Вибiр

Одна з переваг роботи приватним психологом - відносно вильний графік. Точніше можливість поспати, за необхідність, довше. А цієї ночі закоханим було не до сну. Була уже десята година, коли Маша прокинулася і потягнулася. На її туалетному столику стояла ваза, з її улюбленими ромашками. Поруч кавник, з її улюбленим зефіром .

" Ти мене розбалуеш :- )" - написала Маша смс.

" Не страшно кохана) З новим ранком тебе люба)" - отримала Маша відповідь.

Заходячи до свого кабінету, Маша побачила секретарку Ольгу. Коли справи пішли в гору, і з'явилися клієнти категорії "З Ж Б" виникла проблема графіку. Ця категорія клієнтів була дуже не пунктуальна. Могли запізнитися без попередження, звалитися як сніг на голову посеред дня, або просто "забити" на сеанс. В результати в Машиному розпорядку панував цілковитий безлад. Аби навести там хоча б якийсь порядок, Маша Нерест змушена була найняти секретарку.

Новоспечена випускниця вишу Ольга Кравченко, отримавши диплом на руки, стала шукати собі роботу. Молоду білявку, без досвіту роботи, але з модельною зовнішністю і третім розмиром бюсту, буквально засипали вакансіями секретарки. Але, на непідробне здивування своїх шефів, вона шукала роботу. Просто роботу. У зв'язку з чим довго ніде не затримувалася, до поки в агенстві по підбору персоналу її не порекомендували Маші Нерест. Де вона працює вже другий місяць, що являється її персональним рекордом.

Підійшовши до секретарки, яка розмовляючи робила якісь нотатки, Маша, ніби не нароком, висвітила обручку.

- Я все передам - сказала Оля, кидаючи слухавку і підскочив з місця. - Машо та невже?

Дівчина взяла протягнуту руку, і стала розглядати кільце.

Стосунки між Олею і Машею склалися більш дружні, чим ділові, на що Арнольд не втомлювався повторювати:

"Добренька ти в мене занадто для керівної роботи".

- Коли весілля? Що плануєте? Як все було? Він став на одне коліно, чи як там все було? Ну, не тягни. Я прямо згораю від цікавості. - засипала секретарка свою керманицю шквалом питань.

Маша, не без задоволення, переказала вчорашній вечір.

- Ех щаслива ж ти! - мрійливо сказало вона, заливаючи окріп, в уже поставлені чашки, поруч з тарілкою печива і цукерок. Але після першого ковтка чаю мрійлива посмішка стерлася з її обличчя. Понуро повісивши голову, Оля додала - Не те що в мене.

- Ну не засмучуйся. Ти молода, гарна, розумна, буде і в тебе щастя. - утішала її Маша.

Щастя, щастя. Де воно. Всі з вечора принци, а на ранок шукай вітру в полі.

Не зважаючи на фізичні данні, і добрий характер, особисте життя в Ольги Кравченко не налагоджувалося.

- Оль, ну не всі ж такі...- почала було начальниця, але телефонний дзвінок перебив її.

- Приймальня психолога Маші Нерест. - проговорила секретарка в слухавку. Від отриманої відповіді, брови дівчини здавалося на лоб вилізли.- Прошу пробачення, повторить ще раз. Добре, передам.

- Ти б себе з боку бачила.- почала Маша - В тебе таке лице тільки що було. Що там?

- Телефонував якийсь "Любитель Шансону". Сказав що ти зрозумієш. Що з тобою? - запитала секретарка, бачачи як змінилося обличчя керівниці.

- Нічого - видавила вона з себе - Що він хотів?

- Сказав що чекає на вашому місці.

- Відміни на сьогодні все.- сказала Маша встаючи.

- Тобто як?! - здивовано запитала Оля.

Але Маша вже вийшла, нічого не пояснив.

" Нащо я тут?"- пролунало в голові у Маші. Їдучи через все місто, пробираючись по заваленій сміттям, закинутий промисловій зоні, їй в голову це питання не приходило. Наче слухняне щеня, забувши про все на світі, вона побігла на перший же поклик з минулого.

- Можливо якась помилка. Можливо я щось наплутала. - тішила себе дівчина марними надіями.

- Стій!- владно пролунало з заду.

Цей голос, який не терпів заперечень, був впізнаний відразу. Вона зупинилася.

- Розвернися!- послідувала наступна команда.

Маша підкорилася. Просто перед нею з'явився її нічний кошмар. Той, хто здавалося лишився в минулому. Той, чий влади над нею мав настати кінець. Але ні. Подивившись в ці чорні очі, Маша безнадійно впала в їх безодню. Палкий поцілунок, і нахабно просунута під блузку рука, закріпили капітуляцію.

Маша не могла, і що найгірше не хотіла, чинити опір. Розум намагався докричатися, серце нило іменем нареченого, але вона вже не належала сама собі. Над нею повністю владарював цей звір.

Несподівано для неї він відірвався від її вуст, вихопив пістолет з за поясу, і зробив постріл. У відповідь послідувала автоматна черга. Різкий біль, і дівчина провалилася у морок.

Маша Нерест прийшла до тями. Навколо було світло і біло. Обвівши поглядом довкола, Маша зрозуміла що знаходиться в палаті. Прислухавшися вона почула чиєсь сопіння. Припіднявшись на лікті, вона розбудила заснулого біля неї Арнольда.

- Маша. Як ти ? Тобі сильно болить? - турботливо запитав він.

Дівчина відвернулася, сльози самі собою потекли з очей.

- Не плач Машенька - обнявши її, сказав Арнольд Лахновский. - Все буде добре.

Доброта і турбота чоловіка, якого вона ледь не зрадила, вгнали її в глибокий сором.

З дверей почулося кашляння. Вони повернули голови, і побачили молодого хлопця, в діловім костюмі. Він зняв сонцезахисні окуляри.

- Денис Маглов! - вони обидва були здивовані.

- Якщо вам так зручніше, то нехай.

- А ти як тут? - запитала Маша.

- Яким вітром, товариш старший лейтенант?- запитав Арнольд.

- Капітан.- з посмішкою поправив увійшовший.

- За три місяці. Швидко в вашому департаменті кар'єру роблять.

- Не без цього. - зайшовши, взявши стілець, він сів поруч з ними.

Посмішка зітерлася з його вуст, і зітхнувши він почав:

- Влипли ви народ конкретно. Після того як твій Круг ...

- Він такий же "мій", як i "твій". - огризнулася Маша, не без задоволення для Арнольда.

- Та прямо...

- Досить вже - припинив Арнольд Лахновский назріваючу суперечку. - Денис, давай якось до суті.

- Після того, як...- оповідач зробив паузу, під гнівним поглядом дівочих очей підбираючи слова - наш "спільний знайомий", назвемо його так, ліквідував мого шефа, виявилося що окрім вирішення питань своїх господарів, покійний генерал Сова брався за "халтури". Вантаж на митниці притримати, справу відкрити чи закрити на когось, але в основному його підробіток полягав в зборі компромату.

Через місяць, коли шум улігся, а черговий "глухар" став припадати пилом, певні особи стали, обережно так, проявляти цікавість до цієї справи. Що ? Як? А що знайшли в покійного?

Мій нинішній шеф цю тему швидко просік, вийшов на тих людей, і прямо в лоб запитав:

- Що їм треба?

Вони спочатку в відказ пішли, але потім розкололися. Були два конкуренти - олігархи. Вони довго конкурували, до поки не вирішили припинити ворожнечу, і об'єднатися. Для цього укладений шлюб між їх дітьми...

- Як в середньовіччі - не втримався від коментаря Арнольд Лахновский.

- Або в сучасній Англії - вставила свої п'ять копійок Маша Нерест, пильно дивлячись на Дениса Маглова.

-... а в знак особливої довіри - наче не чувши їх продовжив оповідач - обмінялися наявним компроматом. Але один з них, не надто довіряючи новоспеченому родичу і партнеру, вирішив підстрахуватися.

Збір нового компромату на вчорашнього конкурента, було замовлено генералові Сові. За два дні до своєї смерті він зідзвонився з замовником, і сказав що дещо нарив. Він попросив ще три дні, бо якраз в той день підходив кінець відведеного йому для роботи терміну, на перевірку наявних в нього денних.

Після вбивства генерала, матеріали які були в нього зникли. Останнім хто був в нього в дома, це його вбивця, "наш спільний знайомий" Круг...

- А ваші?- перебила Маша.

- Оперів перебив Круг. Експерта перевірили, він чистий. А слідчий, якби що мав, уже давно в контору повернувся.

- Ну це навряд. - сказав Арнольд.

- Слухай, ти звісно крутий, питань нема. Людину з лайном змішати можеш. Але там люди не твого калібру. Їхній шепіт більше важе чим твій крик.

- Арнольд, а він взагалі про що? - з острахом запитала Маша.

- Потім розкажу - підсилив її страх Арнольд.

- Одного не можу зрозуміти - нащо хвилю піднімаєте? - запитав він в Дениса Маглова - Інформація ж не перевірена?

Кивок у відповідь.

- Тоді виходить що ви не знаєте наскільки вона достовірна і актуальна.

Подивившись на дівчину, яка явно ні слова не зрозуміла, Арнольд пояснив:

- Можливо це взагалі якийсь "позаминулий сніг", який сьогодні вже нікому не цікавий.

- Не зовсім так. Кожна подібна тека на його ноутбуку починалася з аудіо, чи відео, запису. З нього чітко зрозуміло хто замовник. Не відомо що саме накопав генерал Сова, але сам факт замовлення компромату, просто знищить і так не надто міцний мир між ними.

Так що - Денис Маглов перевів погляд на Машу - коли Круг знову з'явиться, передай йому, щоб віддав те що взяв. Тоді до нього ніхто, ніяких претензій не матиме.

- Що означає "Коли він знову з'явиться"? - запитав в Дениса Арнольд.

Він щиро здивувався, і відповів питання на питання:

- А ти що, не знаєш як вона в лікарню потрапила?

- Мені було якось не до питань. - перевивши погляд, запитав в дівчини - А як ти взагалі кулю впіймала?

Маша ладна була провалитися під землю.

- Ну я піду - піднімаючись сказав співробітник органів.

- Напаскудив і в кущі - прошипіла Маша.

Денис Маглов уже йшов, але різко зупинився і розвернувся.

- Тобто це я, як слухняне цуценя, по першому ж поклику на задніх лапках прибіг?

Він залишився задоволеним результатом. Запал Маші зник, вона буквально вросла в лікарняне ліжко.

- Хтось мені поясне, що тут до чого?

- А "Помираючий лебідь " хай поясне.

Сказавши це, Маглов вийшов. Арнольд подивився на свою обраницю лютим поглядом, важко дихаючи.

- Не дивись на мене так.

- Як?

- Так. I не дихай так важко.- дівчина спробувала перейти в наступ на Арнольда, але зупинилася. Було видно що він тримає себе в руках з останніх сил.

- Роз - по- ві -дай. - по складах виговорив чоловік.

Під натиском, вона розповила все. Майже все. Найпікантніший момент що правда опустила.

- А чому ти мені нічого не сказала?

Хоча докір, а сприйняла вона його як докір, був справедливий, і вона погоджувалася з його справедливістю, але це збісило дівчину.

- Може тобі ще письмовий звіт складати?!!! Чи може доповідати, коли я з подружками кави вирішила попити?!!

- Ну ти звісно порівняла! Твої подружки, і твій колишній! Він найманий вбивця, рецидивіст! Якщо ти не забула, Круг у всеукраїнському розшуку! Це ж треба бути дурепою клінічною, аби не розуміти що він небезпечний!

- Отже, я дурепа клiнiчна!!! - закричала Маша зриваючи обручку з пальця. Кинувши йому в обличчя прокричала - Ну і вали собі!!! Шукай когось розумнішу!!!

- А знаєш що?!!

- Що?!!

Арнольд Лахновский кинув обручку в лице Маші, і сказав:

- Ну і піду! Потрібен мені такий магніт для куль.

- Ну і котися звідси!!!

Арнольд вийшов, гучно грюкнувши дверми.

Весь день Маша Нерест провела в лікарні. Як сказав лікар "До весілля заживе". Але чи буде воно?

Маша вкотре задавала собі одні і ті ж питання - На що вона поїхала? Чому дозволила себе поцілувати? I, найголовніше - хто їй Круг?

Вона ж наче все вирішила. Розуміла що з Кругом майбутнього немає. З ним весело, драйвово. Але з Арнольдом спокійно, тихо, надійно. З ним можна просто посидіти, взагалі не говорити. I найголовніше - він її кохає, вона його також. Але. Вона не знала що, але щось тягнуло її до Круга.

Повна сумнівів і суперечностей в середині себе, Маша навіть не помітила як заснула. Тяжкий, повний кошмарив, сон різко перервався нехваткою повітря. Відкривши очі, вона вскочила.

- Тихо Маша. Заспокойся.- пролунав владний голос.

Сфокусувавши погляд дівчина побачила Круга. Як завжди в шкіряній куртці, сонцезахисних окулярах. I як завжди, був уособленням впевненості в собі.

- Круг - видавила вона з себе.

- Я це, я. - сказав Круг, всідаючись на ліжко.

- Тебе шукають.

- Знаю.

- Віддай що взяв. Дениса Маглова пам'ятаєш?

Сухий кивок у відповідь.

- Він сказав, що якщо віддаси те, що взяв в генерала...

- і ти туди ж.

- Тобто?

- Ти Чекіста пам'ятаєш? Ну керівника охорони ?

- Звісно.

- Так от, він мене запхнув в якусь діру під Житомиром. Навколо самі ліси і болота. А з населення в тому хуторі лише бабка, часів Наполеона, і дід її. Старий пень, такого ж віку. Але i там мене відкопали.

- Хто?

- Гадки не маю. Але схалтурили вони. Місцевого дільничого, з трьома братками прислали. Там вони і лишилися.

Машу пересмикнуло.

- Вибравшись, я направився до Києва. Словом пристаю перед ясні очі Чекіста. Мовляв "Що за справи?" , а мені в відповідь -" Що стягнув у покійника?" . I знаєш, починають мене обходити декілька чоловік. Ну я за ТТ свій вірний. Пару поклав, і до тебе.

- Ти нічого не брав? - з сумнівом запитала Маша.

- Ти що тупа? - грубо відповів їй Круг - Мені було не до того, щоб в домі покійника лазити. Там ноги мені уносити треба було, i як найшвидше. І ти Маша - він погладив паралізовану, наче перед удавом дівчину - мені допоможеш.