Останній мисливець на кульбаб
Шоу "Останній мисливець на кульбаб" починається!» — говорив диктор з великого екрана, що лавірував у повітрі, сповіщаючи про початок щорічного конкурсу, що проводився у селі Тараксакум.
Жителі селища змагалися щороку: той, хто знайде рідкісну червону кульбабу, отримає приз. Щороку приз був різний, цього року обіцяли золоту лопату.
Сашка всі називали недалеким, бо мав він рідкісний дар — зависати на годину у мовчанні і, впершись поглядом в якийсь предмет чи квітку, довго її розглядати, мов у ній криється тільки йому відома таємниця. Тож ніхто на нього ставки не ставив, коли пролунав гонг, який сповіщав про початок конкурсу, всі порозбігались хто куди. Сашко сів на пеньочку, зосереджено видихнув і сфокусував думки на тому, щоб знайти заповітну червону кульбабу. Це називалося трендовим словом «медитація», про яку жителі села не знали.
Відкрив очі Сашко і побачив красуню-кульбабку, мов червоний вогник, що загубився у зелені трави. Посміхнувся хлопчина своїй знахідці й промовив: «Іноді для всього, що ти хочеш, потрібен час і трохи терпіння».
Односельці продовжували змагання, не знаючи, що переможець шоу «Останній мисливець на кульбаб» уже знайдений.
------
тараксакум - з латинської кульбаба
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!