Червопис переможний

Вони планували цю поїздку мало не рік, але зараз від неї на душі було трохи сумно. Попри те, що Кирило сидів знову поруч, попри те, що на сидіннях попереду Васько з Левком гралися лічильником Ґейґера, взятим напрокат, а позаду ― Настя з Олею налаштовували камеру для фотозйомки.

― До зони відчуження трохи менше ніж тридцять хвилин шляху, тож нагадаю про декілька простих правил яких ви маєте дотримуватися після проходу пункту пропуску, ― мовив голос екскурсовода, підсилений динаміками, десь з початку автобуса. Поки він говорив, за вікном проносились поля та поодинокі дерева між них.

― У зоні відчуження забороняється відходити від групи без дозволу екскурсовода. Забороняється лягати на землю, витирати собою бетонні чи металеві конструкції. Також стережіться моху. У межах Прип'яті, а також у рудому лісі суворо заборонено сходити з асфальту на землю. У Прип'яті заборонено заходити до будівель через їх аварійний стан. Дякую за увагу.

Марія важко зітхнула, прослухавши все це. Нічого нового.

― Виглядаєш аж надто засмученою, для людини, яка нарешті дісталась сюди, ― мовив Кирило, обережно беручи її за руку. ― Щось сталося?

― Не те щоб, ― Марія похитала головою, стискаючи його долоню у своїй. ― Просто їдемо зараз туди, зовсім як у двадцять першому...

― Тільки іншою компанією? ― з усмішкою запитав Кирило.

― Тільки з іншою компанією, ― кивнула Марія не весело. ― І після війни. Там же все не так тепер буде. Інша програма, більше небезпек, більш сумна історія станції.

Кирило мовчки стиснув її руку міцніше, подумав і тільки потім мовив.

― Інше, звісно. Але ж від цього поїздка буде тільки цікавішою, чи не так?

Марія відвела очі. Знову цей дурник нічого не розуміє.

― Я до того, що хоч все і інакше, це ж не обов'язково погано, ― продовжував хлопець тим часом. ― Тепер, наприклад, можна полічити скільки правил чорнобильської зони відчуження порушили роснянці під час війни.

Марія подивилась на нього як на ідіота. Кирила це зовсім не зупиняло. Він хвацько дістав із сіточки на спинці сидінь перед ними по проспекту з тими самими правилами безпеки і простягнув один з них Марії.

― Хто нарахує більше, той переміг.

― Це дурно...

― А я вже одне знайшов! Не можна сходити з асфальту у рудому лісі!

В цьому був весь Кирило: будь-де, за будь-яких обставин він міг придумати гру. До того ж, не найнуднішу.

― Вони там буквально закопалися, тож в квадраті порушили правило "не лягати на землю", ― мовила Марія.

Вона чудово знала, що простіше підхопити, аніж зупинити гру Кирила.

― А ще вони простирчали там більше тижня! А це довше за зміну будь кого с персоналу, ― продовжував Кирило все з більшим запалом.

― Цікаво, а чи підстилали вони собі мох, щоб тепліше в окопі було?..

― Хочеш зібрати бінґо?

― Атож.

Поля і дерева проносилися за вікном. Автобус наближався до контрольно-пропускного пункту "Дитятки", а Марія раділа, що може ще раз тут бути з усіма своїми друзями.