Хроніки Максима

Дівчина, ніжно усміхаючись, сіла йому на стегна й ухопила за комір, притягуючи до свого обличчя. Поцілунок був теплий, повільний. Відсторонившись, вона показала в руці наручники, оббиті рожевим оксамитом.

— Ти ж хотів різноманіття? — ігрово кинула вона, блиснувши очима.

— Ого… — усміхнувся Максим. — Хоча наручники в мене з дещо іншим асоціюються.

— Тсс… — вона закрила йому рота долонею. — Сьогодні ти весь мій.

Вона швидко й незграбно, сміючись, зірвала з нього одяг і застебнула наручники на його зап’ястях. Максим лише спостерігав, допиваючи рештки з фляжки. Коли вона прив’язала його до ліжка й уже хотіла сфотографувати — зупинилася. Щось підказало: не треба.

— Зручно? — спитала вона.

— Як у полоні під час революції.

— Тут тобі нічого не загрожує, — лукаво усміхнулася вона. — Окрім мене.

Кімнату наповнили приглушені звуки. З телефону лилася якась солодка романтична музика, наполовину ховаючи зітхання. Тіла переплелися у пристрасті й відчуттях… які насправді були лише в неї.

Минув час. Дівчина, знеможена, але щаслива, відчинила наручники маленьким ключиком. Максим довго розтирав зап’ястя, перевіряючи, чи відчуває їх узагалі. Вона ж, усміхнена, мов після довгої ноші, що раптом зникла, впала обличчям у подушку.

Максим, як завжди, діяв по-своєму: закурив і почав гортати замовлення.

— Ну як тобі в ролі домінуючої? — усміхнувся він, пускаючи дим.

— Ахуєнно… — втомлено пробурмотіла вона з подушки й підняла великий палець.

— Зрозуміло. Ти раз спробувала — а я так живу. От і вся різниця.

За кілька хвилин він почув рівне сопіння. Максим здивовано глянув на оголену фігуру під ковдрою й тихо засміявся, знову втупившись у екран. Грошей було небагато — дивно, що за місячний запій він не спустив усе, а перший же день повернув у колію.

Замовлення були однакові: привези, допоможи, вбий. Але одне змусило його зупинитися.

Замовлення №1200

НАДЗВИЧАЙНО НЕБЕЗПЕЧНЕ

Старий політик Йосиф Фіджеральд десять років тому зник з усіх радарів. Крав багато — фури з грошима ходили без упину. Коли запахло смаженим, спецслужби почали стукати у двері, але він устиг зникнути. Він зіпсував життя багатьом. Зокрема — мені.

Я не прагну справедливості. Я хочу помсти.

Плачу 24 мільйони кредитів.

Мир №3457. Заморожений світ, який вигнав власних мешканців. Він збудував базу на горі. Державні портали туди не працюють — щось глушить переходи.

Аванс — 5 мільйонів. Анонімно.

Максим видихнув.

— Лізо, — легенько штовхнув він сплячу дівчину.

— М?.. — пробурмотіла вона.

— Хто такий Йосиф Фіджеральд?

— Стара заноза… якої вже майже немає, — вона підперлася на лікоть, не розплющуючи очей. — А навіщо тобі?

— Детальніше?

— Неа, — позіхнула вона. — Коли він ще працював, я каву носила якомусь віцепрем’єру. Знаю, що обікрав багатьох. Одному хлопцеві зруйнував життя — ще й батька прибрав. А тепер можна спати?

— Спи.

Максим докурив і втупився в стелю. Спека, океан, мінус тридцять десь там, на іншому кінці всесвіту… Цікаво. Принаймні краще, ніж гнити тут.

Він прийняв замовлення. Гроші прийшли миттєво. За кілька секунд він уже спав, а вона обіймала його, поклавши голову йому на груди.

5:45

Максим вийшов із душу. У двері постукали — сніданок. Гречка, «Цезар» і пляшка джину. Він їв мовчки, не поспішаючи, закурив. Дівчина скривила носа, накрилася ковдрою — і знову затихла.

— Як тоді… — він підняв склянку, ніби чокався з кимось невидимим. — Тільки тепер ніхто не бурчить навпроти.

У ванній він з полегшенням збрив зарослу бороду, залишивши трохи на підборідді.

— Ох і козел ти… — засміявся сам до себе й раптом стих.

Одягаючись, він написав коротке повідомлення контакту з іменем «зла сука — не брати»:

«Сорі, але підвернувся хороший заказ. Не нудьгуй. Дасть Творець волю — ще заскочу, можеш навіть по морді дати. Як ви там пишете?.. цьом-цьом? Ахах. Бувай.»

Він вийшов на балкон. Пляж, океан, небо, пальми — усе це давно набридло до тремтіння. Він курив і згадував: тут шугали якихось шісток, там із Валерою пили до світанку…

Докурив. Недопалок полетів униз.

Перед виходом він ще раз глянув на неї. Нічого не відчув. Як завжди.

Ковток віскі. Клацання. Портал за маршрутом «Валєрка» розкрився — і Максим зник.