Коли хмари пахнуть борщем

У селі Тихобайра було все, як завжди: хтось сапав, хтось шпаклював, кіт Юра крав шкарпетки, а баби обговорювали погоду, ліки й останні новини від “Голос Села”. Але одного вечора все змінило.

— Я чула шелест біля комори, — заявила баба Стефа.

— Я теж, — підтримала баба Марта. — І голос: “Ууууу...” Такий, як у Марка, коли він пив кисле молоко.

— Нечиста сила! — вигукнула баба Клава. — Воно прийшло!

В ту ж ніч зібрали “бойову трійцю”:

баба Клава — капітан, досвід боротьби з хуліганами на дискотеках,

баба Стефа — аналітик, в юності дивилася “Мисливців за привидами”,

баба Марта — технік, мала найпотужніший ліхтарик і тризуб з вил.

О 22:00 вони вирушили на нічну вахту. Усі вдягнені в халати кольору “шаленої лавандової”. На поясах — сіль, хрестики й запас сухарів.

— Є рух! — прошепотіла Стефа біля клуні.

— То вітер! — відповіла Марта.

— Вітер не шкрябає пакет, — серйозно сказала Клава.

Пакет справді шкрябав. І ворушився. І стогнав.

— Це воно! — три голоси одночасно.

Баба Марта замахнулась тризубом. Клава вже сипала сіль. Аж раптом...

З пакету вийшла... коза.

Точніше, вилізла, звільнившись від ручок, з обличчям “ну я ж просто зайшла на секундочку”.

— Жанет?! — здивувалась Клава.

— Та це та сама, шо з шоу Ніни! — зраділа Марта.

Виявилось, що коза Жанет, залишена без нагляду після репетицій нового шоу, знайшла пакет із яблуками й вирішила зайти “перекусити та поспати”.

— То, значить, не чорт, а коза... — зітхнула Стефа.

— Ну, як сказати, — підморгнула Клава. — Але симпатична.

— Я більше не буду сипати сіль просто так, — пообіцяла Марта, витрушуючи її з кишені.

Після цього інциденту в селі вирішили щосуботи проводити “нічні чергування”, але вже з пиріжками, термосом чаю і виступами. Бо якщо вже ходити вночі — то з комфортом.

P.S.

Коза Жанет стала почесним учасником “Варти Сміху і Спокою”.

А баби тепер кажуть:

“Боїтесь нечистої сили? Перевірте — може, то просто хтось із ваших у пакеті яблук.”