Хроніки Максима

Вечірка вже стихала.

Музика грала тихіше, а душевні бразильці розходилися. Басейн був залитий пивом і блювотою, у кущах спав підліток, який явно перебрав. Його намагалася розбудити старша сестра разом із друзями, але марно. Зрештою вони підняли його й винесли на руках із колись веселого дому.

Тим часом на другому поверсі, у спальні трохи дорогого будинку, лежали четверо: якийсь сиділець Гамасек, Марія, Валера та якась дуже красива смаглява дівчина. Половина з них спала в п’яному угарі, а Валера, вже п’яний у дрова, лежав і дивився в стіну, намагаючись забути жах, який усі називали «Марія». Усі були повністю голі, і лише одна ковдра прикривала їх. Валера лежав рівно посередині: зліва — дуже велика перепона, справа — не дуже велика, але дуже проблемна.

— Уб’ю гада… — пошепки протягнув він. — Уб’ю — і мене ще похвалять…

Він озирнувся, перевіряючи, чи сплять його віднині «друзі на цьому континенті». Особливо Марія — такого хропіння він не чув навіть від Максима. Переконавшись, що всі сплять, Валера дуже повільно встав із ліжка. Прямо перед ним було дзеркало. У ньому він побачив худого п’яного чоловіка з розкуйовдженим волоссям і накуреними очима — поважного бізнесмена. Або принаймні того, ким він мав би бути. Себе він не впізнав, але часу на це не було.

«Треба валити», — подумав Валера й почав шукати на підлозі одяг.

Він одразу знайшов хоч якісь свої джинсові бермуди й із неймовірною обережністю, щоб не шуміти, натягнув їх. На шафі побачив ковбойський капелюх — його теж надів. Де його власний одяг, він не пам’ятав, лише темно-зелений піджак. Його Валера теж накинув і почав думати, що робити далі.

Він почав тверезішати, і голова різко заболіла. На щастя, пляшка пива біля ліжка трохи виправила ситуацію.

Озирнувшись ще раз, Валера підійшов до вікна. Він був п’яний і під марихуаною, тож іншого «геніального» рішення, як лізти через нього, не знайшов. На капелюсі була резинка — він зачепив її під підборіддям і перевірив, чи добре тримається.

Він ще трохи відчинив вікно й визирнув назовні, прикидаючи, за що можна вчепитися. На головній вулиці він побачив людей із картелю. Принаймні так йому здалося. Насправді це були фермери, які йшли з роботи відпочивати.

— А де… фото? Так, фото… — він почав бити себе по кишенях і витягнув зім’яту фотографію. — Ось.

Валера з усіх сил намагався сфокусуватися й знайти того, за ким Максим прийшов сюди. І він побачив чоловіка з такою ж борідкою.

— А ось і він… — заліз у віконний проріз. — Валера тепер партизан. Класно звучить — Валера-партизан!

Він дав собі ляпаса.

— Тихіше будь…

Ліворуч він помітив водостічну трубу й уявив, як по таких спускаються пожежники. Це здалося йому геніальним рішенням. Валера схопився за трубу й почав сповзати вниз. Спочатку він контролював швидкість, але щось пішло не за планом. Він зірвався, закричав і впав просто в квітучі троянди. Матюкаючись на весь голос, він вибирався з кущів.

Одяг був трохи подертий колючками, але Валера вирішив, що треба встигнути простежити за «картелем». Він побіг до паркану. Ніколи не був каскадером, але зараз з якоїсь біса застрибнув на двометрову огорожу, вчепився щосили й, надавши ногами імпульсу, перелетів через неї, мов пташка.

Місцеві дивилися на нього з подивом, жінки відвертали погляди дітей. Валера цього не помітив і, похитуючись, побіг за бідними фермерами. Наздогнавши їх, він почав іти повільно й плавно, щоб не сполохати й не нарватися на нові проблеми.

Смаглявий хлопець із голеною головою та короткими вусиками, у таких самих шортах, курячи косяк біля хвіртки, помітив його й зупинив.

— Ótima jogada, cara! Você não quer se juntar a nós?

(Класно рухаєшся, чувак! Не хочеш до нас?)

— Айм донт андерстенд ю, май бест френд! — протягнув Валера. — Мі нід ґоу, слєжка, аміго…

Він плюнув.

— Поняв?

— A festa do Diego acabou? — той струсив попіл. — Você vem até nós agora, temos grama melhor e cerveja mais saborosa!

(На тусовці Дієго дурь закінчилася? Іди до нас, у нас трава краща і пиво смачніше!)

Хлопець узяв Валеру за руку й повів у двір, намагаючись пригадати свій ламаний англійський.

— Йор нейм, турист?

— Валера… блять, іди нахуй, — втомлено протягнув той. — Мені стежити треба. Картель, вся хуйня…

— Faz três anos que não tem cartel aqui, seu idiota. Eles se reorganizaram. Vamos fumar normalmente.

(Картеля тут уже три роки немає, ідіот. Вони реорганізувалися. Давай просто нормально