Іванна Їсть Яблука І Дівочі Серця. Софія Еппл і не той потяг
(за мотивами "З країни рижу і опію" Софії Яблонської)
***
Анотація: студентка сьомого курсу Гриффіндора, Софія Еппл, яка за день до від’їзду файно відзначила своє 17-річчя у компанії друзів, випадково плутає перони, потяги та все на світі, і прокидається вже у момент, коли за вікном починаються Юннанські гори. Повернутися до альма-матер — чи переконатися, що й за Ла-Маншем магічний цивілізований світ не закінчується? Що чекає на неї у незнайомій країні, де замість магічних шкіл — секти та мандрівні гуру, магічні палички сприймаються як секретна зброя, а кожен зустрічний демон щиро мріє додати екзотичну білошкіру красуню до свого уявного трьохсотенного гарему опіумних марень? А може, ну їх, ті НОЧі?
**"
Частина 1
З нудьги і похмілля пішла блукати вагонами, як у Ґогвартс-експресі. Випадково штовхнула якусь жердину у білих лахах — чесне слово, легенько! От чого відразу “ти заплатиш за цю образу кров'ю, низькородна!”, га? Був би у нас — точно носив би зелено-зміїне. Обличчя точно як у Малфоя.
Ну й я за інерцією (хто сказав — з переляку? Леви нікого не бояться!) кинула в нього закляття лоскоту.
Закінчився поєдинок тим, що мене офіційно прийняли в учениці, бо інакше цей шановний не міг “зберегти лице” перед публікою та учнями. Здається, краще б запустила Авада Кедаврою, бо так виглядає, наче той з’їв жабу чи кошеня копнули. Соромно як! Проте цікаво: може, цей азіатський слизеринець навчить мене місцевим заклинанням?
Посадили разом з іншими медитувати і рахувати гори. Нечесно!
***
Частина 3
Від моєї Повітрулі місцеві сахаються. Враження, що були б християнами — то й хрестилися б. Запитала у вчителя, чому так, виявилося, що тут білий — колір смерті. Ну а біла сова — то місцевий аналог Грімма. Тепер якщо якісь маґли чіпляються — просто знімаю закляття неуважності з моєї улюблениці; та злітає у повітря і маємо — два інфаркти, три трупи. Як же добре, що в цьому благословенному дикому краї немає Нагляду і Міністерства!
Щоправда, іноді налякані скаржаться місцевим сектам, ті відправляють адептів приборкати “діву з демонічним духом”...але виявляється, що у мого вчителя репутація не краща за білу сову. Тобто, поважають, шанують і все таке…але здалеку, щоб не отримати по спині магічною лозиною!
***
Частина 6
Приїхавши в Юнань, можна подумати, що тут всі маги, причому зі Священних Сімей. Чи місцевих імператорських. Але ні, ріжниця клясова тут як прірва.
Хоча маґли формально головують у тутешньому краю, навіть десь там сидить на кріслі вбраний в жовте імператор — та все ж навіть найслабший з безсмертних заклинателів шанується вище. Скотар, риболов, торговець, чиновник — коли демони на порозі, всі платять данину без гонору. У сект свої закони, своя культура та мова, свій одяг та звичаї — ну геть,як у нас! Безсмертні активно підтримують місцевих володарів, які чубляться між собою, збираючи данину з усіх сторін, і переможця, і переможеного.
Повстати проти магів? Шукайте інших дурнів.
***
Частина 7
У місті мене наздогнали дві речі: Громовісник від декана та представник Бобатону. Причому одночасно. І повторювали один одного.
Шановний татусь все ж заметушився, що його грандіозні плани поріднитися з сімейством Поттерів можуть і не справдитися? І підняв на вуха навіть французів? А от ніц йому: мені сімнадцятий минуло, я вже достатньо доросла, щоб самостійно вирішувати свою долю! Ніяких заручин! Та навіть в місцевій системі парної духовної культивації сенсу більше, аніж у застарілому кровозмісному схрещуванні між магічними династіями!
“Міс Епль, але ж вам можуть викрасти заради викупу! Ви така молода і приваблива, прошу, подумайте про це!”
Зараз, от тільки ханьфу навчуся драпірувати як годиться. Викрадали вже. Останнього разу навіть не встигла дістати паличку з пучка волосся, як приперся крижано-розлючений вчитель і ввічливо, з застосуванням бойових знаків, пояснив, чому відволікати його ученицю від медитації — дуже погана ідея. Це ще нічого, якщо вчитель відправляє старшого учня — потім доводиться довго відмивати кров з одягу.
Це навіть не турбота, радше спосіб легально розважитися. За чужий рахунок — суто по місцевому.
***
Частина 9
Трапилося побувати на місцевій страті. Ні, мені ніколи цього не зрозуміти! Розтягування жил, відсічення рук, водяні тортури… І це нас вважають варварами!
“Пінгуо*-шимей не подобається надмірна жорстокість?”
“Ага. От у нас би за це посадили б на пару років до Азкабану, де темні духи харчувалися б його позитивними емоціями та спогадами. І все. Вельми гуманно, чи вам не здається, Мо-шисйоне?.”
І чому мені здається, що рівень поваги до моєї персони щойно виріс на декілька пунктів через геть дивні обставини? Що я такого сказала?
***
Відгуки:
@персик-на-бамбуці: я так розумію, щоб дочекатися перекладу всіх десяти томів, потрібно починати культивацію духовного ядра вже прямо зараз? Скла і гумору десь порівну, епізод з трунами взагалі агінь. ГГ явно авторський селф-інсерт.
@сестричка-даоска: чому ця чудова ідея до мене не прийшла першою??? пішла писати фанфік, що ще залишається…
@явміюписатишібот: ваш твір порушує правила платформи видаліть його негайно.
*Примітки автора: Пінгуо — “яблуко” з гуглкитайської 苹果.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!