Вибiр

Маша Нерест розкладала свої речі, у відведеній їй кімнаті. Таксист виявися настільки люб'язним, що не став знімати за простій. Розкладаючи по полицях шафи свої речі, хай вони були відносно "старі", але навіть найнеобхіднішого набилося на дві спортивних сумки, вона обдумувала майбутню розмову.

Абагейл Ван Вуйц з Аркадіем Гвоздем повернулися під ранок, що для власника нічного клубу з помічницею була звична справа. Несподівано для всіх , та і для неї самої, Абагейл сподобалося на пару зі своїм коханим керувати клубом. Не просто командувати "піди туди", "принеси то", а саме керувати. Вникати в суть справи, контролювати процес, розробляти якісь власні рішення і варіанти. I завдяки їй, її оригінальним ідеям, клуб став ще більш популярним.

Маша зустріла їх виходячи в коридор, з чашкою чаю.

- Ти ще, чи вже, не спиш - з порогу сказав Аркадій Гвоздь.

- Та якось не спалося. - відповіла Маша.

- Так до нас би заїхала - запропонувала Абагейл - Потусила б трохи, зняла напругу.

- Я пропустила багато по роботi, надолужувати довелося. Після напруженого дня тусити якось не хочеться. Хочеться просто відпочити. Подивитися на водну гладь Дніпра, на фіранці улюбленого ресторану попити каву з тістечком.

Секундна паніка в очах Абагейл.

- А чаю непогано було б. Ато на дворі дощ, а в мене, як на зло, колесо спустило. Довелося під дощем міняти, промок до нитки.

- Так чого ти. Давай на кухню, окріп є .

- Спочатку в сухе переодягнеться, бо можеш застудитися.

- Зараз переодягнуся - сказав Аркадій Гвоздь, заходячи до кімнати.

Абагейл підбігла до Маші, і хотіла було щось сказати, але вона поклала свій палець їй на губи.

- Тихо, потім поговоримо.

Далi Аркадій Гвозьдь зайшов на кухню у своїх капцях-кроликах , що тут же викликало посмішки в дівчат.

- Слухай Абi - почав він, вмощуючись на стілець, і роблячи перший ковток. - я розумію Маша. Але чого ти смієшся? Ти ж мені ці капці подарувала.

Далi послідувала звичайна, нічим непримітна світська бесіда, до поки Аркадій не допив чаю.

- Зігрівся - констатував він факт - піду я спати. А ви як?

- Ми ще поговоримо тут. Про своє, про дівоче. - сказала Абагейл.

- Добре, пощебечіть тут трохи. - сказав Аркадій піднімаючись, поцілувавши в щічку Абі додав :

- На добраніч люба.

- На добраніч милий.

- Солодких снів Машо.

- Дякую

Коли Аркадій пішов в кімнату, Маша буквально пришпилила поглядом Абагейл.

- Не дивись на мене так.

- Як?

- Ось так, як ти.

- Може ще скажеш "Ти все не так зрозуміла".

- Ну для цього мені треба знати, що ти, власне кажучи, бачила.

- О дев'ятій, початок десятої, я вирішила відпочити від трудів праведних. Під'їхала до нашого улюбленого ресторану на березi Дніпра. Дивлюсь, а там ти сидиш з якимось чоловіком. I ваша розмова БІЛЬШ ніж дружня.

- Ну тут ти... Хоча певною мірою ти права. Але не так, як ти подумала. Словом - я там зустрічалася з Денисом Магловим.

Повисла пауза. Коли вона затягнулася Маша, не приховуючи повного нерозуміння співбесідниці, сказала:

- От ти зараз це промовила з таким виглядом, наче однією фразою розставила все по полицях.

- Ти знаєш як воно, працювати в спецслужбi?

- Звісно знаю.Я ж по перемінно на ГРУ, ЦРУ, Моссад працювала. I на вашу МІ- 6 халтурила - Маша як могла, старалася стримати посмішку , яка сама лізла на обличчя. Вийшло не дуже.

- Я взагалі-то серйозно питаю - образилася співрозмовниця.

- Ну звідки мені знати ...

- Це самотність - перебила Машу Абагейл.

- Не розумію?

- У них же там все секретно. Один колега, гадки не має чим займаються інші. Якщо почнеш з кимось дружні відносини налагоджувати, то в розробку візьме ... зараз секунду - Абагейл наморщила лоба , дещо пригадуючи , і видавила з себе - "Служба Власної Безпеки".

- А це ще що за звір?

- Контррозвідка в контррозвідцi. Запідозрять що ти шпигун, що ти контакт налагоджуєш аби мати доступ до інформації. А від такої підозри дуже важко відмитися.

- Він що, тобі щось про службу свою розповідає? - перелякалася Маша Нерест.

- Ну не будь, хоча б ти параноїком! Ми з ним фільми, книги обговорюємо. Страви різних кухонь, та банально про погоду потеревенимо. Він же настільки самотній, що йому навіть парою слiв нізким перекинутися.

- А - кивок в бік їх кімнати - він знає?

Дівчина смутилася, і устидливо відвела погляд в бік.

- Абi?!!

- Та що Абi? Ну мені не сподобалося б, як би він з якоюсь своєю колишньою зустрічався. I я не хочу, аби у нас через це, були якісь скандали і суперечки. Маша - дівчина вологими очима подивилася на подругу - ми з ним просто друзi. На малесеньку частинку більше, чим просто друзi. Але як це Аркадію пояснити?

- Знаєш подруго, він в тебе якось на Отелло не тягне.

- Та тут будь-хто ревнувати буде. Розповісти я не можу. Це ж почнуться з'ясовування стосунків, допити, ревнощі. А припинити спілкування з Денисом я не можу. Це.. це ... це як викинути з дому старого, кволого, хворого собаку, який вiрою і правдою роками служив.

Маша встала, підійшла і обняла готову розплакатися дівчину. Погладжуючи її по голові, вона заспокоювала дівчину:

- Абi , маленька, заспокойся. Ти робиш гарну справу , ти допомагаєш тому, кому ти потрібна. - про себе думаючи :

" Класно все-таки наша контора працює. Так дитину накрутили. I було б з чого. З мухи, ну максимум з комаря, цілого мамонта роздули. Уміти ж треба."

- Ти мене розумієш? - Абагейл подивилася на неї вологими очима.

Маша дістала хустинку, витерла обличчя дівчини і посміхнувшись сказала:

- Звісно ж я тебе розумію. Ти добра, чуйна, гарна дівчина. Ти допомогла тому, хто потребував допомоги. Ти можеш пишатися собою.

- Дякую Маша - Абагейл обняла подругу.- Добре що ти в мене є.

- Навзаєм. Ну а тепер знаєш що?

- Що?

- Ходiмо в ванну. Вмиєш своє - вона обвила рукою - свиняче рильце.

- Маша!!! - надула губки Абагейл.

- Що Маша? Ти б себе з боку бачила. Ми ж не хочемо потім в Аркадія переляк лікувати.

Абагейл посміхнулася. Ведучи під ручку до ванної, подаючи їй полотенце, Маша думала про себе:

"Я тебе доню як ніхто розумію. Маленька, дурненька дівчинка. Тільки, тільки робиш кроки в доросле життя, ще до кінця не розпрощавшись з дитинством. Виросла в тепличних умовах, нічогісінько за життя не знаєш, хоча свято впевнена в протилежному. Сама точнісінько такою була. А це його -" мені так самотньо, немає жодною близької людини поруч, нiзким навіть словом перемовитися"- роки йдуть, покоління змінюються, а підкати лишаються все ті ж. А такі як ми все ведемося, і ведемося... "

- Машо - перебила її роздуми подруга, вже зачиняючи двері до своєї спальні - дякую тобі за це, за все...

- Абі не має за що. Для цього і існують подруги. Йди відпочивай.

Після того, як Абагейл пішла до себе, Маша повернулася на кухню. Вона зайнялася митям посуду, і тут же згадала про Арнольда. Він страх не любить мити посуд, йому було легше викинути і купити нову, ніж помити чашку чи тарілку. Маша дістала телефон, розблокувала і тут же посміхнулася.

- От упертюх!

На заставці в неї стояла одна з перших їхніх спільних фото - Маша з Арнольдом в парку атракціонiв, по заду чортове колесо, в них в руках плюшеве ведмежа, прозване в той день "Трофеєм".

Перше їхні побачення було в парку атракціонів, де в тирі Арнольд Лахновский марно намагався вибити хоча б щось. Це фіаско Арнольда швидко забулося. Побачення було чудове, хоча під кінець і зіпсоване третьою стороною, але йому це засіло. Цей впертюх на тиждень зарився в тир, на наступний вихідний буквально притягнув її в той же парк, і таки вибив їй ведмедика.

- Пробач милий - сказала Маша, погладжуючи пальцем його обличчя - Менi поки що нічого тобі сказати.

Маша Нерест дивилася на себе в скляні дверцята ліфта. Сьогодні вона була в плащі, прозваному "Лейтенант Коломбо". Незважаючи на всі зусилля дівчини, він був пом'ятий, як в кіношного детектива з незмінною сигарою. Куплений хтозна-коли, не ясно для чого, так і валявся в неї в шафі. До всього він був їй дещо великуватий, що і стало причиною його вибору.

Зайшовши до себе, дівчина відразу зрозуміла що в неї будуть проблеми. Секретарка Оля нагадувала вулкан перед виверженням. Вся червона, здавалося аж пар йде з усіх щілин, а очі повні люті. День для Маші почався, точніше навіть не закінчувався, напружено. Безжально злипалися очі, печінка боліла вже від випитої кави, рана раз по разу давалася в знаки.

Але остаточно її добила погода - дрібний дощ який не думав переставати, з холодним пронизуючим вітром, в купі з ранковим приморозком. Осінь, в усій своїй красі. Настрій був настільки паскудним, що навіть "тусовочна наркота" виконувала роль чисто знебольючу, без приступу ейфорій. Тож церемонитися зі свою секретаркою не стала:

- Знову істерити будеш?

- ТАК БУДУ!!!- буквально зірвалася Оля - Ти ж мене до сивини ранньої доведеш!- вона провела рукою по волоссю - То зриваєшся по серед дня! То зникаєш безвісти! То сьогодні, як - дівчина відсалютувала в нацистському вітанні, пальцями показуючи телефон - о четвертій ранку така телефонуєш "Мене до обіду не буде", і відбилася така. А ти крутись, як хочеш! При тім що - дівчина показала на електронний годинник на стіні, на якому було 14 . 38 - в тебе обід якось затягнувся.

- Як сказав би Круг -"Пред'яви по ділу" . - погодилася, хоча i дещо своєрідно, керівниця з доводами своєї робітницею. Вона цього не оцінила.

- Що за пред'яви ?!! Хто такий Круг?!! Машо!!! Ти взагалі де?!!- уже на крик зривалася секретарка.

Маша підійшла до неї, взяла зі столику по заду склянку, налила в неї води і дала їй.

- Випий.

- Але я...

- Випий - наполягла вона - i присядь.

Після того як секретарка зробила що велено, залишивши склянку в руках, Маша сила на її стіл.

- В той день коди я зникла...- Маша Нерест замовкла, наморщивши лоб дещо пригадуючи - Як там він себе назвав ? " Фанат шансону" здається.

- "Любитель" - поправила секретарка - "Любитель шансону".

- А ти і запам'ятала.

- Сюди не кожен день такi телефонують.

- Ну ти права - знизала вона плечима. - Так от, цей "любитель шансону" мій колишній. Людина з кримінальним минулим, не ясним теперішнім, і доволі сумнівним майбутнім.

- Як?!!- співбесідниця була просто шокована - Ти була пов'язана з криміналом?

- По молодості років , купилася на шкіряну куртку і байк. Досі виплисти не можу. - чесно розповіла Маша, і запитала - Пам'ятаєш мою відповідь на твій жарт про "бандитську кулю"?

Кивок у відповідь.

- Це був не жарт. Він мене втягнув в розбірки з дуже серйозними людьми. У зв'язку з чим я тебе хочу про дещо попросити.

- Так, так - поспішила завірити у своїй готовностi секретарка - Я зроблю все, що треба.

- Просто працюй. Без своїх істериків. В мене і без тебе голова обертом від всього цього.

За весь день сонце так i не порадувало людей. Все так же , однотонно і понуро канал дощ. Вітер, який здавалося не стихав ні на мить за весь день, протягами вільно гуляв по закинутій школі. В цій бетонній коробці вже давно віддзвенів останній дзвінок. Правда дiти її не забували, про що свідчили розкидані шприци, порожні пляшки з під вина і лікеру, використані презервативи, і по декуди навіть елементи нижньої білизни.

Знову починалися приморозки, і Маша підняла воріт плаща.

- Ну ти звісно і знайшла місце. - пролунало по заду.

Дівчина не підскочила, не сіпнулася. Жоден нерв в її організмі не відреагував, вона лишалася холодна наче камінь, стоячи на одному колінові, не мигаючи дивилася в підлогу. Денису Маглову якось не по собі від цього стало, і він засунув руку під пальто, стиснув руків'я свого пістолета.

- Знаєш Денисе, чи як там тебе на справді, я тут навчалася. - Маша встала з колін.

- Розумію - співробітник органів прибрав руку зі зброї, і посміхнувся - ностальгія. Перші друзі, перші сварки через машинки, перші бійки, перша сигарета за рогом, перше кохання. Віриш, я сам ні, ні та перелистаю випускний альбом.

- Зловтішання. - відповіла на це Маша.

-Не розумію?

- Місце, де мені прямим текстом сказали - "Ти нікому не потрібна" . Місце де від мене відвернулися всі. Місце , де я дізналася що таке справжня самотність. Коли тебе фактично не існує...

- Ну ти не перегибай.- перебив її Денис - Цькування в школі страшна річ. Я тобі більше скажу, як співробітник органів - не всякий дорослий відморозок, з підлітком зрівняється в жорстокости. Але ж все не так погано.

- Цькування кажеш. Це ніщо у порівнянні з ігнором. Після того як Круга закрили я, чисто заради експерименту, пару тижнів тупо забила на школу. Нуль реакції.

- А подруги? Однокласники ? Учителя врешті решт?

- Так школа елітна.

Денис Маглогв іронічно посміхнувся, вигрібаючи ногою з підлоги рожевий ліфчик, мінімального розмиру.

- Елітна школа - сказав він - Нічого не скажеш.

- Ну це зараз. А ще менш як десять років тому, перед випускниками цієї школи було відкриті всі двері. Кращі університети, коледжі, ліцеї вважали за щастя їх прийняти . А щоб сюди потрапити, в мій час конкурс був. Три дитини на одне місце.

- I що з того?

- Забруднитися боялися. Однокласники не хотіли бути зв'язаними з людиною, яка не сьогодні завтра сяде. Вчителям також така пляма на репутації закладу ні до чого. Коли закінчився дев'ятий клас, я забрала документи. Менi їх дали, зі словами "Вали звідси". До того ж таку характеристику дали, що я ледь в задрипане ПТУ прилаштувалася.

Маша зітхнула, і завершила:

- I ось, приходжу сюди. Позловтішатися з місця, де я відчула справжню самотність.

Денис Маглов наморщив лоб:

- Слухай подруго, "Елітна школа" - він обвів руками навколо - і в такому стані.

- Так чергова реформа почалася. В міністерстві вирішили, що забагато шкіл у нас. Але це таке. Мої заморочки. Про що поговорити хотів?

- У нас великі проблеми.

- Та ти що?!! Дякую що просвітив, а то якось не здогадувалася.

- Не зубоскаль. Я дізнався хто знайшов твого Круга.

- I хто?

- Віктор Мартиненко. Колишній слідчий СБУ. Капітан нашої контори. Був одним з кращих, в наших колах прозваний "Рентген". Людей наскрізь бачить.

- Що такий вже крутий? - іронічно запитала Маша.

- Ну якщо він зумів знайти людину, десь в житомирських болотах, в дірі, якої навіть на мапі немає, то напевно що так.

- Серйозно - погодилася дівчина.

- Але найголовніше - в нього особистий мотив.

- Який це?

- Пам'ятаєш той день коли Круг десятьох наших поклав?

- Слухай Денис ,може у вас, в спецслужбі по десять куль на день ловлять, але в мене не так часто стріляють, щоб я могла якийсь випадок забути. Хоча і частіше чим хотілося б.

- Резонно. Словом наш Рентген займався убивством генерала Сови. Але його не попередили, що справу вирішено спустити на гальма. Ну от він і впрігся. Менше чим за добу, він зумів вирахувати, і знайти вбивцю. Це при тім що Круга наша кантора покривала, і далеко не слаба приватна лавочка.

Він вирішив брати виконавця, до того ж своїми силами. Зажали вас на тихій вуличці, але Круг схопився за зброю. Десятеро поклав, а одинадцятого в реанімацію відправив. А твій Арнольд - тут Денис замовк, чекаючи реакцій - Знову немає заперечень. Та в тебе тут справжній гарем.

- З теми не зіскакуй.

- Він зробив так, аби Віктора Мартиненко, одного з кращих слідчих СБУ, з "вовчим білетом" вигнали з органів. Так що, в нього є мотив мстити вам трюм. I тобі в першу чергу.

- Мені?!!- Маша була щиро здивована.

- Круг - тебе захищав, Арнольд Лахновський - за тебе мстився.Так хто зіпсував йому життя? Питання риторичне.

- Але це якась маячня! Я лише сьогодні дізналася про існування вашого "Рентгена" Мартиненка .

- Це ти будеш пояснювати людині, яка місяць в лікарні провалялася, аби по виписці дізнатися що його життя пішло псу під хвіст. Знаєш Машо, на останок я тобі скажу одне - якщо в тебе є якийсь секрет, а в кого їх немає, то вважай що Віктор Мартиненко вже про нього знає. Так що будь готова, що тобі прилетить звідти, звідки ти взагалі не чекаєш.

- В тебе все? - запитала Маша нерест.

- Так.

Маша вихопила з об'ємної кишені ПМ, в який зброю не було видно, і до того як ошелешений чекіст встиг зреагувати, натисла на спусковий гачок. Куля в живіт повалила його на підлогу. Дівчина зробила ще пару постріли в живіт і груди, контрольний в голову, а останню кулю випустила в стелю.

Коли пістолет встав на затворну затримку, показуючи що набої скінчилися вона на отмаш вдарила ним себе в обличчя.

Їдучи в маршрутці, дивлячись в вікно на краплі не припиняючогося дощу, Маша Нерест думала про іронію долi. Як би їй хтось, ще зовсім недавно, сказав що вона буде рада досвіду набутому в ескорт агенстві, вона б пальцем покрутила у скроні.

В агентстві "Солодка ніч" був так званий "страховий варіант", на випадок якщо дружина раніше повернеться до дому. Що ставалося не так вже і рідко. В такому випадку співробітниця мала швидко одягнутися, і спуститися в низ, з абсолютно невинним личком говорити з клієнтом по дорозі приблизно наступний текст: " Я документи вам передала, звіт з новими даними буде завтра". Коли дружина запитувала "А що ви тут робите?" слідувала відповідь - " Шеф наказав документи завести." " А чому серед ночі? ", "Шеф наказав".

Весь цей діалог, зводився до трьох правил, нині покійної , Карпової:

- Стій завжди на своєму. Твердо і непохитно.

- Ти не зобов'язана все знати. Навіть більше , коли людина знає за багато це викликає підозри.

- Не углиблюйся в деталі, і не затягуй розмову. Виклади свою версію, і злиняй якомога швидше.

От дівчина не думала, і не гадала що їй це колись знадобиться.

Через п'ятнадцять хвилин , вона дістала телефон покійного. Блокування в нього не було, але це їй не дуже допомогло. В телефоннiй книзі жодного підпису, лише номери. Набрав останній номер потрапила на якогось колегу , вiн же всіх підняв.

Далi приїхали співробітники держ безпеки. Маша лежала біля тіла , тримаючи порожній пістолет в руці. Почався допит:

- Як ви тут опинилися? - запитав співробітник органів, чоловік в костюмi з розмитими рисами обличчя, до поки люди в білих халатах оглядали місце злочину.

- Денис Маглов призначив мені зустріч...

- Вiн обирав місце?

- Нi , я.

- Чому саме тут?

- Я навчалася тут, коли це ще була школа.

- Що було далi?

- Ми зустрілися з Денисом. Вiн розповив мені про ...

- Мене не цікавить ваша розмова - перебив її чоловік в костюмi - Мене цікавить момент вбивства нашого співробітника.

- Вийшов Круг. Він сказав що хоче просто поговорити, але Денис йому не повірив. Він потягнувся до зброї, але Круг виявився швидшими вистрілив першим. Я кинулася на нього, схопила пістолет, вiн вистрелив в гору ( звідки сліди пороху на руках) . Круг вдарив мене в лице, i добив Дениса. Викинувши пістолет , вiн звелів мені через п'ятнадцять хвилин зателефонувати з його телефону...

- Чому з його , а не з свого?

- Не питала ( на справді Маша це зробила аби минувати різного роду інстанцій, i вийти безпосередню на його колег i керівництво)

- Чому, такий профі як Круг, не витер відбитки пальців зi зброї?

- Гадки не маю .

Взагалі-то в Маши була відповідь - Кругу вже все одно, тож вiн i не став заморочуватися з доказами. Знову ж таки , міг хотіти прикрити Машу, аби її не звинуватили в убивстві. Але аби не навести на себе підозри, дівчина промовчала.

- А нащо ти пістолет в руки взяла? Це ж прямий доказ.

- Та не знаю я!!!- зірвалася на істерику Маша - на моїх очах не так часто люди гинуть, аби я могла нормально себе поводити.

Що в принципi також було щирою правдою. Взагалі версія Маші Нерест мала безліч прогалин, але нічого кращого за весь день вона вигадати не змогла. Але це робило її навпаки, більш реалістичною. Не може нормальна людина , розповісти про смерть іншої людини чітко, послідовно, правильно в усіх деталях.

До того ж будь-яка адекватна людина, скоріше запідозрить кілера екстракласу, який знаходиться у всеукраїнському розшуку, чим злякану, тендітну дівчину, з розбитим носом( Маша дещо перестаралася з достовірністью) у вбивстві свого колеги.

Як виявилося в СБУ обходяться без зайвої бюрократії. Прочитав ,підписала свої покази, підписку про нерозголошення , i йди на всі чотири сторони.

Діставшись автовокзалу, Маша сіла в маршрутку. Зараз наступав найтяжчий момент її плану - треба буде кривити душею, брехати в очі Абагейл. По її розрахункам, нині покійний Денис Маглов просто зникне. Обірве всі контакти, і пропаде. Спец служби не люблять такі справи виносити на загал.

Але Маша Нерест про роботу в органах судила виключно з обивательської точки зору, тому не виключала варіанту "Поліг смертю хороброго" . В такому разi їй доведеться говорити щось розряду "як шкода" , "гарна була людина". Доведеться брехати , лицемірити , викручуватися. Робити все те , що вона ненавидить .

Повільна прогулянка під дощем, а по слизький від приморозку дорозі особливо і не розгорнешся, Маша вирішила не витрачати свої нерви завчасно. Їй ще встигнуть їх попсувати. А зараз вона хотіла одного - переодягтися в сухе, і випити чашку гарячого чаю. Уже доходячи до будинку, вона побачила світло по всьому домі. Подивилася на телефон 00. 23, самий час для нічного клубу. Дівчину це насторожило.

Вона пришвидшила крок. Підійшовши до дверей, смикнула за ручку. Двері відчинилися. Маша дістала маленький автомат з під плаща . Обережно, стараючись навіть не дихати, Маша Нерест зайшла в дім. - Йди сюди! - пролунав знайомий владний голос, якому не можливо було чинити опiр.

Пройшовши на кухню вона побачила Круга, у своїй беззмінній шкіряній куртці, в'язаній шапочці, тримаючого біля голів зв'язаних по руках i ногах, з заклеєними ротами, Абагейл i Аркадія. Побачивши зброю , найманий вбивця був здивований.

- Поклади на стіл! - наказав Круг. Маша підкорилася, просто не змогла не підкоритися.

- "Скорпіон" - сказав вiн , киваючи на зброю - Гарний вибір . Компактний, потужний, правда автоматичний вогонь занадто швидкий. Нащо він тобі? Тільки не втирай зараз що для самооборони. Це не та річ, яку беруть для самозахисту.

- Якби сьогодні, щось пішло не по плану. - була дана коротка, лаконічна відповідь.

- А де дістала? Чисто з цікавості.

- Ескортом різні люди користуються. Залишилися деякі контакти з попередньої роботи.

Найманий вбивця кивнув , в знак згоди.

- Знаєш Машо, мене не цікавить чому СБУшники шиють мені вбивство Дениса Маглова? - Абагейл , почувши про це засiпалася, зв'язаною почала викручуватися, щось силувалася прокричати ,через заклеєний скотчем рот. Повернувши голову до неї, Круг сказав - Так, так дівчинко. Твого екс бойфренда порішили.

Користуючись тим, що на нього не звертають уваги, Аркадій Гвоздь відхиливши дуло пістолета, зв'язаний по руках і ногах накинувся на кілера. За що отримав руків'ям по голові.

- Сміливий - сказав кілер, дивлячись на лежачого і ховаючи один пістолет - Але дурний. Я ж міг і вистрілити. Машо, хоча б ти не геройствуй!!!

Крик зупинив дівчину, яка вже тягнулася до своєї зброї.

- Мене також не цікавить - продовжив він - як пістолет з моїми відбитками опинився на місці злочину? Сам винен, треба було його в тебе відібрати. Я навіть не збираюся тобі пред'явити за таку підставу .- він зробив пальцями вільної руки характерний бандитський жест - На твоєму місці я б зробив так само. На мені вже стільки трупів, одним більше, одним менше. Мене цікавить тільки одне - нащо так круто? Ти що , по іншому питання не могла вирішити?

Маша пристально подивилася на Круга, і відповіла:

- Таких як ви, по іншому не зупинити.

Кілер витримав спопеляючи погляд, i розсміявся.

- Знаєш, а правду мені якось на етапі сказали " Бійся трьох категорій людей - мовчун, клоун, і гарна дівчинка. Чорт його знає що в них в голові" . Але знаєш - Круг встав , підійшов до Маші, обхопивши її за талію владно підтягнув до себе, i жадібно поцілував . Після того як їх губи розімкнулися, сказав, прибираючи локон з обличчя - Я завжди любив гратися з вогнем.

Лише гуркіт вхідних дверей привів Машу Нерест до тями . Її подруга Абагейл валялася на підлозі, викручуючись наче змія, повзла до Аркадія, який все ще був без тями.

- Я зараз Абi ! - прокричала Маша.

Але як тільки вона підійшла, подруга замичала ще сильніше, з усіх сил відповзаючи від неї. Наздогнати було не складно.

- Абi! - взявши дівчину за грудки, тряхнувши шалено мотала головою в пошуках порятунку дівчину, Маша почала - Подивись на мене ! В очі дивись! Абагейл , ти мене добре знаєш. Хіба вбивство може мені принести задоволення?

Зв'язана похитала головою.

" Погано ти мене знаєш" - пронеслося в голові у Маші.

- По твоєму я б пішла на це , якби був інший вихід?

Абагейл погодилася з доводом.

- Зараз я обережно зніму скотч. Ти головне не сіпайся, бо буде боляче.

Маша повільно, обережно звільнила рот дівчині. Розім'явши губи, Абагейл запитала:

- Але чому?

- Чому , чому? Це просто не пояснити. Життя буває в такий вузол зав'яже, що не розв'яжеш. Можна лише розрубати.