Вибiр

Маша Нерест уже другу годину вислуховувала клієнтку. Фарбована білявка, в сукні леопарда, яка ледь прикривала сідниці. Картину довершували губи з розряду "жертва силікону". Другу годину практикуючий психолог вигрібала зворотну сторону слави у своїй професії.

Її взліт почався три місяці тому. Тоді, окрім основної роботи, вона мала підробіток в ескорт агенстві. Хоча, якщо судити по зайнятості, і заробітку то все було навпаки. Чого Маша вперто не бажала визнавати. Саме тоді її життя круто змінилося.

Її майбутній хлопець, Арнольд Лахновский, потрапив тоді в доволі не звичну ситуацію - ведучи переговори з британськими партнерами, відносно підприємства, цікавого їм в плани інвестицій, зацікавив їх в особистому приїзді. Тут то і виявилося, що британські аристократи не будуть розмовляти з чоловіком в якого немає дружини, нареченої, чи який хоча б не знаходиться в серйозних стосунках.

Перспектива очолити напрям співпраці з британськими партнерами пролітала "Як фанера над Парижем". Не маючи нікого, до кого б можна було звернутися з настільки делікатним проханням, він прийшов в агенство "Солодка ніч". Де і наняв Машу.

З початку ця робота здавалася не роботою, а мрією. Світські прийоми, модні тусовки, клієнт, який не дозволяв собі нічого зайвого, і щедро оплачував накладні витрати. Що правда, за пристойним фасадом дуже швидко проявилася інша, неприглядна сторона, в яку дівчині довелося окунутися з головою.

Але це вже було її минуле. Зараз Маша Нерест модна і популярна у світських колах психолог, яка знаходиться в серйозних стосунках з директором спільного Україно - Британського підприємства, з виготовлення чого то там інноваційного. Скільки Арнольд не намагався їй пояснити, чим займається його завод, але вона так нічого і незрозуміла.

Сеанс, на неабияке щастя психолога, закінчився. За ці дві годин, словесної діареї, Маша так головного і не зрозуміла - нащо клієнтка взагалі до неї приперлася? Але на жаль така була ціна успіху і слави. Клієнтки з категорії "З Ж Б", що розшифровувалося як "з жиру біситься", складали законну половину всієї її клієнтури.

I тут їй на телефон прийшла смс:

"Машенька, сонечко моє))) Я дуже сумую за тобою в цей нескінченний день. Але змушений затриматися по роботі. Мені дуже шкода(((Кожна хвилина без тебе здається вічністю. I я з нетерпінням чекаю тієї хвилини, коли ми знову будемо разом.

Твій Арнольд"

Маша Нерест чекала на свого обранця, вже з приготованою вечерею на столі. Як би це дивно не звучало, але директор заводу, топменеджер компанії "НашеналТехноЕкспорт", який входить в так зване "Ближнє коло" (люди яки працюють безпосередньо з генеральним директором) понад усе обожнював звичайнісіньку товчену картоплю з котлетою. Цю не хитру їжу він міг їсти цілими днями, з апетитом і неприхованим задоволенням.

Але ось, коли стрілки годинника підходили до одинадцятої, Маша вже починала хвилюватися. Вона вже витягла з сумочки мобільний телефон, як почула автомобіль коханого. За хвилину зайшов і сам Арнольд Лахновский.

Молодий чоловік, трохи старший тридцяти, у світло синім діловому костюмі. З першого погляду дівчина зрозуміла що з ним щось не так. Якийсь він скутий був.

- Щось трапилося?

- Та як тобі сказати...

- Скажи як є. А то в моїй голові вже апокаліптичні сцени вимальовуються.

- Сонечко заспокойся - Арнольд підійшов до своєї дівчини, і взяв її за руки - Сьогодні завод, який я очолюю, офіційно вийшов в прибуток. На честь цієї події мене зробили офіційним "Партнером", визнав мої заслуги. Тепер я не просто найманий працівник, тепер в нас з тобою доля з прибутку компанії...

Маша Нерест перейшла на крик:

- Слухай ти, падлюка!!! Та ти мене ледь до інфаркту не довів!!! Та тут радіти до небес треба! Те що ти хотів, те до чого так довго йшов, здійснилося. А ти зайшов з такою пикою, наче метеорит на землю впав, чи ядерна війна почалася.

- Маша не перебивай, я і так зіб'юся - він зам'явся сіпаючись колінами, і несподівано для дівчини впав на обидва коліна.

- Ти чого це?- здивовано, і дещо злякано, запитала Маша.

Арнольд Лахновський, декілька разів глибоко вдихнув і видихнув. Засунувши праву руку в кишеню, дістав звідти маленьку коробочку. Відкривши її, показав Маші обручку.

- Машенька, в цей урочистий день, я хочу просити тебе, зробити мене найщасливішим чоловіком на світі.

Повисла пауза. Арнольд повісив голову.

- Ти не згодна.

Він почав підійматися з колін, і тут Маша прийшла до тями.

- Зачекай - вона схопила його за плечі - Я рада, я надзвичайно щаслива. Але чи не за рано? Ми ж з тобою лише три місяці знайомі.

- Але за цей час ми пройшли більше, ніж багато хто за десятиліття. I ми, не зважаючи на все, досі разом. I я хочу аби ми не просто жили разом, я на решті хочу мати сім'ю.

- Я тебе розумію, і звісно я згодна. Але ставати треба було на одне коліно, i - вона кивнула на обручку - треба було на пальчик одягнути.

- Так, так. Я просто дещо розгубився.

- Я тебе прекрасно розумію. - сказала Маша, розглядаючи блискуче, гладеньке кільце на пальчику.

- Знаєш - почав Арнольд, встаючи з колін - я довго думав як би цю подію відзначити. Я можу замовити столик в ресторані, але це наш день, наше з тобою рішення і наше з тобою свято. Виносити його на люди я не хочу. Тому, якщо ти звісно не проти, зостанемося у двох в дома.

- Я згодна. Але ти хоча б попередив. Хоча б натякнув якось. Я ж нічого святкового не готувала, та і переодягнутися треба.

- Маша. - Арнольд втримав свою майбутню дружину за руку. - Ти завжди, в чому б ти не була, для мене найкрасивіша з усіх. А твої страви для мене смачніші будь-яких делікатесів.

- Дякую, мені дуже приємно. Але треба якусь відповідну обстановку створити.

- Для цього я - він дістав з пакету, який Маша спочатку навіть не помітила, пляшечку вина.

- Арнольд!- невдоволено почала дівчина.

- Та тут всього то на пару келехів.

- Арнольд!- невдоволення зростало.

- Та це навіть не вино. Так, сік злегка забродивший.

Поглядом Маші можна було сміливо плавити руду в доменний печі.

Ці три місяці які вони прожили разом, для Маші з Арнольдом пройшли не так гладко, як їм хотілося. Арнольд Лахновский був директором заводу, який мало того що знаходився в стані ремонту, так ще британці захотіли новий цех добудувати. Будівельні роботи це запізнення з матеріалами; постачальники, які постійно хочуть підсунуть мотлох в три дорога; будівельники, які часто просто халтурять; завгоспи, в яких здавалося одна думка "Як би що стягнути". В Маші справи були не краще.

Клієнти "З Ж Б" давали половину, якщо не більше, прибутку. Але серед клієнтів було багато таких, яким реально була потрібна допомога. А вони мало того, що заходили просто потріпати язиком, забираючи час в тих, кому це реально потрібно, так ще і пунктуальність і обов'язковістю не вирізнялися.

Те, що починалося як келих вина за вечерею, переросло в "зняття стресу". Коли ранки стали починатися з похмілля, стало очевидно що з цим треба щось робити. Рішення було прийнято однозначне і кардинальне - "Сухий закон". Ні грама "зеленого змія".

- Добре, добре. Я пам'ятаю.

Арнольд підійшов до раковини. Діставши з шухляди штопор , він відкрив пляшку і понюхав короб.

- Арнольд!

- Та що Арнольд!- огризнувся він, виливаючи вміст в раковину - Ти інших слів не знаєш, чи що? Арнольд, Арнольд.

- От і добре - Маша обняла свого майбутнього чоловіка за плечі - I не кривися. Сам розумієш, з цим - кивок на раковину, в якій вже і сліду вина не лишилося.- треба зав'язувати до поки не пізно.

- Розумію - засмучено сказав він - Тоді по виноградному сокові.

- Ну це вже інша справа.