“Я тебе хочу” іспанською — Антологія феміністичної прози
Анотація: Маєш плани на травневі? Викинь їх у смітник і гайда з нами до Іспанії! Вчимося фехтуванню з майстрами спортивної (чи як пощастить) дуелі, насолоджуємося архітектурними шедеврами, а на додачу — мовний майстер-клас по звабленню кого завгодно від маестро пікапа!
(Дівчата онлі, запис у дірект)
День 1
Де ж у Севільї знайти найоригінальніші архітектурні шедеври, наймальовничішу природу і краєвиди, з’ясувати найцікавіші віхи місцевої історії та побачитися з найвизначнішими особистостями? Як з’ясувалося, саме міське кладовище Сан-Фернандо ідеально задовольняє цей чек-ліст. Мені особливо сподобався всипаний квітами колумбарій, ну а сімейні усипальниці… можна я одну винайму на літо? А що, прохолодно, тихо, зв'язок чудовий — цивілізація!
Подивившись на могили тореадорів, ми почимчикували кудись углиб — бо Елізі закортіло віддати шану якомусь зі своїх покійних пращурів іспанської гілки. Не настільки знатних, щоб наколядувати за життя семи поколінь на собор, та достатньо, щоб на склеп і капличку.
Зіна хвацько насунула набакир кепку з написом «Ні Бога, ні держави, ні пана»:
— А раптом тут і хтось з моєї рідні спочиває! Хоча не вірю, що у склепі — радше десь у безвісній могилі, щоб вороги не збезчестили тіло! Авантюристи, пірати, революціонери…
Тайях поправила капелюшок з вуалеткою:
— Або навпаки, вони — десь серед мармурових стін із позолотою імен славетних лицарів, премудрих дипломатів, священиків…
— …а нашого третього сина ми віддамо до флоту, як заведено столітніми традиціями моєї родини. Чи це не прекрасно, люба? О, звісно, якщо буде донька, це теж нічого; другий син родини Альмаро нещодавно одружився і подружжя очікує на сина, тож заради укріплення вікової дружби між сім'ями..
З-за широчезного кипарису назустріч вийшли троє: попереду пара — засмаглий молодик у костюмі (цінник не треба, там явно три нулі в євро, судячи з крою) під руку з панянкою у світлому платті, позаду них — дівчина у чорному з вуалеткою. Заручені і дуенья, картина олією.
— Третій син? Перепрошую, синьоре, а які правила у вашій родині щодо сьомого? У Хогвартс? А якому за рахунком дозволяється стати стриптизером?
Зіна… Праведників у її родоводі точно не було!
День 4
Маскарад-паті, на який нашу групу люб'язно запросила Анна — то щось на зразок балу вампірів у “Ван Хельсингу”: зовні всі такі привітні і люб’язно щебечуть багатослівні компліменти, однак за мікромімікою криється ще та практика фехтування на отруєних шпильках. Дівчата тут у своїй стихії і самі стихія: всі спроби місцевих вказати прийдешнім чужинкам, що вони не з того соціального кола і Лове у них “від дядька Лю”, натикалися на крижану стіну князівського презирства (Еліза), полум’яний анархізм Зіни, спокійний океан “мила, я так вас уважно слухаю, але не розумію” Тайях та вивертливий вітерець досвіду міжкультурних взаємодій Софії.
А я де? Зверху, на балконі, в куточку. Ноги натерла клятими шпильками.
— Сонце затьмарять хмари, та врода донни Соль осяє сей закапелок напівтемний!
Це що за бард Любисток з гітарою намалювався?
— Перепрошую, сеньоре, та я не донна Соль.
Бард анітрохи не знітився:
— Ви ще чарівніше!
Пам'ятка кавалерам на майбутнє: перед тим, як применшувати вроду однієї жінки за рахунок іншої — тричі сплюнь через плече. Пофіг, яке — зате віялом по щоці не прилетить!
День 7
— Анна питає, чи можна їй завтра з нами на майстер-клас? Вона якраз у Мадриді.
Все б нічого, от тільки в останній момент нам замінили інструктора. На кого? Як з’ясувалося, отой знайомий пікапер, Жуан — людина багатьох талантів. Болдерінг, білдерінг, паркур… і гарний знайомий керівництва скеледрома.
А ще у нього рот не закривається навіть коли сам хлоп висне на двох пальцях у сотні метрів над підлогою:
— Прекрасна донно, давайте ще трішечки підтягніться до вашого вірного мавра! Ваш тонкий стан — класичний віадук; і колір ваших щік з трояндою зрівнятися спроможний!
Справедливості заради, компліментів, як і мудрих тренерських вказівок Жуан не шкодував ні для кого. Але було помітно, що Анні слова шепочуться частіше на вушко, аніж з верхівки скелі.
І треба ж було, щоб саме в той момент, як Жуан вчергове спускав Анну на руках з висоти (запобіжний шнур не для романтиків) на скеледром приїхав її наречений!
— Мерзотник! Негідник! Як смієш ти!
Монолог з трагедії, гідної Ель Реалю, перегони по вертикалі з тренувальними льодорубами, один потягнутий у запалі шнур… Підсумок дуелі — дванадцять переломів на двох, Гонзаго Мендоза найближчі місяці проведе у форматі загіпсованої статуї, у Жуана постраждали гордість, куприк і ребра.
— Ідіоти. Які ж вони ідіоти обидва!
— Ти все ще хочеш відправити вашого третього сина на флот?
— Ніяких синів! І доньок теж! І навіть спільному кактусу — теж ні!
— І в монастир?
— В бордель, тату-салон і каре! Дістало все! Їду з вами в ретрит!
Що ж, не таке вже й відхилення від маршруту…
Відгуки з закритого туристичного чату:
@Сонечко: навіть не знаю, що цікавіше — драми твоїх клієнток чи серіали Нетфлікса… хоча ні, знаю)
@Сганарель: бачу спільні болі в роботі гіда і персонального асистента, співчуваю.
@КубаЛібре: може, на наступний ретрит— до нас?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!