Вибiр

Але нічний марафон мокрого Арнольда відмінявся. Посуд привіз Аркадій Гвоздь, до поки Абагейл вигрібала Авгієві стайні.

- Ну ти запустив себе звісно - сказав прийшлий показуючи на небрите, опухше від п'янства обличчя господаря дому.

- Що є, то є. - зітхнувши підтвердив він. \

Тут підійшла Абагейл. Приставивши пальчик до рота, покликала всіх за собою. Чоловіки запитально подивилися на Машу.

- А я то тут до чого? - була дана їм відповідь.

- Та тихо ви там - шикнула на них Абагейл, кличучи їх у ванну.

Коли всі зайшли, британка зачинила двері. Розтовкавши ліктями стовпившись людей, вона підійшла до крана. Увімкнувши кран, дівчинка дістала щось маленьке з кишені, і гордо заявила:

- Це - жучок.

- От паскуда - випалив Арнольд Лахновський.

- Не зрозуміла ! - насупилася дівчинка.

Абагейл Ван Вуйц за три місяці оволоділа базовими навиками української мови. Вона розуміла те що їй кажуть, як мінімум сенс сказаного, i при бажанні могла сформулювати свою думку. Що правда на рівні "Моя , твоя не понімает", через що надавала перевагу спілкуванні англійською.

- Абi ?Ти що? Та не на тебе я це звісно. У нас в конторі новий керівник служби безпеки. Параноїк , більший чим Чекіст. Царство йому небесне.

- Як?!!- здивувалася Маша.

- Що як? Він ще в КДБ починав. Далеко вже не хлопчик.

- Так то так, але якось не сподівано.

- Слухай Абi, а звідки ти про жучки знаєш? - запитав Аркадій у своєї дівчини.

- Ти забув?- Абагейл посміхнулася веселою, дитячою посмішкою - Я з батьківщини Джеймса Бонда!

Спільна вечеря з друзями згладила певні кути. Після прибирання, приготували вечерю.

- Слухай Арнольд, а куди весь посуд дівся? Мені реально цікаво. - відправляючи черговий шмат м'яса запитав Аркадій. За що отримав ліктем в бік від Абагейл, яка уникала дивитися на господиню дому.

- Варвар ти в мене все-таки. Треба зайнятися твоїм вихованням.

- Та годі Абі. Все в мене нормально з манерами. До аристократичних звісно не дотягую - він встав, і вклонився Абагейл просто в ноги.- ваша милість. Але - Аркадій поправив воріт сорочки, вирівняв спину, додав - ввічливий і гарно вихований.

- Клоун - не змогла втриматися від сміху Абагейл. - зате не сумно.

- Так все-таки Арнольд, де посуд? - повернувся до свого Аркадій Гвоздь.

- А сам як думаєш?

- Та в том то і річ що не знаю. Припустимо, допився ти до такого що речі з дому став виносити. Але думаю плазма зі спальні пішла б перша.

- Ну от що ти прикопався до людини ?- не витримала Абагейл - Ну не має, так немає.

- Цікаво просто.

- Цікаво, цікаво йому! " Любопитнея Варвара на базар носа вижривали".

- Будь ласка, англійською - не витримав хлопець такої наруги над рідною мовою.

- Стараєшся тут для нього. Хочеш приємне зробити. А він не і не цінує - надувшись, ображено побурчала Абагейл.

- Абі, ти що. Мені справді приємно, проте тобі ще вчитися і вчитися. Так все-таки - повернувся до свого Аркадій - Де посуд?

- Та ти глянь на нього! Розійшовся як!

- Абi все норм - припинив Арнольд сварку парочки, і почав пояснювати - Коли я навчався, то шукав підробіток. Мені вдалося в один елітний ресторан прилаштуватися посудомийником. Платили добре, по студентським міркам навіть дуже добре. Але посуду я намився на все життя в перед. Мені легше після першого разу викинути тарілку з чашкою, чим знову в ті часи повертатися.

- Розумію. Арнольд, що з лицем?

- По станіславському "Не вірю". От напружую свою, зізнаюся чесно біднувату, фантазію і якось тебе, у фартуху, заваленим горою не митого посуду не уявляю.

- А малолітнім пацаном з рюкзаком кур'єрським на спині?

- В сенсі?

- Батько з малолітства ганяв. " Майбутній шеф має свою справу знати із середини".

- Звучить не погано.

- Так то так, але розумієш, при таких розкладах не відчуваєш себе людиною.

- Відверто кажучи - ні.

- Як би тобі пояснити то. Тобі наче прямим текстом кажуть "Ти не людина, ти просто деталь механізму". Я чого клуб відкрив, бо це моє, чисто моє творіння...

-Кахи! Кахи!- почулося з боку.

- Добре, добре! - сказав він, обнявши Абагейл - Наше творіння. Ну ви дівчатка тут приберіть, а ми перекуримо на дворі.

- От що за погодка ? Тільки дощ був, уже на сніг перейшло. - висловив своє невдоволення примхами природи Аркадій Гвоздь.

- Що ж ти хочеш, осінь, зима на порозі. А ти відколи це курити почав?

- Та це я так, аби привід був з тобою по чоловічому поговорити.

Арнольд потер пальцем передній зуб.

- Ти чого?

- Остання моя "чоловіча розмова", завершилася вибитим переднім зубом.

- От ти повністю правий. Дати б тобі в пику, за такі речі.

- Аркаш ...

- Я взагалі-то думав ми друзі?

- Та звісно, ясна річ.

- Так чого мені не зателефонував? Ми б якось вирішили проблему.

- Та в тебе геморою свого по житті вистачає ...

- Дурень ти все-таки. Друзі для того і потрібно для , аби допомагати один одному.

- Гарна погода - сказала Абагейл.

Маша подивилася в вікно, на почавшийся снігопад, і не розділила її точку зору.

- Британію мою нагадало.

- Тобі видніше. Абi, ти зараз хочеш почати розмову, але не знаєш як. Тому кажи прямо.

- Я тебе боюся.

- Несподівано.

- А що тут несподіваного? Ти не кліпнув оком вбила людину...

- Брехня!- Маша з пересердя кинула гумку в пінну воду - Пам'ятаєш тоді на заводі...

- Там був чисто самозахист.

- Тут також. Просто бандити відразу б убили, а Денис Маглов повільно б отруював.

- Я не знаю що на це сказати? Можливо ти завтра мене вб'єш

- Абi!!! Ну що ти мелеш?

- Ні, а що?

Вона розвернула подругу до себе лицем.

- Абi як я тебе можу скривдити? Ти ж для мене не просто подруга, ти ж як молодша сестричка. Тебе оберігати, захищати, повчати життю треба.

- Машо ти як, з нами? - стоячи біля машини запитав Аркадій Гвоздь, за що тут же отримав сніжкою в лице.

Маша, стоячи на порозі біля Арнольда, подивилася йому в очі і запитала:

- Можна я лишуся?

- На ніч, або ...

- Дурень!- встряла Абагейл, за що отримала сніжкою в вухо.

- Не заважай їм. - вставив Аркадій.

Але двоє, дивлячись в очі один одному, наче і не помiчали ніколо навколо.

- На завжди - сказала Маша.

Арнольд обняв свою дівчину, притиснувши до себе сказав прибираючи не слухняний локон з обличчя:

- Як я сумував без тебе, Сонечко ти моє - і ніжно поцілував свою кохану.

Парочка вже йшла в середину, як тут їх окрикнув Аркадій :

- Не хочу перебивати - чергова сніжка потрапила йому в лице - Та годі Абi. Хай ворота відчинять.

- Так може не треба кудись їхати? Темно, погода самi бачите яка. Та і авто перевзути ти ще не встиг. А на лисiй резинi зараз особливо не розженешся. Залишайтесь до ранку. - запропонував Арнольд Лахновський.

- Справді. Дім великий, місця всім вистачить.- підтримала коханого Маша.

- Та ні. Дякую звісно, але ми краще до себе по маленьку. - відповіла Абагейл, і отримала чергову сніжку в лице. - А це за що ?

-Для рівного рахунку.

- Ах ти ж !

Абагейл схопила сніг, Аркадій долоні поставив над головою і прокричав :

- Я в хатинці! Я в хатинці!

- От дітвора - сміючись прокоментував ситуацію Арнольд Лахновский.

- Арнольд ми маємо розставити всі крапки над "i"- почала Маша нелегку розмову.

- Так Сонечко, про що поговоримо.

- Про Круга.

- Та щоб тебе - радісне сяйво в обличчі тут же згасло, він наче потух з середини, знову ставши сумним і нещасним - Гарний вечір, чудова компанія, кохана людина поруч. От треба ж було все зіпсувати.

- Зрозумій я тебе люблю, Круг він... він... допоможи йому, ти ж можеш. Я буду з тобою, тільки допоможи йому.

- Ах он воно що! Тобто ти йдеш на таку жертву ...

Маша з пів слова зрозуміла до чого веде Арнольд, і вліпила йому дзвінкого ляпаса.

- Я хто тобі? Підстилка? Ах звісно, минуле не закреслиш. Я для тебе завжди повією, шльондрою, продажною дівкою лишуся.

Арнольд схопив за плечі, і її потряс що сили.

- Слухай ти! Я тобі хоча б раз дорікнув минулим? Хоча б раз називав тебе всіма тими словами. Я ж тебе кохаю дурненька. Я з тобою поруч старість хочу зустріти. Я хочу зробити тебе найщасливішою на землі. Але якщо в мене не має шансів, якщо хтось кого ти дійсно любиш, я не буду тебе тримати. Я не хочу робите нещасною, не хочу, щоб ти терпіла мене все життя...

Маша кинулася до нього в обійми.

- Арнольд, милий мій. Я кохаю тебе і тільки тебе. Але Круг це частина мого життя. Темна, страшна, та яку я хочу забути як страшний сон. Але він частинка мого життя. Я не можу рухатися далі, не завершивши з ним.

Деякий час вони стояли обнявшись і мовчали

- Дай мені пару днів - вичавив з себе Арнольд - Я йому організую канал в Польщу, є деякі знайомі які його приймуть, і підкину бабла. Ох що я роблю ?

- Допомагаєш мені завершити минуле, заради спільного майбутнього.