Розділ 4
Відвівши Бурьонку до хліва, діти зачинилися в кімнаті Валентинки й почали писати листа:
«15 вересня. Домашня робота.
Шановне товариство захисту тварин!
У п’ятницю, 19 вересня, хочуть убити на бойні нашу улюблену корову Бурьонку. Будь ласка, допоможіть не допустити цього жахливого злочину. Адже в Індії корова — священна тварина. А в нашій країні священними не є навіть котлети з корови.
Ми дуже просимо вас приїхати й захистити цю беззахисну тварину від неминучої загибелі. Або надішліть грошей на пересилання Бурьонки до Англії.
Сенько Савельєв
Мишко Листочкін
Валентинка Корабельова, 4-А клас»
Потім вирішили написати ще одного листа — королеві до Англії.
«15 вересня. Домашня робота.
Її Величності королеві Англії Єлизаветі Другій.
Дорога тітонько Лізо!
Пишуть вам діти з 4-А класу. Нашу корову Бурьонку хочуть віддати на бойню, а ми її дуже любимо. Вона все-все розуміє, як людина, тільки говорити не вміє.
Щоб урятувати її від смерті, ми вирішили відправити її до Вас. Тим більше, що вона англійської породи — джерсейської. Вона Вам обов'язково сподобається.
Прийміть наш скромний подарунок у вигляді Бурьонки й любіть її так, як ми її любимо. Вона любить соковиту смачну травичку та яблука. А коли їй чухають спинку, вона навіть заплющує очі — так їй це подобається.
Як будете давати яблука — поріжте їх на шматочки, бо корова може вдавитися. Не забувайте її доїти. Якщо довго не доїти, вим'я стає твердим і болить.
Дорога тітонько Лізо, пийте вранці парне молоко — воно дуже корисне для здоров'я.
Ваші друзі:
Сенько Савельєв
Мишко Листочкін
Валентинка Корабельова, 4-А клас»
Для переконливості дівчинка вклала до конверта кілька фотографій, на яких Бурьонка була разом із нею. Була також одна світлина корови на тлі всього класу. Валентинка частенько приходила до школи разом із Бурьонкою й під час уроків залишала її пастися поруч, на лузі. Уся школа знала цю милу й добру корову.
— Ну, а що з марками будемо робити? До Англії, мабуть, марки ж закордонні потрібні? — почухавши потилицю, промовив Сенько.
Діти похмуро мовчали. На шляху до порятунку корови виникали самі лише труднощі. Просто якийсь закон підлості.
— Ех, була не була! — сказав Мишко, рішуче махнувши рукою. — Є в мене колекція закордонних марок. Усе життя збирав!
— І ти ось так просто їх віддаси? Не шкода? — здивовано запитала Валентинка. Вона знала, наскільки дорогою була для Мишка ця колекція. Він щодня розглядав гарні марки через збільшувальне скло, і вони були для нього справжнім скарбом.
— Що варті якісь клаптики паперу порівняно з життям? — намагаючись підбадьорити самого себе, сказав Мишко й побіг по марки.
Коли він повернувся, хлопчик востаннє відкрив свій чудовий альбом із прекрасними марками, ніжно провів по них рукою й відвернувся. Він не хотів, щоб друзі бачили його сльози — так шкода було розлучатися з улюбленою колекцією.
Сенько й Валентинка обклеювали конверт для королеви самі, без Мишка. Їх глибоко зворушив благородний вчинок друга. Зате конверт вийшов дуже гарний — марки з різних країн вкривали його майже повністю, залишили лише трохи місця для адреси.
Справу зроблено!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!