Червопис переможний

― Гайда на пляж? ― запропонувала Галя зненацька.

Саша навіть не відірвала погляду від екрану телефона.

― Не хочу.

Новини так і миготіли перед очима: "Німеччина поставила Україні енну кількість танків, в Харкові загинуло під обстрілами троє дітей, в окупованому Запоріжжі росіяни депортують місцевих жителів…"

― Чого? ― Галя так просто не відчепиться, ніколи.

― Жарко, ― коротко відповідає Саша, продовжуючи скролити стрічку. їй правда жарко в тісній кімнаті, де на них двох лише двоповерхове ліжко та шафка під одяг. В сусідній кімнаті трохи легше, там протяг, але там обідній сон у трьох малюків, її та Галі братів та сестер, а також у бабці. Якщо ненароком їх збудити, то окрім того, що в квартирі жахливо душно, стане ще і галасно.

"На львівщині ракета зруйнувала вагоноремонтний завод. В Київ прибув посол доброї волі ООН…"

― Ну тому я і пропоную сходити і охолодитися, ― не відставала Галя. Тепер вона звісила голову з другої полічки ліжка і свердлила сестру поглядом. ― Давай, тобі треба перевітритися.

― Я не хочу.

― Чого?

― Купальника немає.

Саша вигадує просто ще одну причину нікуди не йти. Бо жарко. Бо не хочеться. Бо немає сенсу.

"На Чернігівщині люди досі розбирають уламки своїх будинків. Як орки хазяйнують в українських оселях, відео…"

― Ну то сходимо купимо, до закриття магазинів ще години дві. От проблему знайшла, буде тобі купальник!

― Я не хочу новий, у мене вже є, ― похмуро бурмоче Саша, не ворушачись і не відриваючи очей від екрану. Зловісні фото не викликають жодних емоцій.

― Де? ― скептично питає Галя.

― Вдома.

― У Харкові?

Саша не відповідає. Сестра і так знає відповідь, тільки чіпляється зайвий раз.

"Внаслідок ворожого обстрілу у Києві зайнялись автомобілі на парковці. ЗСУ нанесли удар по острову Зміїний. Зеленський провів телефонну розмову…"

Раптом телефон висмикнули з рук. Галя, звісившись з верхнього ліжка, просто вихопила його з рук сестри і закинула на свою постіль.

― Годі тобі у новинах серфити, ― суворо мовила вона, висячи догори дригом з ліжка. ― Мала, на тобі обличчя немає.

― Я не хочу йти на твій дурний пляж, ― похмуро відказує Саша. ― І по купальник теж…

― А що ж ти тоді хочеш?

Відповіддю їй було мовчання і втомлений погляд. Саша нічого зараз не хотіла. Ні вставати з ліжка, ні охолодитися морозивом, ні навіть повертатися додому, якого, за великим рахунком, вже майже не існувало.

― Це не нормально ― лежати цілими днями і нічого не хотіти, ― мовила Галя вже спокійніше. ― Так, з нами сталося повне гімно, але якщо ми дамо йому заволодіти залишком нашого життя, то нащо ми взагалі тікали і намагалися вижити, га?

Саші нема чого відповісти. Вона досі не певна, чи була втеча за кордон правильним вибором.

― Тому давай, піднімай свою дупу, ― з цими словами Галя остаточно зісковзнула зі свого ліжка і встала в повен зріст над Сашею. ― Собі можеш купальника не купувати, коли така вперта, а от зі мною сходиш. Бо я хочу на пляж і купатися в озері, а не просиджувати кращі роки свого життя в кімнаті.

"Які ще кращі роки", ― думає Саша і роздратовано зітхає.

"Війна в країні", ― думає вона, підводячись з ліжка.

"Люди вмирають щодня", ― крутиться у голові, коли вона шукає по шафі чисту футболку.

"Але ж ми ще живі", ― раптово вспливає у голові рядок з пісні. Однієї з улюблених пісень, які Саша, чомусь, припинила слухати. Чомусь їй стало не до музики і не до улюблених гуртів, які свого часу добре її рятували від сумних думок і допомагали пройти складні часи.

Зараз часи були надскладні.

Однак купальник для пляжу, якщо він не надто дорогий, Саша б собі все ж купила.