Валентинкина Бурьонка

Минув іще тиждень. На письмове прохання учнів школи кількість уроків англійської мови на тиждень збільшили до п'яти. Але й цього їм було мало. Багато дітей охоче залишалися після уроків, щоб виконати ще кілька вправ.

Удома теж усі думки були про Англію. Діти залюбки читали англійські дитячі книжки, казки та легенди. Навіть граючись на вулиці, вони дедалі частіше розмовляли між собою англійською, неабияк дивуючи випадкових перехожих.

До того ж Олена Тарасівна була чудовою вчителькою — з нею вивчати англійську було легко й цікаво. Тепер усі без винятку районні та обласні олімпіади з англійської мови вигравали тільки учні нашої школи.

З інших предметів успішність теж швидко зростала. Незабаром звичайна сільська школа перетворилася на одну з найкращих шкіл країни. Іван Степанович не міг натішитися.

Якось Валентинка сиділа у дворі на лавочці й читала цікаву англійську легенду. До неї неквапливо підійшов Сенько й нахилився до самого вуха.

— Чула? Петрови хочуть віддати свою свиню Машку на м'ясо, — пошепки сказав він.

— Шкода Машку, хороша свинка, — сумно відповіла дівчинка. — Діємо за старою схемою?

— Ні, з королеви Англії та Бурьонки досить, — загадково промовив він і додав: — Машку відправимо королю Іспанії Хуану Карлосу...

Книга присвячується всім дітям, які вивчають англійську мову.

Володимир Поплаухін