Донна Хуаніта: йди собі з миром, мультивсесвіте! — Оператор з Марвела, який хоче Оскар
Анотація: Ким я хочу стати, як виросту? Мабуть, вийду заміж і буду дружиною. Або черницею. Якщо край — завжди можна служницею у портовій таверні влаштуватися. Однозначно не найвідомішим звабником і гульвісою цього світу, ні-ні-ні!
Як я, Хуаніта, донька іспанського алькальда, докотилася до такого грішного життя?
Все завжди починається з якоїсь дрібниці. В моєму випадку, це був скажений хтивий віслюк…
>>00:12:55
…Дивлячись на криваву калюжу під тілом Дона Жуана, Хуаніта затуляла рота обома долонями. Тільки б не закричати, інакше сховок викриють і всі зусилля її шляхетного рятівника зійдуть нанівець.
Кам’яний Командор, дон Гонзаго, рвучко висмикнув шпагу з трупа:
— Покінчено. Най Господь прийме його душу… і відправить до пекла по заслугам!
Почекавши з годину, доки шляхетний лицар піде з кладовища геть, дівчина викрутилася з ніши у стіні каплиці.
— І що тепер? Доне Жуане, ви обіцяли! Обіцяли допомогти мені з прокляттям! Як я тепер з…оцим?
“Оце” (як будь-яка порядна дівчина, Хуаніта не насмілювалася вголос найменувати “гріховний корінь”, який виріс після укусу мерзенної тварини), на її щастя, вже не напирало спідницю. Однак все ще залишалося Проблемою.
>>00:18:02
— То що, в іншому світі Дон Жуан — ніякий не гульвіса? Ще скажіть, що ви — праведник, який більше не проводжає вовчим оком кожну спідницю?
Хуаніта з недовірою дивилася на нового знайомого. Після “її” Дона Жуана цей виглядав якось…буденно: одяг пошарпаний, тижнева неголеність, запах дешевого хересу.
— Так і є, донно. Не надто дохідне заняття, бути праведним, але чого не зробиш заради коханої! Моя Долорес, ніжна ліліє…
Дифирамби дамі серця Хуаніта вислуховувала вже втретє.
— І я можу відрізати цей бісів корінь та зажити звичайним життям пристойної жінки, авжеж?
Жах і відраза на обличчі Дона Жуана Другого підказали Хуаніті, що це ще одна тема, яку її новий наставник поки що не готовий обговорювати…
— П-прокляття сильне…може й в-відрости… Донно, не варто! Ви стечете кров’ю!
— Тоді допоможіть приборкати! Він заважає! Як ви, чоловіки, лиш ходите з колодою між ніг?
Опісля декількох годин студіювання Хуаніта подумки складала гнівну промову до Бога за те, що створив чоловіка таким безсоромним створінням! Не годиться порядній дівчині утримувати коліна нарізно! Це гріх! А порада “на випадок, коли не допомагає холодна вода” — тяжкий гріх! І не важливо, що її новий наставник щось там бурмотів про чесноти шлюбного життя — все одно, гріх та й годі!
Хуаніта твердо вирішила, що ніколи не вийде заміж, навіть якщо зніме прокляття.
>>00:34:01
— Ти — Дон Жуан, я знаю! — дівчина у масці з соняшниками раптово вхопила Хуаніту за руку.
— Я хотів би й вас так добре знати, шановна маско, — зпантеличено промовила Хуаніта своїм новим оксамитовим баритоном, гарячково розмірковуючи, що робити з настирливою панною. Знову ці колишні покійного Дона! І саме в той момент, як от-от мав настати обіцяний їй танець з Анною!
— Ти знаєш! Не вдавай! Я — донна Соль! — “соняшник” навіть зірвала маску з обличчя.
Знайоме ім'я. Жуан Другий згадував про цю особу, як про одну з останніх своїх “місій” перед обіцянкою пресвятій Долорес. Тутешній Жуан вже також встиг наобіцяти панні щастя повний міх, враховуючи її завзяття. Якщо чесно, Хуаніті ці “місії” анітрохи не видавалися шляхетними: зваблювати жінку покинути чоловіка, най не любого, щоб шукати долю у чужому краї — безумство та й годі!
Гріх, все гріх! Та не проклятим обирати.
— А, донна Соль, мої вітання! То що, готові, їдемо в Кадікс?
Було помітно, що панна очікувала дещо іншої пропозиції та спантеличено перепитала:
— Навіщо в Кадікс?
— Як навіщо? Хіба на волю вирватись — то мало?
Панна почервоніла. Стиснула кулачки у мереживних рукавичках:
— То ви мене просили на стрівання, щоб се сказати лиш? Безсердний! Я… Я чоловіку все скажу!
Хуаніта навіть не встигла нічого відповісти на цю абсурдну погрозу, як з-за їх спини пролунав холодний голос:
— Кажіть. Подивимось, як він вам буде радий.
Маска Доміно. А голос знайомий. Долорес, наречена покійного Дона Жуана, хоча й нікому, крім Хуаніти, її “двійників” з інших світів та Кам'яного Гонзаго про це не відомо. Людина, яку фальшивому Дону Жуану ліпше було б уникати за будь-яких обставин — але якраз кляті обставини постійно влаштовували їм побачення!
>>00:49:12
Дон Жуан Другий стояв на розі вулиці коло маєтку Кам'яного Командора і дивився, як постать у темному плащі спритно видряпується до відчиненого вікна по лозі кампсиса. Чоловік всміхнувся і стиха пробурмотів:
— Цікаво, чи вистачить їй слів, а чи все ж доведеться застосувать знання, щоб подолати цю неприступну кам’яну стіну?
Порятунок космічного порядку завжди вимагає значних жертв від Дона Жуана, це закон жанру. Згадуючи власну провалену місію по звабленню донни Анни, чоловік зітхнув: час вже нарешті визнати, що Кам’яний Гонзаго йому подобається більше, аніж донни всіх світів, разом узяті. Ніяке прокляття скаженого віслюка не допоможе!
Відгуки:
Журі Оскара: плюсик за адженду
Користувач АО3, @shipx: це ж як буде, ХуаДолоАннікс? Чи краще в порядку знайомства?
Фанат Марвел: нарешті франшиза стала хоч трохи менш PG-13
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!