Вибiр

Маша Нерест ,дивилася з вікна маршрутки на те як змінюється пейзаж . Коли вона сідала , втискуючись в загальний потік , починався сніг. Лапатий, зимний, килимом встелюючи все довкола. Але поки дівчина плелася по заторах ,погода знову показала свій примхливий норов , змінивши сніг на дощ. Менше всього на світі дівчині хотілося зараз вилазити в набитий людьми прохід , з на диво теплої маршрутки. Але діватися було нікуди, наближалася її зупинка.

Розштовхуючи людей, переступаючи через сумки i пакети, яким був заставлений прохід , дівчину винесло людським потоком з транспорту, прямо під рясний, розгулявшийся дощ. Маша під горло застебнула свою шкіряну куртку , і направилася до кіоску. Купивши пляшку мінералки, вона відійшла за ріг.

Щедро насипав в долонь жменью пігулок , вона закинула їх до рота , залпом осушивши половину пляшки. Присівши на лавочку , дівчина прикрила очі , чекаючи поки відпустить болівше тіло, і розколювавшася голова. Свідомість сама собою повернулася на кухню батьківської квартири...

- Вітаю тебе ,смертниця - сказав Круг, вимикаючи телевізор на кухні. - З кликухою "Скажена Маша" , по звинуваченню в масових вбивствах поліцейских , менти тупо гасять. Не те що без попереджувального пострілу, навіть без крику "Стояти поліція".

В принципі Маша була згодна з ним , але чисто по інерції, огризнулася:

- Не нагнітай. Я убила тільки двох. Один сержантик, якому закортіло розважитися з затриманою, i пияку слідчого...

- Ну по перше і за одного свого вони мочать. По друге - ти що , дійсно думаєш що хтось вникатиме в такі подробиці?

- Слухай розумнику, ти краще над питанням подумай - подивившись на мачуху, яка ще досі сиділа на колінах Круга , дівчина сказала - А ти звали кудись.

- Куди?

- Ну хоча б до себе. Пере...- подивившись більш ретельно на той коротенький шматок тканини, який лише номінально щось прикривав, вона поправила себе - Точніше одягнутися.

- Справді , крихітко - погодився Круг, заправляючи локон за вухо - Йди одягнися.

- "Крихітко"- Машу буквально розірвало від сміху - Та вона ж за центнер важе.

- Та я тебе!!!- прокричала вскочивши мачуха, з бажанням вчепитися їй в горло.

Але Маша виявилася спритніша. Вскочив, опрокинув стілець, дівчина наставила на неї свій пістолет.

- А знаєш що? Мамуляточко.

- Що? - киплячи від безсильної злоби, питанням на питання відповіла мачуха.

Несподівано для всіх Маша дістала запасний пістолет, і вклала його в руку мачухи.

- Що це? - здивувалася вона.

- Ти взагалі отупіла - відповіла патчериця , роблячи декілька кротів назад, і опускаючи зброю - Пістолет. Набiй в стволi. Зніми з запобіжника, ти якраз його пальцем намацала. До краю не треба, то буде автоматичний вогонь. Він нам ні до чого...

- Годі вже !!!- прокричав , підскочив Круг, вириваючи зброю в ошалілої господині дому, прекрасно розуміючи до чого все йде. - Нам тут тільки дуелів в дусі Клінта Іствуда бракувало.

- Ну що застигла? Вали до себе!!!- проричала Маша . Перелякану мачуху як вітром здуло.

- Слухай Машо - почав Круг , сідаючи за стіл - ти б по легше на поворотах. За нами і так вже шлейф крові тягнеться. А ти ледь не пристрелила людину , не через те що в тебе робота така, не через те що вона багато знає, чи для самозахисту. Ти ледь не вбила людину, просто через те, що вона тобі не подобається...

- Заглохни ! Теж мені тут "Руссо туристо. Обліко морале" знайшовся.

- Ну дивись. - повернувши зброю сказав найманий вбивця - Я тебе попередив. До речі, коли це ти фанатом Чехії стала?

- Що?

- То з "Скорпіоном" чеським ходиш. Тепер їх Че зет , під автоматичний вогонь взяла.

- Відстріляла в бариги декілька стволів за містом. Вибрала два , з якими мені найбільш зручно...

- Ще б тобі з ним було не зручно.

- Слухай ти , зброєзнавець бісів. Ти мені зуби тут не заговорюй.

- Так , а що я можу...

- Ну хоча б згадати як діло було?

- Ну приїхав я на місце. Зупинили мене на КПП. Я ксивою махнув, мене пропустили. Заходжу такий в дім, налітаю на покоївку...

- Ти не казав що там хтось був.

- Та якось з голови вибило.

- Частіше треба нею , а не "чоловічим органом" працювати.

- Машо...

- Стій. А з чого ти взяв що то була саме покоївка?

- Маша я звісно по готелях не ходок, але їх форму добре знаю.

I в цей момент , одурманений мозок дівчини видав відповідь...

Маша Нерест прокинулася на тій же лавці. Її окуляри сповзли, чим скористалося вийшовше сонце, яке посвітило в очі. Надягнувши окуляри, ховаючись від світла ,Маша подивилася на небо. Ні хмаринки, ні натяку на дощ чи тим паче сніг.

- Та небеса знущаються наді мною. - сказала на все це Маша.

Вставши вона направилася до офісу Клінінгового агенства " Чисте гніздечко" , зрізаючи по завчасно вибраному маршрутові дорогу, дивуючись настільки може бути тісний світ. Однією, і напевно найголовнішою , з фішок цього агенства був підряд на їх роботи в урядових дачах. Що , окрім оплати, підвищувало їх статус . В урядові дачі кого попало не наймуть, про що говорилося на всіх рекламних буклетах , і при кожному більш менш під ходячому випадку.

На підходи до потрібного дому , у відображенні лобового скла припаркованих жигулі , Маша побачила двох типів , які йшли слідом за нею. Їй на переріз йшли ще двоє , точно таких же коротко стрижених , в шкіряних куртках , і з лицями наче знятих з плакату "Їх розшукує поліція". Рука мимо волi потягнулася до пістолетів.

- Зброя !!!- пролунало по заду.

Маша Нерест вихопила обидва пістолети, перемикаючи на ходу на автоматичний режим, і з обох рук випустила довгі черги, скошуючи невідомих. Коли пістолети відійшли в заднє крайнє положення , в бік Маші полетіли кулі.

Зігнувшись дівчина побігла до східців. Заховавшись за бетонними поручнями вона перезарядила зброю . Піднявшись , дівчина підняла пістолет над головою. Пустивши декілька черг в бік тупочучих ніг, вона відбила бажання наближатися. Зігнувшись, підбiгла до дверей, які почали іскритися від потраплянь свинцю.

Забігши в середину вона побігла на другий поверх. Вирвавшись в приміщення , з порогу пустила чергу в стелю. Дівчатка - оператори, які приймали замовлення, з вереском упали на підлогу . Пройшовши до кабінету директора , Наталії Олегівні Ганніной, Маша з ноги їх відчинила.

За столом сиділа бліда як крейда , явно фарбована , платинова білявка років за п'ятдесят. Підійшовши до неї, обійшовши стіл, Маша Нерест сіла , наставила пістолет на власницю , і сказала :

- Будьте люб'язні , скажіть коли в останнє було прибирання в убитого три місяці тому генерала Сови, в урядовiй дачі.

- Що? - незрозуміла власниця.

Постріл під ноги змусив її застрибнути на крісло.

- Не випробовуйте мого терпіння.

- Добре , добре - жінка почала барабанити пальцями по клавіатурі. - Ось ,будь ласка. - жінка повернула монітор , де висвітлилася потрібна інформація. Як виявилося прибирання було в його дачі в перед день смерті, а наступне мало бути через два дні.

- Яка форма в ваших працівниць? - запитала дівчина.

- Що за форма? - перепитала власниця, за що отримала розмашистий удар пістолетом по обличчі. Наставивши на лежавшу на підлозі власницю пістолет, дiвчина сказал:

- Питання , тут ставлю я.

- Немає в наших співробітниць ніякої уніформи. Клієнтки наполягли. Щоб чоловікам зайвої спокуси не було. - витираючи кров , з розбитого носа , пояснила власниця.

Маша Нерест пригадала покійних сестричок - близнючок, які працювали у своєму, так в змінному, але у своєму. Без жодної уніформи.

- Це я звісно тупонула - сама собі сказала дівчина.

Взявши крісло власниці, вона розбила ним вікно. Уже залізши , в створений нею хід, Маша побачила несміливо підлізавших дівчаток, які на неї боязко дивилися.

- До роботи , дівчатка. Працюємо , працюємо. Вважайте мене тут не було. - сказавши це , вона випригнула в вікно.

Приземлившись, не дуже вдало , Маша відразу почала стріляти, розраховуючи на засідку і шквал вогню. Але кулі в відповідь не прилетіли. Не витрачаючи часу на роздуми, з приводу такої недбалої засідки, дівчина побігла волочучи три місяці тому підвернуту ногу , якiй знову дісталось.

Вибігши на проїзджу частину , Маша кинулася під капот старенької Волги.

- Тобі що? Жити тут набридло? - запитав вибігши водій. Звичайний такий чоловік, років близько п'ятдесяти.

Наставлений в обличчя пістолет ,остудив його запал.

- Ти , ти чого?

- В авто, швидко. - скомандувала дівчина.

- Добре, добре . Ти тільки не шмальни з дуру.

Вони сіли в авто. Маша зірвала відеореєстратор, i викинула його на дорогу.

- Поїхали. - поклавши пістолет на коліна , дістаючи телефонну книгу , додала - без дурниць.

Продиктувавши адресу , дістала з кишені штанів конверт покійного слідчого, i вийнявши звідти три сотні дала водію.

- Це за швидкість доставки, за реєстратор, за вашу амнезію ( щоб забули де мене викинули) , ну i за моральну шкоду.

- Добре - ховаючи гроші в кишеню, сказав ошалілий таким поворотом подій водій.

Маша закинула ще декілька коліс до рота.

Маша зайшла в великий офісний центр, нахабно переплигнувши через поруччя.

- Ану стій! - прокричав наздоганяючи охоронець .

Удар ногою в пах зігнув , а по голові руків'ям пістолета , відправив в глибокий нокаут. Його напарник , з єдиною своєю зброєю - гумовим кийком, з гарячу спочатку накинувся на Машу, але побачивши сталь пістолета кинув зброю, і підняв руки до гори, розсудивши так " З роботи якщо i виженуть, то хоч живим лишуся"

Маша підійшла до охоронця, i приставивши пістолет до його брюха . ввічливо запитала :

- Підкажіть, будь ласка, де кабінет головного бухгалтера Нерест - тут вона скривилася як від лимона - Марусі Ігорівни?

- Третій поверх. Другий кабінет, ліворуч від ліфта.

- Дуже дякую - подякувала дівчина , руків'ям пістолета відправляючи охоронця до напарника.

Піднявшись на потрібний поверх , Маша зайшла в потрібні двері. Там за столом сиділа мачуха, і декілька жіночок. Пострілом в стелю вона їх всіх розігнала.

- Телефон. - скомандувала падчериця.

- Що ?

Відповіддю на запитання мачухи, стала куля в ногу. Мачуха повалилася на підлогу, Несамовито кричучи від болю , вона обхопила прострілену ногу. Тим часом Маша витрусила вміст сумочки на стіл. Взявши телефон, вона на своє здивування короткого "102" там не помітила.

- Кому мене злила?

- Не розумiююю!- простогнала мачуха.

Куля , на цей раз потрапила в руку.

- Качан !!!- прокричала поранена, долаючи нестерпний біль - Сергій Вікторович! Директор ... щось там з експортом технологій...я не пам'ятаю...візитка в гаманці...

Маша Нерест дістала візитну карточку , і машинально уточнила :

- "НашеналТехноЕкспорь". А він хоч яким боком?

- Не знаюююю...- кричучи від болю відповіла мачуха - Він мені заплатив аби я повідомила йому коли ти з'явишся, чи може що почую про тебе. От я i розповiллла про те , що ти хочеш прибиральниць перевірити. Будь людиною, дай знеболююче.

- Тримай - сказала Маша , відправляючи дев'ять грамів свинцевого знеболюючого просто в лоба ненависній мачусі.

Ну як вам нова версія героїні. "Скажена Маша" ))) Відпишіть в коментарях.