Вигризи

До жахів я прийшов не одразу.

Коли почав писати — роками балансував між філософськими притчами й трилерами, багато експериментував. І ось, дістався до страху.

Одного разу мені спало на думку спробувати себе в короткому форматі — так народилися «Вигризи».

Час від часу кожному з нас потрібно втекти від реальності. Світ за вікном — травмує. Ми живемо у болісну, ламку пору.

Хтось знаходить спокій у безмежних космічних просторах фантастики. Комусь ближчі фентезі чи детективи. Романтична еротика. Поезія.

Для мене ж психотерапією став горор.

Парадоксально, але факт: у жахах я відпочиваю. Через кошмари — переосмислюю власне життя й тих, хто поруч.

А ще горор для мене — як сатира. Через нього можна глянути на темні закутки нашої з Тобою реальності.

І тому, якими б темними чи жорстокими не були мої історії, я маю надію: Ти, читачу, побачиш у них сенс.

Бо навіть у безпросвітному мороці можна щось знайти.

Навчитися бути обережнішим. Любити ближче. Думати глибше.

Пам’ятати, наскільки крихке життя. І що найстрашніше — завжди всередині нас. Як і найпрекрасніше.

Умощуйся зручніше. Пірнай у пітьму.

Сподіваюся, тобі буде дискомфортно, страшно й холодно.

Якщо так — «Вигризи» існують не даремно.

19.07.25