підібрав склад бригади за принципом гармонійності прізвищ учасників. Дійсно, чого тільки не буває в соборній Україні…

Так ось. Бригаду сформували з лікаря на прізвище Собачко та фельдшера на прізвище Божевільний. Як Вам кадровий задум? Колеги в білих халатах його оцінили і між собою прозвали цю бригаду «Божевільний з собачкою». А понадміру начитані ескулапи, тамуючи подих, теревенили про очевидний вплив чеховської прози. Легендарної дами з собачкою.

Незабутнього шарму бригаді надавала постать лікаря Собачко. Здоровенного чолов’яги (займався штангою!) під метр дев’яносто з лопатоподібними руками. Схожого виглядом більше на велетенського чистокровного алабая аніж на миршаву собачку без роду і племені.

Щось мало статися і воно сталося. Того листопадового дня нашу бригаду покликали в якісь чагарі. Себто приміський приватний сектор, де громадянину стало зле. Що не дивно з огляду на загальний вид місцевості. Там кого хочеш вхопить за серце.

Важко сказати з якої причин і чиєї вини, але Собачко з Божевільним трагічно помилились. І зайшли не до хворого, а в сусідній з ним двір. В якому на Собачко з риком кинулась відв’язана вівчарка. Здається, німецька.

Так ось як ви лікарів стрічаєте! Що надумали – собак спускать! Собачко осатанів від кричущої неповаги до білого халата. Розлючено схопив вівчарку за загривок і швиргонув геть. З дороги лікаря. А що не здержував силу, то вмить заскавуліла собака перелетіла за сусідський пліт. До, власне, хворого.

Давно помічено, що коли замість швидкої до тебе прилітає вівчарка, то здоров’я не прибавляється. А якщо при цьому лікарі, наче бандити, з криками ломляться в сусідський будинок, то стає зовсім тоскно. Зрозуміло, що в кінці кінців, розібралися. Але Собачко з Божевільним довелось добряче потрудитися. Щоб запобігти інфаркту в занадто вразливого громадянина. Не знаємо, як у Божевільного, а в Собачко від пережитого різко погіршився настрій.

Розважити його взявся цирк шапіто, що саме навідався в це славне місто. Рекламували зазначений вид мистецтва два, без сумніву видатних, артиста. Переодягнені в костюми Чебурашки і Крокодила Гени, вони роз’їжджали містом на бричці. І відчайдушними криками в мегафон зазивали містян на виставу.

На вулиці, нагадуємо читачам, був холодний листопад, а їздили артисти з вітерцем у відкритій бричці. І трохи підмерзали. Добре, що про цей випадок мали пляшечку недорогого коньяку. Примітно, що суспільну мораль не порушували та відкрито, з горла, на бричці не пили. Заскакували час від часу в безлюдну місцину і грілись там широкими ковтками. Аж коні заздрили. І спрагло в очі заглядали.

Фундаментальна філософська проблема проявилась у тому, що вміст пляшечки закінчився, а холод ні. Дякуючи богу, рішення виниклої колізії щасливо знайшлося в зацькованому магазині на околиці міста. Куди пішов скуплятися Крокодил Гена. Костюм типу комбінезон скинуть не наважився, бо, чесно кажучи, і кінцівки запліталися, і зимно було.

Розгониста продавчиня Ніна зайшлась в несказанному захваті від візиту крокодила. Згадала босоноге дитинство. Заметушилась і на радощах пораяла взяти стару добру горілку замість коньяку. І дешевше буде, і не осліпнете. Розчулений народним визнанням, Крокодил Гена навіть пожертвував закускою на користь півтори літрової козацької. Вже згодом, при прийомі на роботу, Ніна збивала роботодавців з ніг професійними уміннями та навичками. Продавати? Ясно що вмію! Я крокодилу первак продавала…

Необачно змішавши горілку (1,5 літра) з дешевим коньяком артисти пустилися берегів. Прямо скажемо - позбулись людської подоби. А їх рекламні оголошення через надійно заплетені язики втратили первісну чіткість. І цю болячку Чебурашка захотів усунути швидкістю. Точніше, темпом поширення інформації. Через що бричка час від часу зривалася у відвертий галоп вулицями славного міста. Під нерозбірливе виття мегафону.

І чи то коні почманіли від старої доброї горілки, чи то віжки ковзнули, але на черговому крутому віражу Чебурашка кавкнув об асфальт. Виходить, упав з висоти, зламавши ліву ногу в двох місцях.

Надавати швидку допомогу Чебурашці випало на долю знервованого Собачко. Якраз після розкидувань собак. Перелом у артиста був складним і треба було сповістити лікарню про необхідність операції. От лише як сказати кого оперувати? Одурілий від вражень Чебурашка самоназватися не зміг. Об’єктивно. Сп’янілий до безтями Крокодил Гена взагалі спілкувався на мигах і то з конями. Чогось сильно переживав за них. А тої коні, собаки такі, іржали не по нашому.

Від безвиході, вже й до того роздратований, Собачко плюнув і повівся непрофесійно. Повідомив диспетчера, щоби черговий хірург готувався до операції. Бо вони везуть Чебурашку з множинним переломом зі зміщенням після падіння з висоти.

А там уже диспетчер самотужки вписала своє ім’я золотими літерами в історію медицини славного міста. Вона чисто конкретно повідомила стаціонар:

— Там Собачка з Божевільним до Вас Чебурашку везуть! Готуйтесь!

П.С. Саме відтоді сленг швидкої допомоги цього славного міста поповнився яскравим терміном «чебурашка». Що означає особливо складний випадок. Увага! Везем чебурашку!