Босі ноги (і цигарка)
Роман винирнув і вхопився за борт човна. Балон з киснем неприємно відтягував плечі, а дупа у водолазному костюмі страшенно чухалась. Коли він з колегами нарешті опинився на борті, то першим ділом скинув той бісів костюм з усіма трубками і резиною.
― Шоста за день, уявляєш? А щоб вони всі вдавилися, ― пробурмотів він, звертаючись до керманича. ― Я вже заїбався туди-сюди гасать з тим балоном.
― Шість то ще не погано, ― всміхнувся керманич, вийнявши з рота цигарку. ― Ще тиждень тому хлопці по десятку за зміну знаходили.
Роман тільки очі закотив і, тяжко сівши на лаву, простягнув босі ноги. Його колеги, сапери, теж позбувалися костюмів і вешталися палубою в пошуках перекусу, цигарки, чи то чашки гарячого чаю. Все ж опинитися в жовтні наскрізь мокрим було не надто приємно.
За кожним з хлопців залишалась доріжка з мокрих відбитків ніг.
― Не погано, ― погодився Роман, ― але і не добре. Що в тебе за куриво?
― Не поділюсь, ― фиркнув керманич у відповідь. ― Це остання, в когось іще запитай.
Роман може і спитав би, але сил не було навіть на ноги стати, не те що вдягтись або шукати цигарки.
Якщо закрити очі, то на мить можна уявити, що він тут на відпочинку, приїхав як завжди, під кінець туристичного сезону, подихати морем і просто на кілька днів забути про все. Холод навколо, то не від вітру, а від води, що вже зовсім охолола, але Роман, з впертістю підлітка, лізе в неї купатися...
― Агов, ти живий? ― керманич, полишивши штурвал, підійшов до нього і легенько струснув за плече. ― Мені медика покликати?
― Та нє, в порядку все, ― зітхнув Роман. Навіть хвилини відпочинку не дають йому.
― Точно? Ти блідий зовсім, аж синій. Зачекай...
Керманич полишив його і відкрив ящик зі спорядженям, в двох кроках від них. За мить на плечі Романа опустилась ковдра, а поверх неї ― іще одна.
― Я скажу, щоб тобі хтось супу знайшов, ― мовив керманич.
― І цигарку, ― пробурмотів Роман.
― І цигарку, ― погодився той.
Кров пришвидшила біг по венах, Роман почав дрижати. Все ж переохолодився, чорт забирай, гарну людину налякав, соромно ж тепер...
А все ж таки, шість мін за зміну, це дійсно краще, ніж десять. Особливо, коли всі шість знешкоджено вдало. Особливо, коли після цього вся команда знову на борті і плескає босими ногами по палубі. Особливо, якщо в когось з них таки знайдеться цигарка.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!