(Повернення в) минуле
Коли все зовсім-зовсім погано, коли здається що вже нічим дихати від болю, бо у фронтовому госпіталі закінчилися медикаменти, Максим намагається відключитися від оточуючого світу. Вийде в ігрове меню, так би мовити. Перегляд бонусів, чи щось подібне його не цікавить, а от переглянути по новій ігровий процес і може навіть повернутися в один з уже пройдених розділів ― те що треба.
Він часто повертається в дитинство. В жарке-жарке поле, в якому гудуть цвіркуни і інші комахи, в якому квітнуть бур'яни яскравими різнобарвними квітами. Де кукурудзу обплітає білий барвінок, а по краю дороги квітнуть червоні великі маки. В дитинство, де він босоніж іде битим шляхом до річки, вимазуючи ноги в пилюці по коліно, зате гордий тим, що йде рибалити і, звісно, купатися разом з дорослими хлопцями.
В тому розділі завжди світить сонце, в тих спогадах Максим щасливий, там йому не боляче.
Коли не вдається завантажити цей спогад, він переходить до наступного, також дитячого, про сидіння в бур'янах на городі, в їх затінку. Там де він під'їдав бабині ягоди і мав за те лозою по дупі. Зараз йому здається, що то було давно-давно, в минулому житті, але то його життя.
І спогади про те, яка злива в полі. Як швидко набігають хмари, як гучно гуркотить грім і як треба лежати в канаві, в калюжі, попід цими струменями води і спалахами блискавок у небі. В тих спогадах гуркотить сама земля. І Максим накладає той гуркіт на вибухи поруч, бо так простіше, так легше пережити мить.
Не менше він любить спогади про ловлю раків, про те як виглядає річка зсередини, про її зелену воду і купу-купу водростів, які доволі підступні і можуть вхопити за ногу необережного плавуна. Однак ризик того вартий, вартий бо немає нічого смачнішого за варених раків, за те передчуття смакоти в домі, коли мати порається на кухні з цим уловом, за той шалений запах, на який сходяться сусіди… Бо мати дійсно готує раків краще за будь кого і Максим цим пишається.
Максим в дитинстві взагалі пишався батьками. І хоче, щоб його діти також ним пишалися і мали такі спогади, які має він.
Тому гру треба перезавантажити і знову ввійти в ігровий процес. І знову взятися до зброї, незважаючи на втому, не зважаючи на поранення.
І нехай навколо Максима зараз зовсім не гра, але як і в грі, від його дій залежить все, навіть те, чи збереже він хоч трохи того минулого, в яке іноді просто необхідно втекти від реальності.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!