Червопис переможний

Коли батько залишав Микиті бізнес, той і не думав, що колись стане з ним заробляти по-спражньому. Сподівався, що не стане. Однак життя обернулося інакше. Обернулось так, що батько став саме його клієнтом, разом з багатьма-багатьма іншими солдатами.

Отримавши у передчасний спадок від батька, компанію з виробництва трун, Микита ніколи не думав, що виграє тендер на більш як тисячне замовлення від держави. І не думав, що коли обладнання дасть збій, та поки воно на ремонті, він згадає все чому його вчив батько і буде працювати руками.

Пензель йшов гладенько, вкладаючи лак на деревину не гірше за автомат. Кришка і стінки. Дно не вкривати, щоб у носіїв не ковзали руки.

Скільки дерев спиляли для цих трун? Скільки струнких, молодих дубів та ясенів пішло на ці дошки. На ці і дешеві бортики для іншого, теж не малого замовлення.

Микиті було шкода дерева, але по-різному. Одні ― за те, що згинули рано, занадто рано, не встигнувши вирости в повен зріст, не встигнувши розправити плечі, а інші ― за те що незаслужено стали смітниками.

На гроші від того замовлення нарешті можна буде оновити обладнання, провести капітальний ремонт у цеху, встановити нормальну CRM-систему, може сайт зробити. Але Микиту нудило від тих думок, поки він сушив лаковане покриття. Красиве, солідне дерево. Йому ще б роками у лісі під вітром гойдати вітами. Прекрасне дерево, без жодного браку і йде на те, щоб згнити в землі.

Микита, мабуть, не буде оновлювати обладнання. Хай цим займеться новий хазяїн майстерні, якщо захоче. А Микита зробить з грошима щось інше. Можливо, вкладе у дитбудинок, як мріяв у дитинстві. Стане меценатом. Можливо, відкриє реабілітаційний центр тут, біля Карпат. Людям сподобається. А можливо просто посадить новий, великий ліс. Бо країні ще будуть потрібні дерева, великі і сильні, розлогі, зелені, в тіні яких буде безпечно.