Вибiр

Маша Нерест відігрівалася в одному з кафе. Дивлячись в вікно, на суцільну стіну води, яку підсвічувала блискавка і розривав грім, дівчина зовсім не хотіла покидати маленьке, тепле, затишне кафе. Принесли замовлення. Шматочок апетитного шоколадного тортика, який Маша відразу спробувала ложечкою, не зважаючи на найрішучіший протест "лічильника калорій" в голові.

Зігрівши промерзлі руки, пальці яких ледь згиналися , Маша Нерест дозволила собі спокійно з'їсти тортик. Насолодитися ,відносно безпечним, "забороненим плодом", не дало її математичне начало. Свідомість, абсолютно автономно, підрахувала скільки їй доведеться пробігати, спалюючи зайві калорії. Цифра не надто порадувала Машу.

Цідячи , малесенькими ковточками , експресо дівчина тягнула час , сподіваючись перечекати зливу, і перевірити наводку дану на прощання Сергієм Вікторовичем Качаном. Правда перед тим , вловивши момент коли Маша розслабилася i заховала зброю, дістав запасний Макаров , приставивши їй зброю до лоба , порадив (явно борючись з бажанням вибити їй мозок) триматися від його сім'ї на відстань зони відчуження.

Після відкриття заводу, який очолював Арнольд Лахновський, британці урочисто передали перший високоточний станок виготовлений на виробництві в якості дару державі . В газетах i журналах до пуття не описувалося що це за станок, а на офіційному сайті все так наплутано написали, що нічого взагалі не зрозуміло. Та і журналісти сконцентрували увагу на іншому.

Геральд Ван Вуйц зв'язавшись по скайпу (як не забули уточнити журналісти, скандалу з розлученнями його синів не вдалося запобігти, що сильно вдарило по старшому Ван Вуйцу) привітав Україну з отриманням першого подарунку, заявив в прямому ефірі що така практика тепер буде на постійній основі. Три відсотки всього виготовленого товару будуть відходити на безоплатній основі державі.

Три відсотки , здавалося б мізерна цифра. Але її вистачило аби ціла галузь "держ закупівель у сфері IT технологій" була ліквідована. Їх куратор , Віталій Єгорович Кривоший, залишився без роботи. Судячи з повідомлень жовтої преси, у чоловіка почалася справжня чорна смуга.

Спочатку вигнали його з роботи, як писалося "поганою мітлою". З урахуванням репутацій видань, Маша була впевнена що тут вони прибрехали. Але звільнення було лише вершиною айсберга.

НАБУ, прокуратура, податкова , з подачі його колишнього шефа, що навіть не приховувалося, зацікавилася його фінансами. В результатi його статок зменшився на дві третіх. Про те кримінальні справи по фактах зловживання, махінацій , i вiдвертих крадіжок припинилися, найвлучніше висловився один заголовок:

" Десь убиває, десь прибуває"

Якщо коротко , сенс статті був такий - в ряду чиновників і службовців з'явилися авто, дачі, бізнес жінок отримав якісь не зовсім чисті вливання. Завершувалося стаття простою, вже крилатою фразою:

"Совпадение - не думаю"

Але остаточно добила його дружина. Бачачи що чоловік, з яким сім років прожила пліч об пліч, йде на дно, вона вирішила злиняти, урвавши свій шматок. Так як всі гроші чиновника відмивалися через її фірми, все майно на неї було записано, одного прекрасного дня він повернувся ,i побачив валізу з речами біля входу. Пригрозив судом , вона відібрала і дачу з машиною, почавши процес розлучення.

Маша Нерест , як і будь-хто в нашій країні, не любила людей, вхожі в міністерські кабінети. Але змушена була визнати - ситуація , ворогу не побажаєш. Людям взагалі властиво шукати крайнього у своїх проблемах і невдача ( це вона як психолог добре знала) а тут саме напрошувалося:

З Арнольда Лахновського почалися його біди. Він налагодив виробництво продукції, через яку його звільнили. Хто винен в усіх його бідах - Арнольд Лахновський.

Версія попахувала психічним розладом, але коли стільки всього навалилося на людину ,важко залишитися адекватним. Як вдалося дізнатися з фото папараці , де не голений, вже починавший вiдрощувати бороду , рубає дрова, Віталій Єгорович Кривоший жив на батьківській дачі , за добрі шістдесят км від Києва.

Подивившись в вікно, Маша Нерест зрозуміла що перспектива виходу з тепло кафе, не кажучи вже про далеку поїздку , її зовсім не приваблювала. За вікном грозовий дощ змінився стіною суцільного , непроглядного снігу. Здавалося білий мур виріс за дверима.

Залишивши гроші на столі, борючись зі спокусою тупо забити на все, дівчина пройшла в вбиральню. Зачинившись в кабінці , вона дістала вже на половину пустий пакет , і щедро насипала собі пілюль в руку. Ковтнув , навіть не запиваючи, сівши на унітаз дівчина сподівалася що хоча б хімія якоїсь барви внесе в її темне життя. Не допомогло.

Дві години зайняла дорога до місця дачі. Поки виїхали за місто , під бурчання водія в бік комунальних служб ( дівчина не надто розбиралася в автомобілях, але в самого гума була явно лиса) , поки доїхали по нечищеній від снігу заміській дорозі , під весь асортимент табірних хітів, Маші Нерест здалося що вона сама років п'ять відмотала.

Заїхавши на грунтову дорогу, яку видавали лише колії якоїсь вантажівки , таксист зупинився.

- Далі я не поїду, мені лишень загрузнути тут бракувало.

- Добре , далi я сама.

- А якщо злиняєте?

Маша вихопила пістолет, і надавивши дулом в око прошипіла:

- Базар фільтруй - дві години шансону не лишилися без сліду. - Ключі .

- Що?

- Ключі на базу, щоб не злиняв по тихому.

Таксист підкорився залізному аргументу.

Завчасно дізнавшись місце розташування батьківського дому колишнього топ чиновника, Маша Нерест підійшла до старого, проте міцного двоповерхового будинку. Паркан там був одна назва, більш декоративний ніж для захисту. Перемахнути через нього зміг би навіть підліток.

Опинившись на території вона пішла на металевий звук. Виглянувши за рогу , дівчина побачила чоловіка в шапці , в розтебнутій курточці , з під якої виднілася тільняшка, який лагодив свою сокиру. Поклавши інструмент , чоловік відійшов за сарай. Коли він справив природні потреби , повернувся і побачив дівчину в костюмі байкера , яка цілилася в нього з пістолета.

- Ти ... чого ...? - зумів з себе видавити господар.

- Присядь - кивнула Маша на пинюк по заду, сама вмостилася на купі дров.

- Що вам треба ? - прийшовши до тями , дивлячись в чорне дуло пістолета , запитав Кривоший.

- Після того, як вас звільнили з роботи - почала вона - ви вирішили помститися Арнольду Лахновському, Винуватця всіх ваших бід, підставивши його наречену...

- Що за маячня? - перебив гостю , господар дому. Куля , влучивши в пеньок , змусила його підскочити.

- Сядьте - спокійно сказала Маша Нерест, коли господар підкорився додала - Ще раз переб'єте - відстрелю яйця. Вони вам , після розлучення, все одно ні до чого. Все ясно?

Після кивка у відповідь , обережно запитав, не зводячи очей з дула пістолета:

- Я можу дещо пояснити, не боячись впіймати кулю?

- Будь - ласка.

- Якщо я вас правильно зрозумів ви від...як там його..."Вундеркінда" , здається?

- Шановний - Маша вже починала втрачати терпіння , на шум пострiлу запросто міг з'явитися цікавий сусід, чи викликати дільничого. Та i на холодних дровах сидіти задоволення ще те. - питання тут задаю я.

- Добре , добре. Як скажете. - смиренно почав він , піднімаючи руки до гори - Я не знаю якi проблеми в цього "Вундеркінда" , мені не має за що йому мстити.

Маша підняла долоню:

- Через діяльність заводу очолюваним Арнольдом Лахновським ви втратили місце глави відділу закупівель IT технологій - дівчина загнула мізинець - згодом вас взагалі звільняють - загнула безіменний - натравлюють правоохоронців - слідом пішов середній - ваші рахунки значно порожніють - загнула вказівний палець - i на останок , ваша дружина викидає вас на вулицю, відбираючи фактично все що лишилося - загибаючи великий палець Маша стисла ліву руку в кулак. - У вас більш ніж достатню причин розпочати вендету.

- Так то так , але зі ста лямами на Кіпрі комусь мстити мені ні до чого.

- Які ще сто лямів ?

- Які я отримав від Британців, в якості відступних.

- А з чого вони так розщедрилися ? Податки платять, відступні дають, частину товару дарують. З чого такий атракціон не баченої щедрості?

- Те що ви назвали "атракціон не баченої щедрості" це взагалі стандартна практика. Вибирають країну , яка підходить під необхідні критерії, вкладаються в якесь місцеве підприємство , підкупають подарунками ( або ж відверто хабарями) уряд вчасності, а віддаючи частину виробленого в якості дару , країну в цілому. В результаті , при відносно не великих витратах ( особливо якщо рахувати на довгострокову перспективу) отримують повну лояльність населення , для яких вони благодійники, i абсолютно ручну владу, яка годується з їх рук.

- I все це заради одного заводу в , відверто кажучи, не най прогресивнішій частині Європи? - дівчина навіть не приховувала свій скептицизм.

- Ваш скептицизм пов'язаний з тим, що ви володієте виключно поверхневою інформацією. Повірте на слово людині, яка вісім років в цих колах - IT технології вже стали не замінними, але розподілені вони не рівномірно. В той час коли в Кореї і Японії на деяких підприємствах впроваджують принцип половинної роботи - коли половину роботи виконує робот, половину людина - у нас же подавляюча більшість підприємств , витискає останнє з "спадщини советов". Ван Вуйц вирішив зайти на наш ринок , ставши тут монополістом.

- Не буду сперечатися про те, в чому не розбираюся. Але якщо в вас така сума на рахунку, чому ви ще в країні ?

- Чекаю коли дружина оформить розлучення , і перестане нацьковувати на мене пресу. Як що вона довідається про мою заначку , то обов'язково туди засуне руки. Та по саму шию. А так вона буде переконана, що з мене більше взяти нічого , і скоро відчепиться. Пройде не багато часу , i про мене більшість забуде. А тi хто пам'ятатимуть , не здивуються чому я вирішив покинути країну.

- Все складно . Але сто мільйонів , звучить занадто фантастично , аби повірити в таку суму.

- Я можу дістати свій телефон , аби показати вам додаток про стан мого рахунку, при цьому не впіймавши свинець в тіло?

- Можете. Але без різких рухів i дурниць.

Після декількох секунд налаштувань Віктор Еговорович подав телефон Маші.

- Покладіть на пеньок , i три кроки в бік. - скомандувала Маша . Після того як вимога була виконана , підійшла , тримаючи колишнього чиновника на прицілі, і взявши в руки телефон переконалася в наявності настільки фантастичної суми. Підізвал Кривошия , дівчина віддала йому телефон в руки, вирубаючи рукояткою по голові.

Маша Нерест поспішала до траси, аби по швидше покинути село. Звук пострилу не міг лишитися не поміченим, але його сусіди цілком могли прийняти за петарду чи салют. Про те і без цього господар дому скоро очухається. Звільнитися від вузла "Невдалий бантик" було справою чисто технічною. Інших , більш надійніших , вузлів Маша просто не знала. Їй якось ні до чого було. А брати зайвий гріх на душу, особливо коли без цього можна обійтися, дівчина не хотіла.

Хоча снігопад вже припинився , але снігу намело добряче, i пересуватися було доволі важко. Провалюючись , місцями ледь не до колін , в замети, Маша вийшла таки до траси. Вилазячи вона побачила підозріло задоволену пику водія. Ще не встигши до пуття встати на асфальт , дівчина почула поліцейску сирену. Одна мить , і поліцейске авто, перероблене зі старого уазика, припаркувалося біля неї.

Маша вихопила свій пістолет, але вискочивши водій вже націлив на неї автомат Калашникова , з коротким стволом.

- Зброю на землю! - послідувала команда поліцейского.

Здатися , для Маші Нерест був не варіант. Питання часу коли її пальчики проб'ють по базах , встановлять хто вона , і застрелять при спробі втечи. Але наркотики, які вона жменями пила, не настільки вдарили їй в голову аби з пістолетом, яким крутим Че Зет не був, але це тільки пістолет, лізти проти автомата.

- Вася !!!- крикнув коп колезі - Шмальни попереджувальний.

ПМ напарника автоматчика вистрілив в повітря.

- На рахунок три, якщо не кинете зброю , відкриваю вогонь по ногах - послідувало попередження .

Маша гарячково напружувала мозок , але жодної думки в голову не приходило.

- Один! - почав відлік правоохоронець.

- Два! - дівчина перевила зброю в автоматичний режим, слабо вірячи що це їй хоч якось допоможе. I тут сталося те , на що ніхто не розраховував.

Чорна Девятка , під'їжджаючи з боку Києва , різко вдарила по гальмах. Машину розвернуло, скло водія опустилося , і в бік поліцейских полетіли автоматні черги. Поліцейский ліхтар на даху був рознесений в друзки. Скло з вікон і дверей посипалося дрібними уламками на голови заховавшися полiцейским. Двірники, наче ножем зрізані, впали на капот.

- Чого стоїш як вкопана?!!- прокричав водій - В авто стрибай.

Як тільки дівчина відбігла, наступна черга пробила два передніх колеса, а як тільки зачинила двері, водій відкинув на переднє сидіння автомат, що ще димив від стрілянини, і вдарив по газах.

Ну як вам цей розділ? Є припущення хто цей рятівник , який так вчасно з'явився?